Примітки

¹) Про аристократию в. кн. Литовського див. у Любавского Лит.-рус. сеймъ гл. IV і V. Перегляд значнїйших князївських і панських волостей по поодиноким землям у ньогож — Обл. дЂленіе гл. II і у Леонтовича Очерки т. І. Історія поодиноких родів — у Вольфа Kniaziowie litewsko-ruscy, i Бонєцкого Poczet rodów w w. x. Litewskim.

²) Нпр. Статут 1529 р. розд. І, арт. 1, 15, 22.

³) Виказ хоругов княжих і панських, на підставі реєстрів Лит. Метрики з 30-х рр. XVI в. у Любавского: Сеймъ с. 472-3; „попис” 1528 р. містить ся в книзї 1 відд. III Лит. Метрики, і книга ся має бути вже надрукована петербурською археоґрафічною комісиєю, але що видання сеї комсиї обчислені не на людські, а на ґеольоґічні періоди, тож тим часом приходить ся користати з уривку його, з пізнїйшої виписи (XVII в.) видрукованім в Archiwum Sanguszków III ч. 340, та з витягів, пороблених тим же д. Любавским ор. c. c. 355-60.

⁴) Докладно порахувати годї, бо не можна поставити критерій, що в тих розгалужених династиях рахувати за одну, а що за осібну фамілїю; реєстри ж тим не журили ся, тримаючи ся маєтностей.

⁵) Помянник дубенської церкви в Памятниках кіевской коммиссіи IV 1 c. III (князей Гуровских — читай Туровских). Про се Максимовича Письма о кн. Острожскихъ (Собр. сочиненій І), також Wolff Kniaziowie c. 342, критика поглядів Максимовича у Радзїміньского Kniaziowie Ostrogscy і Zasławscy (Rulikowski i Radzimiński Kniaziowie і szlachta między Sanem, Dnieprem etc.) c. 16. Максимовичів вивід кн. Острозьких від кн. Туровських, хоч зроблений досить катеґорично, має одначе гіпотетичний характер. Цїкавий вивід Острозьких, наведений з одного українського хроноґрафа (Боболинського) у Максимовича ж — від кн. Давида Ігоревича. Сей вивід також зовсїм можливий, з огляду, що потомство Давида Ігоревича — князї городенські, в північній Погорині, нам дуже мало звістні. Старші лїнїї їх вимерли, меньші могли зацїлїти. Від них можуть іти й деякі иньші волинські княжі роди, що виводять ся тепер залюбки з турово-пинської династиї.

⁶) Wolff Ród Gedymina c. 35 і 135.

⁷) Див. у Вольфа, ор. c. sub vocibus.

⁸) Про панські роди див. у Бонєцкого sub vocibus, у Любавского Сеймъ c. 348-352, Леонтович Очерки І passim. В виводї їх ґенеальоґій богато непевного. Досить нпр. вказати, що Любавский в однім місцї (c. 350) виводить Ілїничів від могилівських бояр, а сторону низше веде Ілїничів і Глїбовичів з Витебської землї. Про Ілїничів в Могилевщинї каже грамота Казимира видр. в Актах Ю. З. Россіи І ч. 26, а на витебське походженнє Ілїничів і Глїбовичів Любавский не вказує иньшого доказа, як тільки те, що з них виходили витебські намістники (c. 158). Що до руського походження Глїбовичів, то воно здаєть ся минї сумнївним тому, що рід сей уже в першій половинї XVI в., судячи з хрестних імен, був католицьким. Правда, фамілїйне призвище звучить по руськи, властиво по православному. Сю суперечність трудно погодити не маючи близших відомостей про початки сього роду. Так само неясним зістається рід Немировичів, також зачислених Любавским до витебських, тимчасом як Немиричів, разом з Кишками і Насутами (c. 352), зачисляв він до мазовецько-підляських.

Взагалї історія панських родів дослїджена дотепер ще далеко гірше як князївських. Матеріал зібраний Бонєцким далеко-далеко не вистає і не вичерпує всього запасу. Любавский міг би не в однім доповнити його відомости й виводи, але ляконїчні відкликування його до актових книг Л. Метрики нїкого не переконають, а його виводи протопластів сих фамілїй (на c. 349-50) не дають сьвідоцтва великої обережности, так потрібної в сїй темній і заплутаній справі.

⁹) Иньші хоруговні княжі а панські фамілїї, меньше заможні, були тодї такі: кн. Полубенські, Черторийські, Жеславські, Корецькі, Заславські, Четвертинські, Друцькі, Соколинські, Пронські, Жилинські, Збаражські, Вишневецькі, Крошинські, Лукомські, Полубенські, Свирські, Гедройтські (про них усїх див. вище), Одинцевичі, Микитиничі (пізнїйші Головчинські, московські еміґранти), кн. Більський (з звістної фамілїї, що вернув на Литву), пани Костевичі, Паци, Немировичі і Немиричі, Довойни, Нарбутовичі, Сологуби, Солтани, Охмистровичі, Юндили, Чижі, Монтиґирдовичі, Горностаї, Коптї, Цибульки, Завиші, Носиловські, Щитовичі, Семашковичі, Сирпутєвичі, Тишковичі, Комаєвські, Шишковичі, Загоровські, Ляцькі, Вольські, Ясенські, Корицькі, Веселовські (крім того ще кілька біскупів — їх не вичисляю.

¹⁰) Див. нпр. попис Волинської землї — Archiwum Sanguszków III c. 323, реєстри волинських князїв і панів в люстрациї 1545 р. — Zródła dziejowe VII с. 20-2, 92.

¹¹) Zródła dziejowe VI с. 115, 126.

¹²) Докладно означений порядок ранґ литовських сенаторів був означений уже пізнїйше, в переддень Люблинської унїї. Про порядок титулів в радї в. кн. Литовського в першій половинї XVI в. див. у Любавского Сеймъ с. 344.

¹³) Див. катальоґи урядів у Вольфа Senatorowie і у Бонєцкого Poczet rodów, sub vocibus.

¹⁴) Див. катальоґи у Бонєцкого ор. c.

¹⁵) Нпр. з Сангушками: в серединї XV в. був Олександр Сангушко старостою володимирським, його син Андрій — старостою володимирським і маршалком волинським, внуки: Андрій старостою луцьким, Федір старостою володимирським і маршалком волинським, Роман — старостою браславським і винницьким, і т. и.

¹⁶) Кілька прикладів того, з невиданих документів, наводить Любавский, Сеймъ с. 348.

¹⁷) Orzelski Bezkrólewie І c. 92-3, 104, Bielski c. 1240. Ожельский каже, що литовські відпоручники заперечували право слуцьких князїв, але з актів видно, що вони таки дїйсно займали місде в радї — нпр. Archiwum Sanguszków III c. 312 (Любавский вказує ще кілька актів — с. 335, але з поданих у нього чисел книг і аркушів не богато довідаєш ся).

¹⁸) Длуґош т. IV c. 41-2, див. про се у Любавского Сеймъ с. 474 і далї.

¹⁹) Статут 1529 р. роздїл VI артикул 4 і 6,

²⁰) Акты Виленской коммиссіи т. XXI ч. 553. Знести сю привілєґію просила не раз рядова шляхта на соймах в 50-х рр., але в. князь не згоджував ся.

²¹) Akta grodzkie і ziemskie VII ч. 19 — привилей Ядвіґи для Перемишльської землї, III ч. 50 — Ягайла для м. Львова. Про подільський — Длуґош III c. 561 (підр. 1404); привилея такого не маємо, Прохаска (Podole lennem Korony c. 271) думає, що звістка Длуґоша опираєть ся тільки на документї Кердеєвича 1402 р. — Codex epist. s. XV т. II ч. 26, але тодї треба б припустити, що се Ягайлове з'обовязаннє про князїв: quod castra et terram Podoliae nulli principi, sed tantum uni ex Polonis militi in tenutam committeret, Длуґош від першої до останньої букви вибрехав, бо в документї Кердеєвича про те анї згадки.

²²) Codex epist. saec. XV т. II ч. 149, 177 і 212 §. 5.

²³) Длуґош т. IV c. 258 (р. 1420); Длуґош зве се наданнє ґрафством, comitatus, але назва тут має мале значіннє.

²⁴) Див. т. IV c. 151.

²⁵) Див. т. IV с. 147 і 194 і примітка 195  ¹); наданнє Жидачівщини Зємовіту — Materyały Прохаски ч. 75.

²⁶) Про нього див. у Вольфа sub voce, і мою статю в Записках т. 48.

²⁷) Див. Akta gr. i ziem. XII ч. 807.

²⁸) Див. подїл їх маєтностей в 1469 р. — A. g. V. і z. ч. XII