- •I8вn 966-8533-38-0 (Алерта) i8вn 966-373-139-7 (кнт)
- •I8вn 966-8533-38-0 (Алерта) i8вn 966-373-139-7 (кнт)
- •Глава 2.
- •Глава 4.
- •Глава 5. Джерела фінансового права
- •Глава 6. Фшансово-правові норми
- •Глава 7. Фінансові правовідносини
- •Глава 8.
- •Глава 9. Правові основи фінансового контролю
- •Глава 10. Органи фінансового контролю в україні
- •Глава 11.
- •2. Фінансова система України
- •3. Місцеві фінанси
- •Глава 2.
- •1. Поняття фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування та її організаційно-правові особливості.
- •1. Поняття фінансової діяльності держави,
- •2. Принципи, методи та функції
- •3. Правові форми фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування
- •Глава 3.
- •1. Повноваження органів державної влади загальної
- •2. Повноваження державних органів спеціальної компетенції у сфері фінансової діяльності
- •Глава 4.
- •1. Предмет та метод фінансового права як галузі права
- •2. Принципи та функції фінансового права
- •3. Система фінансового права
- •4. Місце фінансового права у правовій системі України
- •Глава 5.
- •1. Поняття джерел фінансового права та їх класифікація
- •2. Конституція України як основне джерело фінансового права
- •3. Бюджетний кодекс України та інші законодавчі акти, норми яких регулюють фінансові правовідносини
- •4. Підзаконні акти як джерела фінансового права
- •5. Значення судових актів для застосування фінансово-правових норм
- •6. Міжнародні правові акти як джерела фінансового права
- •7. Дія нормативно-правових актів, які є джерелами фінансового права, у часі, просторі та за колом осіб
- •Глава 6. Фінансово-правові норми
- •1. Поняття, ознаки та структура фінансово-правових норм
- •2. Види фінансово-правових норм
- •1. За предметом (змістом) правового регулювання:
- •2. За конкретизацією правового припису фінансово-правової норми:
- •3. За характером приписів, які в них містяться:
- •4. За територією дії:
- •5. За терміном дії у часі:
- •6. За колом осіб, на які норми поширють свою дію:
- •7. За призначенням у механізмі правового регулювання:
- •8. Залежно від суб'єктів, що прийняли нормативно-правовий акт:
- •3. Реалізація фінансово-правових норм
- •Глава 7.
- •1. Фінансові правовідносини: поняття, особливості та види
- •2. Структура фінансових правовідносин
- •3. Виникнення, зміна та припинення фінансових правовідносин
- •Глава 8.
- •1. Поняття, предмет, система та функції науки фінансового права
- •2. Методологія науки фінансового права
- •3. Становлення та розвиток науки фінансового права
- •4. Фінансове право як навчальна дисципліна
- •Глава 9.
- •1, Поняття, зміст і значення фінансового контролю
- •2. Види фінансового контролю
- •3. Методи та форми фінансового контролю
- •Глава 10.
- •1. Система органів фінансового контролю в Україні
- •2. Компетенція представницьких та виконавчих органів
- •3. Контрольні повноваження Рахункової палати
- •4. Компетенція Міністерства фінансів України та
- •5. Правовий статус органів Державної контрольно-ревізійної служби України
- •6. Контрольні повноваження органів Державної податкової служби України
- •7. Здійснення фінансового контролю Національним
- •8. Повноваження інших органів щодо здійснення фінансового контролю в Україні
- •Глава 11.
- •1. Загальноправовий зміст юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права
- •2. Поняття та склад правопорушення, яке скоюють суб'єкти фінансового права
- •3. Особливості застосування до суб'єктів фінансового права юридичної відповідальності
6. Міжнародні правові акти як джерела фінансового права
Міжнароднийдоговірузв'язкузрозвиткомміжнародногоспівробіт-ництва та взятим Україною курсом на міжнародну інтеграцію є одним із основних джерел сучасного права взагалі і фінансового зокрема.
Міжнародний договір - це угода двох чи декількох держав про встановлення, зміну або припинення прав та обов'язків у різних відносинах між ними у формі договору, угоди, пакту, конвенції, протоколу, заключного акта тощо.
— 134 —
Розрізняють такі види міжнародних договорів: що підлягають ратифікації і не потребують ратифікації; двосторонні та багатосторонні; міждержавні, міжурядові та відомчі.
Відповідно до Конституції України (ст. 9) чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства. Законом України «Про міжнародні договори України» від 24 червня 2004 року, встановлено, що положення офіційно опублікованих міжнародних договорів України, застосовується у порядку, передбаченому для норм чинного законодавства(ч. 2. ст. 19).105
Для здійснення інших положень міжнародних договорів України приймаються відповідно правові акти. Згода України на обов'язковість для неї міжнародного договору може виражатися шляхом підписання, ратифікації, затвердження, прийняття, приєднання до договору.
Конституцією України (ст. 85) встановлено, що тільки Верховна Рада України наділена правом надання у встановлений законом строк згоди на обов'язковість міжнародних договорів України.
Міжнародні договори підлягають неухильному дотриманню Укра-
їною відповідно до Віденської конвенції про правонаступництво держав стосовно договорів від 23 серпня 1978 року, ратифікованої Україною 17 вересня 1992 року, Законів України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року (ст. 6, 7), «Про міжнародні договори України» від 24 червня 2004 року.
В Україні до прийняття Закону «Про дію міжнародних договорів на території України» від 10 грудня 1991 р., який втратив чинність на підставі Закону «Про міжнародні договори України», панувала концепція радянського права та його пріоритету щодо норм міжнародного права, а не навпаки, як передбачено світовими стандартами. Цей Закон одночасно імплементував у всі галузі українського законодавства, в тому числі й у фінансове як невід'ємну частину національного законодавства, всю сукупність міжнародно-правових норм, передбачених укладеними та належним чином ратифікованими Україною міжнародними договорами. Згідно з цим Законом міжнародні норми застосовувалися у такому ж порядку, як норми національного законодавства.
105 Про міжнародні договори України: Закон України від 29 червня 2004 року №' 1906-ІУ// Відомості Верховної Ради України. - 2004. - №50. - Ст. 540.
Із прийняттям Закону України «Про міжнародні договори Украї-ни» від 29 червня 2004 року в законодавстві з'явилася норма про можливість застосування також і правил міжнародного характеру, якщо міжнародним договором України,який набрав чинності в установленому порядку,встановлено інші правила ніж ті,що передбачено у відповідному акті законодавства України (ч. 2. ст. 19).
Чинні міжнародні договори України публікуються українською мовою в «Зібранні діючих міжнародних договорів України» та інших офіційних друкованих виданнях України.
До міжнародних договорів, які є джерелами фінансового права, належать: Женевські чекові конвенції 1931 року, Конвенція Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, від 8 листопада 1990 року, ратифікована Україною 17 грудня 1997 року; Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму від 9 листопада 1999 року, ратіфікована Україною 12 вересня 2002 року, Угода про співробітництво та взаємодопомогу в митних справах від 15 квітня 1994 року, ратіфікована Україною 15 грудня 1999 року тощо.
Джерелом фінансового права міжнародного походження є також двосторонні і багатосторонні договори, які мають на меті регулювання певних питань в галузі фінансового права. Так, Україна уклала двосторонні угоди та конвенції з багатьма державами стосовно уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків.106 Серед багатосторонніх угод окремо слід виділити
106 Див.: Про ратифікацію Конвенції між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал: Закон України від 26 травня 1995 року № 180/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 20. - Ст. 147; Про ратифікацію Конвенції між Урядом України та Урядом Республіки Фінляндія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно; Закон України від 6 жовтня 1995 року № 370/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 36. - Ст. 246; Про ратифікацію Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Австрія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно: Закон України від 17 березня 1999 року № 500-ХІУ // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 17. - Ст. 119; Про ратифікацію Конвенції між Кабінетом Міністрів України і Союзним Урядом Союзної Республіки Югославія про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи та капітал: Закон України від 4 жовтня 2001 року № 2757-ІП // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 6. — Ст. 37 тощо.
— 136 —
документи, які Україна укладає в рамках Співдружності Незалежних Держав (СНД) (наприклад, рішення Ради глав урядів Співдружності Незалежних Держав: Про єдиний бюджет органів СНД, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів держав-учасників Співдружності Незалежних Держав, на 2003 рік (Кишинів, 7 жовтня 2002 року); Про діяльність Міждержавного валютного комітету (Москва, 29 листопада 2001 року тощо), та документи, укладені в рамках Європейських співтовариств та Європейського Союзу (зокрема, Угодапро партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими співтовариствами та їх державами-членами від 14 червня 1994 року; Угода між Урядом Республіки Білорусь, Урядом Російської Федерації та Кабінетом Міністрів України про співробітництво та обмін інформацією в галузі боротьби з порушеннями податкового законодавства від 19 жовтня 1999 року тощо).
Відповідно до Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами, ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року, співробітництво у фінансовій сфері спрямовується на полегшення включення України до загальноприйнятих систем взаємних розрахунків. Технічна допомога зосереджується на: розвитку банківських і фінансових послуг, розвитку спільного ринку кредитних ресурсів, залученні України до загальноприйнятої системи взаємних розрахунків; розвитку фіскальної системи та її установ в Україні, обміні досвідом та навчанні персоналу; розвитку послуг у сфері страхування, що, між іншим, створило б сприятливі умови для участі компаній Співтовариства у створенні спільних підприємств в галузі страхування в Україні, а також розвитку експортного кредитного страхування. Сторони визнали за необхідність докладати зусилля і співпрацювати з метою запобігання використанню своїх фінансових систем для відмивання доходів, отриманих від кримінальної діяльності в цілому та злочинів, пов'язаних з наркотиками, зокрема. Для досягнення цілей цієї Угоди та згідно із статтями 82, 83 та 84 Україна отримує тимчасову фінансову допомогу від Співтовариства у вигляді субсидій для прискорення економічних перетворень в Україні.
Значний вплив на регулювання правовідносин у сфері банківської діяльності в Україні мають банківські директиви Європейського Союзу: «Про координацію законів, правил і адміністративних положень, які регулюють організацію та ведення бізнесу кредитних організацій» (77/780 / ЕЕС) від 12 грудня 1977 року; «Про координацію законів,
— 137 —
правил і адміністративних положень, які регулюють організацію та ведення бізнесу кредитних організацій» (89/646/ЕЕС) від 15 грудня 1989 року; «Про власні кошти кредитних організацій» (89/299/ЕЕС) від 17 квітня 1989 року; «Про індекс платоспроможності кредитних організацій» (89 64/ЕЕС) від 18 грудня 1989 року; «Про нагляд за кредитними організаціями на консолідованій основі» (92/30/ЕЕС) від 6 квітня 1992 року; «Про моніторинг і контроль за великими кредитними ризиками кредитних організацій» (92/121/ЕЕС) від 21 грудня 1992 року; «Про схеми із захисту вкладів у кредитних організаціях» (94/ 19/ЕЕС) від ЗО травня 1994 року; «Про покращання нагляду за кредитними організаціями» (95/26/ЕЕС) від 29 червня 1995
107
року.
Розвиток міжнародного співробітництва у фінансовій сфері обумовлює важливу роль у правовому регулюванні таких специфічних джерел фінансового права, як міжнародні звичаї, які склалися у міжнародній практиці. До них можна віднести Уніфіковані правила для документарних акредитивів (у редакції 1993 року), Уніфіковані правила по інкасо (у редакції 1995 року).108