ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ
Головне управління захисту прав і
свобод громадян та інтересів держави
Управління захисту прав і свобод громадян
Відділ захисту конституційних прав і свобод громадян
Національна академія прокуратури України
Науково-дослідний інститут
Відділ проблем функціональної діяльності прокуратури
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОКУРОРСЬКИХ ПЕРЕВІРОК З ПИТАНЬ ДОДЕРЖАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ ОПЛАТИ ПРАЦІ
(березень – 2011 року)
м. Київ
З М І С Т
Вступ……………………………………………………………………......... 3.
1. Правові засади проведення перевірок щодо додержання законодавства про оплату праці …………………………………………………………………....4.
2. Приводи і підстави для проведення перевірок………………………. ....6.
3. Інформаційне забезпечення здійснення правозахисної діяльності
та підготовка до проведення перевірок…………………………………......7.
4. Основні питання, які з’ясовуються прокурорською перевіркою…… .11.
5. Особливості проведення перевірок органів державного контролю у сфері оплати праці………………………………………………………………. ..15.
5.1 Додержання законів щодо оплати праці Державною інспекцією України з питань праці.............................................................................................16.
5.2. Перевірка діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування…………………………………………………………………….19.
5.3. Проведення перевірки в органах статистики, державної виконавчої служби та податкової служби……………………………………………………..21.
6. Перевірка з питань забезпечення суб’єктами господарювання конституційних прав працівників на оплату праці…………………………….. 23.
7. Детінізація заробітної плати……………………………………………..25.
8. Порушення законодавства при провадженні у справах про адміністративні правопорушення…………………………………………….......26.
9. Заходи прокурорського реагування на виявлені порушення закону….28
Орієнтовний перелік основних нормативно-правових актів…………….30.
Вступ
В умовах складної фінансово-економічної ситуації в державі найбільш гострою проблемою залишається заборгованість із заробітної плати. Масові затримки виплати працівникам винагороди за виконану працю призводять до посилення соціальної напруги в суспільстві та негативних економічних наслідків.
У наказі Генерального прокурора України від 12.04.2011 № 3гн "Про організацію правозахисної діяльності органів прокуратури України" зазначено, що пріоритетні напрями правозахисної діяльності визначаються Генеральним прокурором України та рішеннями колегій Генеральної прокуратури України.
За рішенням підсумкової колегії Генеральної прокуратури України від 24.12.2010 захист конституційних прав громадян на оплату праці є одним із головних пріоритетів прокурорської діяльності. Стан прокурорського нагляду в цій сфері 29.03.2011 обговорено на оперативній нараді під головуванням Генерального прокурора України. Визначено низку заходів, спрямованих на підвищення ефективності виконання покладених на прокуратуру завдань і функцій щодо захисту трудових прав працівників.
З метою реального забезпечення прав кожного на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, держава створює відповідні органи і установи, в тому числі спеціалізовані, та уповноважує існуючі на здійснення контролю та нагляду за додержанням законів у зазначеній сфері. Серед них важлива роль відведена органам прокуратури.
Ефективність правозахисної діяльності у зазначеній сфері залежить від її належної організації та професійної підготовки виконавців. Основними її завданнями є своєчасність виявлення фактів порушення трудового законодавства та повнота реагування на порушення закону, фактичне поновлення порушених прав і свобод громадян та інтересів держави, реальне відшкодування збитків, притягнення винних осіб до відповідальності. Завдяки наданим законом повноваженням органи прокуратури мають можливість своєчасно та в найкоротші строки не лише виявити і усунути правопорушення, а й попередити їх.
Метою методичних рекомендацій є надання прокурорським працівникам у стислій, зручній для практичного застосування формі базової інформації щодо організації перевірок з питань додержання законів про оплату праці. Рекомендації мають допомогти працівникам органів прокуратури в оволодінні прийомами і методами роботи, упорядкувати здобуті теоретичні та практичні знання, розв’язати спірні питання, які нерідко виникають у прокурорській практиці. В них наведено основні положення законодавчих та нормативно-правових актів, що регулюють указану сферу суспільних відносин.
Визначено основні джерела інформації та загальні рекомендації щодо їх систематизації і вивчення, детальний перелік питань, які підлягають з’ясуванню прокурором у ході перевірки, правові форми правозахисної діяльності з виявлення та усунення правопорушень.
1. Правові засади проведення перевірок щодо додержання законодавства про оплату праці
Відповідно до положень Конституції України, Законів України „Про прокуратуру”, „Про оплату праці”, наказу Генерального прокурора України від 12.04.2011 № 3гн „Про організацію правозахисної діяльності органів прокуратури України” органам прокуратури відводиться значна роль у забезпеченні захисту конституційних прав громадян на оплату праці.
Важливою передумовою досягнення високого рівня ефективності правозахисної діяльності прокурора є чітке володіння чинним законодавством України, яке регулює вказані суспільні відносини.
Статтею 43 Конституції України установлено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Заробітна плата - одна з головних економічних категорій, яка поєднує інтереси працівників, підприємців та держави і безпосередньо впливає на рівень життя населення. Вона є показником досягнень і прорахунків суспільства.
Державне регулювання оплати праці ґрунтується на реальних фінансових можливостях країни й забезпеченні збалансованості інтересів усіх верств населення, а також реалізації норм, що містяться у конвенціях і рекомендаціях Міжнародної організації праці, Конституції України, Кодексі законів про працю та інших законодавчих актах. Держава зобов'язана реалізувати норми і гарантії щодо права найманого працівника на отримання заробітної плати, розмір якої забезпечував би йому і членам його сім'ї достатній життєвий рівень, як це передбачено ст. 48 Конституції України.
Відповідно до ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України „Про оплату праці” заробітна плата виплачується працівникам не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Чинним законодавством установлено мінімальний розмір заробітної плати (на відповідний рік) та передбачено своєчасне проведення її індексації. Відповідно до ст.ст. 21, 22 Закону України „Про оплату праці” керівник підприємства не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, які погіршують умови, встановлені законодавством і колективним договором. Норми і гарантії оплати праці, встановлені законодавством для працівників підприємств, установ і організацій усіх форм власності, є мінімальними державними гарантіями і тому при договірному регулюванні не можуть бути погіршені.
Згідно з вимогами ст. 97 КЗпП України та ст. 15 Закону України „Про оплату праці” оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються після виконання зобов’язань перед працівниками. Ці положення повною мірою відповідають міжнародно-правовим нормам Загальної декларації прав людини, Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейської соціальної хартії, Конвенціям № 26 1928 р., № 99 1951 р., № 131, 135 1970 р. про встановлення мінімальної заробітної плати та № 95 1949 р. про охорону заробітної плати. Міжнародною організацією праці розроблено і прийнято 189 конвенцій і 198 рекомендацій, з них Україною ратифіковано 64 конвенції, у тому числі 23 за роки незалежності.
Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заробітна плата виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на території України. Виплата заробітної плати у будь-якій іншій формі забороняється. Заробітна плата може виплачуватись банківськими чеками.
Стаття 23 Закону України „Про оплату праці” передбачає як виняток можливість часткової виплати заробітної плати натурою (за цінами не нижче собівартості), коли це визначено колективним договором, у тих галузях або за тими професіями, де така виплата, що еквівалентна за вартістю оплаті праці у грошовому виразі, є звичайною або бажаною для працівників, за винятком товарів, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Частка таких виплат не повинна перевищувати 30 відсотків заробітної плати, нарахованої за місяць.
Відрахування із заробітної плати можуть проводитись тільки у випадках, передбачених законодавством. При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20%, а у випадках, передбачених законодавством, - 50% заробітної плати, що належить до виплати працівникам. Зазначені обмеження не поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні покарання у вигляді виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70%. Не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно із законодавством стягнення не звертаються.
Згідно зі ст. 29 Закону України “Про оплату праці” при укладанні працівником трудового договору (контракту) власник або уповноважений ним орган зобов’язаний довести до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть проводитися відрахування у випадках, передбачених законодавством. Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніше як за два місяці до їх запровадження або зміни.
Наказом Генерального прокурора України від 12.04.2011 № 3гн „Про організацію правозахисної діяльності органів прокуратури України” передбачено, що правозахисну діяльність слід організовувати та здійснювати шляхом нагляду за додержанням і застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та відомствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами.
Діяльність прокуратури у сфері оплати праці повинна бути спрямована на здійснення детального та поглибленого (із залученням фахівців) аналізу практики застосування законів і насамперед встановлення причин їх порушень.
У ході організації та проведення перевірок слід зосереджувати увагу на захисті громадян, які потребують державної підтримки та допомоги. В умовах сьогодення, коли значна частина людей живе за межею прожиткового мінімуму або навіть за межею бідності, громадяни не мають можливості звернутися за захистом до суду, адвокатури, бо для цього необхідні кошти. Не завжди реагують належним чином на звернення громадян посадові особи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, нечітко виконують свої посадові обов’язки працівники контролюючих служб. За цих обставин виникає об’єктивна вимога посилення діяльності прокуратури як гаранта прав людини.