2.2.3. Функції навчання

Навчання — це процес, яким охоплена кожна людина впро­довж всього життя. Важливо чітко вирізняти провідні функції навчання: освітню, розвиваючу, виховну. Названі функції реалі­зуються не відокремлено, а в тісній взаємодії (рис. 2.8). Осо­бистість у процесі навчання, пізнання оточуючої дійсності ово­лодіває певним обсягом знань, умінь та навичок, що сприяє підвищенню освіченості. Включення людини до навчального процесу — важлива передумова інтелектуального, психічного і соціального розвитку особистості. Адже лише самостійна діяльність — запорука розвитку. Процес навчання — велика школа виховання кожного школяра. Він здійснюється як без­посередньо через організацію навчального процесу, так і через зміст навчального матеріалу. До того ж на процес виховання має вплив особистість вчителя.

Рис. 2.8. Структура функцій навчального процесу

96

97

2.2.4. Логіка навчального процесу

Процес навчання, оскільки він безпосередньо ґрунтується на розумовій діяльності, має спиратися на певні закони мислення. На цьому і побудована логіка навчального процесу.

Логіка навчального процесу — це оптимально-ефективний шлях мислительної діяльності учня від попереднього рівня знань, умінь, навичок та розвитку до прогнозованого рівня знань, умінь, навичок та розвитку (рис. 2.9). Логіка навчального про­цесу містить такі складові: 1) розуміння та усвідомлення пізна­вальних завдань; 2) оволодіння знаннями; 3) виведення законів і правил; 4) формування умінь і навичок; 5) застосування знань; 6) аналіз і оцінка навчальної діяльності. Попередній рівень знань; умінь, навичок та розвитку особистості зумовлюється рівнем навченості і розвитку особистості на певний час. Прогнозова­ний (потрібний) рівень визначається навчальними програмами відповідно до конкретної теми, розділу і навчальної дисциплі­ни в цілому.

Рис. 2.9. Логіка процесу навчання

2.2.5. Структура процесу учіння

Учіння має структуру, яка зумовлена закономірностями пі­знання і логікою навчального процесу. Основні етапи процесу учіння подано на рис. 2.10.

Рис. 2.10. Структура процесу учіння

Усі компоненти процесу учіння не можна розглядати як лінійну систему. Тут чітко відстежується діалектичний взає­мозв'язок між усіма структурними елементами такої системи. Тому моделювання процесу навчання на будь-якому рівні має спиратися на особливості такої структури.

Сприймання є початковою ланкою процесу учіння. Людина може сприймати явища і процеси оточуючої дійсності безпосе­редньо за допомогою органів відчуттів чи інформацію про них у вигляді вербальної дії учителя або друкованого тексту, комп'ю­терного відтворення. Щоб процес був ефективним, необхідно, виходячи з логіки навчального процесу, забезпечити розуміння учнями необхідності тих чи інших знань. Тому уже на цьому етапі певну роль відіграє практика, виступаючи своєрідним по­штовхом в організації процесу пізнання. Важливе місце тут посідає мотивація пізнавальної діяльності.

Наступний етап — розуміння. Це, передусім, проникнення у сутність явищ і процесів, встановлення зв'язків між частинами цілого, між фактами і процесами, з'ясування причин, що зумов­люють те чи інше явище. На цьому етапі формується свідомість учнів, розвиваються їх інтелектуальні можливості та інтереси. З іншого боку, розуміння — важлива сходинка до успішності

98

99

запам'ятання. По-перше, це становить значний психологічний бар'єр перед запам'ятовуванням, а, по-друге, веде до догматизму у навчальній діяльності. Учнів необхідно спонукати пам'ятати не весь обсяг інформації, а найбільш суттєве, що становить осно­ву оволодіння новим навчальним матеріалом і необхідне для формування наукового світогляду та конкретної практичної діяльності. Такий підхід зумовлений в першу чергу тим, що процес оволодіння знаннями, вміннями та навичками відбуваєть­ся у формі спіралі, в якій попередньо набуті знання, вміння та навички є основою, своєрідною сходинкою для поступального руху вперед у пізнавальній діяльності теми, розділу, навчальної дисципліни в цілому.

Завершується окремий етап учіння узагальненням і систе­матизацією. Узагальнення передбачає уявне виокремлення пев­них властивостей, що належать певному класу предметів, пе­рехід від окремого до загального.

Систематизація — мислительна діяльність, в процесі якої знання про об'єкти, що вивчаються, організуються в певну си­стему на основі обраного принципу. Та це можливо лише за умови достатньої розумової праці на попередніх етапах навчальної діяльності. Тут суттєво сформулювати закони, правила, виділи­ти закономірності, бачити їх взаємозв'язок з більш загальними явищами в логічній структурі навчальної дисципліни.

На всіх етапах процесу учіння практика є своєрідним психіч­ним і логічним камертоном пізнавальної діяльності. Одночас­но застосування знань, умінь і навичок виступає завершаль­ним етапом певного циклу учіння стосовно конкретної теми. Якщо учень не бачить застосування знань на практиці, то це породжує абсурдність учіння, гальмує пізнавальну діяльність.