1. Загальні відомості про об’єкти, що підлягають ідентифікації.

Потенційно небезпечний об’єкт представляє з себе м’ясокомбінат, розташований в м. Н-ську. Основними виробничими спорудами комбінату є холодоцех, та склад нафтопродуктів.

Відстань між цими об’єктами складає 480 м. Виходячи з цих даних і у відповідності до ПКМУ № 956 розглядаємо ці дві ділянки, як один потенційно небезпечний об’єкт.

В холодоцеху м’ясокомбінату, а саме в його холодильній установці обертається аміак, у кількості 0,020 т.

На території складу нафтопродуктів в резервуарах зберігається дизельне паливо у кількості 33 т.

На відстані 650 м від м’ясокомбінату розташована автозаправна станція.

2. Визначення кількості потенційно небезпечних об’єктів.

Так як на території м’ясокомбінату розташовані дві окремі виробничі ділянки, які представляють з себе холодоцех та склад нафтопродуктів, нам необхідно розглянути питання щодо визначення кількості потенційно небезпечних об’єктів.

Схема розташування об’єктів наведена на рис. 1.

Автозаправна станція

650 м

М’ясокомбінат

Холодоцех

Склад нафтопродуктів

Рис. 1.Схема розташування об’єктів.

У відповідності до положення «Порядок ідентифікації та обліку об’єктів підвищеної небезпеки» якщо відстань між окремими ПНО становить менше, ніж 500 м, вони вважаються одним потенційно небезпечним об’єктом.

Таким чином холодоцех та склад нафтопродуктів вважаються одним ПНО.

3. Ідентифікація об’єктів підвищеної небезпеки

Основним критерієм потенційно небезпечного об’єкта є наявність на виробництві певної кількості небезпечних речовин, перевищення яких означає створення небезпеки для нормального функціонування підприємств і оточуючого середовища. Відповідність або перевищення реальних даних одному і більше значенням закріплених показників є підставою для початку проведення системних досліджень з оцінки ступеня небезпеки об’єкта.

Процедура ідентифікації потенційно небезпечних об’єктів полягає в тому, що на підставі спеціальних розрахунків, із загальної кількості об’єктів, де виготовляються, використовуються, переробляються або транспортуються небезпечні речовини – виявляються ті, що являють особливу небезпеку. Отже, для проведення ідентифікації першочергово необхідно визначити наявність на об’єкті небезпечних речовин.

3.1. Визначення сумарних мас індивідуальних небезпечних речовин для ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки

Під час проведення ідентифікації для кожного потенційно небезпечного об’єкта спочатку розраховується сумарна маса кожної індивідуальної небезпечної речовини із зазначених у нормативах порогових мас індивідуальних небезпечних речовин.

Для цього рекомендується на основі регламенту та іншої проектної і технічної документації скласти список усіх речовин, що обертаються на даному об’єкті. Потім виділити із списку ті речовини, які є індивідуальними небезпечними речовинами.

З інших речовин необхідно виділити ті, що за своїми властивостями можуть бути віднесені до категорій небезпечних речовин.

У нашому випадку у холодоцеху та складі нафтопродуктів м’ясокомбінату м. Н-ська немає індивідуальних небезпечних речовин.

Якщо на потенційно небезпечному об’єкті, що розглядається, серед небезпечних речовин немає індивідуальних небезпечних речовин, необхідно визначити, до яких категорій та груп небезпечних речовин вони можуть бути віднесені.

Розрахунок сумарної маси небезпечної речовини здійснюється, виходячи із наступних норм:

- сумарна маса небезпечної речовини, що зберігається на складах (ємностях) визначається не тією масою, яка в ній зберігається на момент проведення ідентифікації, а виходячи з об’єму резервуару, що підтверджується проектною документацією, або паспортом чи іншою документацією. В разі зменшення обсягів виробництва і внесення змін до технологічного регламенту, при розрахунках враховується максимальна маса, яка може зберігатись у сховищі.

На об’єкті обертаються дві небезпечні речовини: аміак та дизельне паливо. Розглянемо їх властивості:

Аміак. Прозорий газ з різким запахом. Добре розчиняється у воді. При температурі -33,3^оС і звичайному тиску скраплюється та при температурі – 77,75^оС перетворюється у безбарвну кристалічну масу. При нормальних умовах в одному літрі води розчиняється 700 літрів аміаку.

Густина – 681,4 кг/м³, Температура кипіння – -33,35 ^оС, Температура плавлення – -77,75 ^оС, Температура спалаху – 650 ^оС.

Аміак гарно горить в атмосфері кисню і погано – на повітрі, утворюючи в умовах відсутності каталізатору азот і воду, а в присутності платинового каталізатора – моноокис азоту і воду.

При високій температурі аміак взаємодіє з металами і утворює нітриди та водень. При вмісті в повітрі 0,5% по об’єму аміак дуже сильно подразнює слизову оболонку. Рідкий аміак дає дуже сильні опіки шкіри. ПДК 20 мг на м³.

Велика кількість аміаку, що виробляється у промисловості. використовується для отримання азотної кислоти, азотних добрив, як холодильний агент в холодильних установках, в медицині - 10% водний розчин аміаку (нашатирний спирт).

Сумарна маса аміаку на підприємстві (обертається в холодоцеху) становить 0,020 т.

Дизельне паливо. Густина не більше 860 кг/м³, температура спалаху 62^оС, температура застигання – -5^оС.

Дизельне паливо являє собою сукупність парафінових (19-40 %), нафтанових (20-60 %) та ароматичних вуглеводнів (14-30 %) та їх похідні з середньою молекулярною масою 110-130^оС. Температура перегонки для нафти повинна бути нижче 200 ^оС і вище 350 ^оС. Дизельне паливо рідкий продукт, що використовується як паливо в дизельному двигуні. Основний показник дизельного палива – це метанове число. Дизельне паливо економічне і екологічно чисте.

Сумарна маса дизельного палива (зберігається на складі нафтопродуктів) становить 33 т.