Додаткова література

1. Баран В.Д., Баран Я.В. Історичні витоки українського народу. – К., 2005.

2. Баран В.Д., Баран Я.В. Походження українського народу. – К., 2002.

3. Горський В.С. Історія української філософії. – К., 1996.

4. Грушевський м. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. – К.: Наукова думка, 1993-1996.

5. Грушевський М. Духовна Україна. – К.: Либідь, 1991.

6. Грушевський М. На порозі нової України. – К., 1991.

7. Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть? – К., 1991.

8. Донцов Д. Історія розвитку української національної ідеї. – К., 1991.

9. Дорошенко Д, Нарис історії України. – Львів: Світ, 1991.

10. Єрмоленко О. Мова і українознавчий світогляд: Монографія. – К., 2007.

11. Іванишин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація. – Дрогобич, 1994.

12. Полікарпов В. Лекції з історії світової культури. — К.,1999.

13. Попович М. Нарис історії культури України. — К., 1998.

14. Українська культура: історія і сучасність. — Львів, 1994.

15. Українська та зарубіжна культура / За ред. М. Заковича. —К.,2000.

Інформаційні ресурси

Електрона версія журналу «Українознавство» http: // www.ualogos.kiev/ua

Сайт НДІ українознавства http: // www.rius.kiev/ua

Сайт НБУ ім.. В.І. Вернадського http: // www.nbuv.kiev/ua

Іі. Конспекти лекцій

Тема 1. Концепція, структура та завдання навчального курсу

1. Закономірний характер виникнення і розвитку українознавства як системи інтегративних знань про Україну і українство.

Українознавство (інтегративне, цілісне) — феномен відродження і пробудження українства, відкриття вольового підґрунтя різних форм самовизначення українців і насамперед державотворчих.

Новітнє українознавство — один із виявів чергового витка узагальнюючих, систематизуючих, інтегративних процесів нашої цивілізації, часу перегляду наукової картини світу і класичних наук у ній, розуміння цінності і призначення людини, етносу (нації). Цілісна інтегративна система українознавства формується на стику соціально-економічних, правових, природничих, гуманітарних, наукових знань, філософських пошуків, досвіду повсякденності, образно-символічної системи. Українознавство стимулює, відкриває перспективи розвитку, вносить у повсякденний життєвий світ самостверджуючу енергію творення. Українознавство постає і розвивається разом з виникненням і розвитком українського етносу, початком його суспільного та державного життя.

Етапи розвитку українознавства: накопичення знань, їх систематизація по різних галузях та напрямах (крає-, народо-, суспільствознавство), і, насамкінець, аналіз та синтез усього обширу знань.

Українознавство в контексті універсальних змін наукового світобачення і світорозуміння — це перегляд напрацьованого, дослідженого та пошук модерних пізнавальних методів.

У становленні українознавства як інтегративної системи знань важливого значення набуває:

- система україноджерелознавства: повнота, наукова достовірність, точність фактологічної бази;

- створення історіографії українознавства: з'ясування основних етапів, тенденцій та напрямів розвитку українознавства на кожному етапі;

- історіософське осмислення тяглості і дилем історичного процесу як цілого та визначення головних напрямів перспективного розвитку.