30. Інтеграційні про”єднання країн з перехідною економікою.

Цілі – подолання економічної відсталості, послаблення залежності від ПРК, реалізація НМЕП.

CEFTA Ценрально - Європейська асоціація вільної торгівлі 1992 - Чехія, Словаччина, Угорщина, Польща, Румунія, Болгарія, країни Балтії.

Центрально-Європейська ініціатива 1989 – 16 країн, штаб-квартира в Лондоні.

СЕВТ Cхідно європейська вільна торгівля 1991- Росія , Болгарія, Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Казахстан.

Дунайсько-Адріатичне угруповання 1990 - Чехія, Словаччина, Угорщина, Австрія , Югославія.

МОСЕС Міжнародна організація сприяння економічному співробітництву 1991 - Чехія, Словаччина, Угорщина, Польща.

Ч Е С Чорноморське економічне співтовариство 1992 - Албанія, Азербайджан, Болгарія, Вірменія, Грузія, Греція, Росія, Румунія, Туреччина, Україна, Молдова.

Карпатський Єврорегіон 1992 – Польща , Угорщина, Україна , Словаччина.

Співдружність Незалежних Держав (снд)

Ця регіональна організація була створена поруч держав з числа колишніх республік СРСР. Його установчим документом є Угода про створення Співдружності Незалежних Держав від 8 грудня 1991 року підписане в Мінську Бєларуссю, Росією й Україною. Цілями Співробітництва є: здійснення співробітництва в політичній, економічній, екологічній, культурній і іншій областях, створення загального економічного простору, забезпечення прав і основних воль людини, співробітництво між державами-членами в забезпеченні міжнародного світу і безпеці і здійсненні роззброювання, взаємна правова допомога і співробітництво, мирні дозволи споровши і конфліктів між державами Співдружності. Прийом до СНД відкритий для всіх країн, що розділяють його мети і принципи і приймають на себе зобов'язання, що містяться в Статуті, шляхом приєднання до нього за згодою всіх держав-членів. Вищим органом Співдружності є Рад глав держав, що збирається 2 рази в рік.

31. Міжнародна координація валютно-фінансових відносин. Мвф та його функції.

Міжнародні валютно-фінансові організації створюються шляхом об'єднання фінансових ресурсів країнами-учасниками для рішення визначених задач в області розвитку світової економіки.

Цими задачами можуть бути:

-операції на міжнародному валютному і фондовому ринку з метою стабілізації і регулювання світової економіки, підтримки і стимулювання міжнародної торгівлі;

-міждержавні кредити - кредити на здійснення державних проектів і фінансування бюджетного дефіциту;

-інвестиційна діяльність/кредитування в області міжнародних проектів (проектів, що торкають інтереси декількох країн, що беруть участь у проекті як прямо, так і через комерційні резиденти)

-інвестиційна діяльність/кредитування в області “внутрішніх” проектів (проектів, що безпосередньо торкається інтереси однієї чи країни комерційної організації-резидента), здійснення яких здатне зробити сприятливий вплив на міжнародний бізнес (наприклад, інфраструктурні проекти, проекти в області інформаційних технологій, розвитку транспортних і комунікаційних мереж і т.п.)

-благодійна діяльність (фінансування програм міжнародної допомоги) і фінансування фундаментальних наукових досліджень.

Ефективність діяльності цих організацій у значній мірі залежить від взаємодії з урядами й урядовими організаціями країн-учасниць. Так інвестиційна діяльність валютно-фінансових організацій найчастіше припускає тісне співробітництво з державними експортними кредитними агентствами, що здійснюють страхування і керування ризиками по великих міжнародних проектах.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) почав свою діяльність у 1946 р., після ратифікації договорів, розроблених на Бреттон-вудской конференції Об'єднаних Націй по валютно-фінансових питаннях (1944 р.).

МВФ входить у систему Об'єднаних націй як спеціалізовану установу. В даний час членами МВФ є близько 180 країн, включаючи всі колишні союзні республіки.

Штаб-квартира знаходиться у Вашингтоні.

Кожна країна-член має 250 голосів + 1 голос за кожну частину квоти, рівну 100 тис. СДР (СДР - спеціальні права запозичення (Special Drawing Rights, SDR) визначаються на основі вартості кошика з п'яти ведучих світових валют: долара США, німецької марки, французького франка, фунта стерлінгів і японської йены).

Цілями МВФ є:

• заохочення міжнародного співробітництва в області валютної політики;

• сприяння збалансованому росту світової торгівлі для стимулювання і підтримки високого рівня зайнятості і реальних доходів, для розвитку виробничого потенціалу всіх членів як головну мету економічної політики;

• підтримка стабільності валют і упорядкування валютних відносин між державами-членами, а також воспрепятствование девальвації валют з розумінь конкуренції;

• участь у створенні багатобічної системи платежів, усунення обмежень на трансфер валюти;

• надання коштів для ліквідації незбалансованості платіжних балансів країн-членів.

Основні напрямки діяльності МВФ включають також регулювання платіжних балансів країн-членів і зовнішньої заборгованості. Підсилюється взаємодія з МВФ, МБРР, ОЭСР, ПРООН, Паризьким і Лондонським клубами і т.д.

В області регулювання платіжних балансів і зовнішньої заборгованості МВФ надає кредити країнам-членам за умови проведення ними визначених змін у своїй економічній політиці. Перед одержанням кредитів країна-позичальник погодить з Фондом програму фінансово- економічної стабілізації. Надання валютних коштів здійснюється в залежності від виконання цієї програми. Наявність подібної програми й угоди з МВФ звичайно розглядається як міжнародне свідчення платоспроможності країни.

У сфері боргового регулювання МВФ активно взаємодіє з Всесвітнім банком.