1. Поняття світогляду, його структура та особливості.

Світогляд – узагальнена система поглядів на світ в цілому (природа, людина, суспільство), на місце людини в цьому світі, на сенс людського життя та долю людства.

Структура світогляду:

• Головний елемент знання.

• Оцінки, цінісні орієнтації.

• Переконання.

• Ідеали – зразок для наслідування.

2. Історичні типии світогляду:

• Філософський – теоретичний світогляд націлений на осмислення загальних закономірностей бутя світу.

• Міфологічний світогляд. Міфологія не знала Бога, що існує поза реальним світом. Її боги хоча й відрізняються від людей. Але тільки за ступенем могутності. Розуму, а не за суттю, своєю природою.

• Релігійний світогляд. Релігія виникла як засіб соціального контролю за поведінкою особи після того, як вона виокремилась з роду, усвідомила свою окремішність. Релігія постулює потойбічне життя як відплату за земнее життя.

3. Філософія. Її предмет та роль у суспільстві.

Термін філософія був запроваджений грецьким філософом Піфагором і перекладається як любов до мудрості. Але самі греки під ним розуміли любов до роздумів, до пошуку істини. Пізніше філософ Платон так назвав науку. На момент появи в Греції філософія булла універсальною наукою, тобто містила всі наявні знання.

Предметом філософії є не світ сам по собі а місце людини в цьому світі.

Структура філософії як науки:

• Онтологія – вчення про буття. Вивчає загальні закономірності буття світу. Що є світ?

• Антропологія (філосіфська) – специфіку буття людини.

• Соціальна філософія – суспільство.

• Носеологія – теорія пізнання – закономірності процессу пізнання.

• Історія філософії – розвиток філософських ідей від найдавніших часів до наших днів.

4. Функції філософії. Їх характеристика.

Функції філософії:

• Світоглядна – пов’язана передусім вз системним абстрактно-теоретичним, понятійним поясненням світу.

• Загальнометодологічна – полягає у формуванні загальних принципів і норм одержань знань, її координації та інтеграції.

• Пізнавальна (гносеологічна) – полягає в поясненні найбільш загальних принципів буття та вихідних основ нашого мислення.

• Прогностична – розкриває загальні тенденції розвитку людини і світу.

• Критична – з її принципом «піддавай усе сумніву», виконуючи антидогматичну роль у розвитку знань.

• Аксіологічна – з її вимогою дослідження об’єкта з точки зору найрізноманітніших цінностей.

• Соціальна – завдяки їй соціальне буття не лише одержує необхідну інтерпретацію, а й може зазнати змін.

• Гуманістична – шляхом утвердження позитивного сенсу і мети життя, формування гуманістичних цінностей та ідеалів виконує роль інтелектуальної терапії.

• Освітня – пов’язана з впливом філософії на свідомість людей.

5. Головні напрями у філософії: ідеалізм і матеріалізм.

Основне питання філософії (ОПФ) сформульоване в роботах філософів марксистів. Це питання про первинність матеріального та ідеального начала «з чого все почалося?!» При відповіді на це питання філософів можна поділити на 2 групи: матеріалістів та ідеалістів. Ідеалісти первинним важають ідеальне начало, наприклад, Бога, а матеріальний світ розглядається як похідний. Засновник матеріалізму – Платон. Матеріалісти важають що природа, матеріальний світ, ніким не створений, тобто є первинний. Засновник матеріалізму – Демокріт.