- •Харківська журналістика (х.Ж.) як предмет наукового вивчення.
- •Народження журналістики в Україні. Місце Харкова.
- •Харківський університет і журналістика на початку хх ст.
- •Моделі виникнення журналістики та їх реалізація в Харкові.
- •Німецька модель виникнення журналістики та причини її застосування в Харкові.
- •6. «Харьковский еженедельник», «Украинский домовод».
- •7. «Харьковский Демокрит».
- •8. «Харьковские известия».
- •9. «Украинский вестник»: наукові статті, естетична програма.
- •10. «Украинский вестник»: літературний склад.
- •11. «Украинский журнал».
- •12. Альманахова жур-ка Харківської школи романтиків. (хшр)
- •13. Газета «Харьковские губернские ведомости» першого періоду.
- •14. «Харьковские губернские ведомости» в епоху Великих реформ: дискусія про т. Шевченка.
- •15. «Х. Губернские ведомости» в 1870-90ті: співробітництво в газеті д.І. Багалія та м.Ф. Сумцова.
- •16. Завершальний період в історії газети «Харьковские губернские ведомости».
- •17. Журнал «Мир»: редактор, автори, матеріали.
- •18. Газета «Южный край»: видавець, автори, позиція
- •19. М.Ф.Сумцов як співробітник газети «Южный край».
- •20. Становлення фахової журналістики в Харкові
- •21. Журналістика наукових товариств Харківського університету.
- •22. Наукові періодичні видання Харківського університету.
- •23. «Протоколы заседаний совета Императорского Харьковского университета».
- •24. Розвиток вищих закладів освіти в Харкові та їх журналістика.
- •25. Приватна складова в розвитку фахової журналістики Харкова.
- •27. Промислові, сільськогосподарські, торгівельні газети й журнали як складова фахової журналістики в Харкові.
- •28. Періодичні видання урядових структур як складова фахової журналістики в Харкові.
- •29. Журнал «Вера и разум» задум, історія заснування, структура.
- •30. Тимофій Буткевич як публіцист вр.
- •31. Філософія у журналі вр
- •32. Церковна історія у вр
- •33. Літературна критика в журналі вр
- •34.Заперечення соціалізму з позиції христ.Цінностей у вр
- •Перша російська революція та її вплив на розвиток журналістки.
- •Газета «Слобожанщина»: видавець, програма, матеріали.
- •Газета «Порада»: видавець, програма, матеріали.
- •Партійне життя в Харкові під час Першої російської революції та партійна журналістика.
- •Журналістика кадетів під час Першої російської революції.
- •Чорносотенна журналістика в Харкові.
- •Соціалістична журналістика Харкова (соціал-демократи, есери).
- •Розвиток приватної журналістики в Харкові в період Першої російської революції.
- •Сатирична журналістика в х. Під час Першої російської революції. Творчість а. Аверченка.
- •«Церковна газета» та її видавець о. Іоанн Філевський.
- •Газета «Утро»: місце на інформаційному ринку.
- •Журнал «Мирный труд» як зразок чорносотенної журналістики.
- •Видавець і редактор журналу «Мирный труд» а. С. Вязігін.
- •Перший період в історії журналу «Мирный труд» та наступні трансформації.
- •49. Ідеологія журналу «Мирний труд»: монархізм, російський націоналізм, ставлення до національного питання, соціалізму.
- •50. Журналістика в Харкові між двома революціями
- •51. Спроби організації партійної журналістики в Харкові між двома революціями.
- •52. Фахова журналістика в Харкові між двома революціями.
- •53. Газета «Сніп»: видавець, редактор, автори.
- •54. Газета «Сніп»: структура, основні матеріали.
- •55. Газета «Сніп»: причини припинення видання.
- •57. Газета «Рідне слово»
- •58. Преса російських більшовиків у Харкові
- •59. Захоплення більшовиками влади в Харкові та їх інф. Політика.
- •60. Офіційна журналістика Радянського уряду України.
- •61. Для чого слід знати історію журналістики Харківської губернії
- •62. Преса Харківської губернії і сучасність…
- •63. Видатні редактори й журналісти Харківської губернії.
Видавець і редактор журналу «Мирный труд» а. С. Вязігін.
Лідер «Русского собрания» (РС) – проф. універу з кафедри загальної історії А.С. Вязігін. У 1902 Вязігін як редактор заснував журнал «Мирный труд» - товстий журнал, який кваліфікувався як науково-літ. і громадське видання. Перше число відкривалося статтею від редактора: часопис присвячено розвиткові наукового рос. націоналізму, вивченню найближчих родичів - слов'ян. Вітчизна потребує скромних трудівників, а не революціонерів. Майбутній революції Вязігін протиставив мирний труд. На хвилі розгулу реакції Вязігін був обраний депутатом до Держ. Думи. Проголошена А. С. Вязігіним програма дозволила залучити до участі у виданні наукові сили універу. Журнал допоміг Вязігіну згуртувати однодумців, оприлюднити свою позицію, унаслідок чого він заснував харківський відділ «Русского Собрания», проголосивши своїм завданням теоретичну розробку і пропаганду ідей неподільності Росії під гаслами самодержавства, православ’я, і єдиної руської народності. Головною інф. кампаніє Вязігіна в «МТ» стала війна з вільнодумством в універах, носіями якого були вчорашні співробітники часопису. За виключенням вузького кола однодумців, В. опинився в ізоляції. У Х. не знайшлося достатньої кількості авторів для чорносотенного ж-лу. Вязігіну доводилося залучати письменницькі й публіцист. сили з обох столиць і регіонів Росії. В. як редактор часопису організував переклад для «МТ» видатної 6томної праці І. Тена «Історія Франц. Революції». У 1906 - створив друкарню журналу «МТ». Видавалися книжки протиреволюційного змісту, які продавалися редакцією «МТ». В. робить оголошення: редакція не має можливості безкоштовно надсилати літ-ру – тре пожертви. Та згасання революції викликало різке скорочення надходжень і пожертв. Падіння авторитету чорносотенської ідеології. Припинили співробітничати Пуришкевич і Шульгін. В. скоротив випуск журналу і змушений був й сам зайнятися перекладацтвом. Як спосіб подолання кризи - запрошення до участі в ж-лі широких кіл духівництва (довгі нудні праці). З поч. І св. війни припинилося урядове фінансування, скомпрометованого політ. руху. На наступний термін до Держ. Думи В. він обраний не був. Останнє число вмістило оголошення, що видання припиняється у зв'язку з хворобою редактора - так В. виправдавдовувався. Чорносотенна жур-ка вже не мала іст. перспективи. Життя Вязігіна завершилося трагічно: він був розстріляний органами ЧК у складі захоплених більшовиками заложників у червні 1919 р. напередодні вступу до міста армії генерала А.Денікіна.
Перший період в історії журналу «Мирный труд» та наступні трансформації.
У 1902 Вязігін заснував ж-л «Мирный труд» - товстий журнал, який кваліфікувався як науково-літературне і громадське видання. У 1902 вийшло чотири числа журналу «Мирный труд», на початку 1903 р. — п'яте число. Проголошена А.С. Вязігіним програма дозволила залучити до участі у виданні наукові сили універу. Помічниками стали проф. О.В. Вєтухів і В.І. Харцієв. Проф. Вєтухів погодився виступити видавцем ж-лу й надати для його контори приміщення у власному будинку. У першому річнику журналу друкувалися проф. універу І.. Нетушіл, С. Соловйов, Є. Редін, М. Сумцов. Завдяки їхній участі в «Мирном труде» з'явилися вартісні мат-ли. Літ. відділ ж-лу формував В. Харцієв. Він виступив і перекладачем із пол. мови гол-го твору, який друкувався 5 перших чисел — повісті К. Юноші «Чорне Болото». Автор мав на меті показати побутове польсько-єврейське життя: селянин працює на землі, а євреї продають його працю. Послідовна антиєвр. позиція. Рос. поезія й проза репрезентувалися другорядними авторами. Досить поважно виглядав науковий відділ ж-лу. Підтримував культ О.О. Потебні: вчення про зв'язок народності, мови й мислення відповідає його ідеолог. напрямку. Часопис вміщував огляд провідних рос. ж-ів, рецензій на книжки. Хроніка подавала відомості про діяльність наукових товариств та громадських організацій. Але найбільша увага приділялася «Русскому Собранию». «МТ» подавав докладні огляди прочитаних у ньому доповідей, підкреслюючи велику кількість слухачів. У 1903 Вязігін помістив програмову ред. статтю «Підсумки першого року» : ж-л збільшився, знайшов однодумців (заснування Харк. «Русского Собрания»). Так завершився 1й період в історії ж-лу. 2 наслідки: 1) більшість універських колег співпрацювало з часописом, побачивши в ньому спадкоємця попередніх літ.-наук. журналів. 2) журнал допоміг Вязігіну згуртувати однодумців - заснувати харк. відділ «Русского Собрания» під гаслами самодержавства, православ’я, і єдиної руської народності. Відновився у січні 1904: війна з вільнодумством в універах, носіями якого були вчорашні співробітники часопису. В. опинився майже в ізоляції. Місце головного прозаїка зайняв лідер рос. націоналістів В. Шульгін. Ж-л старанно ігнорував наявність укр. літ, науки. «МТ» оголосив неіснуючими всі східнослов’янські мови, а євреї – головні вороги рос. народу. В. організував переклад для «МТ» 6томної праці І. Тена «Історія Франц. Революції». У 1906 В. створив друкарню «МТ». Видавалися книжки протиреволюційного змісту, які продавалися редакцією. Але згасання революції викликало різке скорочення надходжень і пожертв. Падіння авторитету чорносотенської ідеології. Труднощі з надходженням мат-лу. Спосіб подолання кризи - запрошення до участі духівництва (довгі нудні праці). Літ. критика поверхова. «МТ», незважаючи на свою чорносотенну програму, був істотним інформаційним проектом у журналістиці Х. Історія журналу прикметна в багатьох відношеннях: 1) як тільки журнал було позиційовано як чорносотенний, він втратив підтримку університетського Харкова; 2) у Х. - мало авторів для чорносотенного ж-лу 3) як теоретичних розробники ідеології рос. монархізму, харк. чорносотенці не допустили в місті антиєврейських погромів. 4) «МТ» програв у конкуренції з демокр. жур-ою. 5) поразка була зумовлена і його антиукр. позицією, небажанням визнавати самостійність укр. народу.