Міністерство освіти та науки України

Полтавського національного педагогічного університету

імені В.Г.Короленка

Шкільна гігієна Програма гігієнічної оцінки шкільного обладнання

1. Шкільна парта.

У класах та навчальних кабінетах загальноосвітніх шкіл особливе значення має основний набір спеціальних меблів – парти або столи і крісла. Парта може бути одно- або двомісною, суцільно виготовлена з дерева або на металевій основі. За спеціальними дослідженнями, середні величини окремих параметрів тіла, які використовують для нормування основних розмірів меблів, при коливанні зросту дітей і підлітків у межах 10 – 15 см. суттєво не відрізняються. Для школярів прийнята зростова шкала з інтервалом у 15 см. і відповідно існує шість номерів меблів для них.

Використання шкільних меблів відповідно до гігієнічних вимог має велике значення для забезпечення тривалої працездатності, правильного фізичного розвитку, профілактики порушень статури й зору в дітей і підлітків. Висота сидіння парти або крісла повинна відповідати середній величині довжини гомілки зі стопою даної групи зросту учнів плюс 1 – 2 см. на висоту каблука. При більшій висоті крісла ноги учня будуть висіти, зменшиться площа опори, збільшиться м’язове навантаження на стегна. При меншій висоті крісла ноги будуть підніматися над кріслом, утворюючи гострий кут між гомілкою і стегном, внаслідок чого ускладнюється кровообіг в ногах і зменшується площа опори стегна. При меншій висоті крісла ноги будуть підніматися над кріслом, утворюючи гострий кут між гомілкою і стегном, внаслідок чого ускладнюється кровообіг в ногах і зменшується площа опори стегна.

Глибина сидіння, що є передньозаднім розміром, має бути не меншою ніж 2/3 і не більшою ніж ¾ довжини стегна, а профіль сидіння має відповідати формі стегна і сідниці. Спинка парти або крісла має бути профільована і забезпечувати попереково – крижову і підлопаткову опору. У шкільних меблях обов’язково повинно бути витримане правильне співвідношення основних елементів – покришки стола і крісла зі спинкою. Ці співвідношення нормуються величинами дистанції спинки, дистанції сидіння і диференцією. Дистанція спинки, тобто відстань по горизонталі від заднього краю покришки парти до спинки, повинна бути середньою величиною передньозаднього діаметра грудної клітки учня, що відповідає групі зросту, плюс 5см.

У разі завищеної дистанції спинки школяр не має можливості використовувати спинку крісла як додаткову опору. За умов недостатньої дистанції спинки покришка стола впирається в грудну клітку, внаслідок чого порушуються дихання і кровообіг, робоча поза стає зручною, прогресує втома, знижується працездатність. Покришка парти повинна мати нахил 14 - 15°. Розмір місця за столом визначають за довжиною кисті та кількістю рухів під час писання, а також правильним розміщенням відкритого зошита.

Відстань від заднього краю покришки стола до попереднього краю лавки по горизонталі називається дистанцією сидіння, яка має бути лише від’ємною, тобто край лавки повинен заходити за край стола не менше ніж на 4 см. і не більше ніж на 8 см.. При нульовій і особливо позитивній дистанції сидіння школяр для правильного розміщення передпліч на столі повинен тягнутися вперед. Робоча поза стає незручною, створюються умови, які посилюють статистичне навантаження і фіксують втому. Позитивна дистанція необхідна лише під час вставання учня і для вільного виходу з – за парти. Перетворення негативної дистанції в позитивну забезпечується відкидною покришкою стола або відсуванням крісла.

Відстань між заднім краєм стола і площиною сидіння по вертикалі називається диференцією. Вона повинна дорівнювати різниці між висотою ліктя вільно опущеної руки учня, який сидить, і висотою сидіння плюс 5-6см.. Завищена диференція змушує школяра піднімати праве плече під час письма, що викликає асиметрію тіла і може призвести до викривлення хребта. Занижена диференція сприяє появі сутулості, а також порушенню нормальної відстані від очей до зошита або підручника.

Висновки: Велике значення для правильного розвитку опорно – рухового апарату дитини має правильна поза учнів під час занять, яку потрібно виробляти з перших днів перебування їх у школі. Правильним сидінням вважається така поза, коли учні сидять глибоко на лаві, попереково – крижовою частиною тіла опираються на її спинку, тримають рівно корпус і голову, яку злегка нахиляють уперед, ноги зігнуті в кульшовому і колінному суглобах під прямим кутом, стопи опираються на підставку, а передпліччя вільно лежить на столі.

Рекомендації: Отже, виділяючи учням робочі місця, необхідно враховувати відхилення в їхньому здоров’ї. Так, учням із значним пониженням гостроти слуху (розмовна мова сприймається від 2 до 4 м., а шепіт – від 0,5 до 1 м.) відводять перші і другі парти (столи) у всіх трьох рядах. Учням з пониженою гостротою зору відводять місця за першими партами (столами) і ближче до вікна, де більше природного світла. А учням, в яких діагностовано ревматизм і які часто хворіють ангіною та гострими респіраторними захворюваннями, робочі місця відводять далі від вікон.

Крім того, з метою профілактики порушень статури необхідно не менше ніж 2 рази на рік учнів, які сидять у крайніх (першому і третьому) рядах, пересаджувати, не порушуючи відповідності номерів меблів зростові учнів.