Місцеві ініціативи.

Члени територіальної громади мають право ініціювати розгляд у раді (в порядку місцевої ініціативи) будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування.

Такому інструментові місцевої демократії, як "місцеві ініціативи", присвя­чено окрему статтю 9 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні":

"Стаття 9. Місцеві ініціативи.

Члени територіальної громади мають право ініціювати розгляд у раді (в порядку місцевої ініціативи) будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування

Порядок внесення місцевої ініціативи на розгляд ради визначається представницьким органом місцевого самоврядування або статутом терито­ріальної громади.

Місцева ініціатива, внесена на розгляд ради у встановленому порядку, підлягає обоє'язковому розгляду на відкритому засіданні ради за участю членів ініціативної групи з питань місцевої ініціативи.

Рішення ради, прийняте з питання, внесеного на її розгляд шляхом місцевої ініціативи, обнародується в порядку, встановленому представницьким органом місцевого самоврядування або статутом територіальної громади ".

Конституція України (ст. 140) визначає, що місцеве самоврядування здійс­нюється територіальною громадою як безпосередньо, так і опосередковано через органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи).

Конкретизуючи один із можливих способів безпосереднього здійснення са­моврядування, ст. 9 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" закріплює право членів територіальної громади ініціювати розгляд у раді (в порядку місцевої ініціативи) будь-якого питання, віднесеного до відання міс­цевого самоврядування. Таким чином, ст.9 фактично розширює перелік суб'єктів, що мають право внесення питань на розгляд сесії ради, який визна­чено п.12 статті 46 цього ж закону.

Які саме питання вносяться на розгляд ради шляхом місцевої ініціативи? Предметом місцевої ініціативи відповідно до п. 1 цієї статті можуть бути "будь-які питання, віднесені до відання місцевого са­моврядування". Тобто, при формулюванні питань, що передбачається внести на розгляд ради в порядку місцевої ініціативи не можна виходити за коло про­блем, які згідно до законодавства належать до компетенції місцевого самовря­дування. Межі відання місцевого самоврядування встановлюються Конститу­цією України й законодавством, перш за все, Законом "Про місцеве самоврядування в Україні" (див., наприклад, ст.26 Закону). Цілком зрозуміло, що "місцева ініціатива" має бути в рамках правового поля, тобто не може суперечити Консти­туції України та чинному законодавству (законам, підзаконним актам, ратифікованим міжнародним угодам тощо). "Мі­сцева ініціатива" не може торкатись особистого життя громадян. Оскільки "мі­сцева ініціатива" має локальний характер, при формулюванні питань місцевої ініціативи доцільно керуватися також принципом невтручання у справи інших територіальних громад. Хоча ці обмеження щодо змісту "місцевої ініціативи" зако­ном безпосередньо не встановлюються, але вони випливають із принципів авто­номності територіальних громад і захисту конституційних прав та свобод гро­мадян.

Як видно із тексту наведеної статті 9, Закон лише досить загально визначає "місцеві ініціативи" і встановлює лише деякі необхідні складові процесу вне­сення і розгляду місцевої ініціативи та прийняття рішення щодо неї.

Пункт 2 статті 9 передбачає, що порядок внесення місцевої ініці­ативи на розгляд ради визначається представницьким органом місцевого само­врядування (сільською, селищною, міською радою) або статутом територіаль­ної громади. Отже, допускається варіативність щодо способу встановлення порядку внесення місцевої ініціативи: чи окремим міс­цевим нормативним актом, наприклад, Положенням про місцеві ініціа­тиви, чи Статутом територіальної громади, до якого Положення про місцеві ініціативи може бути включене або як додаток, або безпосередньо в основний текст. Надаючи право визначати порядок внесення і проходження місцевої ініціативи органам місцевого самоврядування, Закон тим самим допускає різні варіанти порядку внесення місцевої ініціативи на розгляд ради, що дає можли­вість найбільш оптимально врахувати історичні, культурні, соціальні, економі­чні та інші особливості здійснення місцевого самоврядування в кожному конк­ретному селі, селищі, місті.

Місцева ініціатива, що внесена на розгляд ради у встановленому у даній те­риторіальній громаді порядку, відповідно до п. З статті 9 Закону, підлягає обов'я­зковому розгляду на засіданні ради. Ця норма принципово відрізняє порядок розгляду радою питань, які вносяться відповідно до ст. 46 Закону сільським, селищним, міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом, головою місцевої держаної адміністрації, головою районної, облас­ної ради, загальними зборами громадян. Пропозиції що подані на розгляд сесії, відповідно до ст.46, включаються до порядку денного шляхом голосування. За результатами голосування пропозиція про включення до порядоку денного може бути і відхилена. У випадку ж внесення на розгляд ради питання в порядку місцевої ініціативи воно (питання) не може бути не включене до порядку денного сесії, при умові внесення місцевої ініціативи у встановленому радою порядку.

Звернемо увагу, що Закон у п. З статті 9 в якості суб'єкта та носія місцевої ініціативи визначає ініціативну групу. Тобто передбачається, що представницький орган самоврядування - рада матиме справу при підготовці до розгляду і розгляді питання "місцевої ініціативи" не зі всією громадою взагалі, а з конкретною ініціативною групою громадян - членів територіальної громади.

Незважаючи на те, що гласність є одним із основних принципів здійснення місцевого самоврядування, Закон окремо для даного випадку вима­гає від ради забезпечити гласність і відкритість розгляду питань, що внесені в порядку місцевої ініціативи. Закон вимагає також щоб у засіданні ради брали участь члени ініціативної групи, яка ініцію­вала внесення питання на розгляд ради. Отже, ця норма, з одного боку, зобов'язує раду організувати підготовку сесії ради таким чином , щоб в ній члени ініціативної групи дійсно могли взяти участь (зручний час, транспорт тощо); з другого боку, зобов'язує ініціаторів розгляду питання у раді відповідально ставитись до висунення місцевої ініціативи, оскільки сама присутність на сесії передбачає запитання до членів ініціативної групи, надання ними пояснень і обгрунтувань тощо.

Згідно з п. 4 статті 9 місцева рада, розглянувши питання, внесене на її роз­гляд шляхом місцевої ініціативи, ухвалює рішення. Це рішення обов'язково має бути оприлюднене. Порядок оприлюднення визнача­ється органом місцевого самоврядування або статутом територіальної громади. Як правило, оприлюднення рішень відбувається через їх опублікування в одній або декількох місцевих газетах, шляхом видання бюлетеня ради або вивішування тексту рішення на спеціальних стендах, встановлених у певних місцях на території грома­ди і у приміщенні ради та її виконавчих органів.

Далі пропонується текст Примірного положення про місцеві ініціативи¹¹.