2.2.2. Інструктажі з питань охорони праці

Інструктажі з питань охорони праці проводяться на всіх підприємствах, установах і організаціях незалежно від ха­рактеру їх трудової діяльності, підлеглості і форми влас­ності. Мета інструктажу - навчити працівника правильно і безпечно для себе і оточуючого середовища виконувати свої трудові обов’язки.

Інструктажі за часом і характером проведення бувають вступними, первинними, повторними, позаплановими та цільовими.

Вступний інструктаж проводиться з усіма працівника­ми, щойно прийнятими на роботу (постійну або тимчасову), незалежно від їх освіти, стажу роботи за цією професією або посади; працівниками, які знаходяться у відрядженні на підприємстві і беруть безпосередню участь у виробничому процесі; з водіями транспортних засобів, які вперше в’їжджа­ють на територію підприємства; учнями, вихованцями та студентами навчально-виховних закладів перед початком трудового і професійного навчання в лабораторіях, майстер­нях на полігонах тощо.

Вступний інструктаж проводить спеціаліст з охорони праці або людина, призначена наказом для проведення цієї робо-

ти. Місце проведення вступного інструктажу - кабінет охо­рони праці або обладнане наочними матеріалами інше при­міщення.

Програма вступного інструктажу розробляється відділом охорони праці згідно з наведеним у додатку до “Типового положення про навчання, інструктаж і перевірку знань праців­ників з питань охорони праці” переліком питань. Програму та тривалість інструктажу затверджує керівник підприємства.

Запис про проведення вступного інструктажу робиться в спеціальному журналі, а також в документі про прийняття працівника на роботу, де розписуються інструктуючий та проінструктований працівники.

Первинний інструктаж проводиться на робочому місці до початку роботи з новоприйнятим працівником або пра­цівником, який буде виконувати нову для нього роботу; сту­дентом, учнем та вихованцем перед роботою в майстер­нях, лабораторіях, дільницях тощо.

Первинний інструктаж проводиться індивідуально або з групою осіб спільного фаху за програмою, складеною з урахуванням вимог відповідних інструкцій з охорони праці, інших нормативних актів про охорону праці, технічної доку­ментації і орієнтованого переліку питань первинного інструк­тажу, викладених в додатку до “Типового положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці”.

Програма первинного інструктажу розробляється кері­вником цеху чи дільниці, узгоджується зі службою охоро­ни праці і затверджується керівником підприємства, на­вчального закладу або їх .відповідного структурного підроз­ділу.

Усі робітники і випускники професійних навчальних зак­ладів після первинного інструктажу на робочому місці по­винні пройти стажування протягом 2-15 змін під керівницт­вом досвідчених кваліфікованих робітників або спеціалістів, що призначаються наказом (розпорядженням) по підприє­мству, цеху, дільниці, виробництву. В окремих випадках стажування може не призначатися, якщо робітник має стаж роботи за своєю професією не менше трьох років, а робо­та, яку він виконуватиме, для нього знайома з попередньо­го місця роботи.

Повторний інструктаж проводять на робочому місці із усіма працівниками; на роботах із підвищеною небезпекою - один раз на квартал; на інших роботах - один раз на пів­

річчя. Проводиться індивідуально або з групою працівників, що виконують однотипні роботи, за програмою первинного інструктажу в повному обсязі.

Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці:

- при введенні в дію нових або змінених нормативних актів про охорону праці;

- при зміні технологічного процесу, заміні або модерні­зації устаткування, приладів та інструментів, вихідної си­ровини, матеріалів та інших факторів, що впливають на охорону праці;

- при порушенні працівником нормативних актів, що може призвести до травми, отруєння або аварії;

- на вимогу працівника органу державного нагляду або вищої державної чи господарської організації при виявленні недостатнього знання працівником безпечних прийомів праці і нормативних актів про охорону праці;

- при перерві в роботі виконавця робіт більше ніж ЗО календарних днів (для робіт з підвищеною небезпекою), а для решти робіт - понад 60 днів.

Позаплановий інструктаж проводиться індивідуально або з групою працівників спільного фаху. Обсяг і зміст інструктажу визначається в кожному окремому випадку залежно від обставин, що спричинили необхідність його проведення.

Цільовий інструктаж проводять із працівниками:

- при виконанні разових робіт, що не пов’язані безпосе­редньо з основними роботами працівника;

- при ліквідації наслідків аварії і стихійного лиха;

- при виконанні робіт, що оформляються нарядом-допус- ком, письмовим дозволом та іншими документами;

- у разі екскурсій або організації масових заходів з уч­нями та вихованцями (походи, спортивні заходи тощо).

Цільовий інструктаж фіксується нарядом-допуском або іншою документацією, що дозволяє проведення робіт.

Первинний, повторний, позаплановий та цільовий інструктажі проводить безпосередньо керівник робіт (на­чальник виробництва, цеху, дільниці, майстер, інструктор виробничого навчання, викладач тощо). Перевірка знань здійснюється усним опитуванням або за допомогою техні­чних засобів навчання, а також перевіркою навичок вико­нання робіт відповідно до вимог безпеки.

Оформляються первинний, повторний та позаплановий

інструктажі, стажування та допуск до роботи регістрацією: п спеціальному журналі. При цьому обов’язкові підписи яю інструктованого, так і інструктуючого. Журнали інструктажів повинні бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені пе­чаткою.

Деякі працівники, що не пов’язані з обслуговуванням обладнання, використанням інструменту, збереженням си­ровини, матеріалів, можуть бути звільнені від первинного, повторного та позапланового інструктажів наказом (розпо­рядженням) керівника підприємства за узгодженням з дери жавним інспектором Держнаглядохоронпраці.

Керівник підприємства зобов’язаний видати працівнику примірник інструкції з охорони праці за його професією або вивісити її на робочому місці.

99

2.1. Роботи по монтажу і демонтажу (далі по тексту – монтажу) технологічного устаткування (далі по тексту – устаткування) необхідно проектувати і виконувати відповідно до вимог діючих в Україні нормативних документів.  2.2. При проектуванні і виконанні монтажу устаткування повинні бути враховані наступні небезпечні і шкідливі виробничі фактори: - машини, що рухаються, і механізми, що беруть участь в процесах монтажу устаткування;  - вантажі, що переміщаються;  - руйнування конструкцій, що використовуються в процесі монтажу устаткування;  - підвищення значення напруги в електричному ланцюзі, замикання, що може відбутися через тіло людини, у тому числі пристосування, які застосовуються при виконанні монтажу устаткування, повинні відповідати вимогам безпеки, викладеним у стандартах і технічних умовах на відповідне устаткування.  2.3. Під час монтажу устаткування в умовах вибухонебезпечного середовища необхідно застосовувати інструмент, пристосування і оснащення, що виключають можливість іскроутворення, а освітлення робочих місць повинно бути виконано з вибухозахищеному виконанні.  2.4. Відстані, що обмежують небезпечну зону, у межах якої існує небезпека падіння предметів поблизу місць переміщення устаткування і поблизу споруд або будинку, що споруджується, повинні відповідати СНіП III-4-80.  2.5. У відповідності зі СНіП III-4-80 не допускаються роботи по монтажу устаткування у відкритих місцях при швидкості вітру 15 м/с і більше, при ожеледі, грозі, а також при недостатній видимості.  2.6. При монтажі устаткування в багатоповерхових будинках, які складаються з двох чи більше секцій, не дозволяється виконувати роботи, пов'язані з перебуванням людей в одній секції на поверхах (ярусах), над якими виконують переміщення і монтаж устаткування.  При зведенні односекційних багатоповерхових будинків одночасне виконання монтажу устаткування і інших будівельних робіт на різних поверхах (ярусах) допускається за наявності між ними надійних (обґрунтованих відповідним розрахунком) міжповерхових перекриттів за письмовим наказом головного інженера після здійснення заходів, що забезпечують безпечне виконання, і за умови перебування безпосередньо на місці робіт спеціально призначених осіб, відповідальних за безпечне виконання монтажу і переміщення устаткування, а також за здійснення контролю за виконанням працюючими інструкцій з охорони праці.  2.7. При суміщенні робіт по одній вертикалі (крім передбачених у п.2.8 даної інструкції) нижчерозташовані робочі місця повинні бути обладнані відповідними захисними пристроями (настилами, сітками чи козирками), встановленими на відстані 6 м по вертикалі від вищерозташованого робочого місця.  2.8. Порядок оформлення і форма наряду-допуску на виконання робіт підвищеної небезпеки (відповідно до затвердженого головним інженером будівельно-монтажної організації переліку робіт, на виконання яких необхідно видавати наряд-допуск) повинні відповідати СНіП III-4-80.  2.9. Роботи, пов'язані із застосуванням відкритого вогню, допускається виконувати з письмового дозволу осіб, відповідальних за пожежну безпеку, і відповідно до «Правил пожежної безпеки в Україні. Загальні вимоги».  2.10. Роботи в закритих посудинах треба виконувати відповідно до вимог ГОСТ 12.1.013-78; ГОСТ 12.3.002-86 і СНіП III-4-80.  2.11. Слід дотримуватися вимог безпеки при виконанні наступних робіт:  - електрозварювальних - за ГОСТ 12.3.003-86;  - газополум’яних - за ГОСТ 12.2.008-75;  - антикорозійних - за ГОСТ 12.3.016-87;  - фарбувальних - за ГОСТ 12.3.035-84;  - вантажно-розвантажувальних - за ГОСТ 12.3.000-76;  - транспортування вантажів - за ГОСТ 12.3.020-80;  - з установками ультразвукової дефектоскопії - за ГОСТ 12.1.001-89;  - з установками радіоізотопної дефектоскопії – відповідно до «Санітарних норм радіоізотопної дефектоскопії» № 1171-74;  - з рентгенівськими апаратами - за ГОСТ 26140-84; ГОСТ 26141-84; ГОСТ 26015-83; ГОСТ 26221-84; ГОСТ 24745-81; ГОСТ 25113-86;  - з абразивним і ельборовим інструментом - за ГОСТ 12.3.028-82;  - з лазерними установками - за ГОСТ 12.1.040-83 і відповідно до «Санітарних норм і правил будови і експлуатації лазерів»;  - з обслуговування електроустановок, управління машинами чи устаткуванням з електроприводом і управління ручними електромашинами - за ГОСТ 12.1.013-78; ГОСТ 12.2.013-91;  - з вантажопідіймальними кранами відповідно до вимог «Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів», затверджених Держнаглядохоронпраці України.  2.12. На монтажній площадці повинно бути забезпечене дотримання всіма працівниками, зайнятими на монтажі устаткування, правил внутрішнього розпорядку для робітників та службовців. Допуск сторонніх осіб, а також працівників у нетверезому стані, на територію монтажної площадки, у виробничі, санітарно-побутові приміщення і на робочі місця забороняється.  2.13. До початку монтажних робіт на об'єкті всі працюючі повинні бути забезпечені санітарно-побутовими приміщеннями у відповідності зі СНіП ІІІ-4-80. 

105

У країнах світу, залежно від економічного розвитку та пол­ітичного стану, існують закони та нормативні документи, які повністю або частково захищають людину від небезпечних та шкідливих умов праці, забезпечують охорону її здоров’я, Соціально і законодавчо захищена людина зацікавлена в своїй праці, цінує свою роботу, яка дає їй змогу пристойно існу­вати, утримувати сім’ю, годувати і виховувати своїх дітей. Умови праці та економічні фактори (оплата праці, економіч­не стимулювання, законодавча захищеність) безпосередньо впливають на продуктивність і якість праці. Отже, можна кон­статувати, що охорона праці є категорія економічна.

У конституційній державі всі закони і підзаконні акти по­винні базуватися і відповідати основному закону держави - Конституції. Конституція України прийнята Верховною Радою 26 червня 1996 року. В ній декларуються права і свобода всіх громадян України. Для сфери трудової діяльності ці права і свобода конкретизовані в деяких законах України і Державних нормативних актах про охорону праці (ДНАОП), Державних стандартах та постановах Кабінету Міністрів Ук­раїни, що стосуються охорони праці.