7. Особливості релігійного світогляду.

За своєю природою релігійний світогляд є антропоморфічним та теїстичним, тобто Бог сприймається як першооснова і сутність світу, як істота, що має людську подобу та людські властивості. Поряд з цим, людина розглядається як істота, що створена за образом та подобою Бога, а також визнається «вінцем творіння». Основою релігії та релігійного світогляду є ідея креаціонізму – створення Богом світу з нічого.

Релігійний світогляд виходить із принципу монізму – першоосновою і першопричиною світу визнається першопочаток, який створює природою людину.

Релігії, особливо світові(буддизм, християнство, іслам ), виникають на новому етапі розвитку суспільства, коли людина, її існування більшою мірою залежать не від сил природи, а від соціального середовища. У класовому суспільстві людина залежить від людини, тому і Бог, як вища сила, асоціюється вже не з явищами природи, а безпосередньо з людиною.

Специфікою релігійного світогляду, як і міфологічного, є фаталізм – визнання наперед визначеності кимось життя людини, її долі. По суті, релігійний світогляд заперечує свободу в бутті людини. Це властиво всім релігіям, а найбільше – іудаїзму та мусульманству. Релігія і релігійний світогляд ґрунтуються на вірі – вірі у надприродне. Надприродне (Бог, ангел, диявол) – особлива духовна сутність, яка існує сама по собі. Вона протилежна і не рідко протистоїть матеріальному світові і не підкоряється його законам.

Поділ світу на земний і божественний, тобто поділ і протиставлення природного й надприродного проглядається вже у міфології. В релігії цей поділ завершується. Релігійний світогляд – теоцентричний ( Бог _ центр світобудови, буття світу й людини.

Порівняно з міфологічним, релігійний світогляд базується на ідеї історизму, незворотного руху вперед. Бог, актом свого творіння, дає початок існуванню земному світу, існуванню людського роду, душі кожної людини. Він встановлює спрямованість та сенс людської історії і буде її завершенням після Страшного суду. Історично трактується в релігійному світорозумінню і земне буття кожної людини, яке має свій початок і свій кінець.

Релігійним сенсом життя є спасіння безсмертної душі, яке можливе в наслідок праведного життя.

Віра в релігійному світогляді, це не лише обов’язкова умова досягнення сенсу життя, але й гносеологічна установка. Віра- це і соціально – психологічний механізм, і спосіб передачі досвіду від людини до людини, від покоління до покоління.

Дані Богом ідеї, моральні цінності, норми поведінки та спілкування визнаються абсолютними, тобто всезагальними, істинними.

Релігійний світогляд багато в чому не можу бути основою переконань, оскільки переконання – це усвідомлена віра.

В цілому, релігійний світогляд має своєю головною метою духовне перетворення людини. її морально – практичне вдосконалення.

8. Поняття науки.

Наука – це сфера людської діяльності, функція якого полягає у виробленні та теоретичній систематизації об’єктивних знань про дійсність.

Цілі, що стоять перед наукою:

• точне відображення дійсності;

• пояснення процесів, що відбуваються в ній;

• прогнозування, тобто передбачення можливих явищ;

• нагромадження і теоретична обробка усіх знань про людину і світ.

Для науки характерна орієнтація на отримання узагальненого, логічно оформленого знання.

На відміну від інших форм пізнання, наукове засноване на діалектичній єдності емпіричного і теоретичного пізнання. Отримане дослідним шляхом знання систематизується, аналітично опрацьовується і набуває форми теорії. Тому наука є системно – раціоналізованим знанням. За її допомогою створюється не хаотична картина світу, а цілісна модель, в якій усе знання про світ вибудовується в певну систему.

Наука зорієнтована на принципи раціонального пізнання, це «мислення у поняттях» .

Наукове пізнання ґрунтується на обов’язковій практичній перевірці знання на істинність і хибність.

Розвиток науки характеризується певними тенденціями: спадкоємністю, орієнтацією на постійне нагромадження знань, удосконалення методів пізнання.

Найбільш загально об’єкти дослідження науки поділяють на ;

• Природничі( вивчення природи );

• Суспільні або гуманітарні( вивчення соціального й духовного життя) ;

• Технічні.