Вопросы для подготовки к экзамену

1. Предмет та проблематика мовознавства.

2. Місце мовознавства в системі наук.

3. Природа та сутність мови, її функції.

4. Мова й мислення.

5. Мова й суспільство.

6. Мова й мовлення.

7. Звуки мовлення: 3 аспекти вивчення.

8. Мовленнєвий апарат та його робота.

9. Принципи класифікації голосних звуків.

10. Принципи класифікації приголосних звуків.

11. Поняття фонеми, диференційні ознаки фонем.

12. Зміни звуків у мовленні.

13. Фонетичні засоби та їхні функції.

14. Фонетичне членування мовленнєвого потоку.

15. Різновиди письма.

16. Принципи орфографії.

17. Основні ознаки слова.

18. Лексичне значення.

19. Полісемія й омонімія.

20. Синонімія й антонімія.

21. Типи перенесення значень слова.

22. Фразеологічні одиниці та їхні класи.

23. Основні типи словників.

24. Граматичні значення та способи їхнього вираження.

25. Поняття морфеми, види морфем.

26. Позиційні класи афіксів.

27. Граматичні категорії.

28. Принципи виділення частин мови.

29. Словосполучення та їхні типи.

30. Основні ознаки речення,

31. Генеалогічна класифікація мов.

32. Типологічна класифікація мов.

1. Предмет та проблематика мовознавства.

Мовознавство – наука про мову. Об’єкт та предмет мово-ва. Мовознавство, або лінгвістика, — наука про природну людську мову загалом і про всі мови світу як її індивідуальних представників. Об’єкт - це те, що вивчається, природна мова, основним об’єктом мово-ва є мова. А предмет мово-ва – це ті завдання, які формулює дисципліна та її об’єкти. З одного боку предметом мово-ва є мова, як засіб людського спілкування, а з іншого загальні особливості всіх мов. Отже, предметом мовознавства є мова як притаман­ний тільки людині засіб спілкування й окремі конк­ретні мови в їх реальному функціонуванні, у статиці й динаміці, в їх теперішньому й минулому, в усіх їх вза­ємозв'язках та взаємодії з іншими соціальними фено­менами (суспільством, свідомістю, культурою тощо). Проблеми мово-ва: природа і сутність мови, будова (структура) мови, одиниці мови, система мови (Зв’язки та відношення між елемантами будови, структури мови), фактори появи і розвитку мови, умови виникнення, виникнення та розвиток писемності (зв’язок між письмом та усною мовою, виникнення алфавітів, графіка, орфографія), класифікація та типологія мов, групи та сім’ї мов, Методи дослідження, прикладні проблеми, встановлення зв’язку між мово-ом та іншими дисциплінами. Усі ці проблеми формують загальне мово-во. Розрізняють конкретне (часткове) і загальне мово-во. Конкретне мово-во – мово-во, яке об’єктом вивчення має певну конкретну мову або групу споріднених мов чи мов з певною ознакою. Загальне мово-во – вивчає загальні особливості мови абстраговано від конкретних мов. До них належать суть мови, її природа, походження, закони розвитку, зв’язок із мисленням, культурою. Прикладне мовознавство вивчає застосування мовознав­чої теорії на практиці (у викладанні рідної та іноземної мов, у практиці перекладу, при створенні алфавітів для безписемних мов, для удосконалення правопису, навчан­ня письма, читання, культури мови) У межах загального мовознавства виділяють зіставне (типологічне) мовознавство, яке шляхом зіставного вивчення мов виявляє в їх структурі спільні й відмінні риси.