Встановлення фактів, які мають юридичне значення.
Справи про встановлення фактів, які мають юридичне значення є самою розповсюдженою категорією справ окремого провадження. Дана категорія справ окремого провадження має важливе значення тим, що саме з встановленням того чи іншого юридичного факту пов’язують виникнення, зміну чи припинення певного суб’єктивного права.
Судовий розгляд будь якої цивільної справи позовного характеру не можливо без встановлення юридичних фактів. Але для даної категорії справ встановлення юридичних фактів необхідне для правильного висновку суду про права та обов’язки сторін процесу – це і є кінцевою метою позовного процесу. В окремому провадження встановлення юридичних фактів виступає кінцевою метою судового розгляду. А його правові наслідки по набутті, зміні чи припинення суб’єктивного права виникають автоматично поза межами процесу. Так, суду нерідко необхідно встановлювати факт перебування в родинних відносинах для реалізації права на прийняття спадщини.
Для того, щоб по такій заяві була порушена справа окремого провадження необхідно дотримуватися певних умов:
1) факти, які просить встановити заявник повинні породжувати правові наслідки (факти, які мають юридичне значення). Встановлення факту, який не має юридичного значення, безпредметно, тому при надходженні такої заяви суд відмовить в порушенні справи, а при її помилковому порушенні вона підлягає закритті. Юридичне значення встановлюваного факту полягає в тому, що від нього залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб (це і є ціль встановлення юридичного факту). Особа, яка просить встановити певний факт повинна мати юридичний інтерес в його встановленні. Так, зокрема, встановлення факту родинних відносин їй необхідно для реалізації права на отримання спадщини. Правда, може виникнути така ситуація, що особа просить суд про встановлення юридичного факту родинних відносин між спадкодавцем та родичем сьомого ступеня спорідненості, але оскільки за українським спадковим правом він не є спадкоємцем по закону (ст.1265 ЦК України), то юридичного інтересу у встановленні такого факту для неї не має. Цей факт не є юридичним.
2) встановлення факту не пов’язується з подальшим вирішенням спору про право. Відсутність спору про право є основною вимогою для всіх справ окремого провадження. Якщо під час розгляду саме даної категорії справ про встановлення юридичного факту, зацікавленими особами буде заявлений спір про право або сам суд прийде до висновку, що встановлення факту пов’язано з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право цивільне, то суд залишає заяву без розгляду і пояснює особам, що вони можуть подати позов на загальних підставах (ч.6 ст. 235 ЦПК України). Так, при розгляді заяви про встановлення факту реєстрації шлюбу може виникнути спір про право, то він підлягає вирішенні в позовному провадженні.
3) заявник не має інакшої можливості отримати чи відновити документи, які посвідчують факт, що має юридичне значення (ч.1 ст. 258 ЦПК України). Так, до заяви про порушення справи про встановлення юридичного факту додається довідка, яка підтверджує неможливість відновлення втрачених документів. Наявність таких документів – підстава для відмови в прийнятті заяви чи припинення розгляду справи.
4) відсутність інакшого несудового порядку встановлення фактів, що мають юридичне значення. ЦПК України (ст.256) дає приблизний перелік фактів, що мають юридичне значення, по яким може виникнути справа. Але разом з тим, в цьому ж кодексі зазначається, що не підлягають встановленні в судовому порядку факту належності особі паспорта, військового квитка тощо (ч.3 ст.256 ЦПК України).
Заяви про встановлення фактів, які мають юридичне значення подаються до суду тільки фізичними особами (ч.2 ст.256 ЦПК України) по місцю їх проживання (ст.257 ЦПК України).
При прийнятті заяви суддя виясняє ціль встановлення факту та перевіряє дотримання правил підсудності справи і правильне складання самої заяви. В заяві повинно бути зазначено, який факт підлягає встановленні та докази його існування, причини неможливості в інакшому порядку його встановити (це повинно бути підтверджено відповідними документами, наприклад, відсутність запису в актах громадянського стану, відсутність архіву тощо).
Під час підготовки до розгляду даної справи суддя здійснює необхідні дії по залученні доказів у справу, виявлення зацікавлених осіб, які повинні взяти в ній участь та скоює інші процесуальні дії підготовчого характеру.
Справа розглядається у відкритому судовому засіданні за загальними правилами цивільного судочинства, де вислуховуються пояснення заявника та інших зацікавлених у справі осіб, а також досліджуються інші докази у справі.
По справам про встановлення юридичних фактів суд приймає рішення, де зазначається відомості про факт, мету його встановлення та докази, що його підтверджують (ч.1 ст.259 ЦПК України). Якщо рішенням суду встановлюється факт, який підлягає державній реєстрації або нотаріальному посвідченні, то це рішення вказані дії собою не заміняє (ч.2 ст.259 ЦПК України). Воно є тою правовою підставою, яка зобов’язує відповідні органи державної реєстрації або органи нотаріату посвідчити цей юридичний факт.
Для кращого розуміння цієї категорії справ окремого провадження варто розглянути приблизний перелік тих фактів, які підлягають встановленні в судовому порядку.
Стаття 256 ЦПК України зазначає, що суд розглядає справи про встановлення таких фактів як факт родинних відносин між фізичним особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім’єю чоловіка та жінки; належності правовстановлюючих документів особі; народження та смерті особи в певний час.
І. Встановлення факту родинних відносин.
Найбільш частіше встановлення родинних відносин необхідно для отримання спадщини або пенсії, але треба пам’ятати, що не всяка ступінь родинних зв’язків породжує правові наслідки. При розгляді судом даної категорії справи необхідно виходити з того кола родичів, яких закон вважає особами, що мають право на отримання спадщини або пенсію (наприклад, в зв’язку з втратою годувальника). Коло таких осіб розширеному тлумаченні не підлягає.
Якщо, наприклад, заявник просить встановити факт родинних відносин для підтвердження права на житлову площу, то суд повинен відмовити в розгляді такої заяви, оскільки тут виникає спір про право.
В якості доказів як правило використовуються документи, приватне листування, покази свідків тощо.
ІІ. Перебування фізичної особи на утриманні.
Утримання фізичної особи може мати значення для отримання пенсії, спадку тощо. Сам по собі факт перебування на утриманні ніде не реєструється, а тому може виникнути необхідність його офіційного встановлення в судовому порядку. Приймаючи з цього приводу заяву суддя в першу чергу повинен вияснити чи має даний факт утримання юридичне значення. Юридичне характер утримання буде залежати від цілей встановлення цього факту. Так, не будь-який утриманець може вважатися спадкоємцем по закону, а тільки той, хто є неповнолітнім або непрацездатним, і не менш ніж 5 років отримував матеріальну допомогу від спадкодавця, яка була єдиним або основним джерелом засобів існування (ч.2 ст.1265 ЦК України).
ІІІ. Встановлення факту каліцтва, якщо це необхідно для отримання пенсії чи матеріальної допомоги.
Даний факт має значення в першу чергу для трудових правовідносин. Суд вправі встановлювати факт каліцтва, якщо можливість його встановлення в позасудовому порядку вичерпалася.
IV. Встановлення факту реєстрації шлюбу, розірвання та усиновлення.
Суд вправі встановлювати дані факти тільки в тому випадку, якщо в органах РАГСу не зберігся відповідний запис і у відновленні такого запису органами РАГСу відмовлено. Якщо заяву про встановлення факту реєстрації шлюбу подало тільки одне з подружжя, то інше повинно залучатися в якості зацікавленої особи.