Тема 11. Морське страхування

11.1. Призначення та сутність морського страхування

11.2. Правове регулювання морського страхування

11.3. Морське страхування перевезених вантажів — карго

11.4. КАСКО-страхування засобів водного транспорту

11.5. Порядок укладання договору морського страхування

Література

1. Васильєв В.А., Мусин ВА.. Федоров Л.М. Морское страхование. М.: Транспорт, 1972. —108 с.

2. Юридический справочник капитана судов заграничного плавания/ Под редакцией А.С. Кокина — Л.: Изд-во Межд. Фонда истории науки, 1991. —600 с.

3. Ермаков В.В. Морское право. — М.: Транспорт, 1994. —211 с.

4. Земпяновский Д.К., Калинин А.И. Безопасность плавания речных судов. М.: Транспорт, 1992. — 143 с.

5. Кодекс Торгового Мореплавання Союза ССР. В ред. Указов Президиума ВС СССР от 20.05.74 №а 6001 —VIII, от 27.07.82 №а 7599-Х, от02.12.87№з8089-ХІ.

6. Отчет о стажировке группы руководителей и заместителей руководителей речных пароходств и других предприятий речного транспорта России в Великобритании. — М.: Компания — ЛЕРО, 1996. — 34 с.

7. Правила страхования судов.—М.: САО «Ингосстрах», 1987.—10с.

8. Страхование в Украине /А.Н. Залетов; Под ред. О.А. Слюсаренко. — К.: ВееZоnе, Логос, 2002. —450 с.

9. Страхування: теорія та практика: Навчально-методичний посібник / Внукова Н.М., Успаленко В.І., Временко Л.В. та ін.; За загальною редак­цією проф. Внукової Н.М. — Харків: Бурун Книга, 2004. — 376 с.

11.1. Призначення та сутність морського страхування

Актуальність розвитку даного виду страхування обумовлена тим, що:

— становлення ринкової економіки й ускладнення відносин між суб'єктами підприємницької діяльності призводить до зростання ролі страхування в Україні як регулятора ризиків, що виникають у процесі господарювання;

— необхідністю вирішення питань захисту інтересів судновласників;

— необхідністю створення в Україні діючої правової бази, аналогіч­ної міжнародній з морського страхування.

Будь-яке судноплавство, як відомо, пов'язано з підвищеною небезпе­кою. Пора року, у протягом якої відбувається рейс, тип і технічний стан судна, вид вантажу район плавання та інші обставини істотно вплива­ють на ступінь цілості вантажу і самого судна. У рейсі судно та вантаж можуть бути ушкоджені або загинути в результаті шторму, посадки на мілину та ін., що не може бути поставлено в провину судновласнику.

Крім того, можуть виникнути конфліктні відносини між судновласни­ком та іншою особою (відповідальність судновласника), якому перший завдав матеріальний або фізичний збиток. Відповідальність суднов­ласника в багатьох випадках обмежена і не забезпечує повного відшко­дування заподіяного збитку. Тому судновласники відчувають потребу в такій системі охорони своїх майнових інтересів.

Морське страхування — перший і найбільш давній вид страхування. Можна вважати, що воно в зародковому вигляді існувало вже в період Левантійської імперії (900 — 700 років до н.е.).

Раннє виникнення морського страхування пояснюється насамперед тим, що торгівля відвіку пов'язана з мореплаванням, найбільш схильним

326 Страхування

до впливу стихії, у той час, як морські судна і перевезені на них вантажі відзначаються звичайно великою цінністю і, отже, їхня загибель або ушкодження заподіюють власникам значних збитків.

Все це змушувало власників вантажів і судів шукати шляхи та засо­би компенсації можливих втрат.

Значного поширення морське страхування набуло в середині XV сто­річчя в Італії.

У початковий період розвитку для морського страхування було ха­рактерно те, що той самий поліс покривав як вантаж, так і судно, на якому він перевозився. Купець частіше усього був власником і вантажу, і судна, а тому поняття вантажовласник і судновласник збігалися.

З розвитком торгового мореплавання і торгівлі вантажі усе частіше стали перевозитися на судах, що належать іншим особам. Це призве­ло до поділу інтересів у цілості судів і вантажів, а відповідно, і до роз­межування морського страхування на три сфери;

— страхування судів (КАСКО);

— страхування відповідальності судновласників;

— страхування вантажів (КАРГО).

У Франції було прийнято першу спробу кодифікувати норми про морське страхування, умови якого одержали відбиток у Морському Ордонансі 1681 р. Дані умови застосовували­ся аж до 1967 року.

Згодом найбільш потужним морським страховим ринком став анг­лійський. Історія розвитку англійського морського страхування пов'яза­на зі словом «Шоуа».

Страховики Ллойда розробили стандартну форму морського поліса, що дотепер застосовується в морському страхуванні.

У царській Росії практично не було свого морського страхування. Російські страховики віддавали перевагу запозиченню правил, прий­нятих іншими державами.

При Радянській владі страхування було оголошено монополією дер­жави. Морським страхуванням до 1947 року займалася державна фірма «Держстрах», а з 1947 року — «Індержстрах».

Якщо договірне морське страхування (страхування судів на ко­мерційній основі, тобто страхування не в товариствах взаємного стра­хування, комерційних страхових компаніях) є першим і найдавнішим із усіх видів страхування і виникло фактично разом із виникненням і роз­витком морського торгового судноплавства, то взаємне морське стра­хування з'явилося лише більше ста років тому як своєрідна реакція судновласників на умови договору морського страхування, який зали­шав страховій охороні значний обсяг відповідальності судновласників, що виникає в процесі мореплавання і перевезення вантажів морем. Таким чином, взаємне страхування становить свого роду засіб допов­нення договірного страхування, іншими словами засіб, за допомогою якого судновласники забезпечують себе від збитків, що лишаються «до­говірними» страховиками на ризику самих судновласників. І тільки лише після ряду судових процесів за значними зіткненнями судів англійські страховики, що відігравали в той час головну роль у морському страху­ванні, стали приймати на страхування ризик відповідальності за зіткнен­ня суден та обмежили застраховану в них частку трьома чвертями. Одну чверть, тобто 25% відповідальності, вони намірено лишали незастрахованою, спонукаючи тим самим судновласників до розумної обереж­ності й охайності в управлінні судами. За іншими видами відповідальності судновласників страхового покриття не давалося.

Тепер у світі нараховується майже 70 клубів взаємного страхування. З них сімнадцять найбільш значних входять до міжнародного пулу взає­много страхування. Вартість страхового захисту в цих 17 клубах до­рожче, ніж в інших, менш значних.

Як правило, більшість клубів базується на інтернаціональній основі і приймають до свого складу усіх бажаючих судновласників.

Багато українських судновласників, чиї судна ходять у міжнародних водах, є членами таких клубів. Страхування відповідальності у даний час, є обов'язковою умовою для українських судновласників, що зай­маються міжнародними перевезеннями, а в майбутньому стане обов'яз­ковим і для судновласників, які здійснюють свою роботу на внутрішніх територіальних водах.

Постановою Кабінету Міністрів України №561 від 27.04.98 р. ство­рено Морське страхове бюро України.

Головною задачею Морського страхового бюро є координація діяль­ності національних страховиків у страхуванні морського транспорту. Зокрема, перерозподіл ризиків між його членами усередині України.