- •Методика викладання української мови в початкових класах
- •Методика викладання української мови як науки
- •Форма наукових досліджень і участь учителів у їх проведенні
- •Мета,особливості і структура курсу методики мови
- •Наукові основи методики початкового навчання української мови
- •Психолого-педагогічні основи початкового навчання рідної мови
- •Принципи, часткові методи і прийоми методики викладання рідної мови
- •Засвоєння звукової системи української мови у взаємозв’язку з графічною
- •Аналітико-синтетичного методу навчання грамоти
- •Прийоми звукового аналізу
- •Основні періоди й етапи навчання грамоти
- •Особливості структури і методики уроків добукварного періоду
- •Букварний період
- •Психолого-педагогічні особливості процесу навчання письма шестирічних учнів
- •Характеристика рукописного шрифту для навчання письма шестирічних першокласників
- •Особливості уроків навчання грамоти в малокомплектній школі
- •Тема: Структура уроку букварного періоду.
- •Орієнтовні дидактичні структури уроків рідної мови навчання грамоти
- •Загальнодидактичні вимоги:
- •Спеціальні (методичні) вимоги:
- •1. Повторення вивченого на попередньому уроці.
- •2. Підготовчі артикуляційно-слухові вправи.
- •7. Підсумок уроку.
- •V. Підсумок. Розділ іі Методика класного і позакласного читання
- •Читання як навчальний предмет, його завдання
- •Освітнє і виховне значення уроків читання. Естетичне виховання на уроках читання
- •Наукові засади методики читання в початкових класах
- •З історії становлення методики читання. Основний метод навчання дітей читанню
- •Завдання уроків класного читання
- •Види читання
- •Якості читання
- •Вироблення якісних ознак читання
- •Вироблення навичок швидкого читання
- •Вироблення навичок виразного читання Що таке « виразне читання » вчителя?
- •Передумови виразного читання учнів
- •Шляхи розкриття учням поняття « виразне читання »
- •Вимоги до інтонаційного оформлення прочитуваного і декламованого. Прийоми його навчання
- •Особливості виразного читання поетичних творів
- •Уроки класного читання Типи уроків класного читання. Робота над набуттям свідомого читання
- •Уроки ознайомлення з новим твором Визначення мети уроку
- •Основні етапи читання
- •Підготовка до сприймання твору
- •Перше читання твору і перевірка сприймання прочитаного
- •Робота над перечитуванням тексту
- •Аналіз зображувальних засобів. Застосування цілісного аналізу
- •Навчання складати план прочитуваного
- •Переказ прочитаного
- •Проведення узагальнюючої бесіди, встановлення ідейного змісту твору
- •Особливості вивчення творів різних жанрів Методика опрацювання оповідань
- •Особливості роботи над казкою
- •Особливості роботи над байкою
- •Особливості роботи над науково-пізнавальними статтями
- •Особливості роботи над віршем
- •Уроки узагальнення знань Завдання уроків узагальнення знань
- •Підготовка до узагальнюючого уроку і його проведення
- •Робота над загадками, прислів’ями і скоромовками
- •Облік навичок читання
- •1. Підсумковий етап.
- •2. Бібліотечні уроки (повідомлення творчої групи).
- •8. Огляд куточків позакласного читання, конкурс створених власноручно дитячих книжок (кожна творча група презентує своє видання).
- •9. Огляд списків рекомендованої літератури з позакласного читання для кожного етапу
- •V. Домашнє завдання.
- •Повторити теоретичний матеріал.
- •Підготовити фрагмент нетрадиційного уроку позакласного читання. Структура уроку позакласного читання
- •Уроки зустрічі з книжкою
- •Методика вивчення граматики і лексики
- •Методи навчання граматики
- •Евристичний метод
- •Проблемний метод
- •Частково-проблемний метод
- •Пояснювально-ілюстративний і репродуктивний методи
- •Методика формування граматичних понять
- •Методика вивчення фонетики і графіки Ознайомлення з особливостями голосних і приголосних звуків
- •Вивчення теми « Голосні звуки і позначення їх буквами »
- •Вивчення теми « Приголосні звуки. Тверді і м’які приголосні, способи їх позначення на письмі »
- •Вивчення теми « Дзвінкі і глухі приголосні »
- •Вивчення теми « Склад. Наголос »
- •Звуковий і звукобуквений аналізи, методика їх проведення
- •Формування уявлень про мову і мовлення
- •Формування уявлень про текст
- •Урок у 3 класі
- •Методика опрацювання елементів лексики Лінгводидактичні основи методики роботи над словом
- •Робота над засвоєнням лексичного значення слова
- •Робота над усвідомленням прямого і переносного значення слова, багатозначністю й омонімією
- •Робота над синонімами
- •Наша Батьківщина
- •Вивчення антонімів
- •Види вправ з лексики й методика їх проведення
- •Хто кричав?
- •Значення і завдання роботи над вивченням морфемної будови слова
- •Вивчення основи слова і закінчення
- •Вивчення кореня слова
- •Вивчення префікса
- •Вивчення суфікса
- •Методика вивчення частин мови
- •Система вивчення іменника
- •Формування загального поняття про іменник
- •Методика вивчення числа іменників
- •Методика вивчення роду іменників
- •Методика вивчення відмінювання іменників
- •Система вивчення прикметника
- •Формування загального поняття про прикметник
- •Методика вивчення роду і числа прикметників
- •Система вивчення дієслова
- •Формування загального поняття про дієслово
- •Методика вивчення числа і роду дієслів
- •Методика вивчення часових форм дієслів
- •Формування поняття про дієвідмінювання
- •Вивчення займенника
- •Вивчення числівника
- •Вивчення прислівника
- •Вивчення прийменника
- •Морфемний і морфологічний розбори. Методика їх проведення Морфемний розбір
- •Морфологічний розбір
- •1. За дидактичною метою
- •3. За характером розумових операцій
- •4. За формою навчальної діяльності
- •5. За діяльністю учнів
- •6. За рівнем самостійності
- •7. Цікаві вправи з граматики
- •Значення знань з синтаксису в початкових класах
- •Вироблення початкових уявлень про речення і його будову
- •Формування поняття про речення
- •Вивчення типів речень за метою висловлювання й за інтонацією
- •Робота над засвоєнням понять «основа речення», «головні члени речення»
- •Робота над засвоєнням синтаксичного зв’язку між членами речення
- •Вивчення однорідних членів речення
- •Ознайомлення зі складним реченням
- •Види вправ із синтаксису й пунктуації
- •Орфографія як предмет вивчення
- •Орфографія як предмет вивчення. Поняття про орфограму
- •Граматичний і антиграматичний напрями в методиці навчання орфографії
- •Психологічна природа орфографічної навички
- •Аналіз лінгвістичної природи написань
- •Залежність методики від лінгвістичної природи написань
- •Вивчення фонетичних написань
- •Вивчення морфологічних написань
- •Вивчення семантичних написань
- •Вивчення історичних написань
- •Методика роботи над орфографічним правилом
- •Умови успішного формування орфографічних навичок
- •Орфографічні вправи Системність вправ
- •Види вправ
- •Орфографічний розбір та його види
- •Словникова робота в процесі навчання орфографії
- •Вимоги до уроків навчання орфографії
- •Значення формування умінь літературної вимови
- •Особливості й умови становлення літературної вимови
- •Методика формування умінь літературної вимови
- •Навчальні диктанти
- •Способи виправлення помилок у контрольних диктантах
- •Аналіз опрацювання помилок
- •Норми оцінювання результатів диктантів
- •Орієнтовний обсяг письмових робіт з рідної мови
- •Оцінювання контрольних письмових робіт
- •Розділ V Методика опрацювання розділу "Мовленнєва діяльність".
- •Аудіювання на уроках української мови
- •2. Наявність у тексті нових (незнайомих) слів.
- •Рекомендації вчителеві початкових класів щодо організації процесу аудіювання
- •Використання методів і прийомів роботи з метою розвитку зв’язного мовлення Загальна характеристика методів, прийомів та форм роботи над зв’язним мовленням
- •Розвиток діалогічного мовлення у школярів на уроках української мови
- •Оцінювання.
- •Теми для діалогів
- •Прийоми навчання зв’язним висловлюванням
- •Мотивація мовлення. Типи мовленнєвих ситуацій.
- •Прийоми активізації мовленнєвої творчості
- •Уміння розкривати тему і основну думку висловлювання
- •Спостереження за зв’язком між змістом тексту і заголовком
- •Усвідомлення теми і головної думки власного висловлювання
- •Уміння збирати матеріал для висловлювання
- •Розвиток сприймання, мислення і мовлення у їх взаємозв’язку
- •Збирання матеріалу на основі спостережень за дійсністю
- •Добір матеріалу за картиною
- •Добір матеріалу за текстом
- •Уміння систематизувати зібраний матеріал (структурно-композиційні уміння)
- •Формування уявлень про семантико-композиційну структуру тексту
- •Мовні засоби зв’язку речень у тексті
- •Слова, найважливіші для вираження думки
- •Виділення мікротем у власному висловлюванні. Складання плану
- •Уміння знаходити потрібні мовні засоби у висловлюваннях різник видів
- •Особливості роботи з розвитку зв’язного мовлення
- •Аспекти роботи над зв’язним мовленням
- •Особливості підготовчої роботи до написання твору
- •1. Створення емоційного фону до написання твору
- •2. Збирання фактичного матеріалу
- •3. Робота над лексикою
- •Балакуни
- •Робота з антонімами
- •Робота з порівняннями
- •Робота з фразеологічними зворотами
- •4. Складання плану творчої роботи
- •Орієнтовна структура уроку з розвитку мовлення (написання твору)
- •Оцінювання письмових творчих робіт (переказів і творів)
- •Критерій оцінок такий:
- •Критерії форми оцінювання учнівських переказів і творів
- •Оцінювання письмових творчих робіт (переказів і творів)
Формування загального поняття про іменник
Загальне поняття про іменник починає формуватися у дитини ще в добукварний період. Саме тут учитель навчає дітей розрізняти предмет і слово, що його називає. Зробити це можна, наприклад, у такий спосіб. Учитель бере у руки книгу і запитує:
Що я тримаю? (Книгу.)
Що ви можете з нею зробити? (Розглянути, прочитати, покласти на стіл і под.)
Про що ця книга? (Мабуть, про тварин, бо на обкладинці зображені тварини.)
Ми можемо дізнатися, хто написав для нас цю книгу? (Можемо, бо на обкладинці завжди друкують прізвище автора.)
У нашій шкільній бібліотеці є ще одна дуже цікава книга. Про що вона?
Звичайно, діти відповісти не можуть, а тому вчитель запитує, чому вони не можуть відповісти на його питання. (Бо не бачать книги.)
– Отже,– узагальнює вчитель відповіді дітей,– предмет ми бачимо, можемо потримати в руках, а слово, що є назвою предмета, тільки вимовляємо і чуємо.
Надалі в учнів поступово формується уміння «працювати» зі словом як із узагальнюючою назвою предмета. Скажімо, вчитель вимовляє слово стіл, а діти називають той стіл, який вони при цьому можуть уявити.
Подальше формування поняття «Іменник» передбачає роботу над лексичним значенням іменника і його граматичною ознакою – відповідає на питання х т о? щ о?. Уміння ставити до слів-назв предметів запитання хто? чи що? прищеплюється дітям ще в період навчання грамоти.
У 2 класі діти дізнаються про те, що слова, які означають назви людей і тварин, відповідають на питання х т о?, а слова, які означають назви інших предметів,– на питання
щ о? З цією метою вчитель здійснює систематизацію слів-назв предметів, тобто виділяє групи слів на позначення людей, тварин, рослин, предметів побуту. Демонструється, наприклад, таблиця із зображенням лікаря, робітника, школярки (перший ряд), собаки, кота, їжака (другий ряд), дерева, портфеля, чайника (третій ряд).
У ході евристичної бесіди учитель з’ясовує:
Хто зображений на малюнку першого ряду?
Яке питання можна поставити до кожного з зображених предметів? (Хто це? – Лікар і под.)
– Кого називають слова лікар, робітник, школярка? (Людей.)
– Отже, які слова відповідають на питання хто? (Слова – назви людей.)
Аналогічна робота проводиться з малюнками другого, а потім третього ряду.
Внаслідок такої роботи у дітей формується уявлення про іменники – назви істот і неістот.
Методика вивчення числа іменників
Поняття «число» засвоюється дітьми на реальній, предметній основі: у житті вони зустрічають один або декілька предметів. У зв’язку з цим уявлення про число сформоване ще в дошкільному віці, адже практично діти вміють користуватися формами однини і множини іменників (лялька – ляльки, яблуко – яблука). Усвідомлення числа іменників як граматичної категорії починається в школі.
Поняття про однину і множину іменників формується послідовно. У 1–2 класах діти дістають уявлення про один і багато предметів, учаться добирати слова за зразком (герой – герої, мишенята – мишеня) або змінювати форму слова, керуючись настановою один – багато.
Терміни однина/множина вводяться в 3 класі. Якщо в 1–2 класі учні лише практично користуються числовими формами, то у 3 класі продовжується формування понятті «число іменників» на більш високому рівні.
Під час вивчення числа іменників діти повинні зрозуміти:
якщо іменник означає назву одного предмета, він уживається в однині (книга, олівець, стіл);
якщо іменник означає назву двох або більшої кількості предметів, він уживається в множині (книги, олівці, столи);
не всякий іменник, що має форму множини, називав кілька предметів (окуляри, ножиці, двері);
не всяк й іменник, що має форму однини, становить собою назву одного предмета (коріння, студентство).
У процесі роботи над числом іменників учитель має сформувати уміння: 1) розрізняти іменники в однині і множині за значенням і закінченням; 2) утворювати форму множини від найбільш уживаних форм однини і навпаки; 3) правильно вживати числові форми іменників у мовленні.
Робота над вивченням числа іменників проходить у такій послідовності.
Спочатку вчитель організовує спостереження за словами, які називають один і кілька предметів, і порівняння цих слів. Пропонує, наприклад, такі слова: парта – парти, хлопець – хлопці, лінія – лінії, море – моря.
Вчитель допомагає дітям з’ясувати, скільки предметів називають іменники першої колонки, а скільки – другої. Внаслідок узагальнення діти неодмінно зроблять висновок про те, що, коли іменник називає один предмет, він уживається в однині, а коли більше предметів – у множині.
Оскільки учні при визначенні числа звертають увагу лише на смисловий бік поняття (один – багато), слід зорієнтувати їх на врахування формального показника однини і множини – закінчення (книга – книги, ліс – ліси).
Визначаючи число іменників, учні повинні дотримуватися певної послідовності дій: 1) встановити, один чи більше предметів називає слово; 2) визначити закінчення іменників у множині. Це полегшує роботу вчителя над розширенням у дітей уявлення про число, зокрема в іменників, які мають форму множини, але називають один предмет, або, маючи форму однини, називають сукупність предметів.
Як можливі варіанти організації спостереження за такими іменниками можна виконати будь-яку з наведених нижче вправ:
вчитель демонструє малюнок із зображенням одних окулярів і кількох і просить назвати, що зображено на малюнках. В учнів руйнується стереотип визначення числа за принципом один – багато, не допомагає їм у даному випадку і закінчення. Діти неодмінно приходять до висновку про існування в мові іменників, які вживаються тільки у формі множини, незалежно від того, яку кількість предметів вони позначають;
вчитель, пропонує учням записати подані слова у два стовпчики «Однина» і «Множина». Серед слів, якими оперуватимуть діти (наприклад, вікно, море, вікна, моря), зустрінуться і слова типу ножиці, окуляри. Природно, що перед дітьми виникає проблемна ситуація: до якого стовпчика віднести останні іменники? Можна очікувати, що учні, враховуючи відомі їм критерії один – багато і закінчення, віднесуть ці іменники до множини. Класовод пропонує школярам утворити від цих іменників форми однини. Коли діти переконаються в неможливості такої операції, він приводить їх до висновку, що деякі іменники мають тільки форму множини, хоч і позначають один предмет.
Аналогічно вчитель знайомить учнів і з тими іменниками, що мають тільки форму однини.
Збірні іменники типу каміння, коріння, дітвора в уявленні молодших школярів можуть асоціюватися з множиною. Тому слід дати дітям допоміжний орієнтир для множини – слова мої, вони. Користуючись цим орієнтиром, учні прийдуть до висновку, що слово коріння має форму однини – коріння (воно, моє), а слово корені (вони, мої) є формою множини від корінь (він, мій).