9. Антична філософія (періодизація)

10. Особливості ранньої грецької філософії.

Предметом дослідження мислителів на ранньому етапі була природа, яку греки називали макрокосмос – великий світ. Людину, відповідно, мікрокосмос – малий світ. На їх думку природа і людина підпорядковувались одним законам, тому, зрозумівши закони природи, можна розкрити сутність життя. При дослідженні природи, греків особливо цікавила першооснова буття – те що обумовлює буття світу. Фалес – першоосновою важав воду. Анаксимен важав, що це повітря. Анаксимандр виділяв апейрон – це щось безмежне і невизначене але матеріальне з якого утворюються матеріальні тіла. Герокліт: «Світ – це вогонь, який то спалахує., то згасає».демокріт першоосновою називав атоми – це маленькі часточки з яких складаються всі тіла, вони постійно рухаються, падають у пустоті. Піфагор важав, що буття світу обумовлене числом. Парменід ввів поняття буття – воно вічне і незмінне.осягнути сутність буття можна тільки мисленням.

11. Класичний період грецької філософії.

Представники: Сократ, Платон, Арістотель.

Початок класичного періоду традиційно пов’язують з іменем Сократа. Однак він сам був учнем сорістів. Які значну увагу приділяли людині. Девіз філософії сократа: «Пізнай самого мебе». Намагався зробити людину кращою, а через людину все суспільство. На його думку пробламв полягає у незнанні таких понять як добро, зло, справедливість, тому завдання людини знайти відповідь на ці питання у своїй душі і керуватись цим знанням в житті.

Платон (427 – 327)

Платон – це псевдонім, що означає «широкий». Справжне ім’я – Аристокрам.

Платон важав, що ідеї, загальні поняття є прообразом речей, а речі – це своєрідні матеріальні тіні ідей. Виділяє безсмертну душу і смертне тіло, він важав, що тіло – це в’язниця для душі, оскільки душа сама до моменту вселення живее в світі ідей, де отримує всі можливі знання.

Філософія Платона включає в себе:

• Вченя про буття.

• Вчення про бога.

• Вчення про світ.

• Вчення про походження світу.

• Вчення про душу.

• Вчення про пізнання.

• Вчення про моральність.

• Вчення про суспільство.

Арістотель.

Філософія Арістотеля грунтужться на природознавстві. Всі речі на думку Арістотеля становлять єдність пасивної і активної форми матерії. Найвищою сутністю є чиста форма – вічний двигун (божество). Його справедливо вважають батьком формальної логіки, він визначив предмет логіки, відкрив основні її закони і систематизував філософські категорії. Людина поєднує в собі 3 складові: рослинну, тваринну і розумна. Розум людини є безсмертним, після її смерті він зливається під всесвітнім розумом. У поглядах на соціальну проблему у його вченні домінує принцип загального. Людину він визначає як наділену розумом спільноту. Арістотель вважав, що держава повинна захищати інтереси своїх громадян, а не панувати над ними.

12. Елліністичний період грецької філософії.

Найвідоміші школи:

• Епікуріїзм

• Стоїцизм

• Скептицизм

• Неоплатонізм

в центрі уваги філософів – доля окремої людини.

Епікуріїзм.

Засновник грецький філософ – Епікур. Епіку поділяв погляди Демокріта на атомарну будову тіл. Девіз – «Ухиляйся від незадоволення»

Стоїцизм.

Засновник грецький філософ Зенон. Людина повинна мужньо витримувати любі випробування долі.

Скептицизм.

Засновник грецький філософ Піррон. «Все став під сумнів».

Неоплатонізм (II ст н. е.)

Людина повинна вести аскептичний спосіб життя. Це звільняє її розум і він може злитись з розумом божественним.