- •Михайло грушевський історія україни-руси том і. До початку XI віка
- •Екскурси
- •Передмова
- •Передмова до першого видання
- •Розділ I. Вступні замітки
- •Термінологія, українське імя, затемненнє понятія української національності, звичайна історична схема, спори про самостійність
- •Примітки
- •Примітки
- •Примітки
- •Розділ II. З перед-історичних глубин Археолоґічні слїди житя на українській території:
- •Українська територія в останїх ґеольоґічних формаціях, клїматичні зміни, ледова доба, розпросторннє ледівця і його вагання, впливи ледової доби на житє.
- •Примітки
- •Початки людського житя, слїди ділювіального чоловіка на заході, його побут, слїди палєолїтичної культури на україні, важнїйші стації, палєолїтична культура.
- •Примітки
- •Примітки
- •Початки металїчної культури: мідь і бронза, питаннє про бронзову культуру на українї, її переходовий характер
- •Примітки
- •Примітки
- •Справа етноґрафічної приналежності людности:
- •Примітки
- •Примітки
- •Перші історічні звістки про словянство, імена; діференціація словянства; східно-словянська правітчина, словянська кольонїзація на нашій території перед міграцією.
- •Примітки
- •Культурна еволюція сеї теріторії, культурна еволюція словянської правітчини.
- •Примітки
- •Розділ III. Історичні дані з часів перед словянським розселеннєм Грецькі колонії:
- •Чорноморські торговельні факторії й грецька кольонїзація; мілєт і иньші метрополії, розвій кольонїзації.
- •Примітки
- •Значнїйші грецькі осади: тіра й її околиця, березань і ольбія, каркіна і керкініт. Херсонес, понтійська і римська протекція, візантійська доба.
- •Примітки
- •Примітки
- •Степова людність:
- •Перші звістки; перекази про кімерійцїв; скити і їх мандрівка, геродотова скитія; національність скитів, сарматів і алянів, культура й побут скитів, релїґія, похоронний обряд, державний устрій.
- •Примітки
- •Нескитські народи античних джерел: неври, андрофаґи-амадоки, мелянхляйни, будини.
- •Примітки
- •Упадок скитів; мандрівка сарматів, їх племена, побут. Аляни і їх побут, їх останки.
- •Примітки
- •Примітки
- •Бастарни. Слїди кельтизма в карпатських і дунайских краях.
- •Примітки
- •Східно-ґерманська міграція:
- •Перші симптоми, мандрівка ґотів, ґоти на чорноморю, їх розселенне і племена, ґоти в дакії, їх походи на римскі землї; германаріх і германаріхова леґенда, „дніпровий город“ ґотів.
- •Примітки
- •Турецько-фінський похід:
- •Примітки
- •Розділ IV. Словянська кольонїзація і турецький натиск Велике словянське розселенне:
- •Примітки
- •Українська кольонїзація: анти і словени, значіннє сих назв, історія антського імени, значінне подїлу на словен і антів, тотожність антів з українськими племенами
- •Примітки
- •Історія антів, їх походи, війна з словянами, боротьба з аварами, останні звістки, про антів
- •Примітки
- •Східно-словянська кольонїзація IX-XI в.:
- •Наші відомости. Північна ґрупа: кривичі і новгородські словене, дреговичі, радимичі й вятичі.
- •Примітки
- •Полуднева ґруппа: поляне, їх територія, руське імя, літописна теорія про русь; сїверяне, кольонїзація подоня, теорія великоросизма полян і сїверян, її нестійність.
- •Примітки
- •Деревляне, уличі, їх мандрівка, тиверцї.
- •Примітки
- •Дулїби, бужане і волиняне, червенські городи, лїтописні „хорвати", „біла хорватія" і хорватське питаннє.
- •Примітки
- •Примітки
- •Турецький похід і кольонїзацийні утрати х в.:
- •Турецька міґрація, хозари, хозарська держава, її характер і культурне значіннє, турецький натиск.
- •Примітки
- •Мандрівка угрів, їх побут на чорноморї, напади на словян.
- •Примітки
- •Печенїги, їх мандрівка і напади, ослабленнє української кольонїзації на чорноморю, боротьба з печенїгами в X-XI в., скріпленнє границь, останки словянської людности в степах.
- •Примітки
- •Розділ V. Матеріальна культура українських племен в часах розселення і по нїм Господарство:
- •Торговля:
- •Розділ VI. Люднїсть і її суспільний побут Чоловік:
- •Примітки
- •Родина і суспільна органїзація:
- •Розділ VII. Початки Руської держави Завязки полїтичного устрою українських племен:
- •Початки Київської держави:
- •Сформованне Київської держави:
- •Святослав:
- •Справи другої половини Володимирового князювання:
- •Примітки.
- •1. Грецька кольонїзація північного берега Чорного моря.
- •4. Антське питаннє.
- •5. Лїтература східно-словянського розселення.
- •6. Теорія старої великоросийської кольонїзації на Поднїпровю.
- •8. З української антропольоґії й етнольоґії.
- •9. Непевні або хибно до Руси прикладані звістки VII — IX вв.
- •10. Похід Руси на Царгород в 860 роцї.
- •11. Грецько-болгарські війни Святослава і хронольоґія 960 і 970-х рр.
- •12. Охрєщеннє Володимира і Руси.
- •Екскурси і. Найдавнїйша київська лїтопись.
- •II. Норманська теорія.
- •Пояснення скороченних цитат.
Примітки
1) IV. 13.
2) Мілєнгоф II, с. 110-1.
3) Antoninus, 14: aliis etiam gentibus, quae pulsae a superioribus barbaris fugerant, nisi reciperentur bellum inferentibus.
4) Capitolinus ed. Peter с. 22 (з поправками Мілєнгофа і Момзена), Діон Касій LXXI. 12, LXXII. 2. Про сю еміґрацію див.: Wietersheim-Dahn Geschichte der Völkerwanderung І с. 36 і далї, Müllenhof II с. 5, Kaufmann Deutsche Geschichte, І с. 72 і далї, й ин.
5) Новійші дослїдники (надр. Браунъ Разысканія въ области гото-словянскихъ отношеній, І — Готы на ВислЂ, 1899. Bremer Ethnographie der germanischen Stämme-Paul Grundriss III2) доводять, на підставі. головно лїнгвістичних спостережень, що готські племена давнїйше мешкали далї на полудневий захід, і аж пізнїйше (коло IV в. перед Хр.) пересунулось над Вислу. Але є й досї ще оборонцї готської традиції (переказаної Йорданом), що Ґоти прийшли над Вислу з Скандинавії. Інтереснїйша гадка, піднесена Брауном (ор. с. 327-336), що Ґоти перед своєю міґрацією на Чорноморє кілька столїть були все в стадії міґрації.
6) Таціт Germ. 44. Плїній Hist. N. IV 14-14, Птолємей II. 11 § 17, Ш. 5 § 20.
7) Гадку про вплив словянського натиску піднїс ще Шафарик Slov. staroż І. 18 § 7, проти неї див. у Вітерсгайма І с. 149, Dann Urgeschichte II. 170.
8) З величезної лїтератури крім вказаного в двох попереднїх примітках вкажу лише де що. З давнїйшого: Zeuss Die Deutschen, sub vocibus. W. Bessel — монографія про Ґотів в енцикльопедії Ерша і Ґрубера серія І т. 75. Dahn Könige der Germanen, т. II і III. H. Bradley The Goths from the earlist times to the end of the Gothic dominion in Spanien, 1888. R Much Goten und Ingaevonen (Beiträge zur Gesch. der deutsch. Sprache XVII). Далї О. Gutsche und W. Schulze Deutsche Geschichte von der Urzeit bis zu Karolingern, I, 1894. B. Kappaport Die Einfälle der Goten in das römische Reich bis auf Constantin, 1899. Ludw. Schmidt Geschichte der deutschen Stämme bis zum Ausgange der Volkerwanderung, 1904 (Sieglin Quellen u. Forschungen, VII) і йогож Allgemeine Geschichte der germanischen Volker 1909 (Handbuch d. mittel u. neueren Geschichte).
9) Getica 4, 22.
10) Се толкують словом au або aue- перерізана ріками країна.
11) Сї Спалї своєю загадковістю досить дражнили дослідників. Вперше імя їх знаходимо у Дїодора: Πάλος і Νάπης — сини Σκύθης-а стають патріархами народів Πάλοι і Νάπαι. Отже Πάλοι се частина скитського народа, ще до міґрації його з-за Танаіса в Европу (II. 43). Звідти перейшли вони до Плїнїя, де виступають в подвійній формі: Inapaei- Spalaei і Napaei — Pelaei та містять ся в околицях Танаіса (Мілєнгоф думав, що тут треба розуміти Яксарт — D. Altert. III с. 23 і 51). Spali Йордана мабуть були книжною ремінісценцією сих Палів — Спалеїв і трудно в його оповіданню при них шукати якогось дїйсного імени. В лїтературі Шафарик (І. 15. 1) уважав їх за несловянське (скитське або чудське) племя, що жило коло Дону, думав, що сей нарід був звістний Словянам, і з його імени виводив він слово сполинъ, исполинъ = ґіґант, подібно як з імени Аварів-Обрів виводять словянські слова обринь =olbrzymy, або з Птолємеївих Велтів-велетъ, велетень (по анальогії з нїмецьким Hunen = Гуни = велетнї) (див. Крек с. 252-З, Веселовскій в ИзвЂстіяхъ рус. язика 1900, І). Цейс (с. 67) і за ним ряд пізнїйших учених, яв Пальман, Первольф й ин., звязували се імя з Σπόροι Прокопія, бачучи тут стару назву Словян, а Іловайский (Разысканія о началЂ Руси вид. 1882 с. 68) виводив навіть від них імя Полян. Див. ще дещо в 2 вид.
12) Зосим IV. 25.
13) Кулаковский здогадуєть ся, ор. с., що Ґоти вже в своїй міграції відрізали й відіпхнули далї під римські границї західню частину Алянів, котра в III в. виступає в ріжних війнах з Римом. Се можливо. Меньше правдоподібний його здогад, що Ґоти ж загнали Алянів у Крим.
14) Трудно згодити ся з ним уже передовсїм тому, що імя Роксолянів Йордан знав (с. 12), а тим часом в сїм місцї нї оден кодекс не має нїчого подібного до їх імени. Найправдоподібнїйшою уважаю гадку, що назва Розомонів зовсїм лєґендарна, епічна (див. в покажчику Момзенового видання Йордана с. 164, також Grundriss der Germ Phil. Пауля III с. 683, статя Сімонса, і особливо Jiriczek Heldensage c. 60 і далї). Що правда, нї одно з дотеперішнїх толковань сеї назви як епічного призвища не прийняло ся в науцї (від rosamo — червоність, як „руді, підступні“, hrausamuni „хоробрі“, й ин.). Про иньші, історичні обясненя див. в 2 вид. (крім Роксолянів звязувано Розомонів з прикавказькими Оромусхами Менандра і Росмосоками Мойсея Каганкатоваца, кавказько-гунським. народом). Старі здогади, що тут криєть ся імя Руси (Grimm Geschichte d. deut. Sprache, Aspelin La Rosomonorum gens et le Ruotzi, 1884) відогрів недавно Маркварт Osteuropäische und cstasiatisische Streifzüge, 1903: він вважає Розомонів епічною назвою Герулів, звязує з сим Hros сирійської компіляції V в. і пізнїйше 'Ρω̃ς (с. 365). Про сей вивід мова далї, тут зазначаю що сей здогад Розомони-Герули вповнї гіпотетичний, опертий тільки на тім, Що Герули вели завзяту війну з Германаріхом. І виходила б з того досить дивна історія, що самі ґотські історики не пізнали в сїм імени добре їм звісних Герулів.
15) Спартіан (Caracallus с. 10) каже: Gothi Gethae dicerentur, quos ille (Garacallus), dum ad orientem transit, tumultuariis praeliis devicerat. Тримаю ся звичайного погляду, що сї Ґоти дїйсно були Ґоти. Иньші, як нпр. Бессель в Енцикльопедії Ерша і Ґрубера с. 99, Кунік О запискЂ готскаго топарха с. 24, Момзен (ор. с. с. 817) думали, що тут мова про Ґетів = Даків. Звістку свою Спартіан подає на поясненнє злісного жарту: Каракалю називали Maximus Geticus мов би з причини побіди над Ґотами, а в дїйсности натякаючи, що Каракаля забив брата — Ґету. Не маємо причини не вірити виразній звістцї Спартіана, що то були Ґоти, — бо Ґети були б йому для толковання того призвища наручнїйші. Новійші оцїнки сього питання — Drexler Caracallas Zug nach dem Orient, 1880 (дісерт., Галє); Rappaport op. c. с. 19 і далї.
16) Нпр. Вітерсгайм, Пальман, Мілєнгоф, Дан, Кауфман.
17) Імена: Grutungi, Austrogoti, Teruingi, Visi відгадав Мілєнгоф у Требелїя Полїона в попсованих назвах біоґрафії цїс. Клявдия (с. 6); по за тим є вони у Аміана, а імя Вестґотів — у пізнїйших письменників V-VI в.
18) Звичайно толкують сї назви Остроґотів і Візіґотів як „Східнїх“ і „Західнїх“ Ґотів, так як сидїли вони на Чорноморю, і як потім розмістили ся в дальшій мандрівцї на Захід. Так толковано сї назви вже в тих часах (Iord. 82). Але останнїми часами здобуває поле нове обясненнє від austra блискучий і *visi-добрий.
19) Іord. с. 17, 22, 23, Аmm. Marcel. 31. 3. Про розселеннє ґотських племен на Чорноморю Раппапорт р. III, Loewe Die Krimgotenfrage (Paul u. Braune Beiträge, 1902).
20) Се справедливо завважив Дан — Die Könige der Germanen II с. 87-8.
21) Одначе багато учених приймало істнованнє спільної держави аж до часів Германаріха — Кепке, Зібель, Вітерсгайм — див. у останнього op. c. II с. 6.
22) 27, 5; 31, 3.
23) Про них див. особливо Rappaport op. c., Dahn-Wietersheim t. І гл. V і далї, Васильевскій — Русско-византійскіе отрывки VII — Житіе Іоанна Готскаго (Журналъ Мин. Нар. Просв. 1878, І) c. 87 і далї, L. Schmidt Gesch. d. deut. Stämme, I.
24) Зосим І с. 31, 32, 34. Зазначую се, бо Готів вважають за нарід мореходний, і се служило підставою для ріжних виводів і противставлень їх „сухопутним“ Словянам.
25) Сей нарід теж цїлком не звістний близше. Здогад (нпр. Раппапорта op. с. 36), що перед тим стала ся нова ґерманська міграція з басейна Висли над Чорне море і тодї прийшли Бурґунди, Борани, Герули, має зовсїм гіпотетичний характер.
26) Евтропій VIII. 2. Див. Hunfalvy Ethnographie von Ungarn 68-9.
27) Йордан гл. 17. 22. Деякі здогади у Рапапорта с. 105-6.
28) Про сї відносини у Вітерсгайма-Дана і новійше у Л. Шмідта.
29) Перегляд справи в статї Фоґта в Allgem. Deutsche Biographie т. XLIV (1898), F. Kaufmann Texte und Untersuchungen znr altgerman. Religionsgeschichte, 1899.
30) 31. 8. Про Германаріхову лєґенду див. прим. 3.
31) Катальоґ народів Германархіової держави в рецензії Момзена читаєть ся так: Habebat siquidein quos domuerat Goltescytha Thiudos Inaunxis Vasinabroncas Merens Mordens Inmiscaris Rogas Tadzans Athaul Novego Bubegenas Coldas (Getica стр. 23).
32) Про неї ширше в примітці (3).