1.3. Проведення екскурсії на літературну тематику
Ефективність будь-якої екскурсії багато в чому залежить від техніки її проведення, зв’язки між методикою і технікою ведення. До техніки ведення екскурсії пред’являється ряд вимог.
До їх числа входять: знайомство екскурсовода з групою; правильна розстановка групи біля об’єкту; вихід екскурсантів з автобуса і повернення в автобус (інший транспортний засіб); використання екскурсоводом мікрофону; дотримання часу, відведеного на екскурсію в цілому і розкриття окремих підтем; відповіді на питання екскурсантів і т.д.[2, с. 124-140].
Серед різноманітних форм функціонування літературного твору існує одна украй цікава, але обійдена увагою сучасного літературознавства: літературна екскурсія. Великий досвід теорії екскурсійної справи, накопичений в 1920-і роки доки не затребуваний. Такий соціально і просвітницько-значущий, і багатий можливостями феномен буття літератури як літературна екскурсія відійшов, здається, виключно в область прикладних інтересів туристичного бізнесу [3, с. 120-122].
Літературні екскурсії звичайно групуються таким чином:
- літературно-біографічні. Проводяться по місцях, які зберігають пам’ять про життя і творчість письменника, поета, драматурга і т.д.;
- історико-літературні розкривають певні періоди розвитку літератури (наприклад, «Літературний Київ 20-х років ХХ століття»);
- літературно-художні – це поетично-текстові екскурсії або екскурсії по місцях, які знайшли відображення в творах того або іншого письменника;
- літературно-краєзнавчі – присвячені вивченню природного або культурного комплексу за допомогою літературних творів;
- літературні екскурсії на природу – побудовані на літературному матеріалі, художньо описаних природних об’єктах.
Яка ж роль літературної екскурсії в наш час, та і чи треба вона взагалі? Численні спостереження дозволяють відповісти на це питання: так, треба.
Найпростіше, що може зробити літературна екскурсія при роботі над текстом художнього твору – це бути ілюстрацією або коментарем, а іноді і сприяти образному сприйняттю твору.
Але літературне краєзнавство може не лише ілюструвати і коментувати художній твір, в процесі цієї роботи нерідко учні отримують додаткові знання, краще засвоюють і більш глибоко розуміють художній образ. Літературна краєзнавча екскурсія, проведена в процесі роботи над твором, нерідко дає можливість молодим читачам осягнути і психологію творчості письменника. Наприклад, відвідування місць, відтворених художниками слова, не лише наочно проілюструють їх твори, але і введе екскурсантів-читачів в той світ почуттів, переживань, який допомагав авторові у відтворенні цих картин [4, с. 156-157].
В процесі краєзнавчої для літератури роботи одну з головних ролей грає емоційний характер сприйняття. Перед екскурсоводам стоїть завдання передусім ввести своїх слухачів в стан зацікавленості, який при найбільш вдалому поєднанні елементів показу і розповіді, може перейти в стан захопленості. Для цього треба, щоб у екскурсантів створився певний настрій, тобто загальний емоційний стан, який протягом усього часу екскурсії і навіть деякий час після неї забарвлює його переживання. Створення цього настрою цілком залежить від об’єктів показу і від розповіді екскурсовода.
Головне призначення наочності в літературній екскурсії – допомогти правильному сприйняттю образів художнього твору, сприяти створенню у екскурсантів конкретних уявлень про ту дійсність, яка відбита письменником, в обстановці якої він жив і працював [5, с. 167-170].
За своїм змістом літературні наочні посібники відмінні від інших навчальних посібників тим, що вони демонструють локальний матеріал; за способом віддзеркалення дійсності вони можуть бути умовно розділені на три групи: натуральні, образотворчі і графічні.
До натуральних посібників ми відносимо справжні документи, реальні предмети і об’єкти, що мають безпосереднє відношення до літератури: листи або рисунки письменника, меморіальні речі, перші видання творів, унікальні екземпляри газет, журналів, рукописи, документальні фотографії.
Найбільш поширеним видом наочності в літературній екскурсії являється наочність образотворча, до якої відносяться такі краєзнавчі посібники, як портрети письменників-земляків, картини живопису, репродукції і ілюстрації, відтворюючі природу краю, побут і працю місцевого населення, фотографії, малюнки макети і моделі історичних будівель, пам’ятників і інших визначних місць. Подібний матеріал збагатить уявлення екскурсантів про епоху, життя і творчість письменника.
До графічних наочних посібників краєзнавчого типу ми відносимо літературні карти краю з умовними позначеннями місць, цікавих в історико-літературному відношенні; до них же відносяться маршрутні карти, топографічні схеми подорожей письменника або героя художнього твору, хронологічні таблиці найважливіших літературних подій, рекомендаційні списки книг та ін.
Методика проведення екскурсій в широкому плані є системою завдань і вимог, способів і прийомів показу і розповіді в ході вивчення тим екскурсій, самих різних по своїх цілях. Методика проведення конкретної екскурсії є програмою дії екскурсовода по демонстрації об’єктів, організації їх спостереження екскурсантами, використання певних методичних прийомів показу і розповіді. З одного боку, методика близька до наукової дисципліни, а з іншої – вона представляє собою реалізацію вимог цієї дисципліни на практиці.
Значення питань, пов’язаних з технікою проведення екскурсій, важко переоцінити. Ні захоплююча розповідь про об’єкти, ні методичні прийоми показу пам’ятників не дадуть необхідного ефекту, якщо не будуть серйозно продумані усі аспекти її проведення, якщо не створені умови для спостереження об’єктів.
РОЗДІЛ 2. ПОЛТАВА У ЖИТТІ ТА ТВОРЧОСТІ І.П. КОТЛЯРЕВСЬКОГО