3 .Основні клінічні прояви хвороби, ускладнення.

Клінічні прояви. Інкубаційний період триває 1-3 тиж., при чотириденній малярії — до 6 тиж. У випадках неактивного стану спорозоїтів у печінці при триденній малярії цей період може за­тягуватись до 6-14 міс. На тлі хіміопрофілактики тривалість періо­ду інкубації подовжується.

Захворювання проявляється тріадою синдромів: типовими нападами пропасниці з чіткою періодичністю, збільшенням печін­ки та селезінки, розвитком анемії.

Протягом 2-3 днів можуть відзначатись продромальні явища у вигляді загальної слабості, розбитості, погіршання сну та апетиту, болю голови, болю в суглобах, м'язах. Напади лихоманки почина­ються з трясучого ознобу, що триває 1,5-2 год. Стан хворого швид­ко погіршується - його сильно морозить, усього аж підкидає на ліжку, він ніяк не може зігрітись навіть під кількома ковдрами. Обличчя гіперемійоване або, частіше, дуже бліде з жовтизною, шкіра робиться "гусячою", кінчик носа, губи і пальці — синюшними. З'яв­ляються задишка, нерідко біль у попереку. Далі температура тіла швидко досягає 40-41 °С Відзначаються симптоми ураження центральної нервової системи, блювання, тахікардія, знижен­ня артеріального тиску, можливий колапс. Нерідко з'являються кропивниця, герпетичні висипання на губах. При тропічній малярії часто виникає біль у животі, пронос. Під кінець нападу хворий сильно пітніє, різко знижується температура тіла, іноді до субнормальної; явища інтоксикації зменшуються і він, як правило, заси­нає. Між нападами лихоманки хворого турбує тільки загальна слабість, працездатність збережена.

Уже після 2-3-го нападу збільшуються печінка і селезінка. Остання болюча, щільнувата, іноді дуже великих розмірів. Шкіра і склери більше жовтіють.

Зміни в загальному аналізі крові: анемія зі збільшеним вмістом ретикулоцитів, лейкопенія, відносний лімфоцитоз, тромбоцитопе­нія, збільшена ШОЕ, у біохімічному аналізі крові: гіпербілірубінемія за рахунок непрямої фракції.

Без лікування буває 10-12 нападів, при чотириденній малярії -більше. Нерідко після їх припинення через певний час виника­ють рецидиви - ранні (у найближчі 2 міс.) та пізні. Останні пов'язані з виходом паразитів з печінки й притаманні вівакс- і овале-малярії.

При одноразовому зараженні без лікування хвороба триває 2-3 роки, але в деяких хворих з чотириденною малярією - дуже довго.

Тропічна малярія перебігає найтяжче - до 98 % усієї смерт­ності від малярії припадає на цю форму.

Малярія, що прищеплена (шизонтна), має коротший інкуба­ційний період. Перші пароксизми виникають через 6-14 днів, пе­ребіг захворювання доброякісний, можливе одужання без ліку­вання. Через відсутність тканинних форм плазмодія віддалених (пізніх) рецидивів не буває.

Ускладнення. Зустрічаються здебільшого при тропічній малярії, надзвичайно тяжко перебігають і часто призводять до смерті хворого. Можуть виникати інфекційно-токсичний шок, малярійна кома, гостра ниркова недостатність, гемоглобінурійна гарячка, набряк легень, розрив селезінки.

4 Лабораторна діагностика. Діагноз підтверджують таки­ми методами:

♦ паразитоскопічним (основний метод). Полягає в дослід-і енні мазків і товстої краплі периферичної крові, взятої як під час гарячки, так і в період апірексії. У приготованих препаратах можна побачити малярійні плазмодії на різних стадіях розвитку -найчастіше у вигляді кілець, шизонтів, морул і гамет. Однак уточ­нити вид малярії на основі дослідження товстої краплі неможли­ві, бо в ній не видно еритроцитів. Щоб знати форму та розміри іритроцитів, взаємовідносини паразитів з еритроцитами, досліджують тонкі мазки крові;

♦ серологічним. Найчастіше використовується реакція не­прямої імунофлуоресценції. Вона стає позитивною з 2-3-го тижня хвороби; діагностичний титр 1:20-1:40 і вище. Антитіла зберігаються декілька років після одужання. У діагностичну практи­ку входить імуноферментний метод.

5. Догляд і лікування хворих. Хворі та паразитоносії ліку­ються в умовах стаціонару, у палатах, що недоступні для комарів. При наявності останніх необхідно їх негайно знищити.

При підозрі на малярію, у зв'язку із загрозою розвитку ма­лярійної коми і швидким її прогресуванням, хворому необхідно негайно дати першу дозу протималярійного препарату і госпіта­лізувати. При злоякісному перебігу малярії хворих одразу гос­піталізують у спеціалізовані відділення чи палати інтенсивної те­рапії, де вони перебувають під постійним медичним наглядом.

Важливе місце в комплексі терапевтичних заходів відіграє догляд за хворим. На початку нападу лихоманки (коли починаєть­ся сильний озноб) хворого необхідно добре вкрити, при потінні -замінити вогку білизну.

Застереження! На висоті лихоманки свідомість хворо­го часто потьмарена, спостерігається блювання, тому треба за­побігати можливій аспірації блювотиння.

Оскільки напади малярії пов'язані з еритроцитарною шизо­гонією, лікування проводять за допомогою гематошизотропних препаратів - хініну, акрихіну, бігумалю, хлоридину, делагілу. Частіше застосовують делагіл: в 1-у добу 1 г на раз і через 6-8 год -ще 0,5 г, в наступні 2 дні - по 0,5 г 1 раз на день.

При малярійній комі лікування починають із внутрішньом'язового або внутрішньовенного (у 250 мл фізіологічного розчину хлориду натрію чи 5 % розчину глюкози) дуже повільного вве­дення 10 мл 5 % розчину делагіла (на добу до 30 мл), потім переходять на пероральне приймання препарату. При хлорохіно-резистентній (делагілорезистентній) малярії внутрішньовенно дуже повільно вводять 4 мл 25 % розчину хініна в 250 мл вказа­них розчинів. Максимальна добова доза препарату 2 г. При не­обхідності проводять масивну дезінтоксікаційну терапію із за­стосуванням гормонів і протишокових засобів.

Пізні рецидиви малярії зумовлені розвитком тканинних шизонтів. Проти них ефективні примахін або хіноцид, які дають 14 днів поспіль. Перший препарат призначають одночасно з делагі-лом, другий - після його відміни. Комбінація гемато- і гістошизотропних препаратів забезпечує радикальне лікування малярії. Якщо при повторному дослідженні в крові продовжують виявлятися шизонти, повторюють курс гематошизотропних препаратів, бажа­но із заміною їх у такій черзі: хінін 5-7 днів; хлоридин (дараприм, дарахлор, тиндурин) 3 дні; мефлохін (фансидар) одноразово.

Гаметоцидні препарати необхідно обов'язково застосовува­ти для санації всіх виявлених паразитоносіїв. Гаметоцидну дію мають хіноцид і примахін.

Лікування тропічної малярії складніше, тому що делагіл (хлорохін) на її збудника майже не діє. З гематошизотропних препа­ратів застосовують хлоридин, при рецидивах - у комбінації з хініном чи сульфадоксином. Для терапії хлорохіностійких форм можна призначити мефлохін або фансидар, а також бактрим, дап-сон, антибіотики тетрациклінового ряду (у комбінації з хініном).