Питання для самостійного поглибленого вивчення

1. Обґрунтування маркетингової стратегії підприємства.

2. Можливі й недоцільні форми втручання держави в процеси визначення суспільного попиту на продукцію та складання виробничої програми підприємства за умов ринкової економіки.

3. Загальний порядок і конкретна технологія складання виробничої програми підприємства за сучасних умов господарювання.

4. Вибір постачальників матеріально-технічних ресурсів за ринкових умов господарювання.

5. Проблеми створення запасів матеріалів та регулювання цих запасів на підприємствах.

6. Удосконалення чинної системи одиничних і загальних показників якості продукції щодо збільшення об’єктивності відображення якості та спрощення самої системи.

7. Необхідність і методологія визначення оптимального рівня якості продукції.

8. Конкурентоспроможність продукції: сутнісна характеристика, оцінка, способи забезпечення.

9. Економічно-правове обґрунтування змісту й кількості державних (національних) стандартів на продукцію підприємств.

10. Аналітична оцінка технічного рівня та якості найважливіших видів продукції підприємств ключових галузей народного господарства України.

11. Узагальнення зарубіжного досвіду в галузі управління якістю продукції і можливості його використання за створення сертифікованих систем якості на підприємствах України.

12. Система державного нагляду за якістю продукції, що виготовляється на підприємствах України.

Розділ 15. Продуктивність, мотивація та оплата праці

Ключові терміни і поняття:

продуктивність праці;

виробіток продукції;

трудомісткість одиниці продукції;

факторний метод прогнозування продуктивності праці;

мотивація праці;

методи мотивації праці;

оплата праці;

основна заробітна плата;

додаткова оплата праці;

тарифна система;

форми оплати праці;

системи оплати праці робітників;

система преміювання персоналу;

участь працівників у прибутках підприємства (організації).

15.1. Продуктивність праці персоналу: сутність, методи визначення та чинники зростання

Сутність і вимірювання

Під продуктивністю праці як економічною категорією заведено розуміти ефективність (плодотворність) трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ. Підвищення продуктивності праці характеризує економію сукупної (живої, уречевленої і майбутньої) праці. Конкретно воно полягає в тім, що частка живої праці зменшується, а уречевленої збільшується, проте збільшується в такий спосіб, що загальна величина трудомісткості товарів зменшується.

Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), що виробляє один працівник за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік), або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (виконання роботи чи послуги).

Різноманітність підходів до визначення рівня продуктивності праці залежить від специфіки діяльності тих чи тих підприємств або їхніх підрозділів, від мети розрахунків та базується на методичних особливостях, перелік яких подано на риc. 15.1.

Рис. 15.1. Методи вимірювання та показники рівня продуктивності праці

Якщо показники виробітку мають більш узагальнюючий, універсальний характер, то показники трудомісткості можна розраховувати за окремими видами продукції (послуг) та використовувати для розрахунків потрібної кількості робітників, виявлення конкретних резервів підвищення продуктивності праці. Достовірність розрахунків зростає за визначення повної трудомісткості (технологічної, обслуговування та управління виробництвом).

Натуральні показники виробітку найбільш точно відображають динаміку продуктивності праці, але можуть бути застосовані лише на підприємствах, що випускають однорідну продукцію. Використання так званих умовно-натуральних вимірювачів (наприклад, умовна консервна банка) дозволяє розширити можливість застосування цих показників.

Трудові показники потребують добре налагодженої роботи з технічного нормування та обліку праці. Переважно їх використовують на робочих місцях, дільницях, цехах, що випускають різнорідну продукцію, та за наявності значних обсягів незавершеного виробництва, яке неможливо виміряти у натуральних та грошових одиницях.

Найуніверсальнішими, а тому й найпоширенішими, є вартісні показники виробітку. Вони можуть застосовуватись для визначення рівня та динаміки продуктивності праці на підприємствах з різноманітною продукцією, що випускається, і послугами, що надаються. Для забезпечення точності вимірювання продуктивності праці (особливо її динаміки) за вартісними показниками слід ураховувати вплив на її рівень передовсім цінового фактора.