5. Визволення міста від фашистів.
Насувався фронт. Допити до 15 вересня 1943 року були завершені, готувався масовий розстріл підпільщиків. Разом з Синельниківськими підпільщиками на розстріл вивозилися також підпільщики та партизани Дніпропетровська, Запоріжжя, Маріуполя. Всього нараховувалося більше тисячі чоловік.
Зі страшенним гуркотом радянські танки вночі 19 лютого 1943 року увірвалися в Синельникове, а вранці вже зайняли залізничну станцію та північно-західну околицю. Поспішаючи далі на Запоріжжя, біля с.Солоного, танкісти знищили німецький ешелон з літаками. Танкісти прорвалися далеко в глиб німецьких формувань, але їм не встигли доставити пальне та боєприпаси, і 23 лютого з радянського літака було скинуто вимпел про припинення героїчного рейду. Гернерал Петро Петрович Павлов віддав наказ злити все паливо до трьох танків, інші – спалити та зірвати. Із рейду живими повернулися тільки 85 бійців на чолі зі своїм командиром.32 Не дожили підпільщики до визволення міста всього кілька днів...
Місто Синельникове було звільнено 21 вересня, 1943 року 25 –ю гв.Червонознаменною дивізією, якою командував Кіндрат Васильович Білютін та 333 –ю стрілковою Синельниківською Краснознаменною ордена Суворова дивізією, командиром якої був генерал-майор Анисим Іванович Голоско. Обидві дивізії за наказом Верховного Головнокомандуючого товариша І.В. Сталіна від 23 вересня присвоєно почесне звання Синельниківські, 250 воїнів представлені до винагород.
В день визволення міста відбувся мітинг з громадянами міста, організований політвідділом 333-ї стрілкової дивізії, на якому присутні жителі міста дали клятву визволителям, що докладуть зусиль до відновлення народного господарства, і особливо залізничного вузла.
Визволення міста Синельникового та населених пунктів району відбувалося з 19 – по 25 вересня 1943 року. 33
Війна не просто переступила через місто і пішла далі. Вона побувала в кожному подвір'ї. І якщо тоді щось забулось, чи залишилось непоміченим, то після війни ці факти самі про себе продовжують нагадувати. Так через тридцять років після закінчення війни на подвір'ї лінійного відділу міліції на ст. Синельникове-I почали рити траншею. Цілий день працювали, а під вечір залишили до завтра. Вранці до кабінету оперпрацівника ввійшла співробітниця, поклала на стіл щось металічне і питає: «Що це?». «Та це ж міна!», - захвилювався оперпрацівник. Під час огляду траншеї знайшли ще сім мін і тунель, який вів кудись від траншеї… Пізніше, у сусідньому дворі, що прилягає зараз до привокзального ринку, під час земляних робіт, також вирили стару солодатську пілотку, повнісіньку орденів та медалей. Кажуть, що в тому будинку знаходилась німецька комендатура. Неначе навіть камери залишились не зни щеними після втечі німців.34
Давно немає війни, а сліди збереглися…
Висновок.
Героїзм наших земляків у роки Великої Вітчизняної війни говорить про те, що наші люди не скорилися ворогові, не сиділи, склавши руки, а з перших днів почали приймати важливі рішення про те, як захистити свою Батьківщину; взявшись за зброю і слово, відразу почали завдавати ударів ворогу.
В роки війни положення міста Синельникове на стратегічному перехресті залізничних магістралей було особливим. Як стратегічному залізничному вузлу, надавалося надзвичайно великого значення. Саме через цю станцію йшли в далекий тил ешелони з технікою і військами, евакуйованими заводами і мирним населенням. Трудівники залізничного вузла забезпечували безперебійну роботу і навіть надавали посильну допомогу червоноармійцям в будівництві захисних рубежів на північній частині міста.
Життя жінок та дітей в місті було нелегким, однак, незважаючи на проблеми повсякдення кожний із них думав не лише про себе. Взагалі вражає свідомість українців в той час: усі разом – від малого до старого, як одна людина, піднялися вони проти ворога. Господарюючи в місті, так само, як і на інших захоплених територіях, фашисти намагалися як можна більше награбувати, вивезти до Німеччини. Як бачимо, вивозили навіть людей для широкої експлуатації. Навіть коли результат війни був вже очевидним, вони намагалися якомога більше вивезти наших людей до фатерлянд, для того, щоб продовжувати гнобити і принижувати їх, зовсім не задумуючись над тим, що самі теж люди, і що в один момент зможуть стати такими ж вразливими.
Так фашисти господаювали в місті 23 місяці і 18 днів, принісши місцевому населенню багато горя і страждань. 822 військовополонених і мирних жителів стали жертвами гітлерівських загарбників; 73 учасника синельниківського підпілля були замучені та розстріляні; 2,5 тис. молоді були вивезені до Німеччини на каторжні роботи. По місту та району зруйновано 4338 жилих будинків.(кружилов)
Окупація тривала 718 діб. За цей час:
Гітлерівці закатували і стратили в місті і районі 832 чоловік;
На примусові роботи до Німеччини було вивезено 4 847 чоловік, в тому числі 158 неповнолітніх;
Народному господарству війною завдано збитків на 400 млрд. крб.;
Прямі збитки колгоспів становили 1 млрд. 50 млн. карбованців;
В таборі для військовополонених фашисти стратили 280 чоловік;
До рідних осель за роки війни не повернулося понад 8 тисяч жителів міста та району.
Війна не просто переступила черезмісто і пішла далі. Вона побувала в кожному подвір'ї. І якщо тоді щось забулось, чи залишилось непоміченим, то після війни ці факти самі про себе продовжують нагадувати.
Давно немає війни, а сліди збереглися…
Список використаної літератури:
Альохін В.І. Синельниківщина – завтра, сьогодні, вчора (час, події, люди). 2000 р.
Власенко М.В. Нескорена Синельниківщина.// Пирамида поколений. Стихи, проза, воспоминания. Днепропетровск ИМА-пресс. 2008.
Власенко М.В. А чи не легенда вбиває героїв?// Синельниківські вісті. 20.05.2005.
Данилов В. Темна ніч окупації.// Синельниківські вісті. №50. 26.06.1999.
Кружилов П.И. Городу Синельниково 140 лет.
Мохій О.М. Розстріляне підпілля.
.
Романчук Л. Героев убивали ради легенды.// Комсомольская правда в Украине. Днепропетровск. . №103.13 – 19. 05. 2005.
Слышик Н. Чьи вы парни будете?// Синельниково. №52. 8.05.2008.
Слышик Н. Они сражались за Родину.// Синельниківські вісті №№ 43, 44. 22.10.2009., 29.10.2009.
Слышик Н. …А завтра была война.// Синельниково. № 52. 8. 05. 2008.
Слышик Н. Следы ушедшей войны.// Синельниково. № 52. 8.05. 2008.
1 Власенко М.В. Нескорена Синельниківщина.// Пирамида поколений. Стихи, проза, воспоминания. Днепропетровск ИМА-пресс. 2008., С. – 382.
2 Там же. С. 382 – 388.
3 Там же. С. 382 – 388.
4 Альохін В.І. Синельниківщина – завтра, сьогодні, вчора (час, події, люди). 2000 р.- С. 47- 55.
5 Там же. – С. 47 – 55.
6 Альохін В.І. Синельниківщина – завтра, сьогодні, вчора (час, події, люди). 2000 р.- С. 47- 55.
7 Там же. – С. 47 – 55.
8 Кружилов П.І. Городу Синельниково 140 лет.
9 Кружилов П.І. Городу Синельниково 140 лет.
10 Слышик Н. …А завтра была война.// Синельниково. № 52. 8. 05. 2008.
11 Власенко М.В. Нескорена Синельниківщина.// Пирамида поколений. Стихи, проза, воспоминания. Днепропетровск ИМА-пресс. 2008.
12 Власенко М.В. Нескорена Синельниківщина.// Пирамида поколений. Стихи, проза, воспоминания. Днепропетровск ИМА-пресс. 2008. – С. 382 – 388.
13 Там же. – С. 382 – 388.
14 Альохін В.І. Синельниківщина – завтра, сьогодні, вчора (час, події, люди). 2000 р.- С. 47- 55.
15 Кружилов П.І. Городу Синельниково 140 лет.
16 Слышик Н. Они сражались за Родину.// Синельниківські вісті № 43, 44. 22.10.2009.
17 Кружилов П.І. Городу Синельниково 140 лет.
18 Там же.
19 Там же.
20 Мохій О.М. Розстріляне підпілля.
21 Там же.
22 Слышик Н. Они сражались за Родину.// Синельниківські вісті №44. 29.10.2009.
23 Данилов В. Темна ніч окупації.// Синельниківські вісті. №50. 26.06.1999.
24 Там же.
25 Там же.
26 Там же.
27 Данилов В. Темна ніч окупації.// Синельниківські вісті. №50. 26.06.1999.
28 Слышик Н. Они сражались за Родину.// Синельниківські вісті №44., 29.10.2009.
29 Слышик Н. Чьи вы парни будете?// Синельниково. №52. 8.05.2008.
30 Альохін В.І. Синельниківщина – завтра, сьогодні, вчора (час, події, люди). 2000 р. – С. 47 – 55.
31 Слышик Н. Они сражались за Родину.// Синельниківські вісті №№ 43, 22.10.2009.
32 Альохін В.І. Синельниківщина – завтра, сьогодні, вчора (час, події, люди). 2000 р. – С. 47 – 55.
33 Кружилов П.І. Городу Синельниково 140 лет.
34 Слышик Н. Следы ушедшей войны.// Синельниково. №8.0552.. 2008.