- •Лабораторна робота № 1.1.
- •Теоретичні відомості
- •Лабораторна робота № 1.2
- •Лабораторна робота № 1.3
- •Теоретичні відомості
- •Результати лабораторної роботи №1.3
- •Практична робота №1
- •Практична робота №2.1
- •Теоретичні відомості
- •Практична робота № 2.2
- •Теоретичні відомості
- •Практична робота № 3
- •Теоретичні відомості
- •Практична робота № 4
- •Теоретичні відомості
- •Практична робота № 5
- •Теоретичні відомості
- •Практична робота № 6
- •Теоретичні відомості
- •Практична робота № 7
- •Теоретичні відомості
- •Практична робота № 8
- •Теоретичні відомості
- •Практична робота № 9
- •Практична робота № 10
- •Практична робота № 11
- •Практична робота № 12.1
- •Місце проведення: кабінет лісових культур.
- •Практична робота № 12.2
- •Практична робота № 13
- •Практичноа робота № 14
- •Теоретичні відомості
- •Практична робота № 15
- •Практична робота № 16
- •Теоретичні відомості
- •Результати практичної роботи № 16
Практична робота № 13
Тема: Проектування протиерозійних лісових смуг на сільськогосподарських землях.
Мета: Навчитись проектувати протиерозійні лісові смуги на сільськогосподарських землях.
Місце проведення: Кабінет лісових культур і лісової меліорації.
Тривалість заняття: 2 год.
Обладнання і матеріали: ( на кожного студента ). План частини землекористування в масштабі 1 : 20000 з нанесеними горизонталями через 10 м, лінійка, резинка, калька.
Метод проведення : індивідуальний.
Завдання
1. Запроектувати протиерозійні лісові смуги на сільськогосподарських землях і нанести їх на план землекористування, спираючись на теоретичні знання по темі 19 і нижчевикладені додаткові теоретичні відомості.
2. Розрахувати площу смуг , кількості садивного матеріалу, в тому числі жолудів чи горіхів для посіву, користуючись персональними комп’ютерами згідно розробленої програми.
Теоретичні відомості
На водозбірних площах виділяють три земельні фонди: приводороздільний ( крутизною до 3º ), присітковий ( крутизна схилу 3º - 9º ) та гідрографічний ( понад 9º ). На цих землях проектують протиерозійні лісові смуги: водорегулюючі та прияружно-балкові. Водорегулюючі смуги розташовують на площах з нахилом понад 2º.
Щоб визначити кут нахилу місцевості потрібно заміряти віддаль між двома сусідніми горизонталями і перевести згідно масштабу в метри. Знаючи висоту січень горизонталей ( 10 метрів ) потрібно знайти тангенс кута нахилу місцевості. Наприклад: віддаль між горизонталями становить 1,5 см, що в масштабі 1 : 20000 буде 1,5 × 200 = 300м. Знаходимо тангенс кута нахилу:
tgα = = 0.033
Користуючись чотиризначними математичними таблицями Брадіса визначаємо по тангенсу кута кут нахилу, що становить 1º 54'. Це означає, що потрібно знаходити місцевість, прилеглу до яру чи балки з більшим кутом нахилу і починати проектувати там водорегулюючі смуги.
Розміщувати їх потрібно поперек схилу ( приблизно паралельно горизонталям ). На схилах крутизною від 2º до 4º відстань між водорегулюючими смугами не повинна бути більшою ніж, м:
- на сірих лісових грунтах і опідзолених чорноземах 350;
- на вилуговоних звичайних і південних чорноземах 400;
- на темно-каштанових грунтах 300.
На схилах більше 4º віддаль між смугами зменшують до 200 м.
Вздовж бровки яру чи билки створюють приярові або прибалкові смуги. Приярові смуги проектують вздовж яру і його вершин з відступом від
вершин на 30-40 м, тобто на віддаль можливого росту яру. Крім того, від бровки яру відступають 3-5 м, тобто на віддаль можливого осипання відкосу.
Ширина водорегулюючих смуг проектується в межах 12,5-15 м, а прияружні і прибалкові шириною 12,5-21 м . на схилах з глибокими вибоїнами ширину можна збільшити до 30 м.
Найкраще створювати смуги ажурної конструкції. Для кращого розпилювання води кущі висаджують в крайній з верхньої сторони схилу ряд. Наприклад:
н апрям 1. К К К К К 2. К К К К К К
стоку Тп Тп Тп Тп Тп Тп
води Гп Гп Гп Г п Гп Гп Тп Тп Т п Гп Гп Гп
Гп Гп Гп
Т п Тп Тп
де К – кущ; Тп - тінепідгін; Гп – головна порода.
Конструкції прияружних і прибалочних смуг повинні бути щільними для кращого виконання захисних протиерозійних функцій. Кущі висаджують не тільки в крайні рядки смуги, але й у середину. Участь кущів в складі насадження допускається до 50 %.
В крайній від яру ряд необхідно вводити кореневідприскові породи для кращого закріплення грунту. Наприклад:
Прияружна смуга Прибалочна смуга
К К К К К К Гп Гп Гп Гп Гп Гп Гп Гп Гп К К К Кр Кр Кр Кр Кр Кр |
К К К К К К Тп Т п Тп Гп Гп Гп Гп Гп Гп К К К Гп Гп Гп Гп Гп Гп К К К
|
де Кр – кореневідприскова порода
Відстань між рядками приймається така, м:
в лісостеповій зоні на різних грунтах і в степовій зоні на чорноземах 2,5-3 м;
в зоні каштанових грунтів 3-4 м.
Сіянці розміщують в рядках через 1-1,5 м (сіянці сосни через 0,7-1,0 м). Саджанці через 1,5-3 м. Жолуді і горіхи висівають в лунки розташовані одна від одної на віддалі 1 м (відповідно по 3-5 жолудів і по два-три горіха в одну лунку).
В смуги рекомендується висадка таких порід:
- на всіх типових і опідзолених чорноземах головну породу – дуб; тінепідгін ( супутню породу ) – клен гостролистий, грушу звичайну; кущі – клен татарський, жимолость, магонію, іргу, свидину, скумпію, ліщину.
- на південних чорноземах і каштанових грунтах головну породу – гледичію безколючкову, в’яза мілколистого; тінепідгін – лох вузьколистий, ясен зелений; кущі – смородину золотисту, айву японську.
- на сильно еродованих землях головною породою можуть бути сосни звичайна і кримська.
Кореневідприсковими породами засаджують крайні ряди від яру. Це такі кущі і дерева: акація біла, вишня степова, терен, шипшина, айлант, лох сріблястий, обліпиха.
Смуги нумерують з південного-заходу на північний схід і позначають так:
водорегулюючі - ВР1, ВР2, ….і т. д.
прияружні - ПЯ1, ПЯ2, ….і т. д.
прибалочні - ПБ1, ПБ2, ….і т. д.
В водорегулюючих смугах через кожні 1000 м роблять розрив 5-6 м шириною для проїзду сільськогосподарської техніки. В прияружних і прибалкових смугах розривів не роблять.
Маючи дані проектування, визначають площу кожної смуги та необхідну кількість садивного матеріалу чи насіння для її створення, в тому числі по породах
Вихідні дані для виконання практичної роботи № 13 і № 14
№ варіанта |
Напрям переважаючих вітрів |
Зона, грунти |
|
||||
1 |
північний |
Полісся, супіски |
|
||||
2 |
західний |
Степ, звичайний чорнозем |
|
||||
3 |
південний |
Лісостеп, супіски |
|
||||
4 |
східний |
Степ, темно-каштанові |
|
||||
5 |
північно-східний |
Степ, солонцеваті |
|
||||
6 |
західний |
Степ, звичайний чорнозем |
|
||||
7 |
західний |
Степ, південні чорноземи |
|
||||
|
8 |
східний |
Лісостеп, дерново-підзолисті |
|
|||
|
9 |
південно-західний |
Степ, солонцеваті грунти |
|
|||
|
10 |
південний |
Лісостеп, суглинки |
|
|||
|
11 |
північно-західний |
Полісся, піски |
|
|||
|
12 |
північний |
Степ, звичайний чорнозем |
|
|||
|
13 |
північний |
Лісостеп, супіски |
|
|||
|
14 |
західний |
Степ, звичайний чорнозем |
|
|||
|
15 |
східний |
Полісся, супіски |
|
|||
|
16 |
північно-східний |
Лісостеп, супіски |
|
|||
|
17 |
південно-східний |
Степ, піски |
|
|||
|
18 |
північно-західний |
Степ, звичайний чорнозем |
|
|||
|
19 |
південний |
Полісся, піски |
|
|||
|
20 |
північний |
Лісостеп, суглинки |
|
|||
|
21 |
західний |
Степ, темно-каштанові |
|
|||
|
22 |
східний |
Степ, звичайний чорнозем |
|
|||
|
23 |
північно-західний |
Лісостеп, супіски |
|
|||
|
24 |
південно-західний |
Степ, темно-каштанові |
|
|||
|
25 |
південний |
Лісостеп,суглинки |
|
|||
|
26 |
північний |
Степ, звичайний чорнозем |
|
|||
|
27 |
північно-східний |
Полісся, піски |
|
|||
|
28 |
південний |
Лісостеп, супіски |
|
|||
|
29 |
південно-західний |
Степ, каштаново-солонцеваті |
|
|||
|
30 |
східний |
Степ, південні чорноземи |
|
|||
|
31 |
південно-східний |
Полісся, супіски |
|
|||
|
32 |
південний |
Лісостеп, суглинки |
|
|||
|
33 |
північно-західний |
Лісостеп, звичайні чорноземи |
|
|||
|
34 |
північний |
Степ, південні чорноземи |
|
|||
|
35 |
західний |
Степ, каштаново-солонцеваті |
|
|||
|
|
|
|
|
РЕЗУЛЬТАТИ ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ №13
Вихідні дані для виконання практичної роботи №13
№ варіанта |
Напрям переважаючих вітрів |
Лісорослинна зона |
Тип грунту |
|
|
|
|
Складаємо схему садіння для приярових (прибалкових) смуг
3.Розраховуємо площу кожної смуги. Для прикладу розраховуємо смугу___________
S=
Де m – ширина смуги, м
n-довжина смуги, м
S – площа смуги в м, га
Отже,S смуги ________ = ___________________га
4.Визначаємо необхідну кількість садивногоматеріалу для створення кожної смуги згідно запроектованої схеми садіння. Приклад розрахунків проводимо тільки для однієї смуги, а таблицю заповнюємо для всіх смуг. Для того, щоб визначити кількість саджанців на одну породу потрібно довжину смуги поділити на крок посадки і помножити на кількість рядків цієї породи.
Для смуги __________________ необхідна кількість садивного матеріалу буде:
N1 ____________ = ___________________________шт.
N 2 ____________ = ___________________________шт.
N3 ____________ = ___________________________шт.
N заг. = N1+ N2+N3=
Необхідну кількість жолудів дуба в кілограмах визначаємо по формулі:
Mдуба = ,
де Nдуба – кількість посівних місць дуба,
3 – коефіцієнт, який враховує, що 1тис жолудин дуба важить в середньому 3 кг,
3 – коефіцієнт, який враховує, що в одне посівне місце висівається 3 насінини дуба,
1000 – перевідний коефіцієнт із грамів в кілограми (1кг має 1000гр)
Отже Мдуба =____________________
5. Згідно проектування та розрахунків заповнюємо таблицю 1
Таблиця 1. Розрахунок кількості садивного матеріалу
Назва смуги |
Довжина смуги, м |
Ширина смуги, м |
Площа смуги, га |
Потреба в сіянцях, шт. |
Потреба в жолудях, кг |
|||
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Всього |
|
|
|
|
|
|
|
|