ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ КАДРІВ

КАФЕДРА ПРЕДСТАВНИЦТВА ПРОКУРОРОМ ІНТЕРЕСІВ ГРОМАДЯН АБО ДЕРЖАВИ У СУДІ

Л Е К Ц І Я

Правовий статус прокурора у господарському судочинстві

Розробив: Сивак М.М. –

доцент

кафедри представництва

прокурором інтересів

громадян або держави у суді

Київ-2010

ПЛАН

1. Правове регулювання представництва прокурором інтересів громадянина або держави у господарському судочинстві.

2. Діяльність прокурора на стадії пред’явлення позову (заяви), участь у судових засіданнях в суді першої інстанції у господарському судочинстві.

3. Прокурор при перегляді господарських справ в апеляційному, касаційному порядку, Верховним Судом України, за нововиявленими обставинами та при виконанні судових рішень у цих справах.

ІНФОРМАЦІЙНІ ДЖЕРЕЛА:

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України.– 1996.–№30.– Ст.141;

2. Господарський процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України.– 1992.– №6. – Ст.56.(зі змінами та доповненнями);

3. Господарський кодекс України // www.rada.gov.ua;

4. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України.– 2003.– №№40-44. – Ст.356.

5. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1992.– №31. – Ст.440.

6. Про прокуратуру: Закон України // Відомості Верховної Ради України.– 1991.– №53.– Ст.793;

7. Про виконавче провадження: Закон України від 21.04.1999 року №606-14, www.rada.gov.ua (зі змінами та доповненнями);

8. Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень: наказ Генерального прокурора України №6 гн від 29.11.06р.;

9. Закон України ,,Про судоустрій і статус суддів” чинне законодавство зі змінами та доповненнями на 1 вересня 2010 К:ПАЛИВОДА А.В., 2010.-172 с. (Закони України)

10. Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року по справі №1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) // Офіційний вісник України.– 1999.– №15.– С.35-39.

11. Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року по справі №1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) // Офіційний вісник України.– 2004.– №50.– С.67-70.

12. Рішення Конституційного Суду України від 11.03.10 року по справі №1-1/2010 (щодо офіційного тлумачення термінів „найвищий судовий орган”, „вищий судовий орган”, „касаційне оскарження”)

13. Інформаційні бюлетені Генеральної прокуратури України № 1 – 19.;

14. Руденко М.В. Прокурор у господарському судочинстві. – К., 2003.

15. Емпіричний матеріал кафедри представництва інтересів громадян і держави у судах ІПКК ( в електронному і друкованому вигляді)

1. Правове регулювання представництва прокурором інтересів громадянина або держави у господарському судочинстві.

Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів громадянина або держави у суді у випадках, визначених законом.

Згідно ч.1 ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру” представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 2, ст.29 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до наказу Генерального прокурора України №6 гн від 29.11.06р. „Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень” вважається пріоритетним захист державних інтересів, що стосується оподаткування, стягнення сум до бюджету, відчуження державного майна, у т.ч. через процедуру банкрутства, земельних відносин, усунення порушень, пов’язаних з корупційними діяннями.

Згідно рішення Конституційного суду України від 8 квітня 1999 року визначено зміст поняття „державні інтереси” та визначення у позовній заяві позивача.

2. Діяльність прокурора на стадії пред’явлення позову (заяви), участь у судових засіданнях в суді першої інстанції у господарському судочинстві.

Під правом прокурора на звернення з позовом до господарського суду необхідно розуміти передбачену нормативно-правовими актами можливість прокурора звернутись до господарського суду із позовною заявою з метою представництва інтересів громадян або держави.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.20 ЗУ „Про прокуратуру” при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Прокурор звертається із заявою до суду при ініціюванні банкрутства боржника відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Кредиторами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. В інших випадках прокурор звертається з позовною заявою.

У позовній заяві прокурора повинно бути зазначено, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави; вказано орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Зміст поняття „державні інтереси” визначено у рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 8 квітня 1999 року. Так, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб’єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що „інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Однією з проблем представницької діяльності прокурора у господарському судочинстві є визначення у позовній заяві позивача.

Як відомо, відповідно до статті 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з статтею 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У п. 5 рішення Конституційного Суду України зазначається, що поняття „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах” означає орган, на який державою покладено обов’язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Під органом місцевого самоврядування маються на увазі створені на підставі Конституції України та Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” як представницькі органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські, районні та обласні ради) та їх виконавчі органи.

Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора, і на підставі частини 1 ст. 21 ГПК України є стороною в судовому процесі. Цей орган вчиняє процесуальні дії (відповідні функції) згідно зі ст. 22 ГПК України.

У випадках неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Прокурор може пред’явити позов в інтересах держави в особі органу державної влади або місцевого самоврядування незалежно від того, чи передбачена нормативно-правовими актами можливість такого органу звернутись з конкретним позовом до суду чи ні. Головне, щоб цей орган здійснював відповідні функції у спірних відносинах (постанова Верховного Суду України від 03.02.2009 року. Інформаційний бюлетень Генеральної прокуратури України №14, стор. 25-28).

Так, у липні 2006 року заступник Генерального прокурора України подав до господарського суду м.Києва позов в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики України, НАК «Нафтогаз України» та дочірньої компанії «Газ України» НАК «Нафтогаз України» до ТОВ «Юридична фірма «Нафтогаз», ТОВ «Нафтогазенерго» та ТОВ «анкодор-Інвест-Плюс» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 17.03.04 №09/03 та стягнення з ТОВ «Нафтогазенерго» на користь дочірньої компанії «Газ України» НАК «Нафтогаз України» 341669,47 грн.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 19 липня 2006 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2006 року та постановою Вищого господарського суду України від 18.01.2007 року, позов повернуто без розгляду.

Вказані ухвала та постанови мотивовані тим, що прокурором подано позов не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб’єкта господарської діяльності.

У постанові Верховного Суду України від 03.04.07 у справі №05-5-46/8142 задоволено касаційне подання Генерального прокурора України та скасовано вказані судові рішення.

У мотивувальній частині постанови Верховний Суд України відзначив наступне:

«Міністерство палива та енергетики України є центральним органом виконавчої влади, на який покладено функцію здійснення державної політики в галузі паливно-енергетичного комплексу.

Відповідно до п.п. 1, 5.2 статуту НАК «Нафтогаз України» засновником та єдиним акціонером цієї компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України тощо». (Інформаційний бюлетень №6, випущений Головним управлінням представництвом у суді, захисту інтересів громадян тв держави при виконанні судових рішень).

Отже, при оформленні позовної заяви прокурор може вказати або одного позивача – якщо він є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, або двох – одним з яких має бути зазначений такий орган.

Відповідно до названої статті 2 ГПК України прокурор може звернутись до господарського суду із позовом на захист інтересів держави. Водночас, з урахуванням змін до статті 12 ГПК України (справи, підвідомчі господарським судам), сьогодні прокурор може звернутись до господарського суду, за наявності підстав для представництва, й з позовом на захист прав та інтересів фізичної особи у корпоративних спорах.

Про можливість прокурора подати до господарського суду позов в інтересах громадянина також свідчить зміст статті 81 ГПК України, згідно з яким господарський суд залишає позов без розгляду, якщо, зокрема, громадянин відмовився від позову, який було подано у його інтересах прокурором.

Звернутись до господарського суду з позовом на захист громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, прокурор відповідно до судової практики не може.

Господарським судам підвідомчі (ст.12):

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

- спорів про приватизацію державного житлового фонду;

- спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

- спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

- спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

- інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Статтею 54 ГПК України передбачено, що позовна заява має бути подана до господарського суду у письмовій формі і повинна містити:

1) найменування господарського суду, до якого подається заява;

2) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків);

2-1) документи, що підтверджують за громадянином статус суб'єкта підприємницької діяльності;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів);

4) зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися;

6-1) відомості про вжиття запобіжних заходів відповідно до розділу V-1 цього Кодексу;

7) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору.

Вимоги щодо оформлення позовної заяви до господарського суду містяться також у статті 63 ГПК України. Зокрема, згідно з пунктом 2 частини 1 цієї статті ГПК України у позовній заяві повинні бути вказані повне найменування сторін та їх поштові адреси, а відповідно до пункту 6 – до суду мають бути подані докази надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

У п.6.2 наказу Генерального прокурора України №6 гн від 29.11.06 „Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень” вказано, що при підготовці позовів, заяв прокурорам необхідно забезпечувати їх повноту та вмотивованість. Дотримуватись вимог закону до форми і змісту позовів, заяв та підсудності спорів. Посилатися на норми матеріального і процесуального права, якими регулюються відповідні правовідносини, на конкретні докази, долучати їх до позовів, заяв.

У кінці позовної заяви прокурор наводить перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви. Документи вказуються з посиланням на реквізити, за якими їх можна ідентифікувати.

Процесуальним законом не конкретизується як повинні бути направлені копія позовної заяви і додані до неї документи відповідачеві. Бажано надсилати копію позовної заяви і доданих до неї документів рекомендованим листом або листом з оголошеною цінністю. Найбільш безспірним є надсилання документів листом з оголошеною цінністю, але водночас цей спосіб є й самим дорогим. Особливість даного способу полягає у тому, що працівник об'єкту поштового зв'язку перевіряє що покладено до конверту.

При надісланні копії позовної заяви і доданих до неї документів рекомендованим листом у суді інколи можуть виникнути проблеми щодо дійсності отримання відповідачем цих документів. Якщо такі ситуації трапляються, то відповідачу у судовому засіданні надаються копії позовної заяви і доданих до неї документів. Також відповідачу надається певний час для ознайомлення з ними.

Пунктом 2.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.04.2008 року №01-08/208 „Про постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270 „Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку”” передбачено, що розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, поштова квитанція тощо), може вважатися належним доказом надсилання іншій стороні (сторонам) у справі копії позовної заяви, апеляційної або касаційної скарги та інш.

Згідно з пунктом 2.2 вказаного Інформаційного листа Вищого господарського суду України відсутність опису вкладення до листа не тягне за собою наслідків у вигляді повернення позовної заяви, апеляційної або касаційної скарги, оскільки названими Правилами не передбачено обов'язкового оформлення відправником такого опису (за винятком випадків, зазначених у пункті 60 цього нормативно-правового акта).

Окрім вказаних способів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів існує й інший напрацьований практикою механізм вручення цих документів відповідачеві: представники відповідача (керівник, головний бухгалтер) викликаються до прокуратури, де їм під розпис на оригіналі позовної заяви надається її копія і копії доданих до неї документів. У такому випадку такий принцип господарського судочинства як змагальність, передбачений статтею 4-3 ГПК України, порушеним не буде.

Враховуючи, що позов подається до господарського суду прокурором, то у позові необхідно обов’язково навести підстави для представництва прокурором інтересів держави у суді.

Згідно зі статтею 56 ГПК України прокурор чи його заступник зобов’язані надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає.

Позовна заява підписується прокурором або його заступником.

В порядку статей 66, 67 ГПК України прокурор, який подав позов до господарського суду, має право ініціювати вжиття заходів щодо забезпечення цього позову.

Позов забезпечується:

• накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

• забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

• забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

• зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

• зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

Про забезпечення позову виноситься ухвала, яка може бути оскаржена.

У п.6.3 наказу Генерального прокурора України №6 гн від 29.11.06 „Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень” підлеглим прокурорам вказано при пред’явленні позову, заяви вживати заходів щодо забезпечення позовних вимог. Вказувати конкретний спосіб забезпечення та мотивувати його. Реагувати на випадки необґрунтованої відмови у забезпеченні позову, заяви.

Відповідно до ч.3 ст. 36-1 ЗУ „Про прокуратуру” однією з форм представництва прокурором інтересів громадянина або держави в суді є його безпосередня участь у розгляді судами справ.

За загальним правилом господарськи суди вирішують спори у порядку позовного провадження, а також розглядають справи про банкрутство з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

У статті 29 ГПК України зазначено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.

Про свою участь у вже порушеній справі прокурор повідомляє господарський суд письмово, а в судовому засіданні - також і усно.

Згідно ст.18 ГПК України прокурор є самостійним учасником господарського процесу.

Ст. 64 ГПК України передбачено, що суддя, прийнявши позовну заяву прокурора, не пізніше 3 днів з дня її надходження виносить і надсилає прокурору, сторонам, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.

Пунктом 8.1 Наказу Генерального прокурора України №6гн від 29.11.2006 року „Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень” передбачено, що прокурори повинні активно застосовувати надані законом повноваження щодо участі за своєю ініціативою у розгляді будь-якої справи та вступу у справу, якщо цього вимагає захист прав і законних інтересів громадян або держави. Рішення про вступ у справу приймати керівникам прокуратур або їх заступникам, керівникам самостійних галузевих підрозділів Генеральної прокуратури України, прокуратур обласного рівня. Про намір вступити у розгляд справи, порушеної з ініціативи інших осіб, повідомляти суд письмово.

Слід відзначити, що відповідно до пункту 4 вказаного наказу Генерального прокурора України вважається пріоритетним напрямком роботи прокуратури з питань представництва у суді захист державних інтересів відчуження державного майна, у тому числі через процедуру банкрутства, земельних відносин

Згідно з статтею 36-1 Закону України „Про прокуратуру” з метою вирішення питання наявності підстав для внесення касаційної скарги у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.

Отже, права прокурора під час судового засідання визначені ст.ст. 22, 29 ГПК. При цьому слід мати на увазі, що прокурор є учасником судового процесу, а не стороною у справі. На нього поширюються і вимоги ст.33 ГПК стосовно доведення тих обставин, на які він посилається у своїй позовні заяві як на підставу своїх вимог і заперечень.

На відміну від керівників установ, підприємств та організацій, інших осіб, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами і які подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище, або діють по довіреності, прокурор бере участь у судовому засіданні без будь-якого на те спеціального уповноваження з боку держави чи громадянина. Прокурору для представництва інтересів громадянина або держави в суді не потрібні довіреності чи інші подібні документи, оскільки це право надає йому виключно Конституція України, на підставі якої воно здійснюється. Тому у судовому засіданні прокурору достатньо пред’явити лише своє службове посвідчення.

Організація участі прокурорів у розгляді справ у місцевих господарських судах покладена на підрозділи представництва інтересів громадян і держави у судах прокуратур областей і прирівняних до них за місцем знаходження зазначених судів (пункт 7.2 наказу Генерального прокурора України №6гн від 29.11.2006 року).

Необхідно відзначити, якщо організація участі у справі у господарському суді буде здійснюватись міськрайпрокурорами, то в такому разі буде відступлення від припису відомчого акту, але порушення процесуального закону не відбуватиметься.

Згідно з пунктом 9 наказу Генерального прокурора України №6гн від 29.11.2006 року керівники структурних підрозділів прокуратур, прокурори міського і районного рівнів повинні контролювати якість підготовки прокурорів до судових засідань, участь у судових процесах, повноту та своєчасність застосування наданих процесуальних повноважень.

Відповідно до пункту 7 Наказу №6гн від 29.11.06 прокурор повинен брати участь у розгляді судами справ у випадках, передбачених законом, або коли суд визнає це за необхідне.

У статті 29 ГПК України зазначено, що прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. Відмова прокурора від поданого ним позову не позбавляє позивача права вимагати вирішення спору по суті, а відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.

Права та обов’язки сторін у господарському судочинстві передбачені статтею 22 ГПК України, відповідно до якої сторони користуються рівними процесуальними правами. Вони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Відповідач має право визнати позов повністю або частково. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Можливість вчинення конкретних дій передбачена окремими статтями. Так, згідно зі статтею 66 ГПК України за заявою прокурора чи його заступника, який подав позов, господарський суд має право вжити заходів до забезпечення позову. Прокурор, який бере участь у судовому процесі, може заявити відвід судді на підставі статті 20 ГПК України.

Відповідно до статті 24 ГПК України господарський суд має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони (прокурора) до участі у справі іншого відповідача. Статтею 38 ГПК України передбачено право прокурора порушувати клопотання перед господарським судом про витребування доказів.

Необхідно відзначити, що випадки, коли прокурор може заявити клопотання або заяви регламентовані процесуальним законом. Не дотримання процесуальної форми може призвести до негативного розгляду судом такого документа.

Під час судового розгляду прокурор має право заявляти заяви та клопотання, які можна розділити на два види:

• ті, що стосуються суті розгляду справи (наприклад, про витребування доказів, залучення до участі в справі інших осіб, забезпечення позову);

• ті, що стосуються процедури судового розгляду (наприклад, заяви про відвід судді або експерта, про зміну порядку ведення судового засідання та дослідження доказів, відеозапису судового засідання).

Так під час судового засідання прокурор має право заявляти такі заяви та клопотання:

• заява про відвід суддів та експерта у справі (ст.ст. 20, 31);

• клопотання про відкладення розгляду справи, перерви в засіданні (ст.77 ГПКУ);

• клопотання про зупинення провадження у справі та його поновлення (ст.79 ГПКУ);

• заява про забезпечення позову (ст.66 ГПКУ);

• клопотання про залучення до участі в справі іншого відповідача, заміну неналежного відповідача (ст.24 ГПКУ);

• заява про зміну підстави та предмета позову, збільшення або зменшення позовних вимог, відмову від позову (ст.78 ГПКУ);

• клопотання прокурора про припинення провадження у справі.

Під час розгляду справи інколи встановлюється, що позови прокурора не ґрунтуються на матеріалах проведених досудових перевірок, наведені в них мотиви мають не доказовий, а декларативний характер, ставляться деколи вимоги відшкодування не реальних збитків, а лише штрафних санкцій або упущеної вигоди, а інколи по справі взагалі немає доказів. У цьому разі прокурор повинен відмовитись від поданого ним позову. Відмова прокурора від поданого позову не є обов’язковою для позивача, і так само відмова позивача від позову не є обов’язковою для прокурора. У відповідних випадках спір підлягає вирішенню по суті. Лише у разі, коли обидва згадані учасники судового процесу – прокурор і позивач – заявили про відмову від позову, суд може припинити провадження у справі згідно з п.4 ч.1 ст.80 ГПК, з урахуванням вимог ч.6 ст.22 ГПК.

Таким чином, відмова прокурора від поданої ним заяви або зміна заявлених ним вимог не звільняють особу, на захист інтересів якої було подано заяву, від необхідності підтримувати позовні вимоги.

Протягом 2009 року в порядку господарського судочинства прокурорами було пред’явлено позовів на загальну суму 1 554 559 тис.грн. Задоволено 6 024 позовів на суму 1 026 307 тис.грн.; припинено, закрито провадженням, залишено без розгляду 2 331 позов, з них у зв’язку з добровільним відшкодуванням 1 925 на загальну суму 136 790 тис.грн.. Кількість справ, що перебуває у провадженні суду складає 2 815 на загальну суму 822 083 тис.грн.

Крім того, у 2009 році прокурори прийняли участь в розгляді 12 767 справ судами в порядку господарського судочинства на суму по рішеннях за висновком прокурора у справах, де ініційовано вступ шляхом участі 2 568 948 тис.грн., в тому числі у справах

- не за позовами прокурора 2 185, на суму 2 568 948 тис.грн., в суді першої інстанції 804 справах з них:

• стягнення коштів за рахунок державного бюджету: усього 89 справ на суму 24 430 тис.грн, в суді першої інстанції 35 справ;

• державної та комунальної власності: 568 на суму 24 430 тис.грн., в суді першої інстанції 252 справи;

• земельних відносин: 361, у суді першої інстанції 143;

• пов’язаних з банкрутством: 170, у суді першої інстанції 70.

Можна виділити таки види позовів, які пред’являються та можуть бути пред’явлені до суду прокурорами у порядку господарського судочинства:

1. позов в інтересах держави в особі відповідної ради про визнання договору недійсним (приклад: постанова Верховного Суду України від 02.10.07 у справі №6/640 за позовом заступника прокурора Подільського району м.Києва в інтересах держави в особі Подільської районної ради у м.Києві ради до відділу приватизації комунального майна Подільського району м.Києва, ТОВ «Сімха» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого приміщення);

2. позов в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України, державного підприємства «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу» (державної акціонерної компанії «Хліб України») про стягнення коштів (приклад: постанова Верховного Суду України від 15.05.07 у справі №12/111 за позовом прокурора Корольовського району міста Житомира в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України та державного підприємства «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу», уповноваженою особою якого є Житомирське обласне дочірнє підприємство ДАК «Хліб України» до сільськогосподарського ТОВ «Яроповичі» про стягнення коштів (Інформаційний бюлетень №7)).

3. позов в інтересах відповідної ради про стягнення заборгованості з орендної плати за землю або комунального майна. За наявності підстав, одночасно можна ставити питання про розірвання договору оренди земельної ділянки або комунального майна.

4. позов в інтересах відповідної ради про визнання договору оренди земельної ділянки або комунального майна недійсними. У такому випадку одночасно можна ставити питання про визнання й рішення ради про передачу в оренду недійсним.

5. позови в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та його органів на місцях про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу (відповідач юридична особа).

Статтею 37 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено право прокурора на звернення до судів з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та про припинення екологічно небезпечної діяльності.

6. позови про оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України;

7. позови в інтересах відповідної ради, районної державної адміністрації про зобов’язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку;

8. позови в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, його територіальних органів про визнання недійсним договору купівлі-продажу пакета акцій;

9. позови в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та його територіальних органів про стягнення заборгованості з орендної плати за державне майно передане в оренду. Також можливі позови про розірвання таких договорів та визнання їх недійсними;

10. позови в інтересах держави в особі Управління ветеринарної медицини в області, районної лікарні ветеринарної медицини;

11. позови в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, національної акціонерної компанії «Украгролізинг».

12. позови в інтересах обласного центру з гідрометеорології Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про стягнення заборгованості за виконані роботи;

13. позови в інтересах обласного виробничого управління меліорації і водного господарства про стягнення заборгованості за подану воду для зрошення земель.

Крім того, позовні заяви можна пред’явити до господарського суду в інтересах держави в особі:

1. Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), служби автомобільних доріг в областях.

2. ДАК «Автомобільні дороги України».

3. Державного комітету України з державного матеріального резерву.

Постійно перебувало у полі зору прокурорів захист інтересів держави та прав громадян у сфері земельних правовідносин.

З цих питань за позовами прокурорів судами прийнято понад 5,8 тис. рішень, на підставі яких на користь держави і громадян постановлено стягнути 116,7 млн. грн., реально відшкодовано 73,7 млн. грн., з чужого незаконного володіння повернуто 11 тис. га земель усіх категорій, попереджено вибуття з державної та комунальної власності земельних ділянок загальною площею 19 тис. га. Ще 4,2 тис. справ за позовами прокурорів на загальну суму вимог понад 250 млн. грн. перебувають у провадженні судів.

За позовом прокуратури Хмельницької області місцевим господарським судом прийнято рішення про повернення у державну власність 1,2 тис. га земель водного фонду, незаконно переданих Красилівською райдержадміністрацією в оренду двом приватним підприємствам.

Значна увага була приділена захисту державних інтересів. Всього за майновими вимогами прокурорів судами задоволено позовів прокурорів на загальну суму майже 2 млрд.грн., у т.ч. 1,2 млрд. грн. стягнуто до бюджету.

Органами прокуратури України докладались певні зусилля по відстоюванню у суді інтересів держави з питань державної і комунальної власності. З цією метою використовувались усі передбачені законом форми представництва.

За задоволеними 5,6 тис. позовами прокурорів цієї категорії судами прийняті рішення, якими постановлено стягнути безпідставно набуте іншими особами майно сукупною вартістю понад 202 млн. грн. На сьогодні державі та територіальним громадам реально повернуто об’єктів власності на загальну суму майже 170 млн. грн.

Рішенням господарського суду міста Києва задоволено позов Генеральної прокуратури України та визнано недійсними результати аукціону з продажу арештованого майна дочірнього підприємства національної акціонерної компанії „Надра України” „Полтавнафтогазгеологія”. До державної власності повернуто обладнання 8 свердловин Сахалінського, Юліївського, Березовського та Східно-Полтавського нафтогазоконденсатних родовищ, яке було протиправно вилучено у НАК на користь приватної структури.