2. Організація діяльності старших школярів, спрямована на формування моральних якостей.
Розглядаючи зміст морального виховання, ми відзначали, що воно повинно бути спрямоване на формування у особистості моральних відносин до ідеології і політиці країни, батьківщині, праці, суспільного надбання, охорони природи, до людей і самої себе. Але моральні відносини не виникають і не існують самі по собі. Вони органічно пов'язані з діяльністю людини і зумовлюються нею. Це дуже важливе положення. З нього випливає, що моральне виховання являє собою свідомо здійснюваний процес формування в учнів позитивних моральних відносин у системі організує в школі різноманітної навчальної та позакласної діяльності і вироблення на цій основі відповідних особистісно-етичних якостей.
Виходячи зі змісту моральних відносин, необхідно включати учнів у наступні види діяльності: суспільну, патріотичну, навчальну, трудову, в діяльність по заощадженню матеріальних цінностей і охорони природи, спілкування з іншими людьми та ін У процесі активної участі у різноманітній діяльності (при педагогічно правильною її організації) в учнів розвивається розуміння (усвідомлення) того, як її необхідно здійснювати, формуються почуття совісті і відповідальності, виробляються навички поведінки і зміцнюється воля, що у своїй сукупності і характеризує ті чи інші моральні відносини (патріотизм, працьовитість і т.д. ). Без добре організованої практичної діяльності та її вмілого педагогічного стимулювання не можна ефективно формувати моральні відносини.
Не менш істотним є й інше положення. У вступній частині підкреслювалося, що якщо ті чи інші відносини закріплюються в свідомості і поведінці особистості, стають звичними й визначають стійкість її поведінки в будь-яких умовах, що змінюються, вони перетворюються на особистісні якості. Ось чому процес морального виховання має бути спрямований на те, щоб виробляти, розвивати і вдосконалювати моральні якості школярів. Зокрема, мова повинна йти про формування таких якостей, як стійкість наукового світогляду, патріотизм і культура міжнаціональних відносин, працьовитість, дбайливе ставлення до матеріальних цінностей суспільства і особистого майна, колективізм, свідома дисципліна і культура поведінки.
Але щоб виробляти ці особистісні якості, необхідно - і це знову-таки вже зазначалося у вступі - формувати в учнів відповідну потребностно - мотиваційну сферу, включати їх в морально-пізнавальну діяльність з оволодіння нормами і правилами моральності, розвивати їхні погляди і переконання, виробляти навички і звички поведінки і зміцнювати вольові властивості.
3. Активну участь педагога в самовихованні старшого школяра.
При зіткненні старших школярів з проблемою морального самовдосконалення виникає складна у психолого-педагогічному плані ситуація. Тут їм доводиться зустрічатися з безліччю суперечностей і проблем. Одна з них - прагнення дітей цього віку до романтизму, лицарства і пригод, навіяне відповідною літературою та фільмами. У сучасних соціальних умовах таке прагнення часто стикається з прагматичною орієнтацією, породжується економічними умовами життя. Якщо романтичний ідеал вимагає від особистості аскетизму і скромності в своїх домаганнях, зокрема матеріальних, то прагматичний, навпаки, породжує прагнення до матеріального благополуччя і розкоші. Романтична орієнтація передбачає усамітнення, прагматична - активне спілкування. Першою властива покірність долі, другий - боротьба. Перелік антиномій чисто морального характеру, що виникають при зіткненні романтичних ідеалів з реального сучасного дійсністю, можна було б продовжити. Головні труднощі здійснення вибору між ними в самовихованні полягає в тому, що для юнаків просто відмовитися від однієї з цілей - романтичної чи прагматичної - на користь іншої неможливо. Але чи можна їх поєднати, і якщо так, то як?
Найперша задача вихователя, що працює з дітьми юнацького віку, на думку Р. С. Немова, полягає в тому, щоб показати їм, що насправді романтичні та прагматичні ідеали і цінності цілком сумісні один з одним, що юнакові чи дівчині зовсім не слід обов'язково відмовлятися від одного і користь іншого, так як романтику і прагматику можна з'єднати на рівні вищих духовних і матеріальних людських цінностей. Можна, наприклад, бути досить прагматичним, заповзятливим і розважливим людиною і в той же час і моральному відношенні залишатися дуже порядною, проявляючи доброту, співчуття до людей, в тому числі і до своїх конкурентів. Такі якості, як показує історія бізнесу, дійсно відрізняли кращих представників вітчизняних (дореволюційних) та зарубіжних ділових людей. Зокрема, промисловці Росії кінця минулого - початку нинішнього століття, будучи хорошими підприємцями, зробили чималий внесок у розвиток культури і освіти.
Для подібного виховання сучасних юнаків і дівчат їм можна рекомендувати поряд з читанням літератури романтичної, героїчної і пригодницької спрямованості звертатися і до кращих творів ділової літератури, особливо тим, які містять у собі біографічні відомості про найвидатніших особистостей в цій сфері. Важливо допомогти молодим людям знайти у прагматично орієнтованих героїв таких творів привабливі моральні і романтичні риси і, навпаки, шукати і знаходити у романтиків корисні ділові властивості.
Для ефективного формування моральної культури необхідно включати учнів у наступні види діяльності: суспільну, патріотичну, навчальну, трудову, в діяльність по заощадженню матеріальних цінностей і охорони природи, спілкування з іншими людьми. У процесі активної участі у різноманітній діяльності в учнів формуються почуття совісті і відповідальності, виробляються навички поведінки і зміцнюється воля, що у своїй сукупності і характеризує ті чи інші моральні відносини. Без добре організованої практичної діяльності та її вмілого педагогічного стимулювання не можна ефективно формувати моральні відносини.
Також для ефективного формування моральної культури важливе значення має активну участь педагога в самовихованні старшого школяра.