- •Тема 7. Ринкове господарство країн Європейської цивілізації в період монополістичної конкуренції (друга половина хіх – початок хх ст.)…41
- •Тема 8. Особливості розвитку ринкового господарства та основні напрямки економічної думки в Україні (друга половина хіх – початок хх ст.)…………………………………………………………………………………..50
- •Тема 9. Господарство та економічна думка в період державно-монополістичного розвитку суспільства Європейської цивілізації (перша половина хх ст.)…………………………………………………………………56
- •Тема 10. Розвиток національних економік країн Європейської цивілізації в системі світового господарства під впливом науково-технічної революції (друга половина хх ст.)…………………………………………………………64
- •Тема 11. Світове господарство та основні напрямки економічної думки на етапі інформаційно-технологічної революції (кінець хх–початок ххі ст.)…………………………………………………………………………………..72
- •Тема 12. Економічний розвиток України в умовах радянської економічної системи та його трактування в економічній думці…………………………76
- •Тема 13. Формування засад ринкового господарства в Україні (90–ті роки хх ст.)………………………………………………………………………………83
- •2. Місце історії економіки та економічної думки в системі наук
- •3. Критерії періодизації економічної історії
- •2. Провідні центри первинних цивілізацій, риси їх економічного розвитку.
- •3. Становлення економічної думки Стародавнього Сходу
- •4. Господарство первісних племен на території України
- •2. Особливості та фактори розвитку господарства Риму
- •3. Розвиток економічної думки античного світу
- •4. Економічний розвиток східнослов'янських племен та його особливості
- •2. Особливості аграрних відносин в українських землях
- •3. Розвиток міст, ремесел торгівлі та фінансів у Європі в середні віки
- •4. Розвиток ремесел, торгівлі, грошового обігу та фінансів в українських землях
- •5. Економічна думка періоду середньовіччя
- •2. Сутність та особливості процесу первісного нагромадження у провідних країнах світу. Мануфактурне виробництво
- •3. Меркантилізм
- •4. Особливості розвитку господарства України в хvі - хvіі ст.
- •2. Вплив розвитку ринкової економіки на європейську економічну думку. Зародження класичної політичної економії
- •3. Економічна система Адама Сміта
- •4. Промисловий переворот, його суть та особливості здійснення в країнах Європейської цивілізації
- •5. Розвиток ідей класичної політекономії в умовах фабричного капіталізму
- •6. Завершальний етап розвитку класичної школи
- •2. Формування світового господарства та міжнародні економічні відносини у другій половині хіх – на початку хх ст.
- •3. Розвиток альтернативної течії економічної теорії в умовах посилення конкуренції та поглиблення суперечностей ринкової економіки. Національна політична економія
- •4. Марксистська економічна теорія
- •5. Формування теорії ринку. Маржиналістська революція
- •2. Утворення української самостійної держави. Економічна політика перших українських урядів
- •3. Економічні ідеї революційної та радикальної демократії в українській економічній думці
- •4. Розвиток політичної економії в Україні
- •2. Світова економічна криза 1929-1933рр. В сша, Німеччині, Англії, Франції. Початок державного регулювання економіки
- •3. Економічні причини та наслідки Другої світової війни для провідних країн світової економіки
- •4. Еволюція неокласичної теорії на початку XX століття
- •5. Зародження кейнсіанської школи. Теоретична система Дж.М.Кейнса
- •2. Виникнення і загальна характеристика неолібералізму
- •3. Еволюція кейнсіанської економічної теорії. Неокейнсіанство. Посткейнсіанство
- •4. Розвиток економічного неоконсерватизму
- •5. Подальша еволюція інституціоналізму
- •Тема 11. Світове господарство та основні напрямки економічної думки на етапі інформаційно-технологічної революції (кінець хх – початок ххі ст.).
- •2. Нове кейнсіанство
- •3. Нова інституціональна теорія. Неоінституціоналізм
- •Тема 12. Економічний розвиток України в умовах радянської економічної системи та його трактування в економічній думці.
- •1. Економіка України в 20-ті – 30-ті роки хх ст.
- •2. Економіка України в роки Другої світової війни та післявоєнна відбудова народного господарства
- •3. Україна в умовах кризи радянської тоталітарної системи і спроб її модернізації
- •4. Становлення довоєнної радянської економічної думки
- •5. Післявоєнна радянської економічна думка
- •Тема 13. Формування засад ринкового господарства в Україні (90–ті роки хх ст.).
- •1. Економіка незалежної України. Напрями ринкової трансформації економічної системи України
- •2. Інтегрування господарства економіки України до у світовий економічний простір
- •3. Сучасна економічна думка України
- •Список рекомендованої літератури
5. Формування теорії ринку. Маржиналістська революція
Протягом 30 останніх років XIX ст. класичну політичну економію змінила маржинальна економічна концепція, яка зрештою стала основою неокласичної економічної теорії. Значною мірою ця зміна була наслідком величезного прогресу в економіці, так і в науці. Виникнення маржиналізму було зумовлено насамперед об’єктивними причинами. Разом із прискоренням розвитку ринкових відносин, поглибленням розподілу праці і усуспільненням виробництва, що проявилося в утворенні монополій, посилювалася взаємозалежність суб'єктів економічної системи. Практична роль маржиналізму полягала в результатах, одержаних неокласичними дослідженнями під час вивчення конкретних проблем ринку: взаємозв'язку ціни і попиту на окремі товари, комбінації різних чинників виробництва в межах окремих підприємств тощо. Це відображало риси, властиві маржиналізму, тобто дослідження ринкової поведінки окремого господарюючого суб'єкта, виявлення закономірностей економічного розвитку на рівні фірми (підприємства).
Основна ідея маржиналізму - дослідження граничних економічних величин як взаємопов'язаних явищ економічної системи на рівні окремої фірми чи галузі, якщо йдеться про неокласичну економічну теорію. Завдяки маржиналізму «економіка вперше стала наукою, яка вивчає взаємозв'язок між даними цілями і даними обмеженими засобами, що мають альтернативні можливості використання».
З часом маржиналізм перетворився в метод економічних досліджень, який полягає в застосуванні й аналізі граничних величин - гранично малих і гранично великих. Неокласична теорія застосовувала маржинальний метод під час дослідження рівня підприємства і галузі, тобто мікроекономічного рівня, а кейнсіанська теорія - під час вивченні макроекономічного рівня явищ і процесів.
Переоцінку двохсотрічних цінностей класичної політичної економії, що відбулася наприкінці XIX ст., нерідко характеризують як якусь «маржинальну революцію». Однак спочатку цей факт ніким не був поміченим, а сам термін «маржинальна революція» вперше застосував один із перших маржиналістів Л.Вальрас в 1886 році. Окрім франко-швейцарця Вальраса, засновниками маржиналізму вважались австрієць К.Менгер і англієць В.Джевонс. Основні постулати маржиналізму розробляли представники кількох економічних шкіл - австрійської (К. Менгер, Ф. Візер, Е. Бем-Баверк), математичної (Л. Вальрас, В. Джевонс, В. Парето та інші), кембриджської (А. Маршалл) і американської (Б. Кларк).
Провідним принципом маржиналістських досліджень став суб'єктивно-психологічний підхід до економічних явищ. У маржинальних побудовах, як правило, основним було не узагальнення фактів господарського життя, а суб'єктивна оцінка цих фактів окремою особою. Вважалося, що, спираючись на суб'єктивні оцінки, можна пояснити загальні правила економічної поведінки, будь-які економічні явища і процеси. Зокрема представник австрійської економічної школи Ф. Візер взагалі вважав політичну економію одним із розділів прикладної психології, яка вивчає господарське життя.
У «маржиналістській революції», як правило, виділяють два етапи:
перший етап - «ранній маржиналізм» - охоплює 70-ті рр. XIX ст., коли відбулось узагальнення маржиналістських ідей у працях К.Менгера, Л.Вальраса, В. Джевонса та послідовників;
другий етап - формування неокласичної теорії на ґрунті іржиналізму - розпочався в 90-х рр., коли на передній план вийшли теорії англійця А.Маршалла, американця Дж.Б.Кларка та італійця В. Парето.
Методологічні принципи раннього маржиналізму справили величезний вплив на економічну теорію кінця XIX ст. Усі вони, за винятком суб'єктивно-психологічного підходу, зберігають своє значення і в неокласичній теорії XX ст. Щодо маржиналістських концепцій століття минулого ці установки реалізували насамперед економісти австрійської школи.
Мінілексикон
Індустріалізація – процес створення великого машинного виробництва в усіх галузях народного господарства, особливо в промисловості. У ході індустріалізації відбувається структурна перебудова економіки, яка характеризується збільшенням частки промисловості в національному виробництві і прискореним розвитком галузей важкої промисловості.
Маржиналізм (від англ. тarginal граничний) – напрям економічної думки, заснований на дослідженні граничних економічних величин як взаємопов’язаних явищ економічної системи на мікро- та макрорівні.
Тема 8. Особливості розвитку ринкового господарства та основні напрямки економічної думки в Україні (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.).
Економічний розвиток України на рубежі ХIХ-ХХ століть: промисловий переворот, індустріалізація, аграрні реформи, торгівля, фінанси і кредит.
Утворення української самостійної держави. Економічна політика перших українських урядів.
Економічні ідеї революційної та радикальної демократії в українській економічній думці.
Розвиток політичної економії в Україні.
1. Економічний розвиток України на рубежі ХIХ-ХХ століть: промисловий переворот, індустріалізація, аграрні реформи, торгівля, фінанси і кредит
Упродовж XIX — на початку XX ст. Українські землі знаходились під владою Російської та Австрійської імперій, у складі яких вони перебували. Становище українських земель на початку XIX ст. було важким. І російські, і австрійські володарі розглядали Україну як колоніальний сировинний придаток до промислово розвинутих центральних районів своєї імперії.
Промисловий переворот започаткував епоху індустріалізації. Його перший етап відбувся у 20—40-х рр. XIX ст. Незважаючи на панування кріпосництва в аграрній сфері та деякі інші перешкоди на шляху до економічного зростання, у першій третині XIX ст. мануфактурне виробництво досягло значних успіхів. Зростали кількість мануфактур, число найманих робітників. Почали використовуватися механічні робочі машини, зросло зацікавлення поміщиків, купців у збільшенні виробництва.
Промисловий переворот в Україні почався у харчовій галузі промисловості. У 20-х роках з'явилися перші парові ґуральні. Парова техніка прискорила виробничі процеси, збільшила вихід горілки з одиниці сировини.
У цей же час виникає цукрова промисловість. Перший цукровий завод збудував польський поміщик граф І. Понятовський у 1824 р. в с. Трощин Канівського повіту Київської губернії. У наступному році такий же завод збудував князь О. Безбородько (козацького походження) у с. Макошин на Чернігівщині. Таких заводів у 20-х роках було небагато, але їхня поява свідчила про початок промислового перевороту в Україні.
Другий етап промислового перевороту відбувався після ліквідації кріпосного права. Його хронологічні межі (умовно) - це 60—80-ті роки. У цей час фабрики та заводи остаточно витісняють мануфактурне виробництво.
Поступово зростали обсяги виробництва машинобудівних і суднобудівних заводів. Та найкраще у пореформений період розвивався залізничний транспорт. У 1863 р. почалося будівництво першої залізниці від Балти до Одеси. Залізничне будівництво здійснювалося в різних напрямках. Від 1860 до 1890 рр. в Україні збудовано 10 тис. км залізничної сітки. Залізниці з'єднали найбільші міста і промислові райони України, сприяли розвитку національного ринку, росту продуктивності праці, консолідації української нації.
У другій половині ХІХ ст. в Україні розпочинається індустріалізація, яка супроводжувалась концентрацією та монополізацією виробництва. Значний поштовх одержали традиційні в Україні галузі промисловості, пов'язані з сільським господарством.
Незважаючи на надзвичайно високі темпи індустріалізації в Україні, завершити її до початку першої світової війни не вдалося. Україна, як і Російська імперія в цілому, залишалася аграрно-індустріальною.
Поштовхом до ліквідації панщини стали революційні події 1848 р. в Австрії та інших країнах Західної та Центральної Європи. 18 березня 1848 р. угорський сейм видав закон про скасування панщини в країні, у т. ч. і в Закарпатті. 17 квітня 1848 р. австрійський уряд оголосив про скасування панщини в Галичині. Рішенням уряду від 1 липня 1848 року цей закон було поширено на Буковину.
В Україні кріпацтво було важчим, ніж в інших регіонах Російської імперії, бо 95% панів-землевласників були чужинцями, які ставилися до українців з презирством, а то й ненавистю. У 1857 р. почали створюватися особливі губернаторські комітети для розроблення програми селянської реформи. У наступному році цар створив Головний комітет, при якому діяла Редакційна комісія, що займалася зведенням усіх пропонованих проектів. Проект аграрної реформи прийнято Державною радою Росії. На його підставі Редакційна комісія підготувала "Положення", яке цар Олександр II підписав 19 лютого 1861 р. Водночас був проголошений офіційний Маніфест про скасування кріпацтва. Ці документи були обнародувані в Петербурзі і Москві 5 березня, а в містах і селах України — з 9 березня до 2 квітня.
Селянські реформи 1848 р. в Австрійській та 1861 р. у Російській імперіях створили сприятливіші умови для індустріального розвитку. Земля стала об'єктом купівлі-продажу, розвивалося селянське підприємництво, розширювалися ринкові відносини. Водночас реформи мали і ряд недоліків. Зокрема, усі питання були розв'язані на користь поміщиків. Залишалася низка пережитків панщинно-кріпосницької системи господарвання: поміщицьке землеволодіння, незабезпеченість селян землею, викупні платежі тощо. Реформи не зрівняли селян у громадських правах з іншими суспільними верствами. Все це гальмувало господарську ініціативу і культурний розвиток селянства.
Найзначнішою в діяльності П. Столипіна була аграрна реформа. Вона мала на меті розв'язати завжди нелегке для Росії (і України) земельне питання. Указ від 9 (22) листопада 1906 р. скасовував обов'язкові "земельні общини" і надав кожному селянинові право вимагати виходу з общини і виділення йому землі в одному масиві, що отримав назву "відруб". Селяни могли переносити туди свої господарські будівлі і створювати "хутір" (найпоширеніший в Україні). Цей захід повинен був служити перебудові земельних відносин, створити стан заможних селян-фермерів.