Тема №16. Норми для рівня речень

Простим є речення:	*А тим часом місяць пливе оглядати і небо, і зорі, і землю, і море (Т. Шевченко).	Кожному призначена межа, де порветься тихою струною муками натягнута душа (В. Симоненко).	Вчення просвітництва всесильне, бо воно вірне (В. Терентьєва).	А сум, що котиться щоками, спада у вранішню росу (В. Крищенко).
Простим є речення:	Із гілочки зросла в пісках верба, а з пісні в світі виросло безсмертя (С. Летюк).	*Отут, в низенькій цій хатині, моя любов жила колись (А. Малишко).	Цвітуть білі вишні, пахне ліловий бузок, та найбуйніше цвітує калина (Б. Харчук).	Єдина мить – і він золотисто розцвівся сотнями квіток! (М. Познанська).
Складним є речення:	Так ось вона – ця круча Альбіону, вапнисто-білий, невисокий щит (М. Бажан).	Листя слухає вітру зітхання і гортає сумні прапори (В. Симоненко).	*Хто знає, що робиться там, де людина може бачити (М. Коцюбинський).	Потрібен мир – заводу і хатині, і джунглям, і березовим гаям, каштанам Відня, дзвонові Хатині, і київським та курським солов’ям (Р. Лубківський).
Складним є речення:	Виявлення людини в розумових прагненнях та інтересах, у мудрості, в знанні – чи це не найскладніша проблема сфери виховного процесу (В. Сухомлинський).	На подвір’ї повно малечі, чабанчуків та чабанять (М. Рильський).	Я тоді заліз на купу лози та ну гойдатися, та й ну гойдатися (О. Довженко).	*Живуть століття після смерті та роблять те, чого “не можна” (В. Симоненко).
Розповідним є речення:	*Правильно, звісно. Хто ж своє рідне покине або од добра добра шукатиме (Г. Тютюнник).	Щоб у дні космічної ракети солов’я були не в силах зрозуміть? (М. Рильський).	Подивіться, діти, як дихає земля! (Є. Солодкий).	Їдеш-таки до інституту вчитися (І. Ле).
Спонукальним є речення:	Не дивилася ні вправо, ні вліво, лише перейшла скоренько попри ясно освітлену елегантну кав’ярню… (О. Кобилянська).	*Не придивляйся до моїх очей, не говори до мене, не питай нічого, нічогісінько… (Леся Українка).	Твоїх очей магічна ніжність і губ розплавлений метал (Л. Костенко).	Мабуть, мені не вернутись ніколи додому (Т. Шевченко).
Питальним є речення:	Чи не краще було б перевезти сушарку до току (З газети).	*Хіба сестра сестру повинна вбити? (Леся Українка).	Хай славиться незрадний стиск долонь, хай здійснюються неосяжні мрії (М. Рильський).	Лишає хмара цвіт на підвіконні, і ніч несе медовий смолоскип (Л. Костенко).
Двоскладним є речення:	Люби життя у боротьбі щоденній! (Л. Забашта).	Од згадок так сонячно й крилато (В. Сосюра).	*Серед мороку, бурі-негоди цілу ніч буде човен блукати… (Леся Українка).	Світає. Тане морок в небосхилі (М. Сингаївський)
Двоскладним є речення:	З сухого дерева добре вогонь класти (Н. тв.).	Учітесь, читайте,  і чужому научайтесь,  й свого не цурайтесь (Т. Шевченко).	*Тут кожен клен тримає на долоні легкого, ніби пісня, солов’я (В. Стус).	Кожен ніжний рух сердечний в пісню срібну переллю (О. Олесь).
Односкладним є речення:	Ну, а вмів же бути і суворим, і безжальним бути Вишня міг (М. Рильський).	Салям алейкум – означає “мир вам” (З газети).	*На серці її немов кригу льоду посаджено (І. Франко).	Вона любила цілувать їх в руки, кланятися (І. Нечуй-Левицький).
Односкладним є речення:	Жовтогаряча осінь стоїть над Осокорками, розкинувши високо над землею блакитне небесне шатро (І. Цюпа).	*Ні твоїх снів, ні твоїх дум нам не забути, рідний краю (Б. Лепкий).	Іван Сірко серед найславніших кошових отаманів посів місце найпочесніше (Г. Колісник).	Бажання співати не полишало його (І. Качайло).
Односкладним означено-особовим є речення:	Шанують не за вік, а за розум (Н. тв.).	Пішов у кіно. Один. Без мене. Ну й нехай! (В. Олешко).	*Не дивися так печально, брів похмуро не підводь (В. Симоненко).	Не родись красива, а родись щаслива (Н. тв.).
Односкладним неозначено-особовим є речення:	Все, все згадала в ту хвилину! (О. Довженко).	Таке незрушне все – куди не глянь! (В. Стус).	Пригадуєш той день, коли зустрілись вперше? (О. Степанович).	*Мені потисли руку (З газети).
Односкладним узагальнено-особовим є речення:	Снігом замело хату під самісіньку стріху (О. Божко).	Мені поталанило! Таких ґудзиків ні в кого не було! (А. Дімаров).	*Було як заговорить або засміється – і старому веселіше стане (Марко Вовчок).	Вкраїні низько поклонюсь, і поклонюсь, і помолюсь (В. Гончаренко).
Односкладним безособовим є речення:	Чернігівцям розказали про досвід перебування Польщі в Євросоюзі (З газети).	*У результаті переговорів досягнуто домовленостей з керівництвом РФ про укладання двосторонніх угод у різних напрямках (З газети).	Потім варення ставлять на вогонь і варять кілька хвилин (З журналу).	Тепер або ніколи добудемо собі волю! (С. Ріпецький).
Поширеним є речення:	*Ніч прийшла у місто.	Совість почала допікати.	Ти йдеш і плачеш.	Козаків ставало більше.
Непоширеним є речення:	Вони стали студентами.	*Пікассо почав сміятися.	Казка стала дійсністю.	Прем’єром Австралії стала жінка.
Виділене слово є підметом у реченні:	Книга – джерело знань (Н. тв.).	*Гучне “Ура!” пронеслося над подвір’ям школи (О. Панаєв).	Дівчина розсипала сміх по галявині (О. Довженко).	Ні стежки я не бачив, ні доріжки (П. Воронько).
Складений дієслівний присудок є в реченні:	Я теж зробився прозорий, мов дим (Ф. Ньорба).	*Викачана з надр термальна вода може обігріти понад півмільйона угорських осель (З газети).	А хтось візьми й пожартуй тоді… (А. Головко).	Хай вам світить світло Боже, Хай живе у вас в серцях (Н. тв.).
Складений іменний присудок є в реченні:	Та шукатиму, шукатиму... Тільки з боку хати отієї клятої Солохи (В. Шумаков).	І який після того неполіткоректний мерзотник сміє називати його “марсіянином”, а не “демократом”!? (З газети).	*Флобер був *невтомним трудівником і часто жалівся у листах до своїх друзів на те, яка напружена у нього робота (З енциклопедії).	Керівники країни повинні дивитися у вікно і бачити світ (А. Гриценко).
Виділене слово є додатком в реченні:	Не знайшовши броду, не лізь у воду (Н. тв.).	Темрява сивіє від чекання (В. Онищак).	Я сіла на підлогу і ридала чотири годин (Л. Штогрин).	*Заквітчався білим цвітом материн садок (А. Дімаров).
Виділене слово є обставиною допусту в реченні:	*В Україні немає загрози дефолту, незважаючи на складну ситуацію у фінансовій системі країни (З газети).	Зустрічаючи цього енергійного, невисокого на зріст чоловіка, одразу відчуваєш: перед тобою військовослужбовець (З газети).	І в першу чергу, слід звернутися до батьків, адже, виховання культури та правил поведінки, у тому числі й на дорозі, починається з колиски (О. Вітряк).	Чорнявий парубок виринає ген-ген у молодому житі, наче погойдується по пояс у накотистих хвилях (Є. Гуцало).
Виділене слово є обставиною причини в реченні:	*Відкриваю очі спросоння. І бачу холоднеє небо, Я бачу зірки останні, Та тільки цього не треба (О. Ільченко).	Кругом життя могутнє, повне сили, Неначе море без кінця (В. Остапчук).	Богдан Хмельницький – гетьман усієї козачої і посполитої України – незримо присутній на перших сторінках роману у віршах “Маруся Чурай” (З підручника).	Не довіряйте улесливим розмовам незнайомих людей, у щирості яких ви не до кінця впевнені (З газети).
Виділене слово є обставиною способу дії в реченні:	*Хтось – з повагою, а хтось із зневагою (Н. тв.).	24 квітня з нагоди Міжнародного Дня Землі відбудеться Етнічний фестиваль “Країна Мрій” (З газети).	Славу “батька детективу” письменник зажив собі завдяки твору “Золотий жук”, бо попередників у нього в цьому жанрі літератури не було (З підручника).	П’єр де Ронсар зверхньо ставився до середньовічних письменників і їхньої мови, але припускав, що в інтересах багатства літературної мови, доцільне включення у неї зворотів і слів, узятих з окремих провінційних діалектів Франції (З підручника).
Виділене слово є обставиною часу в реченні:	*Усне доручення надам завтра зранку (О. Білозерська).	Як гепнув страховище разів зо два кулаком по голові, воно й простяглося долі, мов колода (Н. тв.).	Ждемо день, другий, цілий тиждень – нічого (Я. Гашек).	Він став молодим красенем-чорногузом, і одного прекрасного ранку його широкі крила сповнилися вітру і простору, і він злетів високо над болотом (Н. Петренко).
Виділене слово є обставиною міри й ступеня в реченні:	У разі невдачі він може втратити віру у свої сили і можливості (За В. Ротором).	Хлопчик навшпиньки підступив до кущика, присів і розкинув рученята (Б. Харчук).	*А молодий ліс згоряє дотла, не залишивши й сліду, як і молоді, що виїхали з Матери (В. Распутін).	Недалеко шляху Ромодану, праворуч, як їхати з Ромна, простяглася широка прекрасна долина, оточена невисокими горбами, що на них поставали, наче на варті, столітні дуби, липи та ясені; вздовж широкої долини звивається-вється білою блискучою смугою річка Сула (Т. Шевченко).
Виділене слово є обставиною умови в реченні:	*А Кузька обнишпорив усі кущі довкола, шукаючи Однокрила, і, не знайшовши, побрався в своє кубло (Г. Тютюнник).	Оповідання, ніби маленький осколочок великого дзеркала, відбиває мить, вихоплену із складної послідовності дійсності (З газети).	Отака я трохи своєрідна людина, якщо хочете (А. Лесь).	Акули – це акули, не краще і не гірше (Е. Хемінгуей).
Виділене слово є обставиною місця в реченні:	*Взяла грубеньку книжечку, рушник, шапочку і подалася до моря. (В. Бережний).	Для щастя мені досить книжкової полиці, дощу за вікном і голосу в сусідній кімнаті (О. Богомолець).	Серця їх наповнювалися ущерть і жалем тихим, сердечним, і завзяттям сміливим, молодецьким постояти, як батьки стояли, за правду людськую, за віру святую християнську (Б. Лепкий).	Славко ткнув дулю перед себе, буцім під ніс забобонові (Лесь Мартинович).
Виділене слово є обставиною мети в реченні:	Саллі мені навіть не дуже подобалась, і раптом я відчув, що закоханий у неї (Д. Кузьменко).	Прудкі радощі прудко десь поділися, усі очі впилися у старшого брата, усі дивилися на його пильно (Марко Вовчок).	*Раз Жаба вилізла на берег подивиться Та й трошечки на сонечку погріться (Л. Глібов).	Як плакало божество у досвітній млі (В. Герасим’юк).
Виділене слово є означенням в реченні:	Провісниця матінка Віолетта нагороджена орденом Святого Пантелеймона (З газети).	Вони думали і чинили зле, а Бог усі їхні вчинки обертав на добро (З Біблії).	Мати була гарна, а дочка ще краща (Н. тв.).	*Вдень i вночi риплять важкi червонi жорна, й трагiчний олiвець сам вислизає з рук (В. Підмогильний).
Речення з порівняльним зворотом:	Як визволителів своїх нас зустрічали на кордоні (О. Підсуха).	Ягід навколо, особливо дикої малини, була сила силенна (О. Донченко).	Івась, як менший, завжди терпів від Карпа (Панас Мирний).	*Будинки, як чотири високі скелі, обступають подвір’я (О. Гончар).
Кому перед як потрібно поставити в реченні:	*Посмішка як і всі засоби невербального спілкування, виражає безліч відтінків переживань.	Т. Шевченко виступив як поет-новатор, приніс з собою в українську літературу “слово нове”, новий світ поезії, неповторні образи, картини й барви.	Старі доглядали хлопчика як рідного сина.	Не треба забувати заслуг Рильського як перекладача (З підручника).
Однорідні присудки вжито в реченні:	В душі – і радість, і надія. Дитятко Боже – вже у яслах, І молиться над Ним Марія.	*Внизу, в гущавині, було тихо, свіжо (О. Гончар).	Усе дозволено! Все можна! А десь на дні у глибині хтось тужить-журиться тривожно: “Минають дні, минають дні” (В. Еллан).	Я си муки потрясу, потрясу, Завтра вранці принесу, принесу (Н. тв.).
Однорідні підмети вжито в реченні:	Коріння смородини та сливи захищатиме закарпатців від повені (З газети).	*Щастя, радість і кохання хай будуть поруч кожен час (Н. тв.).	Сльоза, сльоза – вже плач. Навіщо це? Навіщо забирать останні сили? (Н. Чапленко).	Бажаємо здоров’я, щастя, радості, нових успіхів у роботі!
Однорідні додатки вжито в реченні:	*Стиглі ягоди вишень, смородини, малини, аґрусу, чорниць, ожини всипали у сулії та присипали невеликою кількістю цукру (З підручника).	Живи, Україно, живи для краси, для сили, для правди, для волі (О. Олесь).	Узяли її Федора та як погнали, то аж уже третій рік ні слуху, ні духу! (Панас Мирний)	Ні те, ні друге йому, розуміється, не вдавалось зробити як слід (В. Винниченко)
Однорідні обставини вжито в реченні:	Наступною його думкою було, що хоч не хоч, а таки треба нести й продавать (Б. Жолдак).	Кузька швидко-швидко тупцяв передніми лапами й повискував – теж весело (Г. Тютюнник).	*Спав міцно та солодко, як дитя (О. Бережний).	Голос милозвучний та солодко звучить (О. Карпенко).
Однорідні означення вжито в реченні:	*Маяли над нами жовті, голубі, червоні, сині метелики (З журналу).	Золоте промiння нагадує поетовi свiтлу, нiжну-нiжну музику, мелодiя якоï сповнена розсипiв сонячного сяйва (З підручника).	Квітки куплю в переході, ніжну, ніжну красу, радість в теплих долонях в дім принесу, принесу (О. Чубачівна).	Маленька червона стрічечка звисала на косах дивакуватої дівчини (А. Олешко).
Неоднорідні означення вжито в реченні:	Оці берізки білокорі, Оці смереки високорі, Оці кедри та Велетні дуби (М. Крись).	Збирають світлі, золоті меди веселокрилі і прозорі бджоли (М. Рильський).	*Після першого жаркого квітневого дня плинув теплий тихий вечір (С. Васильченко).	Море відкрите, пляж піщаний, берег широкий, пологий, зручний (З оголошення).
Однорідні присудки вжито в реченні:	І тоді Вовчик візьми та й скажи: “Колись ми пригадаємо цей день. Років через двадцять. Тоді все буде по-іншому” (К. Москалець).	Ой сяду, сяду в вишневім саду, Сяду та й заплачу (Н. тв.).	Нап’юся повітря – сп’янію. І кинуся вниз... – я літати люблю! Дарма, що літати не вмію! (В. Мельник).	*Життя іде, спішить вперед. Бузковий вечір душу гріє, В саду фіалка розквіта (О. Дончик).
Позначте речення з відокремленим означенням:	*Через балконні двері в кімнату ллється вечірнє повітря, напоєне пахощами літнього саду (М. Коцюбинський).	Стояла темна, холодна, вітряна ніч (М. Стельмах).	У лісі бродив позолочений туман (Г. Тютюнник).	На місто насувалася важка, чорна хмара (М. Прокопенко).