- •План психолого-педагогічного семінару для керівників шкіл
- •Дата проведення: 16 жовтня 2009 року Тема. Формування індивідуального стилю роботи вчителя
- •Методист рмк с.В.Гончаренко Матеріали до психолого-педагогічного семінару для керівників шкіл 16 жовтня 2009 року
- •Пам'ятка «створення позитивного іміджу молодого вчителя»
Затверджено
Завідуюча РМК Біла С.В.
План психолого-педагогічного семінару для керівників шкіл
Місце проведення : НВК «Дзвіночок»
Дата проведення: 16 жовтня 2009 року Тема. Формування індивідуального стилю роботи вчителя
Професійна компетентність учителя .
Гончаренко С.В., методист РМК
Знайомство «Карта»
Гончаренко С.В., методист РМК
Вправа «Портрет сучасного вчителя»
Гончаренко С.В., методист РМК
Ієрархічна структура педагогічної спрямованості вчителів
Гончаренко С.В., методист РМК
Вчитель у структурі міжособистісних стосунків
Гончаренко С.В., методист РМК
Індивідуальний стиль діяльності вчителя
Гончаренко С.В., методист РМК
Вправа «Учитель — учень»
Гончаренко С.В., методист РМК
Тест «Самооцінка уроку й ефективність навчання»
Гончаренко С.В., методист РМК
Створення позитивного іміджу вчителя
Гончаренко С.В., методист РМК
Методист рмк с.В.Гончаренко Матеріали до психолого-педагогічного семінару для керівників шкіл 16 жовтня 2009 року
Особистість педагога є цілісною: професія і «Я» взаємопов'язані. Це відбувається тому, що,
по-перше, людина засвоює необхідні знання тільки в особистісному контексті;
по-друге, оволодіти професійною майстерністю можна лише на індивідуальному творчому рівні.
Специфіка педагогічної діяльності зумовлює особливу значущість соціально-психологічних рис, які сприяють міжособистісній та рольовій взаємодії між педагогом та учнем, педагогом і педагогом, педагогом та адміністрацією.
Психолого-педагогічна компетентність учителя — це поєднання визначених рис особистості з високим рівнем професійної підготовки до педагогічної діяльності і колективною взаємодією з учнями в навчально-виховному процесі.
Основою психолого-педагогічної компетентності є активне (дієве) знання закономірностей особистісного розвитку людини на різних вікових етапах.
Психологічними аспектами педагогічної компетентності є:
- • диференційно-психологічні знання про особливості засвоєння навчального матеріалу конкретними учнями відповідно до індивідуальних та вікових характеристик;
• соціально-психологічні знання про особливості навчально-пізнавальної і комунікативної діяльності навчальної групи, конкретного учня в ній, про особливості взаємин учня із класом, закономірності спід-кування;
• аутопсихологічний аспект — знання про преваги та недоліки власної педагогічної діяльності, риси своєї особистості.
Високий рівень психологічних знань дозволяє педагогу переструктурувати всю систему раніше набутих знань і кодувати нові таким чином, щоб засвоєння цих знань стало засобом розвитку власних здібностей.
Мета тренінгу: підвищення компетентності молодих педагогів у спілкуванні (розвиток комунікативних навичок, творчого компоненту у професійній діяльності, уміння розкрити своє сприймання ситуації, формування психологічної спрямованості).
ПРОФЕСІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ПЕДАГОГА
Мета: ознайомити педагогів з особливостями професійної компетентності, сприяти самопізнанню особистісних рис, розвивати навички партнерських стосунків і рефлексії.
Час: 2,5 години.
Вступне слово
Шановні педагоги! Ми зібралися, аби поговорити про особливості професійної діяльності вчителів. Зараз у вас проходить період адаптації до свого фаху — відбувається «підлаштування» вимог педагогічної професії до ваших реальних сил. Від результативності адаптації залежить зміцнення професійної мотивації, подальше професійне зростання й особистісне становлення й самоствердження.
Допомогти успішно пройти період адаптації — мета нашого постійного семінару-практикуму.
Знайомство «Карта»
Мета: познайомити учасників, створити умови для ефективної роботи.
На дошку вивішують заздалегідь намальовану карту Новгород-Сіверського району. Учасникам роздають стікери у вигляді будиночків, на яких треба записати своє П.І.Б., номер школи, предмет, який викладаєте.
Далі кожен учасник проводить презентацію свого будиночка й наклеює його на карту.
Вправа «Очікування»
Мета: визначити очікування й одержати зворотний зв'язок.
Учасникам пропонують на стікерах у вигляді сердечок кількома словами написати свої очікування від практикуму, а потім по черзі наклеїти їх на плакат із зображенням стебла квітки, озвучити свої думки.
Психолог. Я сподіваюся, що ваші очікування справдяться!
Вправа «Портрет сучасного вчителя»
Мета; створити портрет сучасного вчителя.
Психолог. По черзі назвіть ті риси, які, на ваш погляд, мають бути у сучасного вчителя (1 хв на роздуми, демонстрація схеми 1).
Підбиття підсумків
Отже, сучасний учитель повинен мати такі риси... (перераховують названі риси).
Так само важливо, щоб керівник мав такі риси: доброзичливість, терплячість, тактовність, скромність, енергійність, ерудиція, оригінальність мислення, обов'язковість, захопленість роботою, креативність, емпатія, гнучкість.
За результатами обговорення група складає таблицю (див. табл. 1).
Таблиця І Карта важливих для професії рис характеру
Оптимальні значення |
Припустимі значення |
Критичні значення |
Психологічні риси особистості як індивідуальності |
||
• Сильний урівноважений тип нервової системи; • тенденція до лідерства; • впевненість у собі; • вимогливість, чуйність; • гіпертимність; • емотивність |
• Сильний неврівноважений тип нервової системи; • владність, самовпевненість»; • непримиренність; • недостатня самостійність. педантичність; • схильність до «застрягання» |
• Слабкий інертний тип нервової системи; • деспотизм; • самозакоханість; • жорстокість; • надмірний конформізм; • збудливість і демонстративність; • тривожність |
Професійні риси особистості викладача |
||
• Широка ерудиція й вільний виклад матеріалу; • уміння враховувати психологічні й вікові особливості учнів; • темп мовлення — 120—130 слів на хвилину. чітка дикція, загальна та специфічна грамотність; • елегантний зовнішній вигляд, виразна міміка й жести; • звертання до учнів по іменах; • миттєва реакція на ситуацію, спритність; • уміння чітко формулювати конкретну мету; • уміння (організувати навчальну роботу всіх учнів одразу; • завжди перевіряє ступінь розуміння навчального матеріалу |
• Знання тільки свого предмета; • знання вікової й педагогічної психології учнів; • стандартний зовнішній вигляд, відсутність яскравої міміки й жестів; • звертання до учнів по прізвищах; • трохи уповільнені реакція та спритність; • уміння визначати тільки загальну мету; • уміння організувати роботу більшості учнів; • періодично перевіряє ступінь розуміння навчального матеріалу; • темп мовлення нижчий від 120 слів на хвилину, «глухий» голос; • окремі застереження з подальшим виправленням |
• Робота тільки по конспекту; • брак знань із вікової і педагогічної психології; • темп мовлення вищий за 150 слів на хвилину, мовлення нерозбірливе, «ковтає» слова; • неохайний зовнішній вигляд. надмірна жестикуляція й неадекватна міміка; • постійне безадресне звертання до учнів; • брак спритності, слабка реакція; • не вміє чітко ставити мету; • робота тільки 3 окремими учнями, при пасивності більшості; • ніколи не перевіряє ступеня розуміння навчального матеріалу під час пояснення |
Ієрархічна структура педагогічної спрямованості вчителів:
• спрямованість на дитину (й інших людей), пов'язана з турботою, інтересом, любов'ю, сприянням розвитку особистості іі максимальною самоактуалізацією індивідуальності;
• спрямованість на себе, пов'язана з потребою у самовдосконаленні і самореалізації у сфері педагогічної праці;
• спрямованість на предметну сторону професії вчителя (зміст навчального предмета).
Однією з найважливіших вимог, які висуває педагогічна професія до особистості вчителя, є чіткість його соціальної та професійної позиції.
Позиція педагога — це система інтелектуального й емоційно-оцінного ставлення до світу, педагогічної дійсності й педагогічної діяльності.
Варто підкреслити, що успішна спільна праця неможлива без відповідної організації дій. Напевно, практично кожному з нас доводилося спостерігати таку картину: два зовсім однакові класи, але в одному «усі ходять по струнці», а в іншому навіть і не зрозуміти, «хто є хто»: де вчитель, а де діти.
Із цією проблемою пов'язані різні стилі педагогічного спілкування.
Стиль спілкування — певна система методів і прийомів керівної діяльності. Давайте спробуємо визначити, який стиль спілкування властивий кожному з вас.
Авторитарний стиль керівництва серед педагогів традиційний (чітка батьківська позиція за Е. Берном) і, на перший погляд, найефективніший. Нас самих виховували у школі, у сім'ї, тому тяжіння до таких методів закладене в нас дуже глибоко. Учитель авторитарний, образно говорячи, застібнутий на всі ґудзики.
Його «Я» — дутої сили, і він про це здогадується, але головне — щоб більше ніхто. Йому не можна «розстебнутися»; король голий. Тому, керуючи, він використовує страх. Його влада — в умінні робити боляче, постійно виводячи учня з рівноваги, створюючи навколо себе коло ненависті, стресу, страху, болю. Моє велике «Я» — над. Вони — незначні — внизу. Між нами — провалля, емоційна холодність, відчуженість. Я — сильний. Ненависть підтримує мене, робить мене сильним.
Людина може й не усвідомлювати того, обираючи такий стиль керівництва. Найчастіше її саму травмували таким стилем у дитинстві, і ми не можемо вийти за його межі. Життя такої людини — постійний стрес, а де стрес, там психічні зриви, хвороби. Як у нього самого, так і в тих, ким він керує. Ознаки: сльози, розлади сну, істерики, аж до погроз кинути школу чи накласти на себе руки.
Ліберальний стиль протилежний авторитарному, хоча в основі його — теж саме — слабкість «я», почуття неповноцінності (дитяча позиція за Е. Берном), але «Я» такого вчителя у своїй слабкості агресивне, ліберально-пасивне. Такий учитель не знає себе, його «Я» — сліпе, тому він не вірить собі, боїться себе, боїться бути собою і брати відповідальність, не сформований як особистість. Це дитина серед дітей. Він заробляє
дешеві позитивні емоції від учнів спочатку, але їм швидко набридає, і вони «сідають йому на голову», керують ним, принижують — результати його роботи низькі.
Причому серед цих учителів є розумні, інтелектуально багаті фахівці-предметники, які досягли високого рівня знань, але не здатні зрозуміти психологію дітей, їм бракує умінь взаємодії з колективом дітей і з людьми взагалі.
Як почуваються діти при такому керівництві? їм неприємно, вони розуміють ненормальність відносин між ними й дорослим. Такого вчителя не поважають. Його внутрішній стан не можна назвати нормальним. Він часто й не підозрює, що, заграючи з дітьми, перебуваючи з ними начебто нарівні, не одержує позитивного зворотного зв'язку і стоїть на грані психічного зриву, ненавидить дітей і професію.
Цей стиль — найважчий для корекції, виростити «Я» на слабкому фундаменті — завдання не з легких.
Демократичний стиль — це стиль сильної, впевненої в собі особистості (позиція «Дорослий — Дорослий» за Е. Берном), яка любить і поважає себе й дітей, наближається до них і розуміє. Такий учитель будує своє спілкування з дітьми, не занадто опускаючись до їхнього рівня й не вивищуючись над ними. Він намагається підняти їх до спілкування на рівних — наскільки це можливо для віку й індивідуальності учня. Це складно, і щасливий той учитель, який уміє так керувати, який досяг щюго свідомо або має природний дар. «Я» такого вчителя по-справжньому сильне, а тому — відкрите.
Обговорення
— Який стиль керівництва найбільш ефективний?
— Чому?
Ше існує унікального стилю, кожний учитель виробляє свій, індивідуальний, що поєднує в собі елементи кожного стилю педагогічного спілкування (див. схему 2, таблиця 4).
Таблиця 4 Викладач у структурі міжособистісних стосунків
Оптимальні значення |
Припустимі значення |
Критичні значення |
• Перевага демократичного стилю спілкування; • Тільки конструктивні конфлікти у принципових питаннях; • прагнення до співпраці; • нормальна самооцінка; • рівень ізоляції у колективі дорівнює 0 % |
• Перевага авторитарного стилю спілкування; • повна відсутність конфліктів з учнями й колегами; • прагнення до суперництва з колегами; • занижена самооцінка; • рівень ізоляції в межах 10 % |
• Перевага ліберального стилю спілкування; • постійна деструктивна конфліктність із більшості питань; • постійні пристосування й компроміси з колегами; • завищена самооцінка; • рівень ізоляції в колективі більший від 10 % |
Індивідуальний стиль діяльності вчителя — сукупність загальних та індивідуальних способів роботи, що дозволяють максимально використовувати цінні риси людини й компенсувати її недоліки. До стилю належать:
• здібності;
• загальні риси особистості;
• кваліфікація;
• спрямованість особистості;
• індивідуально-психологічні риси: темперамент, характер.
ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНИХ ЗАНЯТЬ Методи навчання
Розмаїтість застосовуваних учителем на уроці методів навчання робить його творчим і дозволяє багатопланово впливати на учня (див. табл. 5).
Процентне відношення засвоєння
Лекція |
5% |
Читання - |
10% |
Аудіовізуальні засоби |
20% |
Наочні приладдя |
30% |
Обговорення у групах |
50% |
Навчання практикою дії |
70% |
Виступ учня у ролі вчителя |
90% |
Лекція (5 % засвоєння) — це структурно організований спосіб викладу матеріалу з конкретної теми. Є швидким способом подачі необхідної інформації. Лекція ставить учнів у положення пасивних слухачів. Тому лекцію необхідно використовувати у поєднанні з іншими способами навчання.
Читання (10 % засвоєння): індивідуальне або колективне читання, безумовно, є необхідним методом навчання, але воно корисніше у поєднанні з іншими методами.
Аудіовізуальні засоби (20 % засвоєння): якщо є технічні засоби для демонстрації фільмів, вони можуть допомогти вчителеві у подачі інформації.
Використання наочних засобів (ЗО % засвоєння): у процесі пізнання учень покладається на свої органи чуттів. Деякі учні засвоюють матеріал на слух, інші — візуально, треті — на дотик. Використовуючи наочні приладдя, учитель може допомогти учням у кожному з видів сприйняття.
Обговорення у групах (50 % засвоєння): усний обмін думками. Обговорення дозволяє учням поділитися своїми думками, враженнями й відчуттями в рамках певної теми; мислити практично, докладно розповісти про свої висновки й вислухати інакші думки однокласників.
Навчання практикою (70 % засвоєння):
рольові ігри або програвання ситуацій. Учні виступають у різних ролях, залежно від ситуації. Рольові іфи або навчання практикою розраховані на те, щоб допомогти учням проаналізувати свої почуття, думки й дії в некритичній обстановці.
Виступ у ролі вчятеля (90 % засвоєння): учень, який викладає матеріал іншим, сам засвоює 90 % того, про що розказує. Консультант однокласників або учитель для однолітків — це один із найефективніших способів привернути увагу учнів.
Вправа «Учитель — учень»
Мета: дати педагогам встати на позицію учня й учителя і проаналізувати свою діяльність, розвивати вербальні навички спілкування.
Учасники групи, залишаючись у цих же парах, сідають спинами одне до одного. «Учителеві» дають геометричний малюнок, «учневі» — папір і олівець. Вони не мають дивитися одне одному в малюнки. При цьому «учитель» повинен продиктувати геометричний малюнок «учневі», у жодному разі не говорячи, що має вийти. На виконання завдання дається 10 хвилин. Потім педагоги у парах міняються ролями і протягом наступних 10 хвилин другий учасник пари малює геометричний малюнок, який диктує йому «учитель».
Наприкінці вправи — виставка малюнків і показ зразків. Учасники групи обговорюють отримані результати (табл. 6).
— Що ви відчували, коли були в ролі «учителя» і в ролі «учня»?
— Чи хотілося б вам, щоб вашу роботу оцінив учитель, чому?
Тест «Самооцінка уроку й ефективність навчання»
№ |
Характеристика уроку |
Бали |
1 |
Мета уроку представлена |
|
2 |
Відповідність змісту навчального матеріалу триєдиній дидактичній меті |
|
3 |
Відповідність методу навчання: а) змісту навчального матеріалу; б) триєдиній дидактичній меті; в) методам індивідуалізації й диференціації навчання; г) самоконтролю, самостійності роботи |
|
4 |
Форми пізнавальної діяльності забезпечили: а) стиль спілкування педагога; б) активність кожного учня |
|
5 |
Раціональне використання форм організації уроку |
|
6 |
Раціональний розподіл часу на уроці |
|
7 |
Технічне й наочне забезпечення уроку |
|
8 |
Контроль над виконанням домашнього завдання |
|
9 |
Раціональні вимоги на уроці |
|
10 |
Об'єктивність оцінювання рівня досягнень учнів |
|
11 |
Ефективність уроку: а) пізнавальний аспект; б) виховний аспект; в) розвивальний аспект |
|
|
Максимальна сума балів |
34 |
2 баяв — реалізована повністю, 1 бал — реалізовано частково, 0 балів — не реалізовано.
де 17 — сума балів, виставлених експертом, 34 — максимально можлива сума балів.
Якщо *Е* 85 % — відмінний урок.
65 до 85% — гарний урок.
34 до 64% — задовільний урок.
Менш як 34% — поганий урок.
де Ка,г- коефіцієнт активності,
а — число учнів у класі,
а1 — число учнів, притягнутих до роботи.