Тема лекції № 8: «Захворювання переважно з трансмісивним механізмом передачі. Малярія. Висипний тиф і хвороба брілла»

1. Визначення; збудник захворювання, його характеристика.

2. Епідеміологія, патогенез інфекції.

3 .Основні клінічні прояви хвороби, ускладнення.

4. Лабораторна діагностика

5. Догляд і лікування хворих.

6 .Умови виписки реконвалесцентів зі стаціонару, диспансеризації перехворілих.

7. Профілактичні заходи

1. Визначення; збудник захворювання, його характеристика.

Малярія (malaria) - гостра протозойна хвороба людини, що спричинюється малярійними плазмодіями і характеризується періодичними нападами гарячки, збільшенням печінки та селе­зінки і розвитком анемії.

Хворобу спричинюють 4 види малярійного плазмодія: Plasmodium vivax - збудник триденної малярії, P. malariae - чотириденної, P. ovale - збудник малярії овале (особливого різновиду триденної малярії),P faciparum - збуд­ник тропічної малярії. Паразит проходить складний життєвий цикл зі зміною двох хазяїнів: безстатевий (шизогонія) - в організмі людини, статевий (спорогонія) - у самок комарів роду Anopheles. В орга­нізмі людини розрізняють тканинну та еритроцитарну фази шизогонії.

2. Епідеміологія , патогенез інфекції.

Джере­лом збудника є хвора людина або паразитоносій. Плазмодій передається за допомогою трансмісивного механізму. Зараження відбувається під час укусу лише самкою ма­лярійного комара з роду Anopheles. Активність ко­марів припадає на теплу пору року: у районах з по­мірним і субтропічним клі­матом - це літньо-осінні місяці зі стійкою середньо­го добовою температурою понад 16 С (при нижчій температурі спорогонія не відбувається. Зараження малярією в епідемічний сезон можливе тільки від нових поколінь комарів, бо нащадкам збудник не передається.

Зрідка трапляється за­раження при переливанні інфікованої донорської крові (так час­тіше передається P. malariae), оперативних втручаннях, при ви­користанні недостатньо простерилізованого інструментарію. Нар­комани можуть інфікуватись при застосуванні нестерильних шприців. Можливе внутрішньоутробне зараження плода. Сприйнятливість висока. Хворіють частіше діти.

Ситуація щодо малярії у світі залишається напруженою і в останні роки погіршується. Зараз хвороба реєструється майже в 100 країнах, здебільшого в Азії, Африці, Латинській Америці. На малярію щороку хворіє 300-500 млн людей. Понад 2 млрд осіб, що становить 41 % населення планети, перебуває під загрозою захворіти. У 80-х роках з'явились штами P. falciparum,стійкі до хлорохіну; регіони їх виявлення постійно розширюються. Маля­рія, спричинена цим збудником, перебігає значно тяжче, ніж зу­мовлена чутливим до хлорохіну плазмодієм.

Завдяки проведенню широкого комплексу протиепідемічних заходів на території України після 1951 року малярія практично не виявлялась. Проте, внаслідок збільшення кількості подорожуючих, нехтування ними хіміопрофілактикою, щороку частішають випадки завозу малярії в нашу країну. Введення поливного рільництва ство­рює умови для збільшення чисельності комарів, у тому числі маля­рійних, а це сприяє виникненню місцевих випадків хвороби.

Патогенез. Залежно від способу зараження, малярія пере­бігає у вигляді спорозоїтної чи шизонтної інфекції. Тканинна шизогонія відбувається в печінкових клітинах, тривалість її відпо­відає інкубаційному періоду. Спорозоїти плазмодіїв vivax та ovale за фенотипом неоднорідні і здатні розвиватися як незабаром після проникнення в організм, так і після тривалого (6-14 міс.) неак­тивного стану. Еритроцитарна шизогонія у P. malariae триває 72 год, у решти видів малярійного плазмодія - 48 год. У цей період виникають напади гарячки, що пов'язані з масовим руйну­ванням уражених еритроцитів, виходом у кров паразитів і про­дуктів їх метаболізму. Вони спричинюють подразнення терморе­гуляторного центру, підвищення проникності судин, розлади мікро-циркуляції, водно-електролітного балансу, ураження вегетативної нервової системи. Внаслідок безперервного руйнування еритро­цитів, токсичного пригнічення кісткового мозку розвиваються гемолітична анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, а посилене роз­множення ретикулярних і лімфоїдних клітин у печінці та се­лезінці зумовлює збільшення цих органів до великих розмірів.

Утворення паразитарних тромбів у капілярах головного мозку, його набряк і некротичні зміни можуть спричинити виникнення малярійної коми.

Імунітет при малярії нестерильний, після одужання - не­стійкий, короткочасний. Перехресного імунітету до різних видів малярії немає.