Функції соціологи праці

Рис. 1. Основні функції соціології праці

Суть предмета соціології праці реалізується у функціях (рис. 1) і завданнях, які вона повинна виконувати. Головна з функцій — теоретико-пізнавальна: пізнання такого соціального явища, як пра­ця, з'ясування й формування теоретичних і практичних знань про закономірності розвитку соціально-трудових відносин.

Основним завданням соціології праці, пов'язаним з теоретико-пізнавальною функцією, є дослідження процесів та явищ, що від­буваються у сфері праці. Досліджуючи та вивчаючи ці явища, учені-соціологи публікують результати соціологічних досліджень у звітах, наукових статтях, монографіях. Це є проявом дослідно-інформаційної функції соціології праці.

Окрім того, соціологія праці надає конструктивну допомогу в розв'язанні та прогнозуванні розвитку практичних проблем, які ви­никають у зв'язку з трудовою діяльністю. Така функція називається прогностично-перетворювальною. За допомогою соціологічних до­сліджень виявляються відхилення у розвитку соціально-трудових відносин, своєчасно прогнозуються негативні явища, розробляють­ся соціальні технології, системи управління трудовими організація­ми. Не можна здійснювати перетворення, що відбуваються нині в суспільстві і торкаються інтересів усіх працездатних людей, без урахування, які саме соціальні наслідки матимуть ці перетворення.

Популяризація соціологічних знань серед управлінського пер­соналу, представників владних структур створює можливість за­побігати багатьом негативним наслідкам управлінських рішень. Ефективне прогнозування і розробка управлінських рішень мож­ливі лише за умов соціологічної грамотності управлінців, глибо­кого засвоєння ними знань, методів і методик соціології, форму­вання практичних навичок їх застосування. Останнє належить уже до світоглядно-освітньої функції соціології праці, яка про­являється в популяризації і поширенні сучасних наукових знань та уявлень про механізми соціально-трудових процесів.

Особлива потреба в соціологічних знаннях та рекомендаціях відчувається нині у зв'язку з кардинальними перетвореннями, що відбуваються у суспільстві, в його трудовій сфері. Перетворення зачіпають інтереси трудящих, змінюють їх соціальне становище, трудову поведінку. За цих умов органам управління вкрай необ­хідна інформація про потреби, інтереси, ціннісні орієнтації, став­лення до праці різних соціально-професійних груп, а також про можливості впливу на них. Такий зворотний зв 'язок має забезпе­чувати соціологія праці.

Значна роль належить соціології праці у конкретизації рішень уряду з проблем праці, кожне з яких має соціологічно осмислю­ватися і обґрунтовуватися. Для цього соціологи визначають соці­альні групи, що взаємодіють, вивчають конкретні умови їх тру­дової діяльності, співвідносять мотиви праці, виявляють способи їх оптимізації і цим забезпечують соціологічний контроль за про­цесами перетворень, що відбуваються у сфері праці.

У цьому контексті особливо актуальним є формування соціологі­чного мислення у населення. Кожний член суспільства має бути со­ціологічне освіченим, розуміти значущість і роль праці у розбудові суспільства, уміти дати соціологічну оцінку своєму трудовому вне­ску в цю справу, передбачати соціальні наслідки своїх трудових дій.

Отже, функції і завдання соціології праці різноманітні, але го­ловне в них — сформувати наукові знання соціальної реальності, виявити негативні тенденції розвитку трудової сфери, оптимізу-вати управлінські рішення, передбачити їх соціальні наслідки. Соціологія праці має визначити реальні умови для організації ефективної трудової діяльності людей.