- •I8вn 966-8533-38-0 (Алерта) i8вn 966-373-139-7 (кнт)
- •I8вn 966-8533-38-0 (Алерта) i8вn 966-373-139-7 (кнт)
- •Глава 2.
- •Глава 4.
- •Глава 5. Джерела фінансового права
- •Глава 6. Фшансово-правові норми
- •Глава 7. Фінансові правовідносини
- •Глава 8.
- •Глава 9. Правові основи фінансового контролю
- •Глава 10. Органи фінансового контролю в україні
- •Глава 11.
- •2. Фінансова система України
- •3. Місцеві фінанси
- •Глава 2.
- •1. Поняття фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування та її організаційно-правові особливості.
- •1. Поняття фінансової діяльності держави,
- •2. Принципи, методи та функції
- •3. Правові форми фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування
- •Глава 3.
- •1. Повноваження органів державної влади загальної
- •2. Повноваження державних органів спеціальної компетенції у сфері фінансової діяльності
- •Глава 4.
- •1. Предмет та метод фінансового права як галузі права
- •2. Принципи та функції фінансового права
- •3. Система фінансового права
- •4. Місце фінансового права у правовій системі України
- •Глава 5.
- •1. Поняття джерел фінансового права та їх класифікація
- •2. Конституція України як основне джерело фінансового права
- •3. Бюджетний кодекс України та інші законодавчі акти, норми яких регулюють фінансові правовідносини
- •4. Підзаконні акти як джерела фінансового права
- •5. Значення судових актів для застосування фінансово-правових норм
- •6. Міжнародні правові акти як джерела фінансового права
- •7. Дія нормативно-правових актів, які є джерелами фінансового права, у часі, просторі та за колом осіб
- •Глава 6. Фінансово-правові норми
- •1. Поняття, ознаки та структура фінансово-правових норм
- •2. Види фінансово-правових норм
- •1. За предметом (змістом) правового регулювання:
- •2. За конкретизацією правового припису фінансово-правової норми:
- •3. За характером приписів, які в них містяться:
- •4. За територією дії:
- •5. За терміном дії у часі:
- •6. За колом осіб, на які норми поширють свою дію:
- •7. За призначенням у механізмі правового регулювання:
- •8. Залежно від суб'єктів, що прийняли нормативно-правовий акт:
- •3. Реалізація фінансово-правових норм
- •Глава 7.
- •1. Фінансові правовідносини: поняття, особливості та види
- •2. Структура фінансових правовідносин
- •3. Виникнення, зміна та припинення фінансових правовідносин
- •Глава 8.
- •1. Поняття, предмет, система та функції науки фінансового права
- •2. Методологія науки фінансового права
- •3. Становлення та розвиток науки фінансового права
- •4. Фінансове право як навчальна дисципліна
- •Глава 9.
- •1, Поняття, зміст і значення фінансового контролю
- •2. Види фінансового контролю
- •3. Методи та форми фінансового контролю
- •Глава 10.
- •1. Система органів фінансового контролю в Україні
- •2. Компетенція представницьких та виконавчих органів
- •3. Контрольні повноваження Рахункової палати
- •4. Компетенція Міністерства фінансів України та
- •5. Правовий статус органів Державної контрольно-ревізійної служби України
- •6. Контрольні повноваження органів Державної податкової служби України
- •7. Здійснення фінансового контролю Національним
- •8. Повноваження інших органів щодо здійснення фінансового контролю в Україні
- •Глава 11.
- •1. Загальноправовий зміст юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права
- •2. Поняття та склад правопорушення, яке скоюють суб'єкти фінансового права
- •3. Особливості застосування до суб'єктів фінансового права юридичної відповідальності
2. Методологія науки фінансового права
Наука фінансового права при вивченні фінансово-правових відносин та формулюванні пропозицій для використання їх у фінансовій практиці використовує методи науки - сукупність правил, прийомів, принципів наукового пізнання, які забезпечують оволодіння об'єктивними достовірними знаннями про фінансове право як галузь права. Вчення про методи і принципи, які використовуються у науці фінансового права для пізнання фінансово-правових властивостей об'єкта юридичних наукових досліджень, називають методологією науки фінансового права. Це також вчення: про методи і принципи пізнання, теоретичне обґрунтування використаних у науці фінансового права методів і способів пізнання; про теорію методів; сукупність принципів, логічних прийомів і конкретних способів дослідження фінансово-правових явищ; про систему певних теорій та категорій.
Методологія науки фінансового права базується на принципах об'єктивності, пізнання, історизму, єдності теорії та практики.
Формування сучасної наукової методології в Україні відбувається декількома шляхами:
1) шляхом трансформації вже апробованих методів науки радянського фінансового права (історико-ретроспективний, порівняльно-правовий, структурно-функціональний методи);
2) шляхом відродження методів, які не визнавалися в науці радянського фінансового права, але практикувалися в науці фінансового права зарубіжних країн (соціологічний, нормативістський, аксіологічний, природно-правовий);
3) шляхом залучення до методологічного апарату науки фінансового права методів, що використовуються в інших науках (соціології, статистиці, теорії управління тощо).
— 189 —
Сукупність принципів, правил, прийомів і способів пізнання юридичних властивостей фінансово-правових явищ складає метод науки фінансового права.
До системи методів науки фінансового права належать:
1) загальні методи: метод філософської діалектики, який розкривається через логічний, системний, історичні методи, що базуються на підході до вивчення фінансового права через дослідження загальних закономірностей розвитку буття та свідомості;
2) приватно-наукові (конкретно-наукові) методи: формально-догматичний, соціологічний, статистичний, конкретно-історичний, порівняльно-правовий;
3) спеціальні методи, що базуються на досягненнях суспільних та технічних наук (математичний, кібернетичний, психологічний тощо).
Охарактеризуємо найбільш важливі методи.
Системний метод полягає у виявленні та аналізі елементів того або іншого явища, що належить до сфери фінансового права. При використанні цього методу визначається доцільність і ефективність використання тих або інших принципів правового регулювання, структури фінансово-правових норм, фінансово-правових інститутів, підгалузей фінансового права тощо.
Догматичний метод полягає у тлумаченні структури і змісту фінансово-правових норм з метою встановлення їх суті, взаємозв'язку між ними тощо.
Історичний метод слугує встановленню особливостей розвитку фінансового права і його традицій в цілому, окремих інститутів і категорій, що дає можливість оцінити тенденції і перспективи розвитку цієї галузі.
Формально-догматичний метод передбачає вивчення фінансового права як такого, «у чистому вигляді», поза його зв'язками з економікою, політикою та іншими соціальними явищами. Сутністю його є аналіз чинного фінансового законодавства та практики його застосування, виявлення зовнішніх аспектів правових явищ без проникнення у внутрішні сторони та зв'язки У процесі застосування цього методу використовуються такі формальні прийоми, як опис, аналіз, синтез фінансово-правових норм та фінансових правовідносин, їх тлумачення, класифікація. За допомогою формально-догматичного
— 190 —
методу знання про фінансове право набувають досконалої зовнішньої форми, зручної для вивчення та запам'ятовування.
Соціологічний метод полягає у дослідженні фінансового права на основі конкретних соціальних фактів, прийомів (аналіз різних фінансових документів, спостереження за діяльністю фінансових органів, опитування фінансових працівників, анкетування). Ці прийоми забезпечують отримання необхідної інформації безпосередньо з самого життя та достовірність знань про фінансово-правові явища, необхідні для дослідника. У процесі використання соціологічного методу аналізується також практика роботи податкових органів, банківських установ та органів фінансового контролю, на базі якої отримуються не лише фактичні дані, а й перевіряється ефективність фінансового законодавства, формулюються пропозиції та рекомендації. Цей метод ґрунтується на узагальненні та аналізі практики застосування фінансового законодавства; проведенні соціологічних досліджень відносно бажаного напряму вдосконалення фінансово-правових норм; складанні експертних оцінок змісту і ефективності фінансово-правових актів тощо.
Статистичний метод використовується для встановлення статистичних даних про предмет дослідження (наприклад, даних про кількість фінансових правопорушень, випадків притягнення до відповідальності за порушення термінів продажу валютної виручки тощо).
Конкретно-історичний метод допомагає вивчити специфіку фінансово-правового інституту конкретного історичного періоду, простежити динаміку його розвитку, запозичити прийнятні для сучасного стану фінансової системи моделі, зробити відповідні висновки та сформулювати рекомендації.
Порівняльно-правовий метод - це спосіб зівставлення та дослідження фінансово-правових понять, явищ та процесів, їх порівняння з метою виявлення між ними спільного та відмінного (наприклад, бюджетного процесу в Україні та у Франції). Порівняння дає можливість уніфікувати та удосконалювати як законодавство в цілому, так і зміст окремих фінансово-правових норм, розкрити сутність фінансово-правових явищ інших країн, виявити окремі переваги та їх використання при зміні і удосконаленні змісту фінансово-правових норм.
Проблема методології передбачає роз'язання трьох завдань: з'ясування філософських основ науки фінансового права; розробку
— 191 —
загальних понять та інститутів фінансового права; визначення співвідношення діалектичного методу з приватно-науковими методами, розробку прийомів і способів збирання й аналізу матеріалів, необхідних для висновків, що формулюються наукою з метою конкретних практичних пропозицій.
Різноманітність методів науки фінансового права дає їй змогу комплексно аналізувати фінансові правовідносини, виявляти шляхи підвищення ефективності функціонування фінансово-правових норм, інститутів та підгалузей фінансового права.
Значення науки фінансового права полягає в тому, що вона:
а) вивчає фінансово-правові явища, які мають місце у сфері публічних (державних, місцевих) фінансів;
б) досліджує, якими юридичними засобами держава в особі своїх органів та органів місцевого самоврядування мобілізує кошти для утворення централізованих і децентралізованих фондів коштів та витрачає їх для свого функціонування;
в) вивчає фінансово-правові явища, що мають правову та економічну природу;
г) покликана не тільки пояснювати фінансово-правові явища, а й сприяти роз'язанню практичних завдань фінансовими органами;
ґ) вивчає історію фінансового законодавства, розробляє наукові рекомендації щодо його вдосконалення;
д) проводить вивчення фінансового законодавства інших держав, здійснює його порівняльний аналіз і дає рекомендації щодо використання позитивного досвіду для вдосконалення практики й оновлення фінансово-правових актів.