7. Детінізація заробітної плати

Деякі підприємці, які використовують найману робочу силу, ведуть недостовірний облік робочого часу, тобто працівники працюють 10-12 годин без вихідних, при цьому в трудовому договорі встановлено заробітну плату на рівні мінімальної, решта - виплачується «в конвертах». Є підприємці, які використовують працю десятків найманих працівників взагалі без оформлення трудових відносин.

„Тіньова зарплата” або „зарплата у конвертах” стала однією із найбільших проблем сучасної економіки, у тому числі і ринку праці. За даними експертів, сьогодні в Україні близько 45-50% заробітної плати виплачується „у конвертах”. Така ситуація призводить до значних негативних наслідків не тільки для бюджету держави, а й для самих працівників. Адже отримуючи „тіньову зарплату”, вони позбавляють себе багатьох соціальних гарантій.

Тому одним із пріоритетних напрямів державної політики у сфері праці є детінізація заробітної плати. Найпершою передумовою детінізації фонду заробітної плати має стати контроль з боку державних органів (Державна податкова служба України, Державна інспекція України з питань праці) за належним розміром заробітної плати, попереджуючи випадки її свідомого заниження роботодавцями.

У ході прокурорських перевірок відомості щодо реальної кількості працюючих можливо отримати шляхом співставлення даних про обсяги споживання електроенергії та комунальних послуг з офіційною звітністю до органів Пенсійного фонду та іншими статзвітами. Для деяких професій є обов’язковими профогляди, які громадяни проводять на платній основі і, як правило, за згодою роботодавця. У медичних закладах можливо витребувати дані щодо проходження працівниками медоглядів, з’ясувавши повноту їх фактичного працевлаштування та виплати заробітної плати.

8. Порушення законодавства при провадженні у справах про адміністративні правопорушення.

При проведенні перевірок необхідно в обов’язковому порядку звертати увагу на законність притягнення посадових осіб та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю.

Відповідно до ст. 255 КУпАП органи Міністерства праці і соціальної політики України (на даний час Державна інспекція України з питань праці) мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення за:

- порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної платні, виплати її не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю (ч. 1 ст. 41 КУпАП);

- ухилення від участі в переговорах по висновку, зміні або доповненню колективного договору, угоди (ст. 41-1 КУпАП);

- порушення або невиконання колективного договору, угоди (ст. 41-2 КУАП);

- ненадання інформації для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод (ст. 41-3 КУпАП). Поширеними є правопорушення за ч. 1 ст. 41 КУпАП, об’єктом яких вважаються конституційні права громадян на працю, забезпечення заробітною платою не нижче рівня, який встановлено законодавством, права на безпечні умови праці, захист від незаконного звільнення, право на відпочинок, на соціальну підтримку у випадку втрати годувальника або працездатності та ін.

Правопорушення полягає у невиконанні або неналежному виконанні посадовими особами або громадянами - суб’єктами підприємницької діяльності чинного законодавства про працю.

Суб’єктом вказаного правопорушення є посадові особи підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також громадяни - суб’єкти підприємницької діяльності.

Справи за ч. 1 ст. 41, ст. ст. 41-1-41-3 КУпАП відповідно до вимог ст. ст. 221, 276 цього Кодексу розглядаються суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів за місцем вчинення правопорушення.

При встановленні вказаних порушень уповноваженими посадовими особами, як правило, вносяться приписи з вимогою їх усунення, які не завжди реально впливають на стан погашення існуючої заборгованості. Аналогічна ситуація може мати місце при встановленні порушень чи невиконанні колективного договору (ст. 41-2 КУпАП).

За невиконання законних вимог посадових осіб державної інспекції праці щодо усунення порушень законодавства про працю встановлена адміністративна відповідальність у ст. 188-6 КУпАП, справи про такі правопорушення уповноважені розглядати головні державні інспектори праці територіальних органів, їх заступники, державні інспектори праці (ст. 230-1 КУпАП).

При перевірці законності притягнення громадян до адміністративної відповідальності необхідно звертати особливу увагу на такі питання :

• додержання вимог КУпАП щодо правильності оформлення протоколів про адміністративні правопорушення уповноваженими на те посадовими особами, з’ясування даних про особу порушників, зазначення статті, яка передбачає адміністративну відповідальність за вчинене, місця, часу скоєння та суті правопорушення (ст. 256 КУпАП), обов’язкового вручення копії протоколу під розписку особі, яка притягується до відповідальності (ст. 254 КУпАП), роз’яснень порушникам прав, передбачених ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України;

• додержання вимог ст. ст. 276-281 КУпАП під час розгляду справ про адміністративні правопорушення судами, відповідність обраних адміністративних стягнень санкціям статей, накладення стягнень у межах строків, встановлених ст. 38 Кодексу з урахуванням вимог ст.ст. 33-35 КУпАП, зокрема характеру вчиненого, особи порушника, ступеня його вини тощо;

• обґрунтованість закриття справ на підставі ст.ст. 22, 247 КУпАП, скерування матеріалів для розгляду громадської організації чи трудового колективу. При цьому з’ясовувати причини закриття справ. У випадку закриття таких справ на підставі ст. 38 КУпАП з’ясувати, чи своєчасно направлені протоколи для розгляду до суду;

• додержання вимог ч.2 ст. 9 КУпАП України, відповідно до якої адміністративна відповідальність настає лише у випадках, коли правопорушення за своїм характером не тягне кримінальної відповідальності (за ст.ст. 172, 173, 175 КК України);

• за наявності підстав для порушення за тим же фактом кримінальної справи вирішувати питання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.8 ст.247 КУпАП;

• у разі повернення матеріалів справ для доопрацювання з'ясовувати, чи надсилались повторно матеріали до суду, чи не пропущено терміни притягнення до адміністративної відповідальності;

• під час перевірок необхідно з’ясовувати, чи у кожному випадку невиконання законних вимог посадових осіб державної інспекції праці вживались заходи щодо притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності за ст. 188-6 КУпАП;

• встановлювати, чи виконуються вимоги ст. 285 КУпАП України про оголошення постанови у справі про адміністративне правопорушення особі, щодо якої її винесено, та чи роз'яснюються положення ст. 287 КУпАП щодо порядку оскарження постанов;

• додержання вимог закону в частині виконання постанов про накладення стягнень, а також виконання вимог ст. 282 КУпАП щодо внесення пропозицій про усунення причин та умов, що сприяли вчиненню адміністративних правопорушень і доведення постанови про накладення адміністративного стягнення до відома громадськості.

Відповідно до ст. 305 КУпАП України контроль за правильним та своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення здійснюється органом (посадовою особою), яка винесла постанову.

За результатами вивчення справ за встановленими фактами незаконного накладення стягнень або закриття проваджень у справах на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП України в межах 10-денного строку приносити протести на незаконні постанови.

При виявленні фактів фальсифікації матеріалів справ, на підставі яких громадяни необґрунтовано притягнуті до відповідальності, крім принесення протестів, необхідно проводити перевірку та приймати рішення в порядку ст. 97 КПК України, за наявності підстав порушувати кримінальні справи.