2.5. Судоустрій України. Система органів судової влади

Судочинство здійснюється системою органів судової влади. До неї входять: Конституційний Суд України та система судів загальної юрисдикції. Система судів загальної юрисдикції (рис.7) будується за принципами територіальності і спеціалізації. Система судів загальної юрисдикції включає місцеві суди І –ї інстанції; апеляційні суди, Апеляційний суд України; Касаційний суд України; вищі спеціалізовані суди; Верховний Суд України. Верховний суд є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції. Основні принципи і засади організації судової влади в Україні визначені Конституцією України та Законом України “Про судоустрій” від 07.02.2002р., відповідно до яких Верховна Рада та Президент України формують судові органи та їх склад.

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПО-ДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

КАСАЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІ-

НІСТРАТИВНИЙ

СУД УКРАЇНИ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

РЕГІОНАЛЬНІ АПЕЛЯЦІЙНІ ГОСПОДАРСЬКІ СУДИ

АПЕЛЯЦІЙНІ АДМІНІСТРА-ТИВНІ СУДИ

АПЕЛЯЦІЙНІ СУДИ ОБЛАСТЕЙ, АР КРИМ, м.КИЄВА, СЕВАСТОПОЛЯ

ОКРУЖНІ АПЕЛЯЦІЙНІ АДМІНІСТРАТИВНІ СУДИ

МІСЦЕВІ ГОСПОДАРСЬКІ СУДИ АР КРИМ, ОБЛАСТЕЙ, м.КИЄВА і СЕВАСТОПОЛЯ

МІСЦЕВІ АДМІНІ-СТРАТИВНІ СУДИ

МІСЦЕВІ РА-ЙОННІ, РАЙО-ННІ В МІСТІ, МІСЬКІ СУДИ

МІСЦЕВІ АПЕЛЯЦІЙНІ СУДИ ОКРУГІВ

Рис.7. Система судів загальної юрисдикції

Загальні суди розглядають цивільні та кримінальні справи у порядку визначеному нормами Цивільно-Процесуального Кодексу України і Кримінально-Процесуального Кодексу України відповідно.

Господарські суди розглядають справи і спори, що виникають в господарських правовідносинах у процесі здійснення господарської діяльності між їх учасниками, а також інші справи віднесені Господарським Процесуальним Кодексом України до їх підсудності.

Адміністративні суди розглядають справи, пов’язані з правовід-носинами у сфері державного управління та місцевого самоврядування, правовідносинами пов’язаними з реалізацією виборчих прав у порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства.

Система судів загальної юрисдикції є трирівневою:

Касаційні суди

Апеляційні суди

Місцеві суди І-ї інстанції.

Місцеві суди І-ї інстанції першими здійснюють розгляд справ по їх суті з винесенням відповідного рішення (вироку, постанови) по справі.

Апеляційні суди розглядають справи за апеляційними скаргами і поданнями на рішення (вироки, постанови) місцевих судів І-ї інстанції щодо їх правильності і законності відповідно до процесуального законодавства; розглядають справи по І інстанції, що віднесені до їх підсудності законом; ведуть та аналізують судову статистику, вивчають і узагальнюють судову практику; надають методичну допомогу у застосуванні законодавства місцевим судам тощо. Для розгляду справ, визначених процесуальним законом, у загальних апеляційних судах (крім Апеляційного суду України) діють суди присяжних.

Касаційні суди – це органи вищого судового контролю і нагляду за діяльністю судів I-ї та II-ї інстанцій. Касаційні суди розглядають справи за касаційними скаргами на рішення (вироки, постанови) місцевих та апеляційних судів у порядку нагляду за дотриманням судової процедури при їх винесенні або у зв’язку з нововиявленими обставинами відповідно до процесуального законодавства; розглядають по І-й інстанції справи віднесені законом до їх підсудності; ведуть та аналізують судову статистику, вивчають і узагальнюють судову практику; надають методичну допомогу судам нижчих рівнів у застосуванні законодавства у судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судової статистики, дає рекомендаційні роз’яснення щодо вирішення справ тощо.

Верховний Суд України це найвищий судовий орган системи судів загальної юрисдикції, який здійснює правосуддя і забезпечує однакове застосування законодавства всіма судами загальної юрисдикції.

Верховний суд розглядає у касаційному порядку справи за скаргами на рішення місцевих та апеляційних судів, які набули чинності; переглядає справи у зв’язку з нововиявленими обставинами; дає судам роз’яснення з питань застосування законодавства на основі узагальнення судової практики та аналізу судової статистики; дає висновок щодо наявності або відсутності у діях Президента України ознак державної зради або іншого злочину; звертається до Конституційного Суду України у випадках виникнення у судів загальної юрисдикції при здійсненні правосуддя сумнівів щодо законодавчих актів та щодо офіційного тлумачення актів законодавства; веде та аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику; вирішує питання, що випливають з міжнародних договорів України; представляє суди загальної юрисдикції у відносинах з судами інших держав та вирішує в межах наданих повноважень питання, що виникають з міжнародних договорів тощо.

Юрисдикція державних судів поширюється на всі види правовідносин, що виникають у державі.

Юрисдикція – це встановлені законом (нормативно-правовим актом) повноваження відповідних державних органів щодо розв’язання правових спорів та вирішення справ про притягнення до юридичної відповідаль-ності за вчинення правопорушення, тобто правомочність давати оцінку діям певної особи чи іншого суб’єкта правовідносин з погляду їх правомірності, вдаватися до юридичних санкцій стосовно право поруш-ників. Юрисдикція визначається залежно від виду і характеру справи, яка розглядається, її територіальної належності, осіб, які беруть участь у справі. У більш широкому розумінні до поняття юрисдикція включають також сферу відносин, на яку поширюються вказані вище повноваження.

Крім органів судової влади в Україні можуть створюватися третейські суди з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Третейський суд це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку встановленому Законом України “Про третейські суди” від 11.05.2004р. для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком наступних справ:

1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;

2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;

3) справ, пов'язаних з державною таємницею;

4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);

5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;

6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство;

7) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключ-но судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;

8) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України.

Третейський суд утворюється та діє на принципах:

1) законності;

2) незалежності третейських суддів та підкорення їх тільки законові;

3) рівності всіх учасників третейського розгляду перед законом і третейським судом;

4) змагальності сторін, свободи в наданні ними третейському суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

5) обов'язковості для сторін рішень третейського суду;

6) добровільності утворення третейського суду;

7) добровільної згоди третейських суддів на їхнє призначення чи обрання у конкретній справі;

8) арбітрування;

9) самоврядування третейських суддів;

10) всебічності, повноти та об'єктивності вирішення спорів;

11) сприяння сторонам у досягненні ними мирової угоди на будь-якій стадії третейського розгляду.

В Україні можуть утворюватися та діяти постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору (суди ad hoc). Такі суди утворюються без статусу юридичної особи.

Постійно діючий третейський суд очолює голова третейського суду, порядок обрання якого визначається Положенням про постійно діючий третейський суд.