17. Особливості зовнішньоекономічних відносин епохи середньовіччя

У період феодального ладу відбувся подальший розвиток виробничих сил сусп-ва. В Європі, Азії та ін. частинах світу провідною галуззю господарства залишалося с/г.

Ремесло відокремлюється від с/г, що сприяє виникненню міст як центру ремесел та торгівлі. Розвиваються внутрішні ринки, утворюється купецтво.

У міру зростання виробництва, поглиблюється поділ праці та поширюються товарно-грошові відносини, пожвавлюється зовн. торгівля. Основним напрямком міжнар. торгівлі цього періоду можна вважати торгівлю між європейськими країнами та Сходом.

Із зростанням товарно-грошових відносин у феодальному сус-ві розвивається лихварський капітал, а феодальний маєток залучається до ринкового обігу. Виникнення банків і поширення кредитних операцій сприяло розвитку зовнішньо-торг. відносин. Перші банки виникли в Ломбардії (Італія).

Середньовічна торгівля та лихварство обслуговували феодальну систему в цілому, однак у 14-15 ст. вони почали виступати як фактор розкладу феодалізму.

Відмінною особливістю МЕВ періоду феодалізму слід вважати регрес усієї системи зовн. зв’язків. У порівнянні з рабовласницькою добою МЕВ зберігається більш за інерцією історичного руху, ніж як наслідок розвитку феодальної суспільно-політ. формації.

Втім виділяють певні напрямки зовнішньо-торг. зв’язків періоду феодалізму. Так з 7 ст. почала поступово зростати зовн. торгівля з країнами Азії:

1. важливим морським торг. шляхом між Сходом і Заходом були шляхи по морях та протоках Пд.-Сх. Азії до Перської затоки;

2. суходільні – через Китай, Сірію до Сер. Азії;

3. важливі караванні шляхи проходили через Кавказ. Вони з’єднували Константинополь та Чорноморські порти з Іраком, сер. Азією, Багдадом і Руссю;

4. розвивається транзитна торгівля.

Європейська торгівля зосереджувалася переважно у двох районах:

• у Середземномор’ї;

• Балтійське і Північне море – тут брали участь у торгівлі міста всіх розташованих біля моря країн.

В епоху середньовіччя розвивались зовнішньо-ек. та торгівельні зв’язки країн Сходу,вони нагромадили певний досвід зовнішньо-ек. стосунків, виробили принципи та форми їх юридичного закріплення. На арабському сході у період Середньовіччя сформувався Аравійський регіональний центр торгівлі.

Отже у період стародавнього світу та середньовіччя формуються основні напрямки зовн.-ек. зв’язків світу, у яких найважливішу роль відіграє зовн. торгівля, закладаються основи фінансових та кредитних відносин між країнами.

18. Основні риси мев індустріальної епохи

У початковий період імперіалізму (70-і рр. 19-20 ст.) здійснився перехід капіталізму від вільної конкуренції до його вищої стадії. В усіх сферах ек. життя чітко визначалася тенденція до монополізації. МЕВ почали швидко розвиватися, охоплюючи поряд з торгово- ек. стосунками і вивіз капіталу, валютні відносини. Великого ек. значення став набувати стан торгового та платіжного балансу, що відбивав широкий спектр МЕВ, як прояв поглиблення перш за все світогосп. зв’язків.

З розвитком вир-ва розвивався і міжнар. обмін і формувався механізм МЕВ. Інтенсивне зростання зовнішньо-ек. обороту в кінці 19 і першому десятиріччі 20 ст. супроводжувалося загостренням боротьби імперіалістичних країн за ринки збуту.

Поряд із розвитком зовн. торгівлі все більшого значення, починаючи з 70-х рр. 19ст. набуває вивіз капіталу.

На етапі розвитку монополістичного капіталізму велику роль відігравали валютні стосунки між державами, панувала валютна система золотого стандарту у формі так зв. Золотомонетного обігу (класичний монетаризм) коли певна сума грошей дорівнювала відповідній кількості золота.

Великі зміни відбулися у транспорті, були збудовані перші залізничні трансконтинентальні магістралі, зв’язок між континентами забезпечував морський транспорт.

Наприкінці 19-поч.20 ст. закінчився ек. поділ світу на невелику кількість гнобителів (держ. Європи, США, Японія) і величезну кількість пригноблених націй (країни Азії, Африки, лат. Америки та ін. ).

З 1947р. – почали діяти важливі міжнар. організації: Міжнародний валютний фонд та Міжнар. банк реконструкції і розвитку, покликані стимулювати ек. розвиток країн, сприяти розвитку МЕВ.