Література

1. Алексеева Т. А. Демократия как идеал и процесс // Вопр. филос.– 1996.– № 6.– С. 16−35.

2. Антонос А. Г. Государственное регулирование финансирования по­литических партий и предвыборных кампаний во Франции (обзор) // Партии и выборы: Хрестоматия / Отв. ред. и сост. Г. Н. Андреева, Н. В. Анохина, Е. Ю. Мелешкина.– Ч. 2.– М.: ИНИОН, 2004.– С. 19−27.

3. Арбластер Е. Ключові ідеї демократії // Демократія: Антол. / Упоряд. О. Проценко.– К.: Смолоскип, 2005.– С. 41−78.

4. Аристотель. Политика // Мыслители Греции. От мифа к логике: Соч.– М.: ЗАО Изд-во ЭКСМО-Пресс; Х.: Фолио, 1998.– С. 441−699.

5. Бабкіна О. В. Україна: пошуках стратегії демократичного розвиту // Пробл. та перспективи укр. реформації: [кол. моногр.] / Г. В. Що­кін, В. І. Куценко, М. Ф. Головатий та ін.– К.: МАУП, 2001.– 248 с.

6. Байхельт Т., Павленко Р. Президентські вибори і конституційна реформа // Президентські вибори та Помаранчева революція: вплив на трансформаційні процеси в Україні / Фонд ім. Фрідріха Еберта; За ред. Г. Курта та ін.– К.: Заповіт, 2005.– С. 49−84.

7. Барабаш О., Кальченко С., Ковтунець В. Аналіз Закону України «Про вибори Президента України» від 5 березня 1999 року.– К.: Вибори та політичні процеси, 2002.– 22 с.

8. Барков В., Розова Т. Оптимізація соціально-політичних взаємин // Україна: стратегічні пріоритети. Аналітичні оцінки – 2005 / За ред. О. С. Власюка.– К.: Знання України, 2005.– С. 288−300.

9. Безрученко В. Вихід з тіні // Дзеркало тиж.– 2003.– 16 серп.

10. Білецький М., Погребінський М. Політичні партії у взаємодії зі структурами влади // Становлення владних структур в Україні (1991−1996).– К.: Укр. прес-група, 1997.− С. 28−35.

11. Білоус А. Пропорційні вибори в Україні: ілюзії чи реалії // Нова політика.– 2001.– № 1.– С. 3−5.

12. Боббіо Н. Майбутнє демократії // Демократія: Антол. / Упоряд. О. Проценко.– К.: Смолоскип, 2005.– С. 104−119.

13. Богуцький О. Аналіз соціально-економічної категорії рівня життя населення України // Україна: аспекти праці.– 1998.– № 2.– С. 43−48.

14. Бойко О. Д. Історія України: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл.− 3-тє вид., випр., доповнене.– К.: Академвидав, 2006.– 686 с.

15. Бойко О. Україна 1991−1995 рр.: Тіні минулого чи контури майбут­нього? // Нариси з новітньої історії.– К.: Магістр – S, 1996.– 207 с.

16. Бортніков В. І. Помаранчева революція на Волині. Історія. Факти. Документи.– Луцьк: Волин. обл. друк., 2005.– 224 с.

17. Биченко А., Жданов І. Соціологічне опитування УЦЕПД: народ, влада, референдум // Центр Разумкова − 2000 / Голов. ред. Л. Шан­гіна.– К., 2001.– С. 192−203.

18. Вайнштейн Г. И. Российский транзит и проблемы типологического разнообразия «глобальной демократизации» // Полит. ин-ты на рубеже тысячелетий.– Дубна: ООО «Феникс+», 2001.– С. 410−443.

19. Вандич П. Ціна свободи. Історія Центрально-Східної Європи від Середньовіччя до сьогодення.– К.: Критика, 2005.– 463 с.

20. Васютинський В. Про особливості електорального самовизначення громадян України // Укр. варіанти.– 1998.– № 1.– С. 37−41.

21. Вибори до Верховної Ради України: Інформ.-довід. вид. / Редкол.: М. М. Рябець (голова) та ін.– К.: Центральна виборча комісія, 2002.– 676 с.

22. Вибори і референдуми в Україні: проблеми теорії і практики: Зб. / Редкол.: М. М. Рябець (голова) та ін.– К: Центральна виборча комісія, 2001.− 360 с.

23. Вибори Президента України – 2004: проблеми теорії та практики: Зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф. Київ, 9−10 червня 2005 року.– К.: Атіка, 2005.– 640 с.

24. Владико О. Економічні чинники політичної активності населення України // Укр. сусп-во – 2003. Соціол. моніторинг / За ред. В. Ворони, М. Шульги.– К.: Ін-т соціол. НАН України.– С. 66−76.

25. Вовк Р. Формування законодавства про вибори Президента Укра­їни (1991−1999 роки) // Політичний менеджмент.– 2003.– № 2.− С. 75−82.

26. Выдрин Д. «Перемены, мой друг, перемены…» // Зеркало недели.– 2004.– 20 марта.

27. Ворона В. Українське суспільство в соціологічному вимірі // Укр. сусп-во – 2003. Соціол. моніторинг / За ред. В. Ворони, М. Шуль­ги.– К.: Ін-т соціол. НАН України.– С. 120−129.

28. Гаврилов Г. А. Модели политической оппозиции: теоретико-мето­дологический анализ / РАН Урал. отд-ние. Ин-т филос. и права.– Екатеринбург, 2003.– 153 с.

29. Гидденс Э. Социология / При участии К. Бердсолл: Пер. с англ.− Изд. 2-е полностью перераб. и доп.− М.: Едиториал УРСС, 2005.– 632 с.

30. Гласность.– 1990.– 25 окт.

31. Головаха Є. Головні тенденції розвитку українського суспільства у світлі результатів соціологічного моніторингу 1994−2003 років // Укр. сусп-во – 2003. Соціол. моніторинг / За ред. В. Ворони, М. Шульги.– К.: Ін-т соціол. НАН України, 2003.– С. 537−543.

32. Головаха Є. І., Паніна Н. В. Основні етапи і тенденції трансфор­мації українського суспільства // Соціол.: теорія, методи, марке­тинг.– 2006.– № 3.– С. 32−51.

33. Головаха Є. И., Панина Н. В. Социальное безумие: история, теория и современная практика.– К.: Абрис, 1994.– 168 с.

34. Гончаренко О. М. Национальные интересы Украины и альтерна­тивы стратегии безопасности развития // О. Г. Белорус, Д. Г. Лукья­ненко и др. Глобальные трансформации и стратегии развития. Моногр.– К.: Орияна, 2000.– С. 142−155.

35. Гончаров Д. В. Теория политического участия.– М.: Юристъ, 1997.– 208 с.

36. Горбатенко В. П. Політична модернізація // Політол.: Підруч. для студ. вищих навч. закл.– 2-ге вид., перероб. і доп. / За ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка.– К.: Вид. центр «Академія», 2001– C. 403−415.

37. Горбатенко В. П. Стратегія модернізації суспільства: Україна і світ на зламі тисячоліть.– К.: Академія, 1999.– 240 с.

38. Горбулін В. П., Качинський А. Б. Стратегія національної безпеки України в аксіологічному вимірі: від «суспільства ризику» до громадянського суспільства // Стратегічна панорама.– 2005.– № 2.– С. 13−26.

39. Государство в меняющемся мире: Отчет о мировом развитии. 1997.– М.: Всемирный банк, 1997.– 305 с.

40. Грушевський М. На порозі нової України: Гадки і мрії // Політол. Кінець ХІХ – перша пол. ХХ ст.: Хрестоматія / За ред. О. І. Сем­ківа.– Л.: Світ, 1996.– С. 230−270.

41. Гуревич А. Я. История – нескончаемый спор.– М.: Рос. гос. гумма­нит. ун-т, 2005.– 889 с.

42. Давидович Я. Виступ на засіданні Центральної виборчої комісії при встановленні результатів виборів народних депутатів України 10 квітня 2006 року // Вибори та демократія.– 2006.– № 1.– С. 5−16.

43. Даймонд Л. Консолідація демократії і політична культура // Демо­кратія: Антол. / Упоряд. О. Проценко.– К.: Смолоскип, 2005.– С. 882−942.

44. Даль Р. Дилеми плюралістичної демократії // Демократія: Антол. / Упоряд. О. Проценко.– К.: Смолоскип, 2005.– С. 533−544.

45. Даль Р. О демократии / Пер. с англ.– М.: Аспект Пресс, 2000.– 208 с.

46. Дарендорф Р. Дорога к свободе: Демократизация и ее проблемы в Восточной Европе // Вопр. филос.– 1990.– № 9.– С. 69−75.

47. Дергачов О. Українські партії напередодні виборів: становлення української багатопартійності // Політ. календар.– 2001.– № 9.– С. 18−33.

48. Дергачов О. Становлення і розвиток демократичного консенсусу // Президентські вибори та Помаранчева революція: вплив на транс­формаційні процеси в Україні / Фонд ім. Фрідріха Еберта; За ред. Г. Курта та ін.– К.: Заповіт, 2005.– С. 32−48.

49. Джанда К., Бери Д. М., Голдман Д., Хула К. В. Трудным путем демократии: Процесс государственного управления в США / Пер. с англ.– М.: Рос. полит. энцикл., 2006.– 656 с.

50. Джойс П. 101 ключевая идея: Политика / Пер. с англ.– М.: ФАИР – ПРЕСС, 2000.– 302 с.

51. Джордан Г. Группы давления, партии и социальные движения: есть ли потребность в новых разграничениях? // МЭ и МО.– 1997.– № 1.– С. 82−97.

52. Долженков О. Тіньовий аспект політичного процесу в Україні: феномен адміністративно-політичних кланів // Людина і політика.– 2000.– № 2.– С. 2−6.

53. Донець А. Роль громадських організацій в розбудові громадян­ського суспільства в Україні // Україна на шляху до Європ. союзу. Vademekum / Ред. Я. Хофмокл, К. Смик, А. Амброзяк, О. Марко­вич.– Варшава, 2006.– С. 14−31.

54. Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеціанська комісія). Висновок щодо Закону України «Про вибори народних депутатів України».− Страсбург, 2 березня 2006 року.− Висновок № 338/2005 // Вибори та демократія.– 2006.– № 1.– С. 19−37.

55. Жданов І., Литвиненко О., Якименко Ю. Україна перед вибором – яким він буде? // Дзеркало тиж.– 2004.– 3 лип.

56. Закон о регулировании лоббизма (1946 г.) // Соединенные Штаты Америки: Конституция и законодательные акты / Пер. с англ.– М.: Прогресс; Универс, 1993.– С. 171−175.

57. Законотворчість: забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків / Заг. ред. та упорядкув. О. І. Суслової, Е. Р. Рахімкуло­ва.– К.: Заповіт, 2006.– 189 с.

58. Закон України «Про вибори народних депутатів України від» 18 жовтня 2001 року (Зі змінами, внесеними згідно із Законом № 2977-ІІІ (2977-14) від 17.01.2002).– К., 2002.– 126 с.

59. Закон України «Про вибори народних депутатів України»: Офіц. вид.– К.: Парлам. вид-во, 1997.– 54 с.

60. Закон України «Про вибори народних депутатів України»: Офіц. тексти.– К.: Право, 2005.– 148 с.

61. Закон України «Про вибори народних депутатів України». При­йнятий на восьмій сесії Верховної Ради України дванадцятого скликання 18 листоп. 1993 р.– К.: Укр. Правнича Фундація; Право, 1993.– 48 с.

62. Закон України «Про вибори Президента України» // Урядовий кур’єр.– 1999.– 25 берез.

63. Закон України «Про внесення змін до Закону України “Про вибори Президента України”» // Голос України.– 1999.– 7 лип.

64. Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» № 2866-ІV, від 8 вересня 2005 року // Законо­творчість: забезп. рівних прав та можливостей жінок і чоловіків / Заг. ред. та упорядкув. О. І. Суслової, Е. Р. Рахімкулова.– К.: Запо­віт, 2006.– С. 169−180.

65. Закон України «Про політичні партії в Україні» (Зі змінами, внесеними згідно із Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку із запровадженням державного фінансування політичних партій в Україні» № 1349-ІV від 27.11. 2003 та «Про внесення змін до Закону України «Про політичні партії в Україні» № 2748-ІV від 06.07. 2003) // Політичні партії в Україні: Інформ.-довід. вид. (2-ге, доп.) / Редкол.: Я. В. Да­видович (голова ред. кол.) В. О. Завалевська, О. С. Вишневська та ін.– К.: Атіка, 2005.– С. 12−22.

66. Закон УРСР «Про зміни і доповнення Конституції (Основного Закону) Української РСР» // Відом. Верховної Ради.– 1990.– № 45.

67. Закон УРСР «Про Президента Української РСР» // Відом. Верхов­ної Ради.– 1991.– № 33.

68. Закон УРСР «Про вибори Президента Української РСР» // Відом. Верховної Ради УРСР.– 1991.– № 33.

69. Звіт про світовий розвиток. Важке завдання розвитку / Пер. з англ.– К.: Абрис, 1994.– 320 с.

70. Зеленько Г. «Навздогінна модернізація»: досвід Польщі та Украї­ни.– К.: Критика.– 215 с.

71. Згуровский М. Украина в глобальных измерениях устойчивого развития // Зеркало недели.– 2006.– 20 мая.

72. Іваненко О., Казаков В. Відхід як форма соціального конфлікту // Укр. сусп-во – 2003. Соціол. моніторинг / За ред. В. Ворони, М. Шульги.– К.: Ін-т соціол. НАН України.– С. 402−410.

73. Игрицкий Ю. И. Демократия и демократизация. Дилемма иллю­зорной цели и осязаемого процесса // Процессы демократизации в Восточной Европе: ожидания и реальность: Сб. обзоров и реф. / РАН ИНИОН; Ответ. ред. Ю. И. Игрицкий.– М., 2002.– С. 5−23.

74. Ильин И. Основы демократии // Наши задачи. Избр. статьи (1948−1954 гг.) // Юность.– 1990.– № 8.– С. 60−71.

75. Ильин И. А. Путь к очевидности.– М.: Республика, 1993.− 431 с.

76. Ісаїв В. Суспільні перетворення – оцінка соціально-політичних змін // Укр. сусп-во на шляху перетворень: західна інтерпретація / Пер. с англ.– К.: Вид. дім «КМ Академія», 2004.– С. 9−26.

77. Карл Т. Л., Шмиттер Ф. Демократизация: концепты, постулаты, гипотезы. Размышления по поводу применимости транзитологич­ной парадигмы при изучении посткоммунистических трансформа­ций // Полис.– 2004.– № 4.– С. 6−27.

78. Карозерс Т. Конец парадигмы транзита // Полит. наука. Полити­ческое развитие и модернизация: Совр. исслед.: Сб. науч. тр. / РАН. ИНИОН.– М., 2003.– № 2.– С. 42−65.

79. Кац Р., Мэир П. Изменяющиеся модели партийной организации и партийной демократии: Возникновение картельных партий // Партии и выборы: Хрестоматия / РАН ИНИОН. Моск. гос. ин-т междунар. отношений (ун-т) МИД РФ; Отв. ред. и сост. Н. В. Ано­хина, Е. Ю. Мелешкина.– Ч. 1.– М.: ИНИОН, 2004.– С. 7−13.

80. Ківалов С., Давидович Я., Завалевська В. та ін. Методичний посіб­ник для членів дільничних виборчих комісій з виборів Президента України 2004 року.– К.: Ін Юре, 2004.– 454 с.

81. Кислицын С. А. Гражданская оппозиция как институт политичес­кой системы // Ученые зап. / Донской юридический ин-т.– Т. 21.– Ростов н/Д, 2003.– С. 101−116.

82. Кіпень В. П. Малий та середній бізнес та влада: потреба нової моделі взаємодій // Зб. соціол. дослідж. Підготов. програмою «Партнерство за прозоре суспільство».– К., 2003.– С. 26−36.

83. Ключковський Ю. Добитися ідеального закону було неможливо // Парламент.– 2004.– № 3.− С. 18−20.

84. Клямкин И. Посткомунистическая демократия и ее исторические особенности в России // Полис.– 1993.– № 2.− С. 18−20.

85. Ковалев А. Д. Аномия // Современная зап. социол: Слов.– М.: Политиздат, 1990.– С. 17−18.

86. Ковриженко Д. Про внесення змін до Закону України «Про вибори Президента України» // Парламент.– 2004.– № 2.− С. 2−4

87. Коэн Дж., Арато Э. Гражданское общество и политическая тео­рия.– М.: Весь мир, 2003.– 784 с.

88. Колодій А. Від «Сірої зони» до кольору сонця: помаранчева рево­люція і демократичний перехід в Україні // Агора. Україна – нові персп. Вип. 1.– К.: Стилос, 2005.– С. 9−23.

89. Колодій А. На шляху до громадянського суспільства. Теоретичні засади й соціокультурні передумови демократичної трансформації в Україні: Моногр.– Л.: Червона калина, 2002.– 276 с.

90. Колодій А. Українська Помаранчева революція: сутність та уроки для транзитології // Розвиток демократії та демократична освіта в Україні / Матеріали міжнар. наук. конф. Львів, 20−23 трав. 2005 р. / www.democracy.kiev.ua

91. Кольєр Д., Левіцкі С. Демократія «з прикметниками»: концепту­альні оновлення у процесі порівняльних досліджень // Демократія: Антол. / Упоряд. О. Проценко.– К.: Смолоскип, 2005.– С. 176−206.

92. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. Зі змінами, внесеними згідно із Зако­ном України від 8 грудня 2004 року № 2222-ІV. Станом на 1 січня 2006 року. Офіц. вид.– К., 2006.– 124 с.

93. Кресіна І. О., Перегуда Є. В. Парламентські вибори в Україні: правові і політичні проблеми: Моногр.– К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003.– 368 с.

94. Кузьо Т. Пострадянські перетворення в Україні: теоретико-порів­няльний аспект // Укр. сусп-во на шляху перетворень: зах. інтерпре­тація / Пер. з англ.– К.: Вид. дім «КМ Академія», 2004.– С. 45−63.

95. Куценко О. Зигзаги демократизації політичного режиму в Україні // Соціол.: теорія, методи, маркетинг.– 2005.– № 3.– С. 65−79.

96. Куценко О. Чи зберігають значення класові підстави політичної участі? // Соціол.: теорія, методи, маркетинг.– 2006.– № 3.– С. 92−115.

97. Кынев А. В. Эффекты «Майдана»: политическая система Украины после кризиса 2004 г. // Полис.– 2005.– № 1.– С. 63−71.

98. Лапкин В. В. Итоги и перспективы социально-политического раз­вития современного российского общества // МЭ и МО.– 2006.– № 1.– С. 58−60.

99. Лапкин В. В., Пантин В. И. Освоение институтов и ценностей демократии украинским и российским массовым сознанием // Полис.– 2005.– № 1.– С. 50−62.

100. Латигіна Н. Шляхи та структурні фази демократизації суспіль­ства // Політ. менеджмент.– 2005.– № 2.– С. 68−77.

101. Леонид Кучма сделал выбор в пользу теневой политики // День.– 1999.– 7 мая.

102. Липинський В. Хам і Яфет // Сучасність.– 1992.– № 6.– С. 63−76.

103. Литвин В. Украина: политика, политики, власть. На фоне полити­ческого портрета Л. Кравчука.– К.: Изд. дом «Альтернативы», 1997.– 335 с.

104. Лісничук О, Сушко О. Чи є політико-економічні групи перешко­дою для політичного розвитку України? − К.: Фонд ім. Фрідріха Еберта, Регіональне представництво в Україні, Білорусі та Молдові, 2005.– 76 с.

105. Мазур О. Виборча система України: у пошуках оптимального варіанту // Нова політика.– 2001.– № 1.− С. 6−8.

106. Малаканова О. А. Демократизация // Полит. процесс: основные аспекты и способы анализа: Сб. учеб. материалов.– М.: Изд. дом «ИНФРА-М»; Изд-во «Весь Мир», 2001.– С. 257−276.

107. Мельвиль А. Ю. И вновь об условиях и предпосылках движения к демократии // Полис.– 1997.– № 1.– С. 125−128.

108. Мельвиль А. Ю. О траектории посткоммунистических трансфор­маций // Полис.– 2004.– № 2.– С. 64−75.

109. Михальченко М. І. Політична реальність в Україні: Трансформа­ція, модернізація, революція? // Право вибору.– 2005.– № 1.– С. 12−18.

110. Народное хозяйство CCCР за 70 лет: Юбилейный статист. еже­годник.– М.: Финансы и статистика,1987.– 765 с.

111. Наумова Н. Ф. Социальная политика в условиях запаздывающей модернизации // Социол. журн.– 1994.– № 1.– С. 6−21.

112. Новітня історія України (1900−2000): Підруч. / А. Г. Слюсаренко, В. І. Гусєв, В. П. Дрожжин та ін.– К.: Вища шк., 2000.– 663 с.

113. Новые демократии и/или новые автократии? Материалы круглого стола.– Полис.– 2004.– № 1.– С. 169−177.

114. Нодия Г. Демократия и национализм // Век ХХ и мир.– 1994.– № 7−8.– С. 83−107.

115. Обушний М. І., Примуш М. В., Шведа Ю. Р. Партологія: Навч. посіб. / За ред. М. І. Обушного.– К.: Арістей, 2006.– 432 с.

116. Окуджава Б. Давайте придумаем деспота… // Дружба народов.– 1988.– № 1.– С. 119.

117. Ольшанский Д., Харитонова О. Перестройка как неудавшаяся попытка политической модернизации // Вестник МГУ.– Сер. 12. Полит. науки.– № 6.– 1995.– С. 28−36.

118. Ордешук П. Американская политическая система: поиск эффек­тивной демократии.– Свободная мысль.– 1991.– № 14.– С. 44−55.

119. Основи демократії: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів / Кол. авт.: М. Бессонова, О. Бірюков, С. Бондарук та ін. За заг. ред. А. Колодій.– К.: Ай Бі, 2002.– 684 с.

120. Офіційний сайт ЦВК України: http// www.сvk.gov.ua

121. Пай Л. Незападный политический процесс // Полит. наука. По­лит. развитие и модернизация: Современные исслед.: Сб. науч. тр. / РАН. ИНИОН.– М., 2003.– № 2.– С. 66−86.

122. Паламарчук В., Литвиненко О., Фесенко В., Якименко Ю., Сало І. Політичні партії – провідний чинник розвитку політичної системи в Україні // Україна: стратегічні пріоритети. Аналіт. оцінки – 2004 / За ред. А. С. Гальчинського.– К.: НІСД, 2005.– С. 70−84.

123. Паламарчук В. М., Литвиненко О. В., Янішевський С. О. Транс­формації демократії та пошук стратегії суспільно-політичного розвитку України: Моногр.– К.: НІСД, 2003.– 120 с.

124. Паламарчук В. Основні суспільно-політичні результати прези­дентських виборів 2004 р. // Україна: стратегічні пріоритети. Аналіт. оцінки – 2005 / За ред. О. С. Власюка.– К.: Знання України, 2005.– С. 80−90.

125. Панина Н. Демократизация в Украине и оранжевая революция в зеркале общественного мнения // Зеркало недели.− 2006.– 20 мая.

126. Паніна Н. Українське суспільство 1992−2006: соціологічний мо­ніторинг.– К.: Ін-т соціол. НАН України, 2006.– 94 с.

127. Паніна Н. Українське суспільство 1994−2005: соціологічний мо­ніторинг.– К.: ТОВ «Вид-во Софія», 2005.– 160 с.

128. Пантин И. К. Демократия в России: противоречия и проблемы // Полис.– 2003.– № 5.– С. 134−148.

129. Пастухов В. Б. Украина – не с Россией. Причины и последствия стратегических просчетов российской политики по отношению к Украине // Полис.– 2005.– № 1.– С. 25−35.

130. Патнам Р. Д. Творення демократії: Традиції громадської актив­ності в сучасній Італії / Пер. з англ.– К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001.– 302 с.

131. Перегудов С. П. Гражданское общество как субъект публичной политики // Полис.– 2006.– № 2.– С. 139−150.

132. Платтнер М. Ф. Движение за демократию // Демократия. Теория и практика.– Интерпракс ЮНЕСКО: Изд-во ун-та Джона Хопкинса, 1996.– С. 5−21.

133. Платтнер М. Исследуя конец истории // Полит. наука. 1999.– № 2. Пробл. демократии в полит. мысли ХХ ст. Пробл.-темат. сб.– М.: ИНИОН РАН, 1999.– С. 45−47.

134. Плотинский Ю. М. Модели социальных процессов: Учеб. пособ. для высш. учеб. заведений.– Изд. 2-е, перераб. и доп.– М.: Логос, 2001.– 296 с.

135. Пожидаєв Є. Громадянський потенціал недержавних організацій // Україна: стратегічні пріоритети. Аналітичні оцінки – 2005 / За ред. О. С. Власюка.– К.: Знання України, 2005.– С. 323−344.

136. Политика: Толковый словарь: Рус.-англ.– М.: ИНФРА-М; Весь Мир, 2001.– 768 с.

137. Політична Україна. Інформаційний проект Комітету виборців України: http://www.polit.com.ua

138. Політична Україна сьогодні / Упоряд: Ю. Марченко, О. Телемко, О. Прундар-Тудор.– К.: К.І.С., 2005.– 286 с.

139. Політичні партії в Україні: Інформ.-довід. вид. (2-ге, допов.) / Редкол.: Я. В. Давидович (голова ред. кол.), В. О. Завалевська, О. С. Вишневська та ін.– К.: Атіка, 2005.– 440 с.

140. Полохало В. Неототалітарні трансформації посткомуністичної влади в Україні. Матеріали дискусії відкритого засідання Київсько­го міжнародного клубу «Політична думка» // Політ. думка.– 1994.– № 3.– С. 16−17.

141. Поппер К. Открытое общество и его враги. Т. 2: Время лжепро­роков: Гегель, Маркс и другие оракулы / Пер. с англ.– М.: Феникс; Международный фонд «Культурная инициатива», 1992.– 528 с.

142. Послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2003 році.– К.: Інфор­маційно-видавничий центр Держкомстату України, 2004.– 472 с.

143. Примаченко А. «Партии не должны финансироваться юридичес­кими лицами»,– считает директор службы специальных расследо­ваний Литвы // Зеркало недели.– 2006.– 11 нояб.

144. Про забезпечення участі громадськості у формування та реалі­зації державної політики. Указ Президента України від 15 вересня 2005 року № 1276/ 2005 // www.president.gov.ua/documents

145. Пугачев В. П., Соловьев А. И. Введение в политологию: Учеб. пособ. для студ. высш. учеб. заведений.– 2-е изд.– М.: Аспект Пресс, 1995.– 320 с.

146. Пухкал О. Стратегія комплексної модернізації українського су­спільства // Вісн. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України.– 2005.– № 3.– С. 29−36.

147. Пшеворський А. Переходи до демократії: лібералізація і демо­кратизація // Демократія: Антол. / Упоряд. О. Проценко.– К.: Смо­лоскип, 2005.– С. 605−648.

148. Рагозин Н. П. Развитие партийной системы Украины // Полис.– 2004.– № 1.– С. 89−100.

149. Растоу Д. А. Переходи до демократії: спроба створення динаміч­ної моделі // Демократія: Антол. / Упоряд. О. Проценко.– К.: Смолоскип, 2005.– С. 583−604.

150. Рахманін С. Компромісія // Дзеркало тиж.– 2004.– № 11.

151. Рахманін С. Останнє вогнище загиблої епохи… // Дзеркало тиж.– 2006.– 1 квіт.

152. Резник О. Соціально-політичні передумови феномену Помаран­чевої революції // Політ. портрет України.– 2005.– № 33.– С. 5−14.

153. Резолюція Європейського парламенту щодо парламентських виборів в Україні. Неофіційний переклад // Вибори та демократія.– 2006.– № 1.– С. 17−18.

154. Рибачук М. Ф. Політичні партії у виборчому процесі 2004 року // Право вибору.– 2005.– С. 43−45.

155. Рішення Конституційного Суду України від 26 лютого 1998 року № 1-рп/98 щодо відповідності Конституції України (конституцій­ності) Закону України «Про вибори народних депутатів України» // Офіц. вісн. України.– 1998.– № 23.

156. Романюк А. Вплив виборів до Верховної Ради України на пар­тійну систему // Виборчий процес − 2006 в Україні: політико-правові аспекти та регіональні особливості / Укл. А. С. Романюк, Л. С. Скочиляс.– Л.: ЦПД ЛНУ ім. І. Франка, 2006.– С. 21−25.

157. Романюк О. Вибори – 2002. Поразка правлячої еліти? // Нова політика.– 2002.– № 2.– С. 2−4.

158. Романюк О. Моделі посткомуністичних трансформацій // Політ. менеджмент.– 2006.– № 3.– С. 35−50.

159. Салмин А. М. Современная демократия: генезис, структура, куль­турные конфликты. Опыт Франции в сравнительной ретроспекти­ве.– М.: Наука, 1992.– 333 с.

160. Сарторі Д. Основи теорії демократії: народ і врядування // Демо­кратія: Антол. / Упоряд. О. Проценко.– К.: Смолоскип, 2005.– С. 25−40.

161. Сартори Д. Партии и партийные системы: Рамки анализа. // Партии и выборы: Хрестоматия / РАН. ИНИОН. Моск. гос. ин-т междунар. отношений (ун-т) МИД РФ; Отв. ред. и сост. Н. В. Ано­хина, Е. Ю. Мелешкина.– Ч. 1.– М.: ИНИОН, 2004.– С. 14−24.

162. Селіванов В. Підприємництво в Україні: проблеми становлення та перспективи розвитку // Право України.– 1995.– № 7.− С. 14−20.

163. Спендер З., Элкес С., Харкса И., Роберт П. Пример Венгрии: контуры трансформации в Венгрии // Социальные и гуманитарные науки. Отечественная и зарубежная лит. Сер. 11. Социол.: РЖ / РАН. ИНИОН.– М., 2003.– № 1.– С. 28−46.

164. Сравнительная политология сегодня: Мировой обзор: Учеб. посо­бие для студентов-политологов / Г. Алмонд, Дж. Пауэлл, К. Стром, Р. Далтон; Науч. ред.: М. В. Ильин, А. Ю. Мельвиль.– Сокр. пер. 7‑го изд. с англ. яз.– М.: Аспект Пресс, 2002.– 537 с.

165. Стариков Е. Н. Маргиналы // В человеческом измерении.– М.: Прогресс, 1989.– С. 180−203.

166. Стегній О. Регіональний чинник розвитку політичної культури населення України // Соціол.: теорія, методи, маркетинг.– 2005.– № 3.– С. 94−122.

167. Стрижакова Н. А. Особливості політичного лобіювання в Україні // Політол. вісн. Зб. наук. пр.– К.: Знання України, 2006.– С. 170−181.

168. Структурні виміри сучасного суспільства: Навч. посіб. / За ред. С. Макеєва.– К., 2006.– 372 с.

169. Сухонос В. В. Динаміка сучасного державно-політичного режиму в Україні: антиномія демократизму і авторитаризму: Моногр.– Суми: ВДТ «Унів. книга», 2003.– 336 с.

170. Сушко О., Лісничук О. Виборча кампанія і політична еволюція України // Президентські вибори та Помаранчева революція: вплив на трансформаційні процеси в Україні / Фонд ім. Фрідріха Еберта / За ред. Г. Курта та ін.– К.: Заповіт, 2005.– С. 85−105.

171. Тезінг Й. Трансформація, демократія та політичні партії – завдання та призначення партій // Політ. партії в демокр. сусп-ві.− Вид. Й. Тезінг та В. Гофмейстер.− К., 1997.– 127 с.

172. Ткачук А. Третій сектор: проблеми правового регулювання.– К: Ін-т громадян. сусп-ва, 2004.– 44 с.

173. Томенко М., Мельниченко В., Яблонський В. Україна напередодні та після виборів: огляд політичних сил // Політ. думка.– 1994.– № 2.− С. 35−42.

174. Томенко Н. Олигархи или народ будут выбирать президента Украины? // День.– 1999.– 6 квіт.

175. Томенко М. Самовизначення України: від історії до політики (державна стратегія сучасної України в контексті історичних традицій та світового досвіду): Моногр.– К.: Заповіт, 1998.– 272 с.

176. Тоффлер О. Третя хвиля // Сучасна зарубіжна соціальна філосо­фія. Хрестоматія: Навч. посіб. / Упоряд. В. Лях.– К.: Либідь, 1996.– С. 275−334.

177. Турен А. Что такое демократия? // Актуальные проблемы Евро­пы. Проблемы и перспективы демократии в Европе. Проблемно-тематический сб.– 1995.– № 3.– М.: ИНИОН РАН, 1995.– С. 11−27.

178. Україна: проблеми самоорганізації: В 2 т. / В. Кремень, Д. Табач­ник, В. Ткаченко.− К.: Промінь, 2003.– Т. 2. Десятиріччя сусп. трансформації.– 464 с.

179. Україна у цифрах у 1991 році: Короткий статистичний довідник.– К.: Техніка, 1992.– 215 с.

180. Українське суспільство 1994−2001. Результати опитування гро­мадської думки. Інститут соціології НАН України, ТОВ СОЦИС, Фонд «Демократичні ініціативи».– К.: МІА-«Подія», 2001.– 128 с.

181. Унгвицкий В. В. Проблемы демократии в структуре неолибераль­ной идеологии (на примере Ф. Хайека) // Либерализм. Консерва­тизм. Марксизм. Пробл.-темат. сб.– М.: РАН. ИНИОН, 1998.– С. 48−55.

182. Урядовий кур’єр.– 1995.– 27 квіт.

183. Фесенко В. Політичні партії України у лабіринтах посткомунізму // Перспективи паритетної демократії у політико-правовому полі України: Зб. наук. ст.– Х., 1997.− С. 74−78.

184. Фісун О. Пострадянські політичні режими: неопатримоніальна інтерпретація // Агора. Україна – нові перспективи. Вип. 1.– К.: Стилос, 2005.– С. 24−33.

185. Фонд «Демократичні ініціативи». Прес-конференція «Парламент­ські вибори − 2006 в оцінках експертів і населення» http://www.dif.org.ua/ua/activity/286/pr181206.vis

186. Хантингтон С. Будущее демократического процесса: от экспан­сии к консолидации // Мировая экономика и международные отно­шения.– 1995.– № 6.– С. 87−94.

187. Хартія громадських організацій України у галузі регуляторної політики // http://ligarc.org.ua/news.cfm

188. Хенкин С. М. Испания после диктатуры.– М.: Наука, 1993.– 200 с.

189. Хілленбранд О. Ефективне управління і досягнення консенсусу як умова демократичних змін // Президентські вибори та Помаран­чева революція: вплив на трансформаційні процеси в Україні / Фонд ім. Фрідріха Еберта; За ред. Г. Курта та ін.– К.: Заповіт, 2005.– С. 7−31.

190. Цвих В. Профспілки – у громадянському суспільстві: теорія, методологія, практика: Моногр.– К.: ВПЦ «Київський ун-т», 2002.– 376 с.

191. Центрально-Восточная Европа и Россия: проблемы трансформа­ции (Материалы круглого стола) // Новая и новейшая история.– 1998.– № 3.− С. 91−118.

192. Циммерман Дж. Ф. Учасницька демократія: відродження попу­лізму // Демократія: Антол. / Упоряд. О. Проценко.– К.: Смолоскип, 2005.– С. 263−303.

193. Черниш Н., Ровенчак О. Основні поняття й положення соціокуль­турного підходу та специфіка застосування їх у соціології // Соціол.: теорія, методи, маркетинг.– 2006.– № 1.– С. 37−53.

194. Чичерин Б. Н. Философия права.– СПб.: Наука, 1998.– 656 с.

195. Шайгородський Ю, Меркотан К. Трансформація політичних цін­ностей у світлі української багатопартійності // Політичні партії України: В 3 т. / Уклад. Ю. Шайгородський.– К.: Укр. центр політ. менеджменту, 2005.– Т. 1.– С. 6−31.

196. Шведа Ю. Куди прямує партійна система України? // Виборчий процес − 2006 в Україні: політико-правові аспекти та регіональні особливості / Укл.: А. С. Романюк, Л. С. Скочиляс.– Л.: ЦПД ЛНУ ім. І. Франка, 2006.– С. 18−20.

197. Шершнев И. Л. Общественные объединения как форма социаль­ной организации формирующегося гражданского общества в Рос­сии // Информ. сб. «Безопасность».– 2003.– № 1−2.– С. 139−149.

198. Шміттер Ф. К., Карл Т. Л. Чим є і чим не є демократія // Демо­кратія: Антол. / Упоряд. О. Проценко.– К.: Смолоскип, 2005.– С. 79−91.

199. Шмиттер Ф., Карл Т. Что такое демократия, а что нет // Демо­кратия. Теория и практика.– Интерпракс ЮНЕСКО: Изд-во ун-та Джона Хопкинса, 1996.– С. 44−63.

200. Шмиттер Ф. Угрозы и дилеммы демократии // Полит. наука. 1999.– № 2. Пробл. демократии в полит. мысли ХХ ст. Пробл.-темат. сб.– М.: ИНИОН РАН, 1999.– С. 40−45.

201. Штыков П. Исследования трансформационных процессов в Вос­точной Германии и Восточной Европе: достижения, проблемы и перспективы немецких социальных наук (1990−2002 годы) // Пово­роты истории: Постсоциалист. трансформации глазами немецких исследователей / Пер. с нем. В 2 т.− Т. 1: Постсоциалист. трансфор­мации: теоретические подходы.– СПб и др., 2003.– С. 10−38.

202. Щербак М. Соціально-класові характеристики політичної культу­ри в Україні: досвід застосування соціологічного тесту «Типи політичної культури» // Соціол.: теорія, методи, маркетинг.– 2006.– № 3.– С. 153−160.

203. Эрмэ Г. Культура и демократия / Пер. с франц.– М.: АО «Изд. группа “Прогресс”»; «Экспорт», 1994.– 192 с.

204. Ян Э. Демократия и национализм: единство или противоречие? // Полис.– 1996.– № 1.– С. 33−49.

 Цей термін ввів у науковий обіг у 1888 році Брайс, який ототож­нив демократизацію з процесом, початок якому поклала Французька революція [136, 133−134].

 Інші вчені з моментом прийняття конституцій і багатопартійних виборів у посткомуністичних країнах пов’язують закінчення першої фази системної трансформації [73, 12].

 Автор погоджується з головними тезами критики Антоніни Ко­лодій теоретичної схеми американського дослідника, зокрема, непра­вомірністю віднесення ним України до так званої «сірої зони» поряд з явними світовими аутсайдерами процесів демократичного реформуван­ня [88, 19−20]. Однак семантика метафори «безплідний плюралізм», здається дуже влучною по відношенню до українських реалій.

 За даними Комітету виборців України, станом на осінь 2002 року закордонні гранти становили 60 % коштів громадських організацій України, кошти Державного бюджету – 25 %, допомога підприєм­ницьких структур – 13 % [93, 159].

 У США двадцять один штат дозволяє своїм законодавчим зібран­ням вирішувати проблеми за допомогою референдуму і дає грома­дянам право виносити на голосування ініціативи; п’ять інших штатів передбачають або той, або інший механізм [49, 66].

 До цього закону були внесені зміни та доповнення згідно із Законом України № 3099 від 17.11.2005 року.

 Фонд «Демократичні ініціативи» провів 17 листопада − 1 грудня 2006 року опитування експертів: журналістів, політологів і соціологів – стосовно їхньої оцінки парламентських виборів – 2006. Усього було отримано 75 відповідей. Відповіді експертів порівнюються з резуль­татами загальнонаціонального опитування населення України, прове­деного 1–12 жовтня 2006 року Фондом «Демократичні ініціативи» та фірмою «Юкрейніан соціолоджі сервіс» у співпраці з Freedom House за фінансової підтримки USAID [185].

 Бельгія. Соціалістична партія: «у списку не може бути пред­ставлено більше 80 % однієї статі». Німеччина. Соціал-демократична партія: Квотна система була запроваджена у 1988 році, яка передбачала збільшення представництва жінок з 25 % − у 1990 році до 40 % − у 1998 році. Система «встановлює правило 40 %, згідно з яким списки складаються таким чином, щоб кожне п’яте місце належало людині іншої статі». Християнсько-демократичний союз (ХДС): «принаймні кожна третя кандидатура у списку має бути жінкою». Чилі. Партія демократії: «не може бути ні жінок, ні чоловіків більше 60 % від усіх кандидатур, поданих у списку». Чеська Республіка. Соціал-демократична партія: «25 % обраних від партії мають бути жінками. Якщо в місцевих партійних організаціях домінує менше 25 % жінок, то Організація соціал-демократичних жінок має право номіну­вати жінок до досягнення цієї квоти» [57, 27].

 Попри це на з’їзді партії в травні 2002 року було зафіксовано, що від І з’їзду КП(б)У в 1918 році до наших днів діяльність КПУ не лише у фактичному, а й в юридичному є безперервною [138, 81].

 Станом на початок 2001 року абсолютна більшість зареєстро­ваних Міністерством юстиції політичних партій не відповідала чинному Закону України «Про політичні партії в Україні». Зокрема, лише 38 партій мали осередки у 2/3 областей, і лише 7 із цих 38 – у 2/3 районах областей [93, 105].

 У 1992 році порівняно з 1990 роком чисельність середнього кла­су в Україні зменшилася майже у два рази: з 77,7 % до 36,1 % [15, 120]. На початок 2000-х років, за висновками соціологів, із середнім класом ідентифікувало себе за різними підрахунками від 9 до 25 % (істотна розбіжність даних пояснюється різними методологічними підходами до визначення меж середнього класу) [168, 212].

 За спостереженнями деяких українських фахівців процес адап­тації до нових соціально-економічних умов та зумовлений ним стан аномії українського суспільства тривали щонайменше до 1996−1997 рр. У цей період в Україні фактично не спостерігалося масштабних виявів громадської активності та соціального протесту. За винятком масових страйків шахтарів 1992−1993 років, інші акції протесту мали локаль­ний та нетривалий характер [123, 35].

 Опитування громадської думки з 2002 року фіксували зниження ймовірності виникнення масових виступів, так само інтегральний індекс дестабілізаційності протестних настанов населення України за останні роки відчутно знизився у порівнянні з періодом 1998−2001 років. Отже, прямі методики визначення протестного потенціалу не спроможні були зафіксувати «передреволюційну» ситуацію [152, 6].

 На це вказували 45,2 % респондентів у моніторинговому дослід­женні 2006 року [126, 46].

353