Практичні завдання

1. Прочитайте цитати і визначте, прибічниками яких теорій походження релігії є їх автори:

“Таким чином, людина сама міститься в понятті бога, і те, що вона міститься в цьому понятті, може бути виражено таким чином, що єдність бога і людини полагається в християнській релігії. Цієї єдності не треба розуміти поверхово, а саме так, що бог виявляється лише людиною, і людина також виявляється богом, але людина виявляється богом лише настільки, наскільки вона переборює природність і кінцевість свого духа і підноситься до бога.”

Г. Гегель.

“Сутність і свідомість релігії вичерпуються тим, що полягають в суті людини, її свідомості та самосвідомості. В релігії нема власного, особливого змісту”.

Л. Фейєрбах

2. Прочитайте цитату і визначте її провідну думку:

“Весь устрій природи свідчить про існування розумного Творця, і жоден розсудливий дослідник при серйозному роздумі не може хоча б на мить відійти від віри в первинні принципи істинного теїзму та релігії”.

Д. Юм

3. Чи погоджуєтеся ви із наведеним нижче висловом? Обґрунтуйте свою точку зору:

“... І філософія сама є служінням Богу, як і релігія, бо вона є не що інше як та сама відмова від суб’єктивних домислів та гадок у пізнанні Бога. Відповідно, філософія тотожна релігії, відмінність полягає в тому, що філософія здійснює це власним методом”.

Г.В.Ф. Гегель

Питання для самоконтролю

1. Що вивчає релігієзнавство?

2. У чому полягає відмінність релігієзнавства та богослов’я; релігієзнавства та атеїзму?

3. Охарактеризуйте богословсько-теологічну концепцію О. Меня.

4. Яка релігієзнавча концепція, на ваш погляд, найбільш повно розкриває сутність і походження релігії?

5. Що вивчає філософія релігії? Чим відрізняється філософія релігії від релігійної філософії?

6. Назвіть основні структурні розділи релігієзнавства.

Теми рефератів

1. Предмет та історія релігієзнавства.

2. Релігійна філософія та філософія релігії: спільне та відмінне.

3. Роль психоаналізу в розвитку психології релігії.

4. Соціологія релігії. Предмет та методологія.

5. Лінгвістичні методи в релігієзнавстві.

6. Розвиток релігієзнавства в Україні: минуле та сучасність.

Словник термінів

Антропоцентризм – погляд, згідно з яким людина є центром та вищою метою Всесвіту; органічно входить до системи релігійного мислення в разі визнання надприродного початку і створення людини вищими силами.

Атеїзм – погляд, що виходить із визнання природного світу єдиним і самодостатнім, а існуючі релігії – створеними людьми; форма вільнодумства в критиці релігії; елемент західної секуляризованої культури і цивілізації.

Бог – у релігійних поглядах найвища, наймогутніша і найдосконаліша істота, яка виступає як об’єкт культу. Уявлення про нього (або них) варіативне в різних типах релігій та культур, у більшості з них людина визнається творінням божим.

Деїзм – релігійно-філософське вчення, в основі якого лежить уявлення про безособового бога, котрий створив світ, але не втручається в життя природи і людей. Зміст такої свідомості розуміється як наочно-образні форми. За характером свого формування воно значною мірою має індивідуально-особистісний характер.

Пантеїзм – вчення про єдність Бога і світу, ідеального і матеріального начал; згідно з цим світ і людина розчинені у вищому, а Бог присутній у всьому.

Релігійна свідомість – на концептуальному рівні існує у формі систематизованого і кодифікованого віровчення. Зміст його сформульовано у священних книгах (Біблії, Корані та ін.), затверджено релігійними організаціями у вигляді незмінних, канонізованих формул (догматів), визнання яких в усталеному вигляді є неодмінною умовою праведної віри.

Трансцендентальне (лат. transcedere – переступати) – всезагальні, надчуттєві властивості буття, що пізнаються специфічними засобами (інтуїція, медитація тощо).

Основна література

1. Академічне релігієзнавство: Підручник / за ред А. М. Колодного – К.: Світ знань, 2000. – С. 17–51.

2. Религиоведение: Учеб. Пособ. / под ред. И. Н. Яблокова – М.: Гардарики, 1998. – С. 9–25.

3. Релігієзнавство: Підручник / за ред. В. І. Лубського. – К.: Четверта хвиля, 2000. – С. 17–40.

4. Релігієзнавство: Навч. Посіб. / за ред. С.А.Бублика. – К.: Юрінком, 2000. – С. 5–27.

Додаткова література

1. Гудима А. М. Релігія і людська гідність. – К.: Знання, 1987.

2. Мень А. История религии. В поисках Пути, Истины и Жизни. – М.: Мирос, 2002.

Тема 2

СУТНІСТЬ І СОЦІАЛЬНА ПРИРОДА РЕЛІГІЇ

Весь хід речей повинен мати предметом ствердження і величі релігії; люди повинні мати в самих собі почуття, що відповідають її вченню; в кінці кінців вона повинна бути осереддям усіх прагнень, щоб той, хто пізнав її вчення міг зрозуміти всю природу людини зокрема, і всю внутрішню історію людства взагалі.

Блез Паскаль

Релігія, що несе звістку про смерть Бога, може бути засобом спасіння від грубості матерії, схованкою від бруду політичної агітації.

Фрідріх Ніцше

План

1. Релігія як форма суспільної свідомості, її елементи та структура.

2. Функції релігії та її роль у житті суспільства.

3. Походження релігії: богословське та наукове пояснення.

4. Історичні типи і форми релігії.

Ключові поняття: релігійна свідомість, релігійний культ, релігійні організації та інститути, міф, анімізм, фетишизм, магія, церква, секта, деномінація.

Через феномен релігії відбувається усвідомлення людиною однієї з форм свого суспільного буття. Поняття "релігія", з латинської означає благочестя, святиня, предмет культу. Це відповідне світосприйняття та певна сфера життя людини, які пов'язані із відношенням її до Абсолютного. Релігія народжується з потреби орієнтуватися в житті і розуміти його. Певною мірою вона виступає як потужний антидепресант людства. Як суспільно-історичний феномен. який виник з появою людства і функціонує серед людей, релігія має складну структуру, виконує ряд функцій в суспільстві.

Опрацьовуючи перше питання, слід розкрити:

– сутність релігії як форми суспільної свідомості. Релігія як система вірувань та релігійних інститутів, що відправляють релігійні культи, є породженням розуму й діяльності людини. Тому релігію слід розглядати також і як феномен культури, присутній у різних народів (або окремих націй), і цим, передусім, визначається таке розмаїття релігій;

– релігію як культурно-історичний феномен, що є глибинною компонентою духу людини, тим великим і таємничим джерелом, з якого народжуються вірування, міфи, сакральні тексти, найвеличніші інтуїції, прозріння, одкровення, інсайти, взагалі -- динамічні імпульси і біоритми найвищого життя. Релігія не випадково зберегла роль консолідатора суспільства – вона вкорінена в соціумі через свою здатність відгукуватися на глибинні потреби людини;

– те, що релігія є суттєвою складовою суспільного життя, виступає важливим чинником виникнення і розвитку суспільних відносин. Так званий зовнішній контроль за поведінкою людини доповнюється більш досконалим, внутрішнім самоконтролем, скерованим на найвищі моральні цінності людства. Трансцендентний Абсолют (Бог), з одного боку, і совість як соціальний контролер, з іншого – створюють силове поле, яке й утримує особу в межах норм, вироблених культурою вже не одне століття. Таким чином, релігію розглядають не тільки як іманентну людині даність, а й як дієвий суспільний чинник, значимий для особи і суспільства в цілому.

Розглядаючи структуру релігії, слід звернути увагу на те, що в сучасній науковій літературі існує декілька способів структурування релігії. Так, одні автори як основні складники релігії виокремлюють релігійну свідомість, діяльність, інститути й організації; інші вважають, що структуру релігії становлять доктрина, міф, естетичні цінності, ритуали; треті, яких більшість, у релігійній структурі виокремлюють релігійну свідомість, релігійні погляди та уявлення, релігійний культ, релігійні організації. Бажано зупинитися на третьому, оптимальнішому визначенні релігійного комплексу. Предметом релігійної віри є надприродне. Люди, яким властивий релігійний тип свідомості, вірять у виключний характер надприродних істот або сил, і, зокрема, не застосовують до них звичайних критеріїв емпіричної вірогідності. Уявлення про існування надприродного – це результат довгого розвитку людської свідомості і культури в цілому;

– розглядаючи питання про взаємодію різних рівнів релігійної свідомості, вчені вирізняють: повсякденну релігійну свідомість і концептуальну (теоретично оформлену). Особливу увагу слід зосередити на двох рівнях релігійної свідомості: теоретичному (концептуальному) та буденному. Детальніше треба розглянути особливості кожного з цих рівнів.

У процес вивчення другого питання, бажано звернути увагу на:

– виявлення у функціях релігії (світоглядній, компенсаторній, регулюючій, комунікативній, культуро-транслюючій тощо) способів, рівнів та напрямів релігійного впливу на соціум;

– взаємозвязок функцій релігії між собою та з іншими формами суспільної свідомості, а саме з політикою, наукою, мораллю, мистецтвом.

Опрацьовуючи третє питання, доцільно розглянути:

– пояснення походження релігії з різних точок зору. Богословська концепція походження релігії ґрунтується на божественному походженні релігії, що існує вічно й істотно впливає на історію суспільства;

– особливості наукового і філософського підходу до проблеми походження релігії в контексті культурно-сторичного досвіду людства;

– особливості дослідження проблеми походження релігії різними релігієзнавчими дисциплінами.

Вивчаючи четвертє тання, яке є завершальним при розгляді даної теми і ґрунтується на розумінні попередніх питань, слід звернути увагу на те, що:

• історичні типи й форми релігії склались і розвивались протягом історії людської культури. За етнічною ознакою та рівнем розвитку релігії поділяють на родоплемінні (які включають такі форми, як: анімізм, фетишизм, магія тощо; головним об'єктом поклоніння є духи), національні (склалися на ранніх етапах розвитку етносів (народностей) та переважно у межах окремої держави; об'єктом релігійного поклоніння є боги, які мали владу і над природними об'єктами, й над людським суспільством) та світові (історичний тип релігій, які подолали етнонаціональні межі, набули міжнаціонального характеру й постали прийнятними і відкритими для всіх народів). Світовими вважаються: буддизм, християнство та іслам. Всі світові релігії мають у собі гуманістичні моменти, що сприяє творчій активності і самовдосконаленню людини. Всіх їх поєднує саме гуманістична орієнтація. Віра в надприродне стає вірою в людину як тільки найвищою цінністю стає божественне в людині.

• Після вивчення матеріалу теми Ви повинні:

ЗНАТИ:

• що таке релігія, її елементи та структура;

• функції релігії та її роль у житті суспільства;

• концепції походження релігії;

• історичні типи і форми релігії;

• що є предметом релігійної віри.

ВМІТИ:

• розрізняти релігію як феномен і інституційну форму її існування;

• розрізняти окремі елементи релігії;

• розрізняти світові, національні та родоплемінні релігії;

• розрізняти церкви від сект та деномінацій.

РОЗУМІТИ:

• -в чому полягає необхідність та неминучість виникнення релігії;

• як взаємопов'язані функції релігії з іншими формами суспільної свідомості, а саме з політикою, економікою, наукою, мораллю тощо;

• чим зумовлені науковий і філософський підходи у своєму визначенні релігії;

• як пов'язані між собою два рівня релігійної свідомості: теоретичний (концептуальний) та буденний.