- •3.2. Визначення сумарних мас індивідуальних небезпечних речовин для ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки.
- •3.5. Визначення нормативу порогових мас небезпечних речовин з врахуванням відстаней до життєво важливих об’єктів
- •1. Загальні відомості про об’єкти, що підлягають ідентифікації.
- •2. Визначення кількості потенційно небезпечних об’єктів.
- •3. Ідентифікація об’єктів підвищеної небезпеки
- •3.1. Визначення сумарних мас індивідуальних небезпечних речовин для ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки
- •3.2. Визначення категорій та груп небезпечних речовин для ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки.
- •Визначення груп небезпечних речовин
- •3.3. Визначення сумарних мас категорій та груп небезпечних речовин.
- •3.4. Визначення нормативу порогових мас небезпечних речовин з врахуванням відстаней до життєво важливих об’єктів
- •4. Розробка документів за результатами ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки (форма опн-1).
- •Повідомлення про результати ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки
- •Відомості про потенційно небезпечні об’єкти.
- •Маса небезпечних речовин, що знаходяться на пно.
- •Перелік нормативно-правових актів, нормативних документів, довідкових і науково-технічних видань, що використовувалися для виконання ідентифікації.
- •Відомості про організацію, що виконала ідентифікацію.
- •Висновки
- •Список використаної літератури:
3.2. Визначення категорій та груп небезпечних речовин для ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки.
Визначення категорій небезпечних речовин
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №956 від 11.07.2002 р. «Про ідентифікацію та декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки» небезпечні речовини за їх властивостями поділяються на 12 категорій (табл. 3.1).
Визначення категорій небезпечних речовин проводиться на підставі властивостей та параметрів стану речовин.
При визначенні категорії небезпечних речовин необхідно детально вивчати фізико-хімічні, вибухопожежонебезпечні та токсичні властивості речовин, а також їх специфічні особливості. При цьому слід користуватися довідковою та науково-технічною літературою.
Таблиця 3.1 - Нормативи порогових мас небезпечних речовин за категоріями.
Категорія небезпечних речовин |
Порогова маса, тонн |
|
1 клас |
2 клас |
|
1. Горючі (займисті) гази |
200 |
50 |
2. Горючі рідини |
50000 |
5000 |
3. Горючі рідини, перегріті під тиском |
200 |
50 |
4. Ініціюючі (первинні) вибухові речовини |
50 |
10 |
5. Бризантні (вторинні) та піротехнічні вибухові речовини |
200 |
50 |
6. Речовини-окисники |
200 |
50 |
7. Високотоксичні речовини |
20 |
5 |
8. Токсичні речовини |
200 |
50 |
9. Речовини, які становлять небезпеку для довкілля (високотоксичні для водних організмів) |
500 |
200 |
10. Речовини, які становлять небезпеку для довкілля (токсичні для водних організмів) та/або можуть здійснювати довгостроковий негативний вплив на водне середовище |
2000 |
500 |
11. Речовини, які вступають у бурхливу реакцію з водою |
500 |
100 |
12. Речовини, які вступають у бурхливу реакцію з водою з виділенням горючих та/або вибухонебезпечних чи токсичних газів |
200 |
50 |
Слід звернути увагу на визначення класу небезпеки речовин у відповідності з нормативними документами.
Так, наприклад, відповідно до ГОСТ 12.1.007-76 „Вредные вещества. Классификация и общие требования» за ступенем впливу на організм людини шкідливі речовини поділяють на чотири класи небезпеки:
1-й – речовини надзвичайно небезпечні;
2-й – речовини високонебезпечні;
3-й – речовини помірно небезпечні;
4-й – речовини малонебезпечні.
Клас небезпеки шкідливих речовин встановлюють залежно від норми та показників (табл. 3.2).
Віднесення шкідливої речовини до класу небезпеки здійснюють за показником, значення якого відповідає найбільш високому класу небезпеки.
Важливе значення має також визначення ступеню токсичності небезпечних речовин.
Таблиця 3.2 – Визначення класу небезпеки шкідливих речовин
Найменування показників |
Норма для класу небезпеки |
|||
1-го |
2-го |
3-го |
4-го |
|
Гранично допустима концентрація (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони, мг/м3. |
Менше 0,1 |
0,1-1,0 |
1,1-10,0 |
Більше 10,0 |
Середня смертельна доза при введенні в шлунок, мг/кг. |
Менше 15 |
15-150 |
151-5000 |
Більше 5000 |
Середня смертельна доза при нанесенні на шкіру, мг/кг. |
Менше 100 |
100-500 |
501-2500 |
Більше 2500 |
Середня смертельна концентрація у повітрі, мг/м3 |
Менше 500 |
500-5000 |
2001-50000 |
Більше 50000 |
Коефіцієнт можливості інгаляційного отруєння (КМІО). |
Більше 300 |
300-30 |
29-3 |
Менше 3 |
Зона гострої дії. |
Менше 6,0 |
6,0-18,0 |
18,1-54,0 |
Більше 54,0 |
Зона хронічної дії. |
Більше 10,0 |
10,0-5,0 |
4,9-2,5 |
Менше 2,5
|
Згідно з ГОСТ 12.1.007-76 і 12.1.005-88 та переліками гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин, затвердженими МОЗ, до високотоксичних відносяться речовини, які за своїми біологічними властивостями та токсичністю належать до 1 класу небезпеки, а до токсичних – речовини, які за своїми біологічними властивостями та токсичністю належать до 2 класу небезпеки.
При визначенні категорій небезпечних речовин необхідно враховувати, що високотоксичні та токсичні для людини речовини є такими ж і для водних організмів.
Тому високотоксичні речовини відносяться також і до категорії 9 „речовини, що являють небезпеку для навколишнього середовища (високотоксичні для водних організмів)”, а токсичні - до категорії 10 - „речовини, що представляють небезпеку для навколишнього середовища (токсичні для водних організмів) і/або можуть робити досить тривалий негативний вплив на водне середовище)”.
Токсичність речовини при пероральному впливі на тварин (дискримінуюча доза) визначено методом фіксованої дози за рекомендаціями Конвекції про трансграничний вплив промислових аварій (1992 рік).
Пожежовибухонебезпечні властивості речовин визначаються за показниками пожежовибухонебезпеки небезпеки згідно ГОСТ 12.1.044-89 «Пожаровзрывоопасность веществ и материалов», які можна отримати з довідкової літератури.
Загальна характеристика категорій небезпечних речовин для ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки наведена в нормативах порогових мас небезпечних речовин.
Визначимо категорії небезпечних речовин, що знаходяться в холодоцеху та складі нафтопродуктів на підставі властивостей та параметрів стану речовин.
Застосовуючи вивчення фізико-хімічних, вибухопожежонебезпечних та токсичних властивостей речовин, маємо, що аміак відноситься до 1-ої категорії небезпечних речовин (горючі гази), а дизельне паливо відноситься до 2-ої категорії небезпечних речовин (горючі рідини).