3. Структура технологічного процесу ремонту машин

Технологічний процес складається з операцій.

Технологічною операцією називають закінчену частину технологічного процесу, що виконується на одному робочому місці з використанням одного і того ж обладнання.

Операція являється основною розрахунковою одиницею при технічному нормуванні процесу, при проектуванні виробничих дільниць, при визначенні собівартості технологічного процесу.

При виконанні операції деталь дуже часто приходиться встановлювати і закріпляти декілька раз, тобто виконувати декілька установів.

Установ – це частина технологічної операції, що виконується незмінному закріпленні деталі, що обробляється, або складовій одиниці, яка складається.

Деталь, що обробляється, або складальна одиниця, що складається можуть займати декілька позицій відносно інструменту або верстата при виконанні операції.

Технологічна операція складається з переходів.

Технологічний перехід – це закінчена частина технологічної операції, яка характеризується постійністю, інструменту, що застосовується, поверхонь, які обробляються та режимів обробки.

Кожний технологічний перехід складається з ходів.

Робочий хід – це закінчена частина переходу, що представляє собою неодноразове переміщення інструменту, що супроводжується зміною форми. розмірів, шорсткості поверхні та властивостей матеріалу деталі.

Крім технологічних переходів розрізняють також допоміжні переходи.

Допоміжним переходом – називається закінчена частина технологічної операції, що складається з дій людини або обладнання, котра не супроводжується зміною і норми, розмірів, шорсткості та властивостей поверхні, але необхідна для виконання технологічного переходу. До допоміжних переходів відноситься встановлення та зняття деталі з станка, вивірка деталі та ін.

Технологічний перехід крім допоміжного ходу може мати допоміжний ход.

Допоміжний хід – це закінчена частина технологічного переходу, що складається з однократного переміщення інструменту відносно деталі (заготовки), котра не супроводжується зміною форми, розміру та шорсткості робочої поверхні, але необхідна для виконання робочого ходу.

Лекція №2 Структура ремонтно-обслуговуючої бази та методика її розрахунку

1. Планово-запобіжна система технічного обслуговування та ремонту

2. Структура та характеристика ремонтно-обслуговуючої бази

3. Розрахунок ремонтно-обслуговуючої бази

4. Планування ремонтних робіт

1. Планово-запобіжна система технічного обслуговування та ремонту

Виконання всіх необхідних ремонтно-обслуговуючих дій можливо при наявності відповідної організаційно-технічної та виробничої бази. Для машин, що використовуються в сільському господарстві, створена розгалужена мережа ремонтно-обслуговуючого виробництва і науково-обґрунтована система технічного обслуговування та ремонту.

Система технічного обслуговування та ремонту – це сукупність взаємопов’язаних заходів та документації, що потрібні для підтримання і відновлення якості машин.

Головна ціль цієї системи – досягнення високої ефективності використання машин та обладнання на основі керування технічним станом.

Загальний процес керування технічним станом машин заключається в обґрунтуванні та призначенні видів та періодичності технічного обслуговування, видів та методів ремонту, критеріїв граничного стану, ступеня відновлення ресурсу складових частин, тривалості експлуатації до списання і т.д. Необхідна для керування операція про фактичний значенні параметрів стану машини і її складових частин отримується на основі використання засобів технічного діагностування.

В залежності від конкретного виду машин для керування їх технічним станом використовуються три основних типа технічного обслуговування і ремонту: по потребі після відмови; регламентований в залежності від наробітку (календарного часу) по строку і змісту ремонтно-обслужуючих дій; по стану, з періодичним або безперервним контролем (діагностуванням).

По першому типові виконуються непланові ремонтно-обслуговуючі дії. Другий і третій тип мають планово-попереджувальний характер, а послідовність відмов, що виникають до назначеного строку проведення ремонтних робіт, усувають по мірі необхідності.

Найбільш ефективний третій тип технічного обслуговування та ремонту – планово-попереджувальний по стану, с періодичним або безперервним контролем. Він забезпечує найбільш повне використання потенціальних можливостей машини і їх складових частин. На цей тип максимально-орієнтована і розроблена „Комплексна система технічного обслуговування та ремонту машин в сільському господарстві”. Один із факторів, що містить в собі повсюдну реалізацію даного перспективного типу технічного обслуговування та ремонту, - потреба в оперативній оцінці фактичного стану техніки, що експлуатується, і прогнозування цього стану на майбутній період роботи. В зв’язку з цим на практиці широко застосовується регламентоване в залежності від наробітку ремонтно-обслуговуюча дія (в виді планово-попереджувальної системи технічного обслуговування та ремонту).

Встановлення однак граничного стану одночасно пов’язано з визначенням наробітку об’єкта до ресурсної відмови. Внаслідок неминучого розсіювання ресурсів установлюють усереднене та скоректоване значення з урахуванням багаторічної практики значення наробітку до відповідно виду ремонту та обладнання.

Періодичність заявочного (непланового) поточного ремонту не регламентується.

Для тракторів на даний час встановлено проведення ТО-1 з періодичністю 125 год., відповідно ТО-2 – 500 год., ТО-3 – 1000 год., ПР – 2000 год., КР – 6000 год. Плановий поточний ремонт суміщають з одним із чергових ТО-3. Перед проведенням третього технічного обслуговування,, яке передує можливому проведенню поточного або капітального ремонту, виконують ресурсне діагностування для визначення можливості подальшого використання трактору, а також виду і змісту ремонту.

Для комбайнів встановлені два види номерних технічних обслуговувань: ТО-1 через 60 мото-год. та ТО-2 через 240 мото-год.

Для вантажних автомобілів встановленні два види номерних технічних обслуговувань: ТО-1 через 2500 км і ТО-2 через 10000 км пробігу

При встановленні періодичності проведення технічного обслуговування та ремонту враховують як технічні так і економічні умови.

При економічному обґрунтуванні оптимальних строків зіставляють витрати на експлуатацію машин та різні види ремонтно-обслуговуючих дій