- •Передмова
- •Розділ 1. Основи загальної теорії держави і права
- •1.1. Виникнення держави і права
- •1.2. Основні теорії виникнення держави і права
- •1.3. Поняття та сутність держави. Функції держави
- •1.4. Форми держави
- •1.5. Поняття та елементи механізму держави. Органи держави
- •1.6. Правова держава. Основні права людини
- •1.7. Поняття й ознаки права
- •1.8. Поняття й структура норм права
- •1.9. Правотворчість, форми (джерела) права
- •1.10. Система права
- •1.11. Система законодавства
- •1.12. Правовідносини
- •1.13. Реалізація норм права: поняття та форми
- •1.14. Правомірна поведінка і правопорушення
- •1.15. Юридична відповідальність
- •Розділ 2. Основи конституційного права україни
- •2.1. Поняття, предмет, метод, система і джерела конституційного права
- •Система конституційного права України.
- •Джерела конституційного права.
- •2.2. Конституція України — основний закон держави і суспільства Поняття та юридична природа конституції.
- •Соціально-політична суть конституції.
- •Форма конституції.
- •2.3. Конституційний статус людини і громадянина
- •Система прав і свобод людини і громадянина.
- •Політичні права і свободи.
- •Інститут громадянства України.
- •2.4. Виборче право, виборчі системи і референдуми в Україні
- •2.5. Конституційні основи організації діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування
- •Функції та повноваження Президента України.
- •Повноваження Кабінету Міністрів України.
- •Розділ 3. Основи цивільного права
- •3.1. Цивільне право як галузь права
- •3.2. Учасники цивільних відносин (особи у цивільному праві) Фізичні особи
- •Юридичні особи
- •Участь держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах
- •3.3. Об'єкти цивільних прав
- •3.4. Право власності та речові права на чуже майно
- •Привласнення загальнодоступних дарів природи.
- •Набуття права власності на безхазяйну річ.
- •Набуття права власності на скарб.
- •Право спільної сумісної власності.
- •Речові права на чуже майно
- •3.5. Право інтелектуальної власності
- •Захист права інтелектуальної власності судом.
- •3.6. Цивільні зобов'язання Поняття зобов'язання та сторони у зобов'язанні
- •Виконання зобов'язання
- •Забезпечення виконання зобов'язання
- •Припинення зобов'язання
- •Окремі види зобов'язань. Договірні зобов'язання
- •3.7. Окремі види зобов'язань, що виникають не з договору (недоговірні зобов'язання)
- •Зобов'язання, які виникають унаслідок заподіяння шкоди
- •3.8. Спадкове право
- •Спадкування за заповітом
- •Спадкування за законом
- •Розділ 4. Основи правового регулювання підприємницької діяльності
- •4.1. Поняття та зміст підприємництва
- •4.2. Свобода підприємництва. Принципи підприємницької діяльності. Умови здійснення підприємництва
- •4.3. Суб'єкти підприємництва
- •4.4. Фізичні особи — підприємці
- •4.5. Юридичні особи — суб'єкти підприємництва. Поняття та види підприємств
- •Види підприємств
- •4.6. Організаційно-правові форми підприємств
- •Виробничі кооперативи.
- •Приватні підприємства.
- •4.7. Заснування підприємництва
- •4.8. Передумови для здійснення підприємництва
- •4.9. Спеціальні умови здійснення підприємництва. Ліцензування, патентування та квотування підприємницької діяльності
- •4.10. Припинення підприємницької діяльності
- •1) Добровільне;
- •2) Примусове.
- •Розділ 5. Основи трудового права україни
- •5.1. Трудове право як галузь вітчизняного права
- •5.2. Трудовий договір: поняття, види
- •5.3. Поняття та види робочого часу
- •5.4. Час відпочинку: поняття та види
- •Святкові та неробочі дні.
- •5.5. Оплата праці
- •Інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
- •5.6. Відповідальність за трудовим правом
- •5.7. Охорона праці на виробництві
- •5.8. Соціальне партнерство за трудовим правом
- •5.9. Трудові спори: причини виникнення та порядок вирішення
- •5.10. Нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю
- •Розділ 6. Основи сімейного права україни
- •6.1. Поняття, предмет, система і джерела сімейного права України. Акти цивільного стану
- •6.2. Порядок і умови укладення шлюбу
- •6.3. Шлюбний договір
- •6.4. Припинення шлюбу, визнання шлюбу недійсним
- •6.5. Правовідносини між подружжям, між батьками і дітьми в сім'ї
- •6.6. Встановлення опіки та піклування. Усиновлення дитини. Патронат над дітьми
- •6.7. Права та обов'язки інших членів сім'ї
- •6.8. Застосування Сімейного кодексу України до іноземців та осіб без громадянства. Застосування в Україні законів іноземних держав і міжнародних договорів
- •Розділ 7. Основи земельного права україни
- •7.1. Земельне право як самостійна галузь права
- •7.2. Джерела земельного права
- •7.3. Право власності на землю
- •7.4. Право користування землею
- •7.5. Оренда землі
- •7.6. Види земель та їх правовий режим
- •7.7. Захист прав громадян та юридичних осіб на землю
- •7.8. Вирішення земельних спорів
- •Розділ 8. Основи екологічного права україни
- •8.1. Загальна характеристика екологічного права
- •8.2. Екологічне законодавство
- •8.3. Екологічні права та обов'язки людини і громадянина Поняття та види екологічних прав людини і громадянина
- •Право на безпечне для життя та здоров'я довкілля
- •Право на вільний доступ до екологічної інформації
- •Право на участь громадськості у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля
- •Право на доступ громадськості до правосуддя з питань, що стосуються довкілля
- •Інші екологічні права громадян
- •Екологічні обов'язки громадян
- •Розділ 9. Основи адміністративного права україни
- •9.1. Поняття, предмет, цілі та джерела адміністративного права
- •9.2. Суб'єкти адміністративного права
- •9.3. Правовий статус державних службовців
- •9.4. Адміністративні правопорушення та адміністративна відповідальність Поняття і види адміністративних правопорушень
- •Найпоширеніші види адміністративних правопорушень серед неповнолітніх
- •Види адміністративних стягнень
- •Органи, що розглядають справи про адміністративні правопорушення
- •Порядок притягнення до адміністративної відповідальності
- •Розділ 10. Основи фінансового права україни
- •10.1. Загальні характеристики фінансового права як галузі національного права України
- •10.2. Система фінансового права України
- •10.3. Основи бюджетного права України
- •10.4. Правові засади бюджетного процесу в Україні
- •10.5. Основи правового регулювання державних доходів в Україні
- •10.6. Правові основи податкових відносин. Податкове право
- •Види та класифікація обов'язкових платежів
- •10.7. Правові основи здійснення бюджетних видатків
- •10.8. Фінансово-правові основи банківської діяльності в Україні
- •Функції Національного банку України
- •10.9. Правові основи валютного регулювання та валютного контролю в Україні
- •Правове регулювання валютного контролю
- •Розділ 11. Основи кримінального права україни
- •11.1. Поняття кримінального права
- •11.2. Кримінальний кодекс України: його загальна характеристика
- •11.3. Поняття та підстава кримінальної відповідальності
- •11.4. Поняття, ознаки, види та стадії злочину
- •11.5. Поняття та форми вини
- •11.6. Співучасть у вчиненні злочину та її форми
- •11.7. Обставини, що виключають злочинність діяння
- •11.8. Поняття покарання. Види покарань
- •11.9. Призначення покарання, звільнення від покарання та його відбування
- •11.10. Судимість
- •11.11. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх
- •11.12. Система Особливої частини кримінального права
- •11.13. Кваліфікація злочинів
- •11.14. Злочини проти особи та її прав
- •11.15. Злочини проти основ національної безпеки
- •11.16. Злочини проти власності
- •11.17. Відповідальність за інші злочини за кримінальним правом України
- •Розділ 12. Правоохоронна, судова і правозахисна діяльність
- •12.1. Поняття правоохоронної діяльності та правоохоронних органів. Види правоохоронних органів
- •12.2. Поняття правосуддя та судової системи України
- •12.3. Поняття правозахисної діяльності
- •Розділ 13. Основи процесуальної діяльності
- •13.1. Загальні положення про процесуальну діяльність
- •13.2. Процесуальна діяльність Конституційного Суду України
- •13.3. Процесуальна діяльність суду в цивільних справах. Цивільне судочинство
- •13.4. Процесуальна діяльність господарських судів
- •13.5. Підвідомчість і підсудність справ господарським судам
- •13.6. Подання позову, порушення провадження у справі та підготовка матеріалів до розгляду
- •13.7. Досудове врегулювання господарських спорів
- •13.8. Адміністративний процес, адміністративно-процесуальна діяльність та адміністративне судочинство
- •13.9. Кримінально-процесуальна діяльність
- •Тлумачний словник основних юридичних понять, визначень і термінів
Тлумачний словник основних юридичних понять, визначень і термінів
Абсолютна монархія — монархія, в якій влада монарха ніким і нічим не обмежена й зумовлена його належністю до правлячої династії.
Адвокатура — добровільне професійне об'єднання юристів, покликане, згідно з Конституцією України, сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм юридичну допомогу.
Адміністративна відповідальність — вид юридичної відповідальності, що полягає у накладенні на фізичних осіб, які вчинили адміністративне (у сфері управлінських відносин) правопорушення, санкцій особистого, майнового чи морального характеру.
Адміністративне законодавство — сукупність нормативно-правових актів, що регламентують суспільні відносини, які виникають у процесі державного управління та у зв'язку зі здійсненням державними органами діяльності управлінського характеру.
Адміністративне правопорушення (проступок) — протиправна, винна дія або бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне судочинство — діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства.
Акт проголошення незалежності України — політико-правовий документ Верховної Ради України, яким було визначено новий політико-правовий статус України, схвалений 24 серпня 1991 р.
Активне виборче право — право громадян обирати склад виборних органів державної влади та місцевого самоврядування.
Антидемократичний державний режим — державний режим, згідно з яким суттєво ускладнюються можливості реалізації прав і свобод громадян, а реальна влада зосереджується в руках однієї особи чи групи осіб, не контрольованої народом.
Вибори — процес, унаслідок якого певна спільність людей голосуванням формує склад державного органу або місцевого самоврядування.
Виборчі цензи — сукупність умов, відповідність яким становить підставу для допуску громадян до участі у виборах.
Внутрішні функції держави — державні функції, що здійснюються у межах держави і виявляють її внутрішню політику.
Галузь права — певна сукупність правових норм, що мають окреслений предмет і метод правового регулювання.
Гаранти прав і обов'язків — засоби й умови, які реально забезпечують повне і неухильне здійснення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків суб'єктів.
Гіпотеза — частина норми права, в якій встановлені умови, за котрих діє правило, сформульоване в її диспозиції.
Громадянин — особа, котра перебуває у постійних юридичних зв'язках із конкретною державою, стверджується відповідним громадянством.
Громадянство — не обмежений у просторі та часі правовий зв'язок особи з конкретною державою, що зумовлює поширення на особу всіх конституційних прав і обов'язків.
Деліктоздатність — закріплена у законі здатність суб'єкта нести юридичну відповідальність за вчинене правопорушення.
Демократичний державний режим — стан у державі, при якому реально забезпечується реалізація широкого кола прав і свобод громадян, котрі мають реальні можливості впливати на формування та діяльність державних органів.
Держава — особлива політико-територіальна організація, яка володіє суверенітетом, спеціальним апаратом управління та примусу і здатна надавати своїм велінням загальнообов'язкової сили для всього населення країни.
Державна мова — мова, обов'язкова для використання у законодавстві, офіційному діловодстві, судочинстві тощо.
Державний апарат — система органів держави, які виконують управлінські функції.
Державний режим — сукупність форм і методів здійснення державної влади.
Державний орган — особа або група осіб, організованих у встановленому законом порядку, які виступають від імені держави, у зв'язку з чим наділені державно-владними повноваженнями.
Державні органи — організації, наділені державно-владними повноваженнями і покликані здійснювати від імені держави управлінські функції у суспільстві.
Державні підприємства — організації, що здійснюють функції держави у виробничій сфері, безпосередньо забезпечують виробництво матеріальних благ.
Державні символи — встановлені Конституцією або спеціальними законами особливі розпізнавальні знаки держави, в яких уособлюється її суверенітет, а в окремих випадках символізується певний історичний або ідеологічний зміст.
Державні установи — організації, що здійснюють функції держави, пов'язані зі створенням нематеріальних благ.
Деспотична монархія (деспотія) — монархія, де влада монарха обожнюється, а він сам визнається божеством.
Джерело (форма) права — засіб його зовнішнього вияву, за допомогою якого право набуває формальної визначеності та загальнообов'язковості.
Диспозиція — частина норми права, в якій визначається певне правило поведінки, тобто те, що суб'єкт повинен (або може) вчинити чи утримуватися від певних дій.
Дисциплінарна відповідальність — вид юридичної відповідальності, що настає за порушення дисципліни у сфері трудових відносин і полягає в застосуванні до винних заходів дисциплінарного характеру: догани, звільнення з посади тощо.
Дієздатність — передбачена нормами права здатність суб'єкта своїми діями набувати і здійснювати суб'єктивні права та юридичні обов'язки.
Дуалістична монархія — монархія, в якій законодавча влада переходить до представницького виборного органу (парламенту), а монарх зберігає виконавчу владу і на власний розсуд формує уряд, відповідальний перед ним.
Екологічне право — сукупність правових норм, спрямованих на виконання заходів зі збереження та оздоровлення навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів.
Закон — акт законодавчого органу влади (парламенту), що має вищу юридичну силу щодо інших нормативно-правових актів.
Законність — правовий режим точного і неухильного здійснення законів та інших нормативних актів у всіх сферах державного і суспільного життя.
Звичаї — соціальні норми, які склалися історично внаслідок багаторазового повторення у певних ситуаціях, а тому виконуються автоматично.
Земельне законодавство — сукупність нормативно-правових актів, що регулюють земельні відносини з метою охорони і раціонального використання земель.
Злочин — суспільно небезпечне, протиправне, винне і карне діяння, що завдає чи може завдати суттєвої шкоди певним суспільним відносинам, які охороняє кримінальний закон.
Зовнішні функції держави — державні функції, які здійснюються у процесі взаємодії держави з іншими державами та міжнародними організаціями і в яких виявляється її зовнішня політика.
Імпічмент — усунення президента з поста на основі прийнятого парламентом за спеціальною процедурою рішення про його звинувачення у державній зраді або скоєнні іншого злочину.
Інкорпорація — вид систематизації нормативних актів в одному збірнику на основі певного критерію (за алфавітом, хронологією, предметом правового регулювання тощо) без зміни їх внутрішнього змісту.
Інститут права — частина норм певної галузі чи підгалузі права, що регулює конкретну групу або сторону однорідних відносин.
Кодифікація — вид систематизації законодавства, що здійснюється через об'єднання й перероблення нормативного матеріалу, зі змінами його внутрішнього змісту, в єдиний внутрішньо узгоджений акт, яким, наприклад, є відповідний кодекс.
Конституційні принципи правового статусу особи — основні ідеї, відображені у Конституції і покладені в основу змісту й умов реалізації прав та обов'язків людини в державі.
Конституція — основний закон держави, де регламентуються найважливіші, з погляду держави, відносини у сфері державного устрою, організації та функціонування органів держави, правового статусу особи.
Конфедерація — союз держав, об'єднаних для досягнення конкретних цілей однією або декількома інституціями (наприклад, воєнними) при збереженні в інших питаннях повної самостійності.
Корпоративні норми — правила поведінки, встановлені певними об'єднаннями людей (політичними партіями/громадськими організаціями) й обов'язкові для їхніх членів.
Корпорація — об'єднання підприємств, створене на підставі спільних виробничих, наукових і комерційних інтересів.
Корупція — одна з форм зловживання владою, пов'язана з підкупом посадових осіб.
Кримінальна відповідальність — вид юридичної відповідальності, що настає за скоєння злочину і полягає у застосуванні судом до винної особи виду і міри покарання, передбаченого Кримінальним кодексом.
Кримінальне законодавство — галузь права, яка визначає перелік суспільно небезпечних діянь, що є злочинами, і яке покарання треба застосовувати до осіб, винних у їх скоєнні.
Людина — біологічна істота, наділена членороздільною мовою, здатністю мислити, створювати і використовувати знаряддя праці.
Метод правового регулювання — засіб, за допомогою якого право впливає на суспільні відносини (заборона, винагорода, призначення відповідальності певного виду тощо).
Механізм держави — система державних організацій, що забезпечують реалізацію функцій держави.
Міліція — державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, громадський порядок, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Місцеве самоврядування — право певної територіальної громади — мешканців села чи добровільного об'єднання — в одну сільську громаду жителів кількох сіл, селища або міста — самостійно розв'язувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Монархія — форма державного правління, згідно з якою вищу державну владу зосереджує (повністю або частково) одна особа — монарх — і передає у спадщину представникам панівної династії.
Напівпрезидентська (змішана) республіка — форма республіканського правління, коли президента обирає народ, але парламенту надаються певні повноваження з контролю за його діяльністю при формуванні уряду і здійсненні виконавчої влади.
Народний суверенітет — повновладдя народу, здійснення ним невід'ємної та неподільної влади самостійно і незалежно від будь-яких інших соціальних сил.
Національна безпека — стан захищеності життєво важливих інтересів особи, держави та суспільства від існуючих і можливих загроз у всіх сферах суспільних відносин.
Національний суверенітет — повновладдя нації у розв'язанні всіх питань національного життя аж до реальної можливості створення самостійної національної держави.
Необмежені монархи — монархії, в яких влада монарха ніким і нічим не обмежується, тобто в країні немає ані органів, ані законів, що могли б якоюсь мірою змінити або відмінити волю монарха.
Нормативний договір — правило поведінки, встановлене за взаємною домовленістю кількох суб'єктів, що визначається і забезпечується державою.
Нормативно-правовий акт — офіційний письмовий документ, виданий у певному порядку компетентним державним органом, де встановлюються, змінюються або скасовуються загальнообов'язкові правила поведінки (норми права), що забезпечуються державними примусовими заходами.
Норми моралі — соціальні норми, які регулюють поведінку людей унаслідок її оцінки з погляду категорій добра і зла.
Норми права — формально визначені, сформульовані або санкціоновані державою загальнообов'язкові правила поведінки загального характеру, реалізація яких забезпечується державними примусовими заходами.
Нотаріат — система органів і посадових осіб, на яких покладено обов'язок посвідчувати беззаперечні права і факти, що мають юридичне значення, а також інші нотаріальні дії з метою надання їм юридичної вірогідності*
Об'єкт правопорушення — суспільні відносини, які охороняються правом і на які це правопорушення посягає.
Об'єкти правовідносин — соціальні блага, з приводу яких суб'єкти вступають у правовідносини.
Об'єктивна сторона правопорушення — зовнішній вияв протиправного діяння.
Обмежені монархії — монархії, де влада монарха тією чи іншою мірою обмежується повноваженнями певних державних органів.
Обов'язок (юридичний) — передбачені у праві міра і вид необхідної поведінки суб'єкта.
Опіка — засіб охорони, захисту особистих і майнових прав та інтересів неповнолітніх, що не досягли віку 14 років і залишилися без батьківського піклування, а також повнолітніх осіб, котрих суд визнав недієздатними внаслідок душевної хвороби або недоумства.
Особа — людина як суб'єкт, що має індивідуальні й інші ознаки та усвідомлює себе членом спільності подібних собі суб'єктів.
Парламентська (конституційна) монархія — монархія, згідно з якою влада монарха в усіх сферах здійснення державної влади суттєво обмежена, залишаючи йому лише формальний статус глави держави і тільки представницькі повноваження.
Пасивне виборче право — право громадян бути обраними до складу виборних органів державної влади та місцевого самоврядування.
Перспективна (позитивна) юридична відповідальність — сумлінне виконання суб'єктом усіх правових приписів.
Підгалузь права — частина галузі права, яка складається з норм, що регулюють суспільні відносини певного виду.
Підзаконний акт — акт компетентного державного органу, який видається на підставі та на виконання законів.
Підприємницька діяльність — самостійна, ініціативна, систематична на власний ризик діяльність, спрямована на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг і зайняття торгівлею з метою отримання прибутку.
Піклування — засіб охорони й захисту особистих і майнових прав та інтересів неповнолітніх віком від 14 до 18 років, а також громадян, яких суд визнав обмежено дієздатними внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними речовинами, та осіб, котрі за станом здоров'я не можуть самостійно захищати свої права і виконувати обов'язки.
Податки — обов'язкові платежі, що сплачують юридичні і фізичні особи до бюджету в розмірах та в терміни, передбачені законом.
Право — система загальнообов'язкових правил поведінки, встановлених або санкціонованих державою, що забезпечуються всіма доступними їй примусовими заходами.
Правова держава — держава, де панує право.
Правова презумпція — закріплене в законодавстві припущення про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Правовий звичай — звичай, схвалений державою, виконання вимог якого забезпечується державним примусом.
Правовий статус особи — сукупність закріплених у законодавстві прав, свобод, обов'язків громадян та гарантій їх здійснення.
Правовий (судовий або адміністративний) прецедент -— рішення з конкретної судової чи адміністративної справи, яке стає обов'язковим зразком при вирішенні у майбутньому аналогічних справ.
Правові відносини — суспільні відносини, врегульовані правом.
Правоздатність — передбачена нормами права здатність суб'єкта мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки.
Правоохоронні органи — органи, наділені державою компетенцією стосовно охорони суспільних відносин, урегульованих правом.
Правопорушення — поведінка суб'єкта, що порушує правові приписи.
Правопорядок — відповідність суспільних відносин приписам норм права.
Правосуб'єктність — здатність бути суб'єктом права (учасником правовідносин).
Предмет правового регулювання — певні суспільні відносини, що врегульовуються відповідною сукупністю правових норм (наприклад, відносини, пов'язані з власністю, стосунками у сім'ї тощо).
Президентська республіка — республіка, в якій повноваження глави держави, а в деяких випадках — і глави уряду, належать президенту, який обирається непарламентським шляхом (а саме — громадянами держави) і формує уряд, що не несе відповідальності перед парламентом.
Проступки — правопорушення, які порушують приписи норм права, але не досягають рівня суспільної небезпеки, притаманної злочинам.
Релігійні норми — правила поведінки, що містяться у тих чи інших релігійних вченнях.
Республіка — форма державного правління, коли вищі державні органи обираються населенням або формуються загальнонаціональним представницьким органом влади.
Ретроспективна (негативна) юридична відповідальність — закріплений у законі обов'язок правопорушника притерпіти від держави певні санкції за вчинене (скоєне) правопорушення.
Референдум — голосування громадян усієї держави (загальнодержавний референдум) або певної частини (місцевий референдум) із метою розв'язання найважливіших питань державного і суспільного життя.
Санкція — частина правової норми, де містяться вказівки на ті негативні наслідки, що настають для суб'єкта у випадку невиконання ним правил, визначених у диспозиції, або умов, встановлених у гіпотезі норми права.
Система права — внутрішня організація права, що полягає в єдності та погодженості правових приписів певної держави.
Систематизація законодавства — упорядкування чинного нормативно-правового матеріалу, об'єднання його в єдину внутрішньо узгоджену систему.
Сімейне законодавство — сукупність нормативно-правових актів, що регулюють особисті та пов'язані з ними майнові відносини громадян, які виникають із шлюбу і належності до сім'ї.
Соціальні норми — правила поведінки, що регулюють поведінку людей у суспільстві.
Суб'єкт правопорушення — суб'єкт, котрий вчинив правопорушення.
Суб'єкти правовідносин (суб'єкти права) — учасники (сторони) правовідносин, пов'язані взаємними суб'єктивними правами та юридичними обов'язками.
Суб'єктивна сторона правопорушення — внутрішнє психологічне ставлення суб'єкта до вчиненого протиправного діяння та його наслідків.
Суб'єктивне право (право громадянина) — передбачена певною нормою права можливість суб'єкта поводитися певним чином.
Суспільний порядок — порядок у суспільстві, що відповідає вимогам усього комплексу соціальних норм.
Суспільство — форма життєдіяльності людей, яка склалась історично і відокремилася від навколишньої природи.
Трудове законодавство — система правових актів, які регламентують сукупність суспільних відносин найманої праці за трудовим договором.
Трудовий договір — угода між працівником і власником (працедавцем), за якою перший зобов'язується виконувати роботу за певним фахом, кваліфікацією або посадою, а другий — виплачувати працівникові заробітну платню і гарантувати безпечні умови праці.
Унітарна держава — єдина централізована держава, що не має у своєму складі державних утворень, а територія її поділяється на адміністративно-територіальні одиниці (області, райони, провінції тощо).
Фактичний зміст правовідносин — реально здійснювані учасниками правовідносин дії, спрямовані на реалізацію своїх прав і обов'язків.
Федерація — держава, до складу якої входять декілька державних утворень (суб'єктів), які мають обмежену юридично визначену політичну самостійність.
Фінансове законодавство — сукупність нормативно-правових актів, що регулюють відносини у галузі фінансової діяльності.
Форма держави — комплексне поняття, яке характеризує її з погляду форми правління, форми державного устрою та державного режиму.
Форма державного правління — порядок організації вищих державних органів, їх структури, компетенції та взаємодії.
Форма державного устрою — територіальний поділ держави, взаємовідносини її складових частин між собою і державою загалом і відповідною організацією державних органів.
Функції держави — основні напрями діяльності, в яких виявляється сутність і соціальне призначення держави.
Функції права — основні напрями його впливу на суспільні відносини.
Цивільне законодавство — сукупність нормативно-правових актів, що регулюють майнові відносини, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням матеріальними благами, а також певні особисті стосунки, пов'язані з майновими (наприклад, авторське право), та винятково особисті немайнові відносини, об'єктами яких можуть бути, наприклад, ім'я, честь, гідність.
Цивільно-правова відповідальність вид юридичної відповідальності фізичної чи юридичної особи при недотриманні нею договірних зобов'язань або завданні майнової шкоди чи порушенні особистих немайнових прав (посягання на честь, гідність особи). Полягає у покладанні на винних обов'язку відшкодувати завдані потерпілим збитки.
Шлюб — юридично оформлений добровільний, вільний і рівноправний союз чоловіка і жінки, який породжує їх взаємні права й обов'язки, спрямовані на створення сім'ї, народження і виховання дітей.
Юридичний зміст правовідносин — зафіксовані у правових нормах права й обов'язки їх учасників.
Юридичні (спеціальні) гарантії — правові засоби (юридичні норми й інститути), покликані забезпечувати реальність прав та обов'язків особи.
Юридичні факти — конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують настання юридичних наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення правових відносин.
Явка з повинною — добровільне звернення громадянина до органу дізнання, слідчого, прокурора, судді або суду із заявою про скоєння ним злочину.