Питання (конспект) із Загальної Психології

1. Поняття про механізми оволодіння діяльністю. Психологічний зміст поняття наслідування у психології. Наслідування як механізм освоєння діяльності. Поняття про механізми оволодіння діяльністю

Освоєння будь-якого конкретного виду діяльності підпорядковується обшім закономірностям розвитку діяльності.  Теоретик і практик у галузі психології діяльності В. В. Давидов виділяє ряд загальних закономірностей розвитку деятельності3. По-перше, існує процес виникнення, формування та розпаду будь-якого конкретного виду діяльності (наприклад, ігровий, навчальної, трудової і т.п.). По-друге, її структурні компоненти постійно змінюють свої функції, перетворюючись одне в одного (наприклад, потреби конкретизуються в мотивах, дія може стати операцією і навпаки). По-третє, різні приватні види діяльності взаємопов'язані в єдиному потоці людського життя (тому, наприклад, справжнє розуміння навчальної діяльності передбачає розкриття її взаємозв'язків з грою і працею, зі спортом і суспільно-організаційними заняттями і т.д.). По-четверте, кожен вид діяльності спочатку виникає і складається в своїй зовнішній формі, як система розгорнутих взаємовідносин між людьми; лише на цій основі виникають внутрішні форми діяльності окремої людини.  При цілеспрямованому і усвідомленому освоєнні будь-якого виду діяльності слід враховувати саме ці основні психологічні закономірності. Освоєння діяльності, перетворення індивіда в суб'єкта діяльності означає заволодіння ним основними структурними компонентами діяльності: її потребами і мотивами, цілями та умовами їх досягнення, діями і операціями. Стосовно до конкретної діяльності мова буде йти про освоєння конкретних мотивів, цілей, дій і операцій.  З цієї точки зору поки ще мало вивчені психологічні особливості процесу освоєння діяльності. Такий аналіз зроблено в більшій мірі стосовно ігрової та навчальної діяльності. Однак поки немає великих досягнень при вивченні конкретних форм професійної діяльності та психологічних закономірностей її освоєння.  Найбільш розробленими в даний час є питання формування конкретних вмінь і навичок. Хоча і тут не припиняються теоретичні дискусії і суперечки, пов'язані, зокрема, із самим визначенням умінь і навичок. Якщо співвіднести дані компоненти діяльності (точніше, результати її освоєння) з її структурою, то ми побачимо, що ці дослідження ведуться на рівні аналізу дій та операцій і пов'язаних з ними цілей і умов.  Уміння та навички є характеристиками виконання людиною різних дій. При цьому в психології є два трактування цих понять. Відповідно до першої з них, уміння і навички розглядаються як ступені, рівні оволодіння людиною тими чи іншими діями, що виконуються на основі знань. Уміння при цьому розглядається як перший ступінь оволодіння яким-небудь дією, а навичка - як другий ступінь, що означає вже хороший, цілком успішне, безпомилкове виконання цієї дії. Уміння означає, що індивід засвоїв відповідне знання і може його застосовувати, контролюючи кожен свій крок згідно з цим знанням.  Навичка ж означає, що застосування цього знання набуло автоматизований характер. «Навичка, - вказував С. Л. Рубінштейн, - виникає як свідомо автоматизируемой дію і потім функціонує як автоматизований спосіб виконання дії. Те, що дана дія стало навичкою, означає, власне, що індивід у результаті вправи придбав можливість здійснювати дану операцію, не роблячи її виконання свого свідомого метою ».  Згідно з іншою трактуванні, вміння і навички відносяться до різних дій. Дії, які виконує людина, зокрема учень, в процесі навчання, дуже різні і утворюють складну ієрархічну структуру. Серед них є найпростіші, які доводиться виконувати багаторазово, майже на кожному кроці, наприклад дії читання, письма, рахунку. Кожне з цих дій входить як складовий елемент в більш складні дії, і тому необхідно, щоб учень міг виконувати їх швидко і безпомилково, притому «не замислюючись», тобто автоматизовано. Ось таке автоматизоване виконання найпростіших дій і називається навичкою.  Для виконання більш складних дій, таких, як рішення будь-яких завдань, написання твору, складання схеми, побудова моделі і т.д., учень повинен володіти діями щодо застосування знань і навичок. Ось таке володіння складною системою психічних і практичних дій, необхідних для доцільною регуляції діяльності наявними у суб'єкта знаннями і навичками, називається умінням. Отже, вміння - це свідоме застосування наявних в учня знань і навичок для виконання складних дій у різних умовах, тобто для вирішення відповідних завдань. Виконання кожного складної дії для учня виступає як рішення задачі.