- •1.5.2. Принципи освіти в Україні
- •1.5.3. Завдання закладів освіти
- •1.5.4. Управління системою освіти в Україні
- •2.1. Дидактика, її категорії
- •2.1.1. Сутність і завдання дидактики
- •2.1.2. Категорії дидактики
- •2.1.3. Зв'язок дидактики з іншими науками
- •2.1.4. Актуальні завдання дидактики
- •2.2. Процес навчання
- •2.2.1. Сутність навчання, його методологічна основа
- •2.2.2. Рушійні сили навчального процесу
- •2.2.3. Функції навчання
- •2.2.4. Логіка навчального процесу
- •2.2.5. Структура процесу учіння
- •2.2.6. Типи навчання
- •2.2.7. Модульне навчання
- •2.2.8. Мотиви навчання
- •2.2.10. Інтенсифікація процесу навчання
2.1.1. Сутність і завдання дидактики
Дидактика (від гр. didasco — навчаю) — це галузь педагогіки про теорію навчання й освіту людини. Перші паростки дидактики з'явилися в надрах народної педагогіки. Адже діяльність людей тісно пов'язана з пізнанням навколишнього світу, оволодінням попередніми надбаннями старших поколінь. Люди усвідомлювали, що без розумового розвитку і вивчення досвіду своїх попередників рух вперед у соціальному плані неможливий. Тому люди завжди прагнули до знань: "Вік живи — вік учись", "Знання робить життя красним", "Хто знання має, той мур ламає", "Якби людина знала, що не знає, то б і мала, що не має", "Умій дитину народити, умій і навчити".
З розвитком шкільництва дидактика як галузь педагогіки збагачується не лише народною мудрістю, але й набуває наукового обґрунтування. В ній визначаються певні закономірності, принципи, набувають наукового обґрунтування методи та форми навчання. Наукові надбання в царині теорії навчання досить чітко проглядаються у братських школах України, Білорусії, країнах Східної Європи вже в XVI—XVII ст.
Чеський педагог Я.А. Коменський у 1657 році завершив ґрунтовну працю "Велика дидактика", в якій вперше дав наукове
86
87
тлумачення попередніх надбань педагогів-практиків. Це дало поштовх для подальших досліджень вчених-педагогів і вчителів в галузі навчання і освіти.
Подальші успіхи у розвитку теорії навчання пов'язані з іменами відомих вітчизняних і зарубіжних вчених, громадських діячів: Дж. Локка, Ж.-Ж. Руссо, Й.-Г. Песталоцці, А. Дістер-вега, К. Ушинського, М. Бунакова, Т. Лубенця, В. Вахтерова, Т. Шевченка, X. Абовяна, Христо Ботєва, М. Данилова, Б. Єсипо-ва, С. Чавдарова, Л. Занкова, М. Скаткіна, В. Оконя, В. Онищука, А. Алексюка, Ю. Бабанського, В. Сухомлинського, Ш. Амонашвілі, І. Лернера, В. Шаталова, М. Махмутова, Г. Щукіної та ін.
Останніми десятиліттями проводяться ґрунтовні дослідження дидактичних процесів відповідно до потреб суспільно-економічного розвитку.
Об'єктом наукового дослідження дидактики є педагогічні явища і факти навчального процесу в його конкретно-історичному розвитку. Предметом дидактики є створення і функціонування систем реальних взаємостосунків учителя й учнів у навчальному процесі.
Дидактика має відповідати на запитання: чому навчати і як навчати, як забезпечити інтелектуальний розвиток вихованців і озброїти їх методами самостійної пізнавальної діяльності.
В цілому дидактика зосереджує свою увагу на дослідженні й розробці таких проблем: визначення педагогічних основ змісту освіти на даному етапі розвитку школи; дослідження сутності, закономірностей, принципів та правил навчання; аналіз та обґрунтування шляхів, які мають забезпечити інтелектуальний розвиток школяра; пошук ефективних засобів і методів взаємо-обумовленої діяльності учителя й учнів (процес учіння і научін-ня); розробка шляхів інтенсифікації навчального процесу; дослідження і розробка ефективних форм організації навчально-виховного процесу в навчально-виховних установах.