- •6. Співвідношення філософських, загальнонаукових і спец-наук.Методів.
- •7. Діалектика та метафізика як філ. Методи
- •8.Основні функції філософії:
- •13. Специфіка філософської думки в період Середньовіччя
- •14.Особливості філософії епохи Відродження
- •15.Філософія Нового Часу: загальна характеристика.
- •16.Класична німецька філософія
- •17.Своєрідність філософії українського духу
- •18. Марксистська філософія:сучасне осмислення нових положень.
- •19. Філософська антропологія.
- •21.„Філософія життя”
- •23. Герменевтика як напрям сучасної філософії
- •24. Філософські ідеї Структуралізму
- •28.Класична онтологія та її фундаментальні проблеми
- •31. Рух, як спосіб, простір та час як форми існування матерії
- •32. Некласична онтологія.
- •33.Визначальні категоріальні характеристики світу.
- •35. Народонаселення як природне явище
- •36. Поняття біосфери і ноосфери.
- •37 . Поняття глобалізаціїї та форми її існування.
- •38. Глобальні проблеми сучасності.
- •39. Екологія та екологічні проблеми в Україні
- •40.Інтелект,почуття,пам»ять і воля як здатності людини.
- •41. Співвідношення понять «людина», «індивід», «особистість» та «індивідуальність»
- •42. Проблема визначення Сутності людини
- •43.Проблема сенсу життя людини
- •44. Проблема свободи і відповідальності.
- •45.Свідомість як найвища форма відображення.
- •46. Феноменологічна концепція свідомості
- •47.Чуттєве,раціональне-когнітивне та емоційно-вольове у структурі свідомості
- •48*.Еврестична і творча функції інтуїції
- •50.Несвідоме, свідоме і надсвідоме
- •51. Основні складові пізнавальної діяльності:суб’єкт і об’єкт, мета і ціль, засоби та результат.
- •52. Гносеологія та епістемологія.
- •53*. Можливості та межі пізнавального процесу.
- •55. Абсолютність і відносність істини
- •56. Проблема критеріїв істини
- •57.Істина і правда
- •58. Поняття методу і методології.
- •59.Основні форми наукового пізнання
- •61. Функції мови
- •62.Поліструктурність мови
- •63Поняття соціокультурної комунікації
- •64.Об єкт і предмет філософії історії
- •67.Поняття суспільного і соціального у філософії
- •68.Основні характеристики суспільства
- •69*. Соціальна структура суспільства
- •70. Сім’я як соціальна ланка суспільства
- •72. Ідеологія та утопія як форми організації соціуму.
- •76. Гуманізм філософії.
- •77. Поняття філософії економіки.
- •79. Поняття власності та її форм.
- •81. Поняття політики
- •82. Поняття політичної системи та її структури
- •83.Держава складова політичної організації суспільства
- •85. Поняття культури.
- •86. Масова культура,контркультура і антикультура.
- •87. Поняття цивілізації.
- •88. Традиції і новаторства в культурі.
- •89. Співвідношення національного і загальнолюдського в культурі
- •90. Поняття міжкультурної комунікації
40.Інтелект,почуття,пам»ять і воля як здатності людини.
Виділяють 3 сефри психічного: А)пізнвальна;Б) емоційнв; В) Вольова
1.Пізнавальна сфера. Інтелект– система пізнавальних здібностей індивіда, яка виявляється в: - здатності швидко і легко набувати нові знання і вміння, - долати несподівані перешкоди, - знаходити вихід із нестандартних ситуацій, - глибоко розуміти те, що відбувається навколо, - в умінні адаптуватися до складного та мінливого середовища. Найчастіше інтелект визначають за рівнем розвитку, що розглядається в єдності з іншими пізнавальними процесами– сприйманням, пам’яттю, уяв о ю тощо. Розуміння інтелекту як загальної розумової здібності використовують як узагальнення поведінкових характеристик, пов’язаних з успішною адаптацією до нових життєвих завдань.
2.Емоційна і вольов сфери. А.Емоції – психічні стани і процеси, в яких відображаєтьсябезпосереднє, ситуативне переживання життєвих явищ, зумовлене їх відношення до потреб суб’єкта. -Емоції – відображення ситуаційного ставлення людини до певних об»єктів. -Почуття – стійке й узагальнене ставлення до об»єктів. Класифікація почуттів: 1.Моральні почуття– втілюється ставлення людини до людини та суспільства (любов, співпереживання, гуманність, відданість). 2.Аморальні почуття: жадібність, егоїзм, жорстокість, самолюбство. 3. Інтелектуальтні почутя –подив,цікавість ,допитливість, сумнів–засвідчують взаємопрникнення інтелектуальної та афектиктивної сфери. 4.-Естетичні почуття- пізнання спеціифічнох якості предмета –краси. 5.-Світоглядні почуття – найбільшу узагальнені почуття, які відображають ставлення людини до світу, інших людей,
Воля- це активність особистості, це активність регуляції в умовах подолання труднощів. Регулюючі функції волі: 1) вищі (довільні) форми інших психічних; 2) воля сприяє становленню людини, здатної до самовизначення та свободи; 3) воля робить діяльність людини цілеспрямованою та впорядкованою
3.Пам'ять є складною системою процесів, що здійснюють повний цикл перетворень інформації суб'єктом: запам'ятовування, зберігання, відтворення і забування.
-Запам'ятовування–це процес пам'яті, який забезпечує приймання, відбір і фіксацію інформації завдяки утворенню й закріпленню тимчасових нервових зв'язків. -Збереження – це процес, що забезпечує утримання матеріалу в мозку впродовж тривалого часу. -Відтворення – процес актуалізації знань, умінь, навичок, засвоєних при запам'ятовуванні.
41. Співвідношення понять «людина», «індивід», «особистість» та «індивідуальність»
1. Людина - це насамперед біологічна істота, яка наділена на відміну від інших тварин свідомістю й мовою, здатністю працювати, оцінювати навколишній світ і активно його перетворювати. З іншого боку, людина - істота соціальна. Це найсуттєвіша ознака людини, оскільки суспільне життя і відносини, колективна трудова діяльність змінили і підкорили собі її природну індивідуальність. Конкретну людину з усіма її характерними ознаками позначають поняттям «індивід».
2. Індивід - людська біологічна основа розвитку особистості у певних умовах
Характреитистики людини як індивіда: виділяються два основні класи індивідуальних властивостей: 1) віково-статеві (вікові властивості та половий диморфізм); 2) індивідуально-типові (конституціональні особливості, нейродинамічні особливості мозку, особливості функціональної геометрії великих півкуль).
3. Особистість – це індивід із соціально зумовленою системою вищих психічних якостей, що визначаються замученістю людини до конкретних суспільно-історичних та культурних відносин.
Характеристики людини як особистості: 1) статус в суспільстві (економічне, політичне, правове, ідеологічне положення в суспільств); 2) статус спільності( в рамках якої формується особистість). На основі статусу та постійної взаємодії з ним формується системи: а) суспільні функції-ролі; б) цілі та ціннісні орієнтації.
Класи особистісних рис:
- Статус, ролі і ціннісні орієнтації створюють первинний клас особистісних рис;
- Вони визначають особливості мотивації поведінки, структуру суспільної поведінки вторинний клас особистісних рис;
- Вищим інтегрованим ефектом взаємодії рис 1 та 2 класу є характер та здібності. –третій рівень.
Основний засіб розвитку особистісних рис людини - життєвий шлях людини в суспільстві, його соціальна біографія.
4. Індивідуальність - 2 значення:
А) неповторне поєднання в людині її індивідуально-психологічних характеристик ; Б) вищий рівень розвитку особистості.