7. Захист і гарантії прав власників землі та землекористувачів

Надаючи землекористувачеві певні права та накладаючи обов'язки, закон разом з цим гарантує захист права земле­користувача у випадку їх порушення, а також відшкодуван­ня збитків, які йому нанесені.

У разі зруйнування будівлі внаслідок пожежі або стихійно­го лиха право на земельну ділянку зберігається за власником або землекористувачем, у тому числі орендарем, якщо про­тягом трьох років він розпочне відбудову зруйнованої або спорудження нової будівлі, за винятком випадків, коли про­ектом планіровки і забудови населеного пункту передбачено інше використання земельної ділянки. У цьому разі землекористувачеві у встановленому порядку надається інша земельна ділянка для спорудження будівлі.

Громадяни, яким житловий будинок, господарські будівлі та споруди і земельна ділянка належать на праві спільної су­місної власності, використовують і розпоряджаються земель­ною ділянкою спільно. Використання і розпорядження зе­мельною ділянкою, шо належить громадянам на праві спільної часткової власності, визначаються співвласника­ми цих обۥєктів і земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок, будівлю, споруду.

Угода про порядок використання і розпорядження земель­ною ділянкою є обов'язковою для особи, яка згодом прид­бала відповідну частку в спільній власності на жилий буди­нок і господарські будівлі.

Якщо згоди на використання та розпорядження спільною земельною ділянкою не досягнуто, спір вирішується в судову порядку. Права власників земельних ділянок і землекористувачів охороняються законом.

Припинення права власності на земельну ділянку або пра­ва користування земельною ділянкою чи її частиною може мати місце лише у випадках, передбачених законодавством. Втручання в діяльність власників земельних ділянок і зем­лекористувачів, пов'язану з використанням землі, з боку державних, господарських та інших органів і організацій за­бороняється, за винятком випадків порушення власниками землі та землекористувачами земельного законодавства.

Права власників земельних ділянок і землекористувачів можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених законом звернення стягнення на земельну ділянку за претензіями кредиторів може бути здійснено за рішенням суду, арбіт­ражного суду лише у разі відсутності у боржника іншого май­на, на яке може бути звернуто стягнення.

Звернення стягнення за претензіями кредиторів на земель­ну ділянку, яка належить громадянину на праві приватної власності, не допускається, крім випадків, коли земельна ділянка є об'єктом застави.

Порушені права власників земельних ділянок і землеко­ристувачів підлягають поновленню.

Поновлення прав власників земельних ділянок і землеко­ристувачів здійснюється Радами народних депутатів відповід­но до їх компетенції, судом, арбітражним судом або тре­тейським судом.

Підприємства, установи, організації, інші власники землі і землекористувачі, які розробляють родовища корисних ко­палин та торфу, а також проводять інші роботи, зобов'язані передбачати і здійснювати заходи щодо запобігання негатив­ному впливу на сільськогосподарські, лісові та Інші угіддя за межами переданих їм у власність або наданих у користування земельних ділянок.

Вилучення (викуп) для державних або громадських потреб земельних ділянок у громадян може проводитися після виді­лення за їх бажанням Радою народних депутатів рівноцінної земельної ділянки, будівництва на новому місці підприєм­ствами, установами і організаціями, для яких відводиться земельна ділянка, житлових, виробничих та інших будівель замість тих, що вилучаються, і відшкодування в повному обсязі інших збитків згідно з законодавством.

Вилучення (викуп) для державних або громадських потреб земель колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських науково-дослідних установ і учбових господарств, інших сільськогосподарських та лісогосподарсь­ких підприємств і організацій може проводитися за умови будівництва за їх бажанням житлових, виробничих та інших бу­дівель замість тих, що вилучаються, і відшкодування в по­вному обсязі інших збитків згідно законодавства.

Збитки, заподіяні вилученням (викупом) або тимчасовим зайняттям земельних ділянок, а також обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, погіршенням якості земель або приведенням їх у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян, підлягають відшкодуван­ню в повному обсязі власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, які зазнали цих збитків.

Відшкодування збитків власникам землі і землекористува­чам проводиться підприємствами, установами, організація­ми та громадянами, яким відведено земельні ділянки, що вилучаються (викуповуються), а також підприємствами, ус­тановами, організаціями та громадянами, діяльність яких призводить до обмеження прав власників землі і землеко­ристувачів, у тому числі орендарів, або погіршення якості земель, розташованих у зоні їх впливу.

Лекція 4. Правові основи управління земельним фондом

Питання:

1. Поняття і склад земельного фонду;

2. Органи державного управління земельним фондом і їх функції;

3. Контроль за використанням і охороною земель і їх моніторінг;

4. Державний земельний кадастр;

5. Землеустрій;

6. Вирішення земельних спорів.

1. Поняття і склад земельного фонду

Всі землі, які знаходяться в межах території України скла­дають єдиний земельний фонд. В залежності від цільового призначення єдиний земельний фонд країни підрозділяють на сім категорій земель. Класифікація земель в залежності від їх цільового призначення дозволяє диференційований підхід до правового регулювання земельних відносин в рамках пра­вового режиму земельного фонду. Під цільовим призначен­ням земель розуміють встановлений правовий режим, умови і межі використання земель для конкретних цілей.

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для потреб сільського господарства або при­значені для цих цілей. Це орні угіддя, пасовища, луки, землі, які відводяться під огороди, сади, а також міські угіддя, що використовуються для сільськогосподарських потреб, земельні ділянки, відведені під городи, сади тощо.

Землі населених пунктів (міст, селищ міського типу, сільських населених пунктів) — це землі, що знаходяться в межах міської, селищної смуги та смуги сільського населе­ного пункту, а також землі надані в відання населених пунктів за межами їх смуги. Ця категорія земель є територіальною базою для забудови житловими, комунально-побутовими, промисловими, транспортними та іншими будівлями та спо­рудами в цілях задоволення житлово-комунальних, культур­но-побутових та інших потреб населення, яке проживає на цій території.

Землями промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення визнаються землі, надані в користування підприємствам, організаціям і установам для здійснення по­кладених на них спеціальних завдань промислового вироб­ництва, транспорту, зв'язку тощо.

До земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційно­го та історико-культурного призначення належать землі несільськогосподарського (спеціального) призначення, які вилучені з господарського обігу і використовуються для спеці­альних цілей.

Землі лісового фонду поділяються на:

а) лісові:

— вкриті лісовою (деревною і чагарниковою) рослинніс­тю;

— не вкриті лісовою рослинністю, які підлягають залісенню (зруби, згарища, рідколісся, пустирі тощо), зайняті лісо­вими шляхами, просіками, протипожежними розривами;

б) нелісові:

– зайняті спорудами, пов'язаними з веденням лісового господарства, трасами ліній електропередач, продуктопроводів та підземними комунікаціями тощо; зайняті сільськогосподарськими угіддями (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, надані для потреб лісового господарства); зайняті болотами і водоймами в межах земельних діля­нок лісового фонду, наданих для потреб лісового господар­ства.

Землями водного фонду визнаються землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спору­дами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них береговими смугами водних шляхів.

Землями запасу визнаються всі землі, не передані у власність або не надані у постійне користування. До них належать та­кож землі, право власності або користування якими припи­нено відповідно до законодавства.

Наведені категорії земель за своїм цільовим призначенням, за своїм внутрішнім складом не однорідні. Вони включають в себе землі, що використовуються для різних господарсько-економічних цілей, які визначають особливості їх правового режиму в рамках загального правового режиму відповідної категорії земель. Так, землі населених пунктів об'єднують в своєму складі землі забудови, землі загальногокористування, рекреаційні землі, землі сільськогосподарсь­кого використання, землі, зайняті лісами, водоймищами та іншими об'єктами. Вони володіють певними особливостями режиму використання і охорони з урахуванням правового режиму всіх категорій земель

Структура земельного фонду не є статичною. Під дією різних економічних, екологічних та інших факторів відбува­ються зміни як в складі земельного фонду, так і в середині кожної категорії.