- •Методика викладання української мови в початкових класах
- •Методика викладання української мови як науки
- •Форма наукових досліджень і участь учителів у їх проведенні
- •Мета,особливості і структура курсу методики мови
- •Наукові основи методики початкового навчання української мови
- •Психолого-педагогічні основи початкового навчання рідної мови
- •Принципи, часткові методи і прийоми методики викладання рідної мови
- •Засвоєння звукової системи української мови у взаємозв’язку з графічною
- •Аналітико-синтетичного методу навчання грамоти
- •Прийоми звукового аналізу
- •Основні періоди й етапи навчання грамоти
- •Особливості структури і методики уроків добукварного періоду
- •Букварний період
- •Психолого-педагогічні особливості процесу навчання письма шестирічних учнів
- •Характеристика рукописного шрифту для навчання письма шестирічних першокласників
- •Особливості уроків навчання грамоти в малокомплектній школі
- •Тема: Структура уроку букварного періоду.
- •Орієнтовні дидактичні структури уроків рідної мови навчання грамоти
- •Загальнодидактичні вимоги:
- •Спеціальні (методичні) вимоги:
- •1. Повторення вивченого на попередньому уроці.
- •2. Підготовчі артикуляційно-слухові вправи.
- •7. Підсумок уроку.
- •V. Підсумок. Розділ іі Методика класного і позакласного читання
- •Читання як навчальний предмет, його завдання
- •Освітнє і виховне значення уроків читання. Естетичне виховання на уроках читання
- •Наукові засади методики читання в початкових класах
- •З історії становлення методики читання. Основний метод навчання дітей читанню
- •Завдання уроків класного читання
- •Види читання
- •Якості читання
- •Вироблення якісних ознак читання
- •Вироблення навичок швидкого читання
- •Вироблення навичок виразного читання Що таке « виразне читання » вчителя?
- •Передумови виразного читання учнів
- •Шляхи розкриття учням поняття « виразне читання »
- •Вимоги до інтонаційного оформлення прочитуваного і декламованого. Прийоми його навчання
- •Особливості виразного читання поетичних творів
- •Уроки класного читання Типи уроків класного читання. Робота над набуттям свідомого читання
- •Уроки ознайомлення з новим твором Визначення мети уроку
- •Основні етапи читання
- •Підготовка до сприймання твору
- •Перше читання твору і перевірка сприймання прочитаного
- •Робота над перечитуванням тексту
- •Аналіз зображувальних засобів. Застосування цілісного аналізу
- •Навчання складати план прочитуваного
- •Переказ прочитаного
- •Проведення узагальнюючої бесіди, встановлення ідейного змісту твору
- •Особливості вивчення творів різних жанрів Методика опрацювання оповідань
- •Особливості роботи над казкою
- •Особливості роботи над байкою
- •Особливості роботи над науково-пізнавальними статтями
- •Особливості роботи над віршем
- •Уроки узагальнення знань Завдання уроків узагальнення знань
- •Підготовка до узагальнюючого уроку і його проведення
- •Робота над загадками, прислів’ями і скоромовками
- •Облік навичок читання
- •1. Підсумковий етап.
- •2. Бібліотечні уроки (повідомлення творчої групи).
- •8. Огляд куточків позакласного читання, конкурс створених власноручно дитячих книжок (кожна творча група презентує своє видання).
- •9. Огляд списків рекомендованої літератури з позакласного читання для кожного етапу
- •V. Домашнє завдання.
- •Повторити теоретичний матеріал.
- •Підготовити фрагмент нетрадиційного уроку позакласного читання. Структура уроку позакласного читання
- •Уроки зустрічі з книжкою
- •Методика вивчення граматики і лексики
- •Методи навчання граматики
- •Евристичний метод
- •Проблемний метод
- •Частково-проблемний метод
- •Пояснювально-ілюстративний і репродуктивний методи
- •Методика формування граматичних понять
- •Методика вивчення фонетики і графіки Ознайомлення з особливостями голосних і приголосних звуків
- •Вивчення теми « Голосні звуки і позначення їх буквами »
- •Вивчення теми « Приголосні звуки. Тверді і м’які приголосні, способи їх позначення на письмі »
- •Вивчення теми « Дзвінкі і глухі приголосні »
- •Вивчення теми « Склад. Наголос »
- •Звуковий і звукобуквений аналізи, методика їх проведення
- •Формування уявлень про мову і мовлення
- •Формування уявлень про текст
- •Урок у 3 класі
- •Методика опрацювання елементів лексики Лінгводидактичні основи методики роботи над словом
- •Робота над засвоєнням лексичного значення слова
- •Робота над усвідомленням прямого і переносного значення слова, багатозначністю й омонімією
- •Робота над синонімами
- •Наша Батьківщина
- •Вивчення антонімів
- •Види вправ з лексики й методика їх проведення
- •Хто кричав?
- •Значення і завдання роботи над вивченням морфемної будови слова
- •Вивчення основи слова і закінчення
- •Вивчення кореня слова
- •Вивчення префікса
- •Вивчення суфікса
- •Методика вивчення частин мови
- •Система вивчення іменника
- •Формування загального поняття про іменник
- •Методика вивчення числа іменників
- •Методика вивчення роду іменників
- •Методика вивчення відмінювання іменників
- •Система вивчення прикметника
- •Формування загального поняття про прикметник
- •Методика вивчення роду і числа прикметників
- •Система вивчення дієслова
- •Формування загального поняття про дієслово
- •Методика вивчення числа і роду дієслів
- •Методика вивчення часових форм дієслів
- •Формування поняття про дієвідмінювання
- •Вивчення займенника
- •Вивчення числівника
- •Вивчення прислівника
- •Вивчення прийменника
- •Морфемний і морфологічний розбори. Методика їх проведення Морфемний розбір
- •Морфологічний розбір
- •1. За дидактичною метою
- •3. За характером розумових операцій
- •4. За формою навчальної діяльності
- •5. За діяльністю учнів
- •6. За рівнем самостійності
- •7. Цікаві вправи з граматики
- •Значення знань з синтаксису в початкових класах
- •Вироблення початкових уявлень про речення і його будову
- •Формування поняття про речення
- •Вивчення типів речень за метою висловлювання й за інтонацією
- •Робота над засвоєнням понять «основа речення», «головні члени речення»
- •Робота над засвоєнням синтаксичного зв’язку між членами речення
- •Вивчення однорідних членів речення
- •Ознайомлення зі складним реченням
- •Види вправ із синтаксису й пунктуації
- •Орфографія як предмет вивчення
- •Орфографія як предмет вивчення. Поняття про орфограму
- •Граматичний і антиграматичний напрями в методиці навчання орфографії
- •Психологічна природа орфографічної навички
- •Аналіз лінгвістичної природи написань
- •Залежність методики від лінгвістичної природи написань
- •Вивчення фонетичних написань
- •Вивчення морфологічних написань
- •Вивчення семантичних написань
- •Вивчення історичних написань
- •Методика роботи над орфографічним правилом
- •Умови успішного формування орфографічних навичок
- •Орфографічні вправи Системність вправ
- •Види вправ
- •Орфографічний розбір та його види
- •Словникова робота в процесі навчання орфографії
- •Вимоги до уроків навчання орфографії
- •Значення формування умінь літературної вимови
- •Особливості й умови становлення літературної вимови
- •Методика формування умінь літературної вимови
- •Навчальні диктанти
- •Способи виправлення помилок у контрольних диктантах
- •Аналіз опрацювання помилок
- •Норми оцінювання результатів диктантів
- •Орієнтовний обсяг письмових робіт з рідної мови
- •Оцінювання контрольних письмових робіт
- •Розділ V Методика опрацювання розділу "Мовленнєва діяльність".
- •Аудіювання на уроках української мови
- •2. Наявність у тексті нових (незнайомих) слів.
- •Рекомендації вчителеві початкових класів щодо організації процесу аудіювання
- •Використання методів і прийомів роботи з метою розвитку зв’язного мовлення Загальна характеристика методів, прийомів та форм роботи над зв’язним мовленням
- •Розвиток діалогічного мовлення у школярів на уроках української мови
- •Оцінювання.
- •Теми для діалогів
- •Прийоми навчання зв’язним висловлюванням
- •Мотивація мовлення. Типи мовленнєвих ситуацій.
- •Прийоми активізації мовленнєвої творчості
- •Уміння розкривати тему і основну думку висловлювання
- •Спостереження за зв’язком між змістом тексту і заголовком
- •Усвідомлення теми і головної думки власного висловлювання
- •Уміння збирати матеріал для висловлювання
- •Розвиток сприймання, мислення і мовлення у їх взаємозв’язку
- •Збирання матеріалу на основі спостережень за дійсністю
- •Добір матеріалу за картиною
- •Добір матеріалу за текстом
- •Уміння систематизувати зібраний матеріал (структурно-композиційні уміння)
- •Формування уявлень про семантико-композиційну структуру тексту
- •Мовні засоби зв’язку речень у тексті
- •Слова, найважливіші для вираження думки
- •Виділення мікротем у власному висловлюванні. Складання плану
- •Уміння знаходити потрібні мовні засоби у висловлюваннях різник видів
- •Особливості роботи з розвитку зв’язного мовлення
- •Аспекти роботи над зв’язним мовленням
- •Особливості підготовчої роботи до написання твору
- •1. Створення емоційного фону до написання твору
- •2. Збирання фактичного матеріалу
- •3. Робота над лексикою
- •Балакуни
- •Робота з антонімами
- •Робота з порівняннями
- •Робота з фразеологічними зворотами
- •4. Складання плану творчої роботи
- •Орієнтовна структура уроку з розвитку мовлення (написання твору)
- •Оцінювання письмових творчих робіт (переказів і творів)
- •Критерій оцінок такий:
- •Критерії форми оцінювання учнівських переказів і творів
- •Оцінювання письмових творчих робіт (переказів і творів)
Орфографічні вправи Системність вправ
У формуванні орфографічних умінь і навичок важливе значення мають практичні вправи, виконання яких у шкільній практиці розпочинається одразу після пояснення правил правопису. Мета етапу вправ – застосувати одержані знання в практичній діяльності учнів. Кінцевий результат – формування орфографічних навичок.
Оскільки формування орфографічних навичок – довготривалий процес, на уроках багато уваги приділяється правописним вправам. За словами М. Р. Львова, серед вправ, які дають в підручниках, близько 70 % орфографічні, інші 30 % також пов’язані з орфографією.
Однією з основних вимог, які ставляться до вправ, є їх систематичність.
На думку відомого методиста Г. М. Приступи, систематичність вправ забезпечується:
а) диференційованим підходом до орфограм;
б) використанням для вправ дидактичного матеріалу, який найповніше відображає виучувану орфограму;
в) строгою послідовністю розумових операцій під час роботи над орфографічним матеріалом;
г) поступовим наростанням самостійності у виконанні вправ;
д) органічним зв’язком роботи над орфографією і розвитком мовлення учнів.
Орфографічна діяльність учнів повинна бути організована відповідно до того рівня засвоєння правила, на якому в даний момент знаходиться учень, і тих особливостей, які відрізняють одне орфографічне правило від іншого. Відповідно до цього в методиці загальноприйнятою є така послідовність вправ:
вправи, які готують повідомлення правила (підготовчі вправи);
вправи розпізнавального етапу;
3) вправи на часткове застосування правила;
4) вправи на повне застосування правила.
Перший етап вправ добирається учителем як матеріал для спостереження, на основі його аналізу під керівництвом учителя діти приходять до висновку – правила правопису.
Розпізнавальний етап вправ – один з найскладніших. На цьому етапі учні мають виявити у сприйнятому на слух слові ті чи інші ознаки орфограми і співвіднести їх з правилом правопису. Щоб навчити школярів ставити питання про орфографічну форму слова і знаходити орфограми, перед написанням слів діти, за завданням учителя, мають говорити, чиє в слові орфограма, а якщо є, то яка.
Вправи на часткове застосування правила використовуються в основному під час вивчення правил складної логічної структури, які потребують спеціального відпрацювання кожної логічної ланки правила. Такими є правила-рекомендації, що охоплюють морфологічні написання. Наприклад, під час вивчення ненаголошених е, и в корені учні повинні:
а) виявити у сприйнятих на слух словах не наголошені е, и;
б) співвіднести їх з будовою слова (коренем);
в) дібрати перевірне слово.
Кожен із зазначених етапів потребує спеціальних вправ. Це й будуть вправи на часткове застосування правила, які відображають процес поетапного формування орфографічної навички.
На завершальному етапі її формування використовуються вправи на повне застосування правила. Такими є вправи творчого характеру.
Види вправ
Традиційно в методиці навчання орфографії визначають такі види вправ: 1. Списування. 2. Диктанти. 3. Перекази.
Списування – не механічне, а свідоме – один з найпоширеніших видів орфографічних вправ, спрямований на формування умінь запам’ятовувати графічні образи слів. Умовою свідомого списування е розуміння учнями змісту того, що вони списують.
Завдання цього виду вправ – навчити дітей списувати каліграфічне, грамотно, без виправлень. З цією метою вправи на списування застосовують уже в букварний період.
Учнів слід привчати списувати за такою методикою:
Уважно прочитай слова (речення, текст), які ти будеш списувати.
Подумай, чи є там незрозумілі тобі слова. Якщо є, спитай учителя. (Вчитель має передбачити подібні запитання і заздалегідь пояснити нові слова. Однак запитання можуть іноді виникати в слабких учнів у силу недостатнього розвитку їхнього мовлення.)
Списуючи, продиктовуй собі кожне слово складами.
Звір свій запис з тим, з чого списував.
Якщо текст вправи записаний на дошці, то його спочатку читає вчитель, а потім – учні (хором разом з учителем й окремо). Вимога продиктовувати або проговорювати (пошепки чи напівголосно) кожне слово зумовлена тим, що цей прийом сприяє активному формуванню асоціативних зв’язків звук-буква, які є основою грамотного письма, особливо під час фонетичних написань. Крім того, проговорювання сприяє усвідомленню послідовності звуків у слові, що запобігає таким типовим у початкових класах помилкам, як пропуск, перестановка, заміна букв.
У практиці навчання розрізняють такі види списування:
списування з підкресленням букв, написання яких пояснюється вивченими правилами правопису;
вибіркове списування (у зв’язку з поставленими завданнями чи запитаннями);
списування із зміною форм слова;
списування з фонетико- чи граматико-орфографічними завданнями;
5) списування з дописуванням пропущених букв. Цей вид списування, як показали спеціальні дослідження, є менш ефективним у порівнянні з іншими видами, зокрема з першим, оскільки пропуск дозволяє учню не замислюватись над місцем орфограми в слові, тобто у цих вправах відсутній розпізнавальний етап у застосуванні знань;
6) списування з різного роду логічними завданнями на класифікацію слів, групування за граматичними, орфографічними чи лексичними ознаками, будовою тощо. Одним із видів списування є так звані зорові диктанти. Для зорового диктанту добирається матеріал, який легко запам’ятовується: віршовані рядки, загадки, прислів’я, можуть бути окремі слова, речення. Дібраний матеріал записується на дошку чи кодокартку, читається учителем і учнями, проводиться орфографічний розбір, пояснюються розділові знаки, після цього учні ще кілька разів читають текст, щоб запам’ятати. Далі текст закривається і учні пишуть його з пам’яті. З класу в клас кількість слів для такого списування зростає.
Всі перераховані види списування є досить ефективними формами роботи, оскільки в них беруть участь майже всі аналізатори: мовно-рухові (кінестетичні), зорові, руко-рухові. При цьому відповідно до поставлених завдань здійснюються різного роду розумові операції: аналізу і синтезу, порівняння, відбору, класифікації.
Зорові диктанти, крім того, сприяють розвитку пам’яті учнів, навчають записувати не побуквено, а цілими словами.
Перед списуванням необхідно проводити роботу над змістом речень чи тексту, який буде списуватись, а також робити орфографічний чи граматичний розбір найбільш складних слів.
У процесі списування слід привчати учнів запам’ятовувати спочатку цілі слова, словосполучення, а потім і речення, які треба записати. Сприятимуть цьому завданню і вправи, які тренують пам’ять дітей, зокрема зорові диктанти.
З метою перевірки якості умінь списувати застосовують контрольне списування тексту з дошки.
Основними вимогами, які ставляться до списування, є грамотність, каліграфічна правильність і швидкість.
Якщо двом першим вимогам завжди приділялася достатня увага, то останній досить довго не надавалося великого значення. Однак виявилось, що якщо діти пишуть повільно, то за урок вони встигають виконати одну-дві вправи, що, звичайно, не дає можливості сформувати потрібні уміння. Адже в цьому випадку й мови не може бути про якусь систему вправ, використаних на уроці.
Саме тому швидкість письма повинна стати повсякденною турботою вчителя. За контрольне списування рекомендується нині виставляти три оцінки: за грамотність, каліграфію, швидкість письма.
Норми швидкості письма і її оцінювання такі:
Клас |
2 3 |
4 |
|
Оцінка |
Кількість знаків за 1 хв |
||
«5» |
20 |
35 |
45 |
«4» |
16–19 |
26–34 |
36–44 |
«3» |
11–15 |
21–25 |
31–35 |
«2» |
10 |
20 |
ЗО і менше |
Методика перевірки швидкості письма може бути такою: текст, записаний на дошці, читає вчитель, пояснює нові слова, повідомляє, що учні мають зробити і як. Коли діти готові до роботи, вчитель засікає на секундомірі час початку списування і час закінчення кожним учнем (дитина піднімає руку з ручкою, а потім перевіряє свою роботу).
Знаками вважаються букви і розділові знаки.
Обсяг тексту для списування у 2 класі – 25–35 слів, у З – 35 – 60, у 4–60–80.