47

ЗМІСТ

ВСТУП	…………………………………………………………………………...4
РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЙНО - ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСТВА…………………………………………………………………...6
	1.1 Природно-економічні умови………………………………………..6
	1.2 Земельні фонди господарства та їх використання…………………7
	1.3 Трудові ресурси та їх використання в господарстві……………...12
	1.4 Промисловий напрямок господарства……………………………..13
	1.5 Інтенсифікація сільського господарства та її економічна ефективність…………………………………………………………….15
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА РОЗРАХУНКУ ВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ ТА СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ……………………………………………………18
РОЗДІЛ 3. ДИНАМІКА СОБІВАРТОСТІ ОСНОВНИХ ВИДІВ ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА…………………………………………………………………21
РОЗДІЛ 4. СКЛАД ТА СТРУКТУРА СОБІВАРТОСТІ. АНАЛІЗ ВПЛИВУ ОКРЕМИХ СТАТЕЙ НА ЗАГАЛЬНУ ЗМІНУ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ..27
РОЗДІЛ 5. АНАЛІЗ ВПЛИВУ ВИТРАТ ТА ПРОДУКТИВНОСТІ НА ЗМІНУ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ……………………………………………………..30
РОЗДІЛ 6. ІНДЕКСНИЙ АНАЛІЗ ВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ ТА СОБІВАРТОСТІ ОСНОВНИХ ВИДІВ ПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА……...32
РОЗДІЛ 7. ВПЛИВ РІВНЯ СОБІВАРТОСТІ НА ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ ТА РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА……………………………………….36
РОЗДІЛ 8. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК РІВНЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА З ПОКАЗНИКАМИ, ЩО НА НЕЇ ВПЛИВАЮТЬ………...38
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ…………………………………………………...42
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….45

ДОДАТКИ………………………………………………………………………….46

ВСТУП

Собівартість продукції є найважливішим показником економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. У ньому синтезуються всі сторони господарської діяльності, акумулюються результати використання всіх виробничих ресурсів. Зниження собівартості - одна з першочергових і актуальних завдань будь-якого суспільства, кожної галузі, підприємства. Від рівня собівартості продукції залежить сума прибутку й рівень рентабельності, фінансовий стан підприємства і його платоспроможність, темпи розширеного відтворення, рівень закупівельних і роздрібних цін на сільськогосподарську продукцію.

Калькуляції дозволяють приймати більше оптимальні управлінські рішення, порівнювати фактичні витрат із плановими витратами аналогічних організацій, повніше використовувати резерви економії. Крім того, вони сприяють підвищенню економічної обґрунтованості цін на продукцію, оскільки за базу ціни приймаються поряд зі споживчою вартістю товару суспільно необхідні витрати на виробництво й реалізацію виробів, робіт, послуг.

Тваринництво - одна із провідних галузей народного господарства, що займається розведенням сільськогосподарських тварин для виробництва тваринницької продукції.

Тваринництво поставляє також необхідну сировину для переробної промисловості: харчову, текстильну, шкіряно-взуттєвий і деяку іншу галузі. Воно різнобічно пов'язане з різними галузями народного господарства й має важливе значення в розвитку продуктивних сил країни.

Птахівництво в усьому світі розвивається швидкими темпами і є одним з основних, порівняно недорогих джерел надходження білкових продуктів харчування для населення. Проте український внутрішній ринок тривалий час заповнювався імпортними продуктами через те, що власне виробництво (за період економічної кризи) було різко скорочене, особливо у сільськогосподарських підприємствах. За останні 3 роки спостерігається повільне, але постійне зростання обсягів виробництва, а відповідно, і поступове насичення національного ринку продуктами птахівництва. Саме тому тема виробничих витрат та собівартості на сьогодні є актуальною та значимою.

Метою курсової роботи є статистико-економічний аналіз собівартості і виробництва продукції рослинництва.

Об’єктом дослідження виступає ДПДГ ІПОБ УААН Голопристанського району Херсонської області.

В роботі були використанні такі основні методи: аналітичний, групування, графічний, індексний, кореляційно-регресійний тощо.

Інформаційною базою стали роботи вчених, підручники, річні звіти за 2007 – 2009 роки.

РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЙНО - ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСТВА
1.1 Природно-економічні умови

ДПДГ ІПОБ УААН знаходиться в с. Великий Клин Голопристанського району Херсонської області діє на підставі статуту.

Метою діяльності ДПДГ ІПОБ УААН є виробництво продукції рослинництва, тваринництва, здійснення ефективного використання майна і коштів.

Предметом діяльності ДПДГ ІПОБ УААН є:

• переробка с.-г. продукції власної, покупної та давальної сировини;

• заготівля та реалізація власної і покупної продукції, матеріалів, промислових та інших товарів;

• надання торгівельних послуг, в т.ч. на комісійних засадах;

• надання послуг в сфері громадського харчування;

• виробництво та торгівля власної продукції;

• надання посередницьких послуг;

• інші види діяльності не заборонені чинним законодавством.

Природно-кліматичні умови є типовими для півдня України. Середня температура складає взимку - -3,5 ⁰С, а влітку - +23,5⁰С. Найтеплішим місяцем є липень, найхолоднішим – січень. Середня температура за рік - +9,4⁰С. Опади складають приблизно 360 мм на рік і розподілені нерівномірно. Найбільш вологі місяці: березень, квітень, травень, червень, жовтень, листопад. За них випадає близько двох третин загальних щорічних опадів. Літній період – 150 днів, вегетаційний період рослин – 225 днів. Основний тип грунту – чорнозем.

1.2 Земельні фонди господарства та їх використання

У сільськогосподарських підприємствах земля виступає як основний засіб виробництва. Її не можна замінити іншим засобом. Вона має свої особливості порівняно з іншими засобами. По-перше, земля створена самою природою, а не людською  працею, як інші засоби виробництва (будівлі, споруди, машини тощо). По-друге, на відміну від інших засобів виробництва, земля не зношується, а при раціональному використанні її родючість зростає. По-третє, земля не розширюється, тому до неї необхідно бережливо ставитись. По-четверте, земля одночасно виступає як предмет праці, оскільки на неї спрямована праця людей, і як засіб праці, бо за її допомогою людина впливає на рослини з метою одержання урожаю.

Громадянам у межах встановлених норм земля надається безоплатно, а понад ці норми — за плату. Іноземним громадянам, а також особам без громадянства земельні ділянки у власність не надаються. Їм може бути надана земля в оренду на термін до 50 років. Крім того, землі можуть передаватись у тимчасове і постійне користування. У постійне користування земля надається із земель державної власності як сільськогосподарським, так і несільськогосподарським підприємствам та установам радами народних депутатів. Громадяни, які мають приватну землю, можуть її надавати самостійно тільки в тимчасове користування.

Право власності на землю або право користування нею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються відповідниими радами народних депутатів. Право тимчасового користування землею, в тому числі й на умовах оренди, оформляється договором.

За землі, передані в колективну або приватну власність, а також у користування вноситься земельний податок або орендна плата. Припинення права колективної або приватної власності можливе в таких випадках: за добровільної відмови від ділянки, у разі її продажу, систематичної несплати податку, зниження родючості або забруднення ділянки, використання землі не за цільовим призначенням, невикористання землі протягом року та ін. При відмові власника землі або користувача дати згоду на вилучення земельної ділянки питання вирішується у судовому порядку. Збитки від вилучення (викупу) або тимчасового зайняття земельних ділянок, зниження родючості або приведення їх у непридатність підлягають відшкодуванню відповідними підприємствами, установами і громадянами власникам або користувачам землі. При обчисленні обсягу збитків враховують витрати на поліпшення якості землі за час її використання, а також недоодержані доходи.

У разі вилучення земель, забруднених радіоактивними та хімічними речовинами, збитки відшкодовуються за рахунок підприємств і організацій, які це вчинили. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам або користувачам землі встановлюється Кабінетом Міністрів України. Втрати сільськогосподарського виробництва відшкодовуються підприємствами і установами, яким відводяться сільськогосподарські угіддя для несільськогосподарського використання. Кошти, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, використовуються виключно для освоєння нових земель, підвищення родючості грунтів та поліпшення угідь.

Відповідно до Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки", яким дозволяється купівля-продаж землі, виникла можливість організації її ринку. Крім вільного продажу та купівлі землі, це можна здійснити і через відповідні біржі. Земля може бути використана як застава при одержанні кредитів. Проте для цього необхідна організація відповідного іпотечного або земельного банку.

Усі землі поділяють на угіддя, тому що окремі ділянки неоднорідні за природними якостями і господарським використанням, до того ж не всі землі залучаються у сільськогосподарське використання. У кожному сільськогосподарському підприємстві виділяють сільськогосподарські угіддя – ділянки землі, які мають конкретне сільськогосподарське призначення і систематично використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції. До них належать рілля, багаторічні плодово-ягідні насадження, природні сіножаті й пасовища. Інші угіддя є несільськогосподарськими (ліси, чагарники, болота, землі, зайняті водою, дорогами, будівлями, та ін.).

Склад і співвідношення угідь з роками змінюються, тобто угіддя набувають іншого призначення (розорювання пасовищ і сіножатей, осущення боліт тощо). Таке переведення угідь з одного виду в інший називають  трансформацією земельних угідь. Основною метою її мають бути підвищення продуктивності, тобто інтенсивності використання землі, а також створення умов для правильного облаштування території, організації виробництва, підвищення родючості, запобігання ерозії та її припинення.

У поліській зоні часто однойменні угіддя розташовані невеликими ділянками у різних місцях землекористування. Тому велике значення тут має ліквідація дрібноконтурності сільськогосподарських угідь, особливо ріллі. Дрібноконтурність землі усувають одночасно з її трансформацією шляхом упорядкування меліоративної мережі, розорювання та окультурення земель, розчищення від чагарників, купин, правильного розміщення будівель і споруд. Це дає змогу збільшити площу основних угідь.

Показниками ефективності трансформації земельних угідь є: приріст валової продукції і чистого доходу, строки окупності капітальних вкладень, підвищення родючості грунту та ін.

Проаналізуємо склад та структуру земельних угідь в ДПДГ ІПОБ УААН (табл.1.1).

Таблиця 1.1