Тема 5: Фінансовий механізм, фінансове управління та фінансовий контроль.

Сутнісь та складові елементи ФМ, його призначення

ФМ-це сукупність форм, методів та важелів фін.впливу на соц-екон.розвиток сусп-ва. З його доп. здійснються широкомасшт. розподіл і перерозп-л створюваного в держ.ВВП відповідно до основних положень ФП. По суті – це методичні, організаційні й правові положення й заходи, які визначають функц-ня фін-в в ек-ці держ., їхнє практ. використ-ня для досягнення відповідних цілей і завдань.

Осн.складові ФМ: фін.план-ня і прогноз-ня, фін.показники, фін.важелі, норми і нормативи, фін.право, інворм.забезп-ня, фін.контроль.

Фін.план-ня – діяльність щодо формування планів формування, розподілу та використ. фін. рес-в на рівні госп. структур, тер-адм од-ць та держ. Фін.прогн-ня – передбачення імовірного фін стану суб’єктів фін.відносин, обгрунтування показників фін.планів. З його доп. визн-ся реальні можливості обсягів фін.рес-в та показники фін.планів на прогн.період, розробляється концепція ФП на певний пер.

Фін.показники – це величини, які хар-ть створення та використ.фін. рес-в в ек-ці держ. Визначають кільк.та якіс.хар-ки госп-х явищ та процесів при функц-ні фін-в як склад. частини екон.відносин. Є зведені і індив-ні.

Фін.важелі- це конкретні форми здійснення процесів розподілу і перерозп. ВВП і НД. Сюди входять: доходи і вид-ки, прибуток, податки, аморт.відрах., ставки %. Вони засновані на фін. стимулах (з їх доп. держ. впливає на інтереси суб’єктів госп-ня для підвищ-ня зацікав-ті в досягненні певних рез-тів. Це спец.фін.льготи, бюдж.фін-ня ефект. напрямків розвитку н/г тощо) і фін.санкціях (особливі форми орг-ції фін. відносин для посилення матер.відповід-ті суб’єктів госп-ня у виконанні прийнятих зобов’язань: штрафи і пені).

Норми- абсол.розмір видатків на розрахункові од-цю. Нормативи – відносні показники, що встановл-ся у % до бази розрахунків.

Фін.право-сукуп-ть юр.норм, що регламентують фін.відн. Основа: Конст.; закони, укази през., постанови ВРУ, КМУ, інструкції Мінфіну, розпоряд-ня місц.орг.влади. Суб’єкти: держава, громадяни і підпр.структури.

Фін.контроль-комплекс заходів, що здійс-ся держ. з метою успішного досягнення поставлених нею цілей у сфері фін. Спрям-ий на рац.використ.бюдж.коштів та коштів центр.і децентр. фондів ціл.призн-ня, дотримання фін.дисципліни у держ.госп.структ-х тощо. Здійсн-ся постійними комісіями Парл-ту, Нацбанку, Мінек-ки, Мінфіну, статистики, органів місц.самовр-ня, аудит.орг-ції. Може бути зовн.та внутр. Виступає у 3 формах: попередній (на стадії розробки прогн-х розрах.бюдж-в та фін.планів), поточний (в процесі викон-ня бюдж-в, фін.планів, здійсн-ня опер-цій), наступний (після заверш-ня звітного періоду, шляхом аналізу звітної фін.та бухг.докум-ції). Методи фін.контр.: перевірки, обстеження, моніторинг і ревізія.

Призначення ФМ зводиться до фін.забезпечення та фін.регулювання екон.та соц.процесів – 2 основних його ф-цій.

Фін.регул. пов’язано зі здійсненням розподільних процесів на макро- і мікрорівнях. Здійснюється за сальдовим чи нормативним методами. Сальдовий – виділення його елем-тів у розподілі доходу (1 ел-т є результативним, інші-розрахункові).Він несе стимул. навантаження. Норм.метод (податковий) – всі ел-ти визначаються за нормативами, що встановл-ся щодо об’єкту розподілу. Сума доходів розпод-ся за встановленими ставками.

Фін.забезп.: самофін-ня, бюдж.фін-ня, кредит-ня. Самофін-ня – покриття витрат власними доходами та можливість здійсн-ти розш.відтвор-ня та розвиток п-ва. Бюдж.фін-ня – надання коштів на проведення заходів, передбачених бюдж.. що здійсн-ся на безпов. основі за рах. коштів держ.чи місц.бюдж. Його форми: дотації (кошти, що перед-ся з бюдж. бюдж-м нижчого р-ня безповор. для збаланс-ня їх доходів та видатків), субсидії (кошти, що перд-ся на фін-ня цільових видатків; це безпов-ні поточні цільові виплати), субвенції (бюдж.кошти, що перед-ся бюдж.інш.р-ня на фін-ня цільових видатків на певний строк). Кред-ня- тимчасове використ-ня позичк.коштів. Осн.вид – банк.кредит.

Визначення ФМ

ФМ-це сукупність форм, методів та важелів фін.впливу на соц-екон.розвиток сусп-ва. З його доп. здійснються широкомасшт. розподіл і перерозп-л створюваного в держ.ВВП відповідно до основних положень ФП.

Зміст і принципи фін планування

Фін.план-ня – діяльність щодо формування планів формування, розподілу та використ. фін. рес-в на рівні госп. структур, тер-адм од-ць та держави.

Принципами фін. план-ня є:

наук.обгрунтованість (проведення розрахунків фін. показників на осн. певних методик, з урахуванням кращого досвіду, використ-м засобів обчислювальної техніки, екон-мат методів, які передбачають багатоваріантність розрахунків і вибір найоптимальнішого);

єдність фін.планів (полягає в єдності ФП, єдиній методології розрахунку фін.показників);

- безперервність (взаємозв’язок перспективних, поточних і оперативних фін.планів);

- стабільність (незмінність показників фін.планів).

Визначення фін планування, його завдання

Фін.план-ня – діяльність щодо формування планів формування, розподілу та використ. фін. рес-в на рівні госп. структур, тер-адм од-ць та держ. Фін.план-ня здійснюється для відображення основних напрямків ФП, що здійсн-ся органами закон.і викон. влади в держ.; встановлення кільк та якісних параметрів сусп-го вир-цтва на план.період; вибору рац-х шляхів фін.забезп-ня передбачуваного рівня екон. і соц. розвитку на основі ефект. використ-ня наявних у сусп-ві рес-в; встановлення рац. форм мобілізації фін.рес-в і на їх основі визначення оптим-ої структури. Результатом фін.план-ня є фін.показники, що знаходять своє місце у фін.плані. Удосконалення терит-го фін.план-ня здатне сприяти комплексному розвиткові регіону при ефект-му використ-ні місц. прир., труд., фін.рес-в.

Види фін планів

Залежно від сфери функц-ня і хар-ру фін.відносин фін.плани поділяються на загальнодерж., терит-ні та плани окремих госп-х структур. Загальнодерж плани: баланс фін.ресурсів та витрат держави, зведений бюдж.Укр, держ.бюдж.Укр, бюдж.Пенс.фонду тощо. Територіальні плани: бюджет АРК, усі види місц.бюдж-в. Фін.плани підпр.структур, що форм-ся на децентр.рівні: фін.плани п-в і закладів усіх форм власності, кошториси доходів і видатків бюдж.установ, кошториси доходів і вид. громад-х орг-цій, благодійних фондів. За тривалістю дії такі плани поділяють на:

- перспективні фінансові плани (складаються на період, більший 1-го року);

- поточні (складаються на один рік);

- оперативні (склад-ся на квартал, місяць).

Об’єкти фін планування

Об’єктом фін.план-ня виступають фін.рес-си, що утворюються в процесі розподілу і перерозподілу ВВП (прибуток, аморт. відрах, податки та обов’язкові збори в держ.цільові фонди тощо).

Держ бюджет як головний фін план держави

Як головний фін.план країни бюджет являє собою юр.оформлений док-т (Закон), в якому в кільк-му вимірі відображений процес отримання та розподілу державою грош.коштів, необхідних для виконання нею осн.ф-цій. Розробляється і затверджується на 1 рік. В ньому наведені доходи за конкретними джерелами надходжень, витрати за конкретними напрямами, порівняння грошових витрат і доходів на основі баланс.розрахунків. Держ.бюдж. посідає центр.місце в сис-мі фін.планів країни, бо в ньому концентруються всі держ.доходи, за його рахунок фінанс-ся основні держ.видатки, він є джерелом фінанс-ня зовн.-екон. діяльності країни,це інструмент фін.контролю за формуванням і використ-м грош.фондів у н/г. Особливістю Державного бюджету як фінансового плану є те, що він єдиний має силу закону.

Управління фінансами та його складові елементи

Управління ф. – це процес управління формування та використ-ня фін.рес-в на рівні держ, підпр.структур та громадян. Його здійснює спец. фін. апарат за допомогою специфічних прийомів та методів.

Управл. ф. включає наступні функціональні елементи:

-планування, в ході якого кожен суб’єкт госп-ня оцінює свій фін.стан, виявляє резерви збільшення фін. рес-в та напрямки їх ефект. викор-ня;

- оперативне управління як комплекс заходів, що проводяться на основі оперативного аналізу конкр.фін.ситуації. Мета опер.управління – досягти макс. ефекту при мін. затратах шляхом своєчасної зміни фін.відносин та маневрування фін.рес-ми;

- контроль, що пронизує всі стадії управлінської діяльності і в той же час має велике самостійне значення. В процесі контролю порівнюються фактичні результати із запланованими і виявляються резерви.

Визначення управління фінансами

Управління ф. – це процес управління формування та використ-ня фін.рес-в на рівні держ, підпр.структур та громадян. Його здійснює спец. фін. апарат за допомогою специфічних прийомів та методів.

Об’єкти та суб’єкти управління

Об’єктами упр-ня виступають фін.відносини, в т.ч. і ті, що пов’язані з формув-м і викор-м фондів грош. коштів. Найважливіші об’єкти упр-ня – це фін.п-в, орг-цій і установ, фін. домогосп-в, загальнодерж. фін.

Суб’єктами упр-ня виступають держава в особі законод-х і викон. органів, у т.ч. фін-х, а також фін. служби п-в, орг-цій і установ.

Мінфін в сис-мі органів управління та його ф-ції

Мінфін очолює сис-му фін.органів. Воно несе відповідальність за фін.стан держави, розробку і реалізацію ФП. Його ф-ції:

-вироблення основ і напрямів ФП держави та розробка заходів щодо її реалізації;-реалізація ФП держави, забезп-ня її втілення в життя; -методичне та методологічне управління фін.потоками на макроек.рівні;-забезп-ня стабільності держ.фінансів,їх активного впливу на соц-ек.розвиток країни;-контроль за раціональним та цільовим використанням держ.коштів;-розробка проектів нового фін.законодавства і контроль за його використанням; -організація бюдж.пр-су,підготовка проекту Держ.бюджету та орг-ція його виконання; -організаційне регулюваня фін.дія-ті суб'єктів госп-ня через встановлення правил здійснення фін.операцій;-забезпечення становленя фін.ринку вУкр, орг-ція функц-ня ринку ціних паперів; -керівництво оперативною роботою фін.органів різних рівнів;-забезпечення фін.взаємовідносин держави з ін.країнами;-здійснення заходів з мобілізації коштів через с-му держ.кредиту та управління держ. боргом.

Фін контроль: зміст, принципи та види

Фін.контроль-комплекс заходів, що здійс-ся держ. з метою успішного досягнення поставлених нею цілей у сфері фін. Спрям-ий на рац.використ.бюдж.коштів та коштів центр.і децентр. фондів ціл.призн-ня, дотримання фін.дисципліни у держ.госп.структ-х тощо. Фін. контроль відображає практичну реалізацію притаманної фін-м контр. ф-ції. Це контроль з боку держави за процесом створення і руху фін. рес-в усіх ланок фін.сис-ми. Сферою діяльності фін.контролю є процес форм-ня, розподілу і використання фондів грош. коштів. Здійсн-ся постійними комісіями Парл-ту, Нацбанку, Мінек-ки, Мінфіну, статистики, органів місц.самовр-ня, аудит.орг-ції.

Принципи фін. контролю:

- незалежність (виключення матеріальної чи моральної зацікавленості перевіряючого);

- гласність (результати перевірок публікуються для широкого загалу);

- превентивність (попереджувальний характер фін. контролю);

- дієвість (за результатами контрольної перевірки завжди приймаються певні міри);

- регулярність (контроль проводиться згідно з вимогами діючого законодавства);

- об’єктивність (-//-);

- всеохоплюючий хар-р (по можливості фін.контроль повинен охоплювати всі сторони фін-госп. діяльності).

Залежно від суб’єктів, що здійснюють фін.контроль, розрізняють наступні його види: держ, відомчий, внутр, незалежний, сусп. Держ-ий – це контроль з боку держави за фін. діял-тю фіз. та юр.осіб. Проводять органи держ. влади і управління. Відомчий контроль застосовується тільки по відношенню до підвідомчих п-в і орг-цій та проводиться контрольно-ревізійними підрозділами міністерств та відомств. Внутр. – здійснюється фін.службами п-в і установ, у фун-ції яких входять перевірки госп.-фін. діяльності п-в та їх структурних підрозділів. Незалежний – здій-ся незалежними аудит. фірмами і службами з метою сприяння рац. госп-ню екон.суб’єктів шляхом проведення перевірок їх фін-госп діял-ті. Сусп. – це контроль з боку сусп-ва за фін.діял-тю держави з боку гром.орг-цій, які діють на добровільних засадах.

Може бути зовн.та внутр. Виступає у 3 формах: попередній (на стадії розробки прогн-х розрах.бюдж-в та фін.планів), поточний (в процесі викон-ня бюдж-в, фін.планів, здійсн-ня опер-цій), наступний (після заверш-ня звітного періоду, шляхом аналізу звітної фін.та бухг.докум-ції). Методи фін.контр.: перевірки, обстеження, моніторинг і ревізія.

Фінансове забезпечення

Фін.забезп. – це формування цільових грошових фондів у достатньому розмірі та їх ефективне використання.

Фін.забезп.: самофін-ня, бюдж.фін-ня, кредит-ня. Самофін-ня – покриття витрат власними доходами та можливість здійсн-ти розш.відтвор-ня та розвиток п-ва. Бюдж.фін-ня – надання коштів на проведення заходів, передбачених бюдж.. що здійсн-ся на безпов. основі за рах. коштів держ.чи місц.бюдж. Його форми: дотації (кошти, що перед-ся з бюдж. бюдж-м нижчого р-ня безповор. для збаланс-ня їх доходів та видатків), субсидії (кошти, що перд-ся на фін-ня цільових видатків; це безпов-ні поточні цільові виплати), субвенції (бюдж.кошти, що перед-ся бюдж.інш.р-ня на фін-ня цільових видатків на певний строк). Кред-ня- тимчасове використ-ня позичк.коштів. Осн.вид – банк.кредит.

Фінансове регулювання

Фінансове регулювання – це метод фінансового впливу, пов’язаний із регулюванням економічних процесів.

Фін.регул. пов’язано зі здійсненням розподільних процесів на макро- і мікрорівнях. Здійснюється за сальдовим чи нормативним методами. Сальдовий – виділення його елем-тів у розподілі доходу (1 ел-т є результативним, інші-розрахункові).Він несе стимул. навантаження. Норм.метод (податковий) – всі ел-ти визначаються за нормативами, що встановл-ся щодо об’єкту розподілу. Сума доходів розпод-ся за встановленими ставками.

Основними елементами фінансового регулювання є:

- оподаткування (вилучення частини доходів підприємств і населення до бюджету та державних цільових фондів);

- бюджетні трансферти (дотації, субсидії, субвенції).

Роль фінансових важелів в системі організації фінансових відносин

Фін.важелі- це конкретні форми здійснення процесів розподілу і перерозп. ВВП і НД. До них входять:

- доходи і вид-ки. Політика доходів і пол-ка витрат є основою та гол.інстр-том держ.екон.пол-ки.Це чинник, від якого принципово залежить і ефект-ть фін.пол-ки, і ефект-ть розвязання екон.і фін. проблем в цілому

- прибуток. Знання основних мех-мів форм-ня прибутку, застосування основних методів його аналізу та планування, ефект.управ-ня його розподілом обумовлює значення прибутку як головної рухомої сили ринкової ек-ки, що забезпечує інтереси держави і окремих п-в.

-податки. Фіск.пол-ка в рамках єдиної фін.пол-ки може використовувати заходи щодо зміни величини податкових надходжень і регулювання держ.витрат, а також їх поєднання. Через податки держава здатна збільшувати ефект-ть ринкового мех-му.

-аморт.відрах. За аморт-єю закріплена роль активного фін.інстр-ту для збільш-ня інвест. рес-в та активізації екон.процесів в ек-ці. Відповідність аморт.нормативів реальним умовам відтворення є важливим ел-том держ.аморт.пол-ки.

-ставки %. Рівень % на грош.ринку є базовим для визначення % на всьому р-ку позичкових капіталів і, тому регул-ня його виступає вагомим засобом грош-кред пол-ки держави.

Роль фінансових санкцій і фінансових стимулів в умовах ринку

Для зацікавлення суб’єктів господарювання в досягненні кращих результатів використовуються фін. стимули. До них належать:- заохочувальні фонди п-в, які утворюються з прибутку; - бюджетне фінанс-ня ефект. напрямків розвитку н/г (у т.ч. дотації п-вам, діяльність яких має важливе значення для ек-ки країни); - спеціальні фін. пільги (пільги на податки та можливість проведення прискореної амортизації).

У фін. важелях важливе місце займають фін. санкції як особливі форми орг-ції фін. відносин, покликані посилити матеріальну відповідальність суб’єктів госп-ня за виконання взятих зобов’язань. В умовах ринку роль фін.санкцій значно зростає. Найбільш розповсюдженими серед них є штрафи і пені. Штрафи – це міра матеріального впливу на винних у порушенні законодавства, угод або діючих правил. Застосовується, як правило, в твердій грошовій сумі. Пеня застосовується при несвоєчасному виконанні грош. зобов’язань і нараховується на кожен день простроченого платежу.