2.1.1. Сутність і завдання дидактики

Дидактика (від гр. didasco — навчаю) — це галузь педаго­гіки про теорію навчання й освіту людини. Перші паростки дидактики з'явилися в надрах народної педагогіки. Адже діяльність людей тісно пов'язана з пізнанням навколишнього світу, оволодінням попередніми надбаннями старших поколінь. Люди усвідомлювали, що без розумового розвитку і вивчення досвіду своїх попередників рух вперед у соціальному плані не­можливий. Тому люди завжди прагнули до знань: "Вік живи — вік учись", "Знання робить життя красним", "Хто знання має, той мур ламає", "Якби людина знала, що не знає, то б і мала, що не має", "Умій дитину народити, умій і навчити".

З розвитком шкільництва дидактика як галузь педагогіки збагачується не лише народною мудрістю, але й набуває науко­вого обґрунтування. В ній визначаються певні закономірності, принципи, набувають наукового обґрунтування методи та фор­ми навчання. Наукові надбання в царині теорії навчання до­сить чітко проглядаються у братських школах України, Біло­русії, країнах Східної Європи вже в XVI—XVII ст.

Чеський педагог Я.А. Коменський у 1657 році завершив ґрун­товну працю "Велика дидактика", в якій вперше дав наукове

86

87

тлумачення попередніх надбань педагогів-практиків. Це дало поштовх для подальших досліджень вчених-педагогів і вчителів в галузі навчання і освіти.

Подальші успіхи у розвитку теорії навчання пов'язані з іме­нами відомих вітчизняних і зарубіжних вчених, громадських діячів: Дж. Локка, Ж.-Ж. Руссо, Й.-Г. Песталоцці, А. Дістер-вега, К. Ушинського, М. Бунакова, Т. Лубенця, В. Вахтерова, Т. Шевченка, X. Абовяна, Христо Ботєва, М. Данилова, Б. Єсипо-ва, С. Чавдарова, Л. Занкова, М. Скаткіна, В. Оконя, В. Онищука, А. Алексюка, Ю. Бабанського, В. Сухомлинського, Ш. Амонашвілі, І. Лернера, В. Шаталова, М. Махмутова, Г. Щукіної та ін.

Останніми десятиліттями проводяться ґрунтовні досліджен­ня дидактичних процесів відповідно до потреб суспільно-еко­номічного розвитку.

Об'єктом наукового дослідження дидактики є педагогічні явища і факти навчального процесу в його конкретно-історич­ному розвитку. Предметом дидактики є створення і функціо­нування систем реальних взаємостосунків учителя й учнів у навчальному процесі.

Дидактика має відповідати на запитання: чому навчати і як навчати, як забезпечити інтелектуальний розвиток вихованців і озброїти їх методами самостійної пізнавальної діяльності.

В цілому дидактика зосереджує свою увагу на дослідженні й розробці таких проблем: визначення педагогічних основ змісту освіти на даному етапі розвитку школи; дослідження сутності, закономірностей, принципів та правил навчання; аналіз та об­ґрунтування шляхів, які мають забезпечити інтелектуальний розвиток школяра; пошук ефективних засобів і методів взаємо-обумовленої діяльності учителя й учнів (процес учіння і научін-ня); розробка шляхів інтенсифікації навчального процесу; до­слідження і розробка ефективних форм організації навчально-виховного процесу в навчально-виховних установах.