* 1.2. Система категорій соціології праці

Будь-яка наука будує свою теорію за допомогою пев­них категорій (термінів). Є такі категорії і в соціології праці. Во­ни дають змогу описувати, вивчати соціальну реальність, прави­льно розуміти її сенс і адекватно сприймати.

Категорії соціології праці — це загальні поняття, що відтво­рюють певні властивості об'єкта, тобто трудової сфери, як ціліс­ної соціальної системи. Дослідження будь-якого процесу, що від­бувається у сфері трудової діяльності, потребує з'ясування його суті і явищ, з якими пов'язаний цей процес. Спеціальні категорії, які використовують при даних дослідженнях, заведено типологі-зувати як категорії визначеності, обумовленості і вибору.

Категорії визначеності (зміст праці, її характер, суб'єкти праці — групи, індивіди, трудові дії тощо) відповідають на запи­тання: що це таке, чим воно є стосовно праці як об'єкта вивчення?

Категорії обумовленості (інтереси, потреби, норми, цінності) відповідають на запитання: чому індивід поступає саме так, а не інакше? Чим обумовлено його дії?

Категорії вибору (стимулювання, мотивація, ціннісно-норма­тивне регулювання тощо) відповідають на запитання: що необ­хідно зробити, аби людина діяла у відповідний спосіб?

Отже, категорії визначеності дають уявлення про сутнісні ха­рактеристики праці, а категорії обумовленості й вибору дають мож­ливість з'ясувати явища і процеси, котрі безпосередньо вплива­ють на роль і статус індивідів у сфері трудової діяльності.

Детально різні категорії соціології праці описано у відповід­них темах навчального курсу. Наразі обмежимося загальною ха­рактеристикою ключових питань соціології праці.

Так, вищою формою наукового знання є науковий закон. На­укові закони — це знання про необхідні і суттєві зв'язки, які об'єктивно існують між явищами з такими притаманними їм ха­рактеристиками, як спільність, сталість і передбачуваність. Соціо­логія праці вивчає соціальні закони і механізми їх дії в трудовій сфері. Якщо соціальні закони виражають необхідні і відносно сталі зв'язки та відносини між соціальними суб'єктами, то механізма­ми дії цих законів є способи побудови таких зв'язків та відносин.

Соціологічне дослідити механізм соціально-трудових зв'язків та відносин означає визначити:

• стан явищ та процесів у сфері трудової діяльності;

• тенденції їх розвитку і міру відповідності реальних тенден­ цій об'єктивним законам;

• суперечності, що виникають між необхідними соціальними зв'язками та відносинами, і причини, що їх обумовлюють;

• способи подолання цих суперечностей.

Необхідні соціальні зв'язки — це такі, що систематично вини­кають за наявності певних умов.

Соціальні зв'язки можуть бути внутрішніми — це ті, що іс­нують між елементами одного явища, і зовнішніми, що існують між явищами та групами явищ.

Причинні зв'язки між явищами існують тоді, коли одне явище викликає інше чи сприяє змінам цього іншого; тому перше явище є причиною, а друге — наслідком.

Соціологія праці намагається встановлювати причинні зв'язки між соціальними явищами і виражати їх за допомогою законів. Законному тлумаченню підлягають причинні зв'язки, які є най­більш значущими істинами з тих, що встановила наука. Так, за­кон поділу праці виражає тенденцію до підвищення продук­тивності праці на основі диференціації і спеціалізації трудової діяльності.

Особливість соціологічного вивчення праці полягає у розгляді її як системи соціальних відносин. У процесі праці люди взаємо­діють один з одним. Без соціальних взаємодій жодна людина, жодна спільнота, жодне явище існувати в суспільстві не може.

Соціальні взаємодії у сфері праці — це форма зв'язків, що реалізується в обміні умінням, досвідом, навичками, знаннями, вербальними та конкретними діями. Об'єктивною основою соці­альних взаємодій є спільність чи розбіжність інтересів, цілей, по­глядів. Засоби та предмети праці, матеріальні цінності є лише по­середниками, проміжними ланками таких взаємодій, тоді як взає­модіями матеріальних систем є обмін саме матеріальними речами.

Постійні взаємодії окремих індивідів чи спільнот за певних соціальних умов породжують соціальні відносини.

Соціальні відносини — це відносини між окремими людьми, соціальними групами, що беруть неоднакову участь в економіч­ному, політичному і духовному житті, мають різні соціальний статус, спосіб життя, джерела і рівні доходів особистого спожи­вання тощо. Ці відносини складаються з приводу суспільного становища суб'єктів, їхнього устрою життя, умов існування. Во­ни є одним зі способів вияву соціальності (спільності, відчужено­сті, конфліктності, партнерства) у суспільстві, в тому числі у трудовій сфері. Як стверджував К. Маркс, це — не відносини одного індивіда з іншим індивідом, а відносини робітника з капі­талістом, фермера із земельним власником і т. д. «Усуньте ці су­спільні відносини, і ви знищите все суспільство». Отже, предме­том вивчення соціології є відносини рівності і нерівності со­ціальних груп, окремих працівників та їхнє становище у суспіль­стві, колективі, соціальній спільноті. Вони виявляються в резуль­таті зіставлення становища окремих індивідів, соціальних груп у соціальній структурі, в комунікаційних зв'язках між ними, тобто у взаємному обміні інформацією, в оцінці власного становища порівняно зі становищем інших з метою впливу на результати ді­яльності інших, корегування їхньої поведінки та інтересів.

Ці відносини не лише нерозривно пов'язані з трудовими від­носинами, а й первинне зумовлені ними.

Трудові відносини — неодмінна складова виробничих відно­син. Вони виникають між учасниками трудового процесу на основі поділу та кооперації праці у зв'язку з необхідністю обміну діяльніс­тю та її продуктами для досягнення кінцевої виробничої мети.

Трудові відносини мають два аспекти — функціональний і со­ціальний.

Функціонально-трудові відносини зумовлені самим змістом виконуваних трудових функцій і виявляються у встановленні про­порцій професійного і кваліфікаційного складу робочої сили на основі визначення необхідних витрат часу на виробництво, тру­домісткості виготовлення певних видів продукції тощо. Вони вив­чаються такими дисциплінами, як економіка праці, організація і нормуванням праці.

Соціально-трудові відносини формуються також на основі функ­ціональної діяльності, але зумовлюються існуванням «рівності— нерівності» соціального становища соціальних груп і окремих пра­цівників, схожості і несхожості їхніх інтересів, їхньої трудової поведінки. Саме ці трудові відносини вивчає соціологія праці.

Наприклад, до трудової організації працівники долучаються з об'єктивної потреби. Вони вступають у трудові відносини неза­лежно від того, хто керівник, який у нього стиль діяльності. Про­те згодом кожний працівник неминуче по-своєму виявляє себе у взаєминах з колегами, з керівником, у ставленні до праці, до ви­конання своїх функціональних обов'язків, до порядку розподілу робіт, премій, до трудових цінностей.

Отже, на ґрунті об'єктивних відносин починають формувати­ся відносини, що характеризуються певним емоційним настроєм, характером спілкування людей і взаєминами в трудовій організа­ції, соціально-психологічною атмосферою в ній, певним загаль­ним стилем трудової діяльності, рівнем виконання трудових норм, трудовою культурою. Цим характеризуються соціально-трудові відносини.

Один працівник сумлінно виконує свої обов'язки, виявляє трудову і творчу активність, інший припускається браку, порушує трудову дисципліну; один керівник здатний використовувати еко-

Таблиця 2