6. Звернення Марка Вовчка до жанру казки (“Кармелюк”, “Невільничка”, “Дев'ять братів і десята сестриця Галя" та ін.)

В умовах розви­тку літератури з'являються і твори Марка Вовчка для дітей. Не виступаючи як виключно дитяча письменниця, вона однак серйозно віддавалася справі виховання молодого покоління і поповнила дитячу літературу глибоко­ідейними, високохудожніми творами.

Не заперечуючи придатності всіх творів письменниці для дитячого читання і їх виховного значення, звернемо тут увагу тільки на ті твори її, які написані були передусім для ді­тей, органічно зв'язані з дитячою літературою.

У 1864 р. з’являються в світ “Сказки Мар­ка Вовчка” російською мовою (“Сказка о девяти братьях...”, “Невольница”, “Медведь”). Роком пізніше виходять “Оповідання” укра­їнською мовою, куди, крім перелічених творів, увійшла і повість “Кармелюк”. Про це саме видання і йде мова в листі письменниці до О.Маркевича (жовтень 1863 р.), з якого дізнаємося, що книжка призначалася спеціально для дітей: “Се ж буде книжка для діток, що там піде “Галя”, “Кармелюк”, “Ведмідь”, “Невільничка” та ін. Для дітей призначалися також “Маруся”, “Совершенная курица”, “Королевна Я”, “Чортова при­года” й інші.

“Невільничка” присвячена Богданові, синові Марії Олександрівни. Твір написаний для дітей молодшого віку, про що свідчать форма і стиль його, розраховані на дитячу аудиторію. Джерелом для сюжету “Невільнички”, де розповідається про подвиги сміливого Остапа, була народна творчість (думи, історичні пісні XVI – XVII ст. про татарську і турецьку не­волю).

Письменниця вірно змальовує боротьбу українського козацтва проти татар і турків. Вона використовує в оповіданні героїку далекого минулого, щоб посилити волю народу до боротьби проти ворогів. Протиставлення сильного і непримирен­ного Остапа людям слабким і покірним теж мало виховне значення. Змальований прива­бливими рисами образ палкого юнака, який, не шкодуючи свого життя, захищає рідний край від нападу зовнішніх ворогів, не міг не викликати у дітей патріотичних почуттів.

Тема твору “Дев'ять братів і десята се­стриця Галя” надзвичайно цікава з погляду соціально-економічних змін на селі в пореформений період. В цій “казці”, як і в інших тематично близьких творах, Марко Вовчок з великою зворушливістю і сердечним спів­чуттям намалювала жахливу долю найбідніших верств суспільства – наймитів-сиріт.

Зворушливим ліризмом і великою силою соціальних контрастів наповнені вже перші рядки казки. А далі тягнеться довга і сумна історія холодного і голодного животіння бідної вдови з дев'ятьма синами та дочкою Галею.

Ніхто в українській прозі до Марка Вов­чка не показував таких разючих картин убого­сті хатньої обстановки удови і життя дітей-сиріт, які бачимо в цьому творові, що далеко переростає межі звичайної дитячої казки.

Брати довгий час шукали виходу із злиднів, поневірялись у наймах. Але пани жорстоко визискували їх, а потім проганяли, не оплативши за роботу жодної копійки. В першій частині твору Марко Вов­чок розкриває ті соціальні передумови, які примусили братів стати на шлях “розбою”.

Цей твір квалі­фікувався царською цензурою як небезпечний для розповсюдження серед населення і заборонявся до друку.

Найяскравіше, мабуть, розкрилися демократичні принципи дитячих творів Марка Вовчка в повісті “Кармелюк”, яка вперше в історії української літератури від­творювала героїчний образ Устима Кармелюка – борця проти кріпацтва, легендарного по­встанця.

Пишучи свій твір для дітей, письменниця не ставила своїм завданням відтворення фактичних біографічних даних історичної особи, а звернула увагу тільки на ті сторони її життя. Пішовши в основному за досить популярним серед народу соціальним циклом легенд, переказів і пісень про Кармелюка, в яких він виступає відважним месником за панські кривди над кріпаками, вона використала також фольклорний матеріал.

Марко Вовчок розкриває перед читачем ті соціальні причини, що змусили Кармелюка “присягнути зеленому гаю”, загальнонародний характер Кармелюкових пісень та тієї справи, за яку він узявся, ненависть багатіїв та цар­ської адміністрації до героя-борця.

Людське лихо і убозтво та бажання запобігти йому заставило Кармелюка покинути дружину, дочку, матір і стати отаманом “розбійників” у Чорному гаю. Ще яскравіше ця думка виступає із зворушливих Кармелюкових пісень, які ніби вплітаються в сюжетну лінію повісті і стають одним із вирішальних її ком­понентів.

Повість “Кармелюк” була забо­ронена і в Росії після видання Пипіна (1867) не друкувалася аж до 1896 р.

З творів Марка Вовчка для дітей особ­ливою популярністю в свій час користувалася історична повість “Маруся”, що появилася в друку 1871 р. і змальовувала події 60-х р.р. XVII століття. Уміння знайти вихід із скрутних обставин, готовність жертвувати своїм життям заради інтересів старшого товариша підкреслює Марко Вовчок в образі дівчинки Марусі. Сміливість Марусі наводить одного із ворожих солдат на признання: “У них і дівчата не боязкі – це вже такий народ...”. Герої повісті “Маруся” борються за збереження суспільних відносин на Україні, запроваджених Б.Хмельницьким, за єдність українського народу і його земель, за спокійне і щасливе його життя. Маруся ж гине, як помічниця Січовика у цій боротьбі, смертю хоробрих. Подвиг маленької героїні сприймається як патріотичний.

У 1874 р. Марко Вовчок видала збірку творів під назвою “Сказки и быль”, до якої увійшли казки “Совершенная курица” і “Королевна Я” та оповідання “Затейник”. У цих творах письменниця гостро й дотепно висміяла побут мешканців «дворянських гнізд» і піддала нищівній критиці пансько-поміщицьку систему виховання дітей.

Переростає межі казки за своїм розміром, змістом і такий цікавий твір, як “Совершенная курица”. І різноманітністю образів, які характеризуються в більшості детально, і композицією цей твір скоріше нагадує повість. Розповідаючи про життя тварин і птахів, а також їх господарів, Марко Вовчок у цій великій казці створила, користуючись езо­півською мовою, їдку сатиру на поміщицький побут.

Марко Вовчок написала такі визначні в ідейно-тематичному і художньому відношенні дитячі твори, які дозволяють вважати її пер­шим дитячим письменником-прозаїком в українській літературі.