2. Обґрунтування роботи і методика її виконання

Практична робота виконується протягом двох етапів.

На першому етапі студенти знайомляться з основними тео­ретичними положеннями, необхідними для проведення розра­хунків щодо оптимізації партії деталей.

На другому етапі відповідно до варіанту завдання визначають усі необхідні складові формули 1.13 для проведення оптимізації розміру партії деталей. При цьому виконують усі не­обхідні допоміжні розрахунки, подані нижче, і будують графіки сумарних затрат та їх складових. , ^

Формування собівартості річного випуску виробів можна розглядати таким чином:

а) умовно-постійні витрати, які не залежать від величини партії деталей, при розрахунку на одиницю виробу. Так, витрати на основні матеріали, технологічну енергію, інструмент та за­робітна плата основних виробничих робітників залишаються постійними на один виріб, незалежно від величини партії;

б) змінні витрати, які залежать від розміру партії деталей. Змінні витрати на виріб із збільшенням кількості деталей в партії можуть збільшуватися або зменшуватися. Так, при збільшенні партії деталей витрати на переналагодження обладнання в розра­хунку на один виріб зменшуються, а, наприклад, кошти, зв’язані в незавершеному виробництві, тобто витрати на зберігання запасу деталей перед складанням, збільшуються на один виріб.

Тоді зведені сумарні затрати на виготовлення певного виро­бу, виходячи зі змісту виразу, можна записати у такому вигляді:

(1.14)

де С1 - затрати на один виріб, які не залежать від розміру партії, грн./шт.;

С₂ - затрати на партію виробів, які зменшуються при збільшенні розміру партії, грн.;

С3 - затрати на один виріб, віднесені до річної програми ви­пуску, які збільшуються при збільшенні розміру партії, грн./рік, шт.;

N -річна програма випуску виробів, шт./рік;

п - кількість виробів в партії, шт.

При відомих вихідних даних (С1, С₂, С₃, N) залежність В=f(n), яка визначається фор­мулою 1.14, можна промоделювати на ПЕОМ. Моделю­вання дає можливість протабулювати дану функцію і по­будувати криву, що характеризує зміну річних сумарних затрат від величини партії, а також криві їх складових. За графіком можна визначити оптимальну величину партії деталей (виробів) яка відповідає мінімуму річних за­трат. Пряма відображатиме постійну частину затрат, яка не залежить від n, крива відображатиме закономірність зменшення затрат, що залежать від збільшення величини партії n, пряма похила - закономірність збільшення затрат на один виріб при збільшенні партії деталей.

Ф ункція приведених затрат виражається неперервною кри­вою В= f(п). Мінімальне значення цієї функції визначаємо за до­помогою похідної першого ступеня по n:

(1.15)

П рирівнявши цю формулу до нуля, знаходимо точку екст­ремуму, що відповідатиме мінімуму річних витрат на виготовлен­ня та зберігання деталей, такою за формулою:

(1.16)

Вартість зберігання та обслуговування готових деталей вклю­чає: заробітну плату працівників, які забезпечують утримання і зберігання запасів, утримання складських приміщень, втрати дета­лей (виробів) під час зберігання, плату за виробничі фонди, що об­слуговують складські приміщення, і т.д. і визначається за формулою:

Варіанти вихідних даних до виконання практичної роботи наведені в табл. 8.1.

Захист виконаної та відповідно оформленої практичної ро­боти виконується студентами індивідуально і включає відповіді на контрольні запитання та обґрунтування проведених розрахунків.